Экологический кризис

    До числа найважливіших криз  відносяться кризи еколого-економічного  характеру. Різні за формами  прояву еколого-економічні проблеми  мають глобальний характер: кліматичні  зміни, забруднення морів та  океанів, руйнування земельного фонду, ресурсозбереження та нові шляхи освоєння енергетичних ресурсів, епідемії, демографічна ситуація, відновлення лісів, і навіть боротьба з курінням.

    В Україні набирає обертів  новий вид бізнесу-екологічний  (біобізнес). Він спирається на  високий науковий потенціал країни, і, насамперед, на технологічні можливості військово-промислового комплексу. Нові екологічні товари та розробки українських фахівців часто перевищують за технічними параметрами та споживчими властивостями імпортні аналоги. Серцевина біобізнесу-впровадження прибуткових, але чистих технологій. В промисловому виробництві все більше дотримуються орієнтації на використання відновлюваних енергоресурсів, а не традиційних видів енергії та сировини. Водночас здійснюється робота щодо підвищення ефективності використання традиційних енергоресурсів. Основними напрямками є:

1. удосконалення промислової апаратури при максимальному використанні сучасних методів очищення та утилізації відходів;
2. введення в практику податків на підприємства, які завдають шкоди навколишьому середовищу;
3. розробка нових ефективних методів ведення сільського господарства, впровадження біологічних методів боротьби з бур’яном та шкідниками;
4. широкомасштабне запровадження біотехнологій;
5. організація лісонасаджень на місцях вирубок лісів та відповідний розвиток аграрно-лісівницьких технологій;
6. створення безвідхіднів виробничіх циклів, як аналогів природних