Етичні норми адвоката в судовому засіданні: проблемні аспекти

Етичні норми  адвоката в судовому засіданні: проблемні  аспекти

Актуальність теми. Надійний захист прав людини - вищий критерій оцінки діяльності всіх інститутів держави, що складають систему правоохоронних і правозахисних органів. Ратифікувавши  Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод (1950 p.), Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити кожному, чиї права  порушені, ефективні засоби правового  захисту (ст. 13).

У юридичному механізмі захисту  прав людини особливе місце посідає  адвокатура, головною соціальною місією якої є захист прав людини. Рівень розвитку адвокатури є одним із індикаторів  демократичності суспільства, одна з ознак стану захищеності  прав людини.

Етичні аспекти професійного правозаступництва в Україні  висвітлювалися у працях Т.В. Варфоломеєвої, Ю.М. Грошевого, О.Л. Жуковської, Я.П. Зейкана, В.В. Леоненка, С.М. Логінової, І.Є. Марочкіна, В.В. Медведчука, М.М. Михеєнка, О.О. Ніколаєва, В.Д. Нора, О.Д. Святоцького, С.С. Сливки, П.В. Хотенця, Н.І. Чвьорткіна, О.Г. Яновської  та інших вчених.

Об'єктом дослідження  є адвокатська етика як складова професійної етики юриста, її принципи, правові гарантії реалізації та відповідальність за порушення норм адвокатської етики.

Юридична етика - це вчення про моральні основи юридичної діяльності, моральні якості представників юридичної  професії та моральні відносини, що складаються  у процесі її здійснення. Складовою  професійної етики юриста є адвокатська  етика.

Виходячи із джерел походження, етичні вимоги, які ставлять до адвоката, можуть бути поділені на:

а) сприйняті нормами міжнародного права;

б) такі, що закріплені в національному  законодавстві;

в) такі, що визначені в  документах, які не мають нормативно-правового  характеру;

г) не закріплені в офіційних  документах.

До першої групи належать такі норми міжнародного права, як ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, які проголошуючи принципи презумпції невинуватості  особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, гарантують їй використання всіх можливостей для захисту.

Другу групу складають  норми адвокатської етики, закріплені в Законі України “Про адвокатуру” (ст. 7, 9, 15), Кримінально-процесуальному кодексі України (ст. 46, 48, 61).

До третьої групи належать такі нормативні документи та зводи  корпоративних норм, як Основні принципи, що стосуються ролі юристів прийняті у 1990 p. Восьмим Конгресом ООН по запобіганню злочинності та поводження із правопорушниками (п. п. 12, 14, 15), Основні  положення про роль адвокатів, прийняті Восьмим Конгресом ООН по запобіганню  злочинам (1990 p.). Загальний Кодекс для  адвокатів країн Європейського  співтовариства, прийнятий делегацією країн-учасниць на пленарному засіданні  у Страсбурзі в жовтні 1988 р. (п. п. 1.1, 1.2, розділ II). До найважливіших положень, які стосуються діяльності адвоката, автори Кодексу відносять: незалежність; довіру та особливу порядність; конфіденційність; додержання правил інших об'єднань адвокатів; обмеження особистої реклами; домінантність інтересів клієнта; вимога про несумісність певних видів діяльності із статусом адвоката.

Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною  комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів  України, у розділі II закріплюють  як основні принципи адвокатської етики: незалежність; додержання законності; домінантність інтересів клієнта; неприпустимість представництва клієнтів із суперечливими інтересами; конфіденційність; компетентність та сумлінність; чесність та порядність; повагу до адвокатської професії; культуру поведінки; обмеження рекламування діяльності адвокатів.

Неабияке виховне значення мають етичні норми адвокатської діяльності, не закріплені в офіційних  документах, їх добровільне та глибоко  свідоме виконання, засноване на загальнолюдських уявленнях про  добро та зло, справедливість і гуманізм, обов'язок, совість тощо.