Крупнейпші в Європі Никопольській марганцеворудний басейн розташований в басейні річок Дніпро і Молочна

      Крупнейпші в Європі Никопольській марганцеворудний басейн розташований в басейні річок Дніпро і Молочна» поблизу міст Никополь, Орджонікідзе, Марганець і Запоріжжя.

      На  заході і північно-західній природній межі Никопольського родовища є заплава р.Базавлук і її ліва притока р.Солена. На півночі і сході межа проходить по лінії сіл Шолохове, Біле, Анастатьївка, і на півдні - обкреслюється лінією Каховського водосховища. 

Клімат

      Клімат  Дніпропетровської області - помірно-континентальний. Континентальність клімату збільшується з північно- західного на південний схід і значно коливається величиною добової і річної температури повітря, річних погодних умов.

      В цілому клімат області характеризується як жарке літо і відносно холодна зима.

      Середні багаторічні дані температури повітря по Никопольськой метеостанції приведені в таблиці 1.

      Найхолоднішим місяцем є січень, середньомісячна  температура повітря якого рівна -4С°,а найжаркішим - липень.

      Тривалість  вегетаційного періоду з температурою 10С° тепла складає 165-175 днів, а сума ефективних температур за цей період – 3100-3200С

На початку  і в кінці теплового періоду  спостерігаються заморозки. Початок осінніх заморозків відмічений в кінці жовтня, а кінець весняних заморозків доводиться на початок травня. В цілому слід зазначити нестійкість температурного режиму області.

      Середньорічна кількість опадів в окремі роки по Никопольській метеостанції складає 450-600 мм, дані таблиці 2.

 

Таблиця I.  БАГАТОРІЧНА СЕРЕДНЬОМІСЯЧНА ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ,

ЗА  РОКИ КОЛИ ПРОВОДИЛИСЬ  ДОСЛІДЖЕННЯ 

 

Таблиця 2. КІЛЬКІСТЬ ОПАДІВ ЗА КОЖЕН МІСЯЦЬ, ММ 

 

 

 

      Близько 2/3 із загальної кількості випавших опадів випадає в теплий період року. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому місяці, а найбільше - в липні. У літній період осідання часто бувають у вигляді злив. У вигляді снігу випадає приблизно 20% річних опадів, а в 50% зим сніговий покров відсутній.

      Відносна  вологість повітря в період з травня по вересень рівна 40 %. У засушливі роки вона знижується до 20-30 %_ч а у вологі підвищується до 60-70 %. Такі коливання звичайно спостерігаються раз в 20 років.

      Всі приведені дані свідчать про те, що кліматичні умови області сприятливі для обробітку плодових культур. 

Рельєф

      Рельєф  Дніпропетровської області має хвилясту степову рівнину.

На правобережжя Дніпра в межах області розташовується південно-східна частина Придніпровської  піднесеності. Поверхня її горбиста. Вододіли неширокі, деякі з них мають валообразну форму, і нші вирощені куполоподібними піднесеностями. Річкові долини вузькі і симетричні. Крутизна їх схилів досягає значної величини. Окремими острівцями зустрічаються річкові тераси. Схили вододілів і долин розділені ярами. Валяння Придніпровської піднесеності характеризуються невеликими вододілами і крутими схилами /9-18°/, порізані ярами.

      На  півдні Придніпровська піднесеність поступово  переходить в Причорноморську низовину. Поверхня її нахилена на південь. Для  Причорноморської низовини характерні плоскі вододіли, неглибокі річкові долини і слабкий розвиток ярів і балок. Балки короткі і неглибокі. Крутизна їх схилів коливається від 3 до 5°,

      На  лівобережжі Дніпра до м.Дніпропетровська заходить Придніпровська низовина. Поверхність її слабо розчленована. У долинах річок Орелі, Самари, Дніпра, Вовчої одержали розвиток тераси.

До Придніпровської  низовини зі сходу примикає Орельско-Самарська вододільна рівнина, яка поступово переходить в Донецький кряж.

      На  півдні лівобережжя знаходиться  північно-західна частина Приазовської піднесеності.

      Таким чином, Дніпропетровська область є стик різних геоморфологічних районів. Основними формами її рельєфу є річкові домни і вододільні рівнини, балки, яри, блюдця і ін. 

Рослинність

      Дніпропетровська  область розміщена в двох підзонах степу: разнотравно-типчаково-ковилистої, яка займає лівобережжя, і типчаково-ковилистої на крайньому південному заході.

      У зв'язку з великою розораністю  разнотравно-ковилісто-тіпчаковая рослинність залишилася на схилах балок, біля перелісків і на деяких ділянках вододілів, де грунти малопридатні під орні землі.

      Найхарактернішими представниками разнотравно-ковилісто-тіпчакової підзони степу є: горицвіт весняний, земляний горіх, подорожник, гадючник, піон тонколістний, суниця зелена, волошки і ін.

      Підзону ковилісто-тіпчакової степу представляють: тіпчак, тонконог, стоколос, пирій, степові тюльпани, зірочки.

      У заплавах річок Самара, Вовчих і  інших річок зустрічаються: подорожник солончаковий, полин, тіпчаки, содник.

Ліси на території  області складаються з дуба, липи, в'яза, верби, клена, вільхи, сосни, акації, ясена і інших. Вони ростуть уздовж річок, на схилах річкових долин, балок і займають майже 3,5 % всієї площі області. 

Грунтообразуючі породи

      Грунтообразуючі породи представлені чвертковими відкладеннями, з яких переважаючими є лісс і ліссовидні)суглинки. Вони займають, окрім вододілів, схили балок. У окремих місцях на денну поверхню змитих частин схилів виходить червоно-бура глина. На вододілі механічний склад в більшості випадків є важкосуглинистим і легкоглинистим. У напрямку до Дніпра спостерігається поступовий перехід до суглинного, а іноді легкосуглинисто - механічному складу. Таким чином, грунтообразуючі породи на території області цілком відповідають вимогам, які пред'являють до них плодові культури. 

Грунтовий покрів.

      На  території Дніпропетровської області  найпоширенішими грунтовими видами виявилися: звичайні і південі чорноземи, лугові, лугово-черноземні солонцеваті, лугово-черноземні, лугово-болотяні, болотяні, черноземно-лугові, засолені, солонцеваті, а також дернові грунти, солонці, солончаки і ін.

      Чорноземи займають 84,9 % загальної площі обстежених земель. Типовим і найпоширенішим є чорнозем звичайний середньоміцний малогумусний. Він займає найбільш вирівняні вододіли і їх пологі схили в центральній частині області. Вміст валового гумусу у верхній частині горизонту /Н/ рівний 4,5 %. У нижній частині грунтового профіля на глибині 70-80см. його зміст зменшується до 1 %. Потужність гумусного горизонту /НР/ - 20-25 см. Другий перехідний горизонт на глибині 75-85 см переходить в грунтообразуючу породу. Скипання від дії розчину 10% НС відбувається на глибині 50-60 см. Грунтовий поглинаючий комплекс чорноземів звичайних насичений головним чином кальцієм і магнієм. Ступінь насиченості цих грунтів ними досягає 87-96 %. Сума поглинених підстав коливається в межах 20-40 м/экв на 100 г. грунта. Місткість поглинання звичайних чорноземів збільшується з тим, що обважнює механічного складу і підвищенням кількості валового гумусу.

      Звичайний чорнозем володіє важкосуглинистим і легкоглинистим механічним складом. Він має порівняно хороші водно-фізичні властивості, відрізняється високими запасами живильних речовин. Проте значна частина їх знаходиться в малодоступному для рослин стані. У шарі 0-40 см звичайного малогумусного важкосуглинистого чорнозему на 1 га знаходиться в середньому 1500 кг азоту,7500кг фосфору, понад 100 000 кг калія. Зміст легкогидролізуємого азоту рівний 300 кг/га, фосфору, розчинного у воді 10-15 кг/га, а розчинного в соляній кислоті - близько 1000 кг/га.

      Гранулометричний склад чорноземів Дніпропетровської області характеризується значною однорідністю. Основна частина цих грунтів має важкосуглинистий і легкоглинистий механічний склад, який тільки поблизу річок стає средне- і легкосуглинистим.

      Проведене обстеження грунтів показало, що в  межах Дніпропетровської області  значна частина грунтового покриву  схильна до ерозії. 39 % земельної площі, або 36 % орних угідь, складають еродовані або змиті грунти. Вони утворилися на схилах, що мають поверхневий стік. На формування змитих грунтів надають вплив крутизна, форма, протяжність і експозиція схилів, а також характер їх використовування.

Залежно від  інтенсивності ерозійних процесів розрізняють слабо-, средне- і сильнозмиті чорноземи.

      Слабосмиті чорноземи займають 30 % площі ріллі області. Вони залягають на схилах крутизною до 5° і характеризуються укороченим на 5-15 см горизонтом Н. Загальна потужність гумусованих горизонтів рівна 63 см.

Средньозмиті горизонти займають більщ круті схили. Для них характерним є змитість гумусного горизонту Н більш ніж на половину або повністю.

      Для сильнозмитих грунтів характерна повна змитість всього гумусного і частково перехідного горизонту. Потужність горизонту НР, витікаючого на поверхню, стає менше 33-30 см. Сильнозмиті грунти залягають звичайно на крутих схилах.

      В результаті втрати верхньої, найродючішої частини профілю, у змитих в порівнянні з повнопрофільними грунтами зменшуються запаси валового гумусу і живильних речовин, знижується місткість поглинання і погіршуються водно-повітряні властивості. Так, кількість валового гумусу у слабозмитих чорноземів на 0,5-1 %_% у средньозмитих чорноземів на 1,5-2 %₉ у сильнозмитих - на 2-3 % менше, ніж у незмитих.

      В межах Дніпропетровської області грунтовий покрив виявився різноманітним /близько 277 грунтових разностей/.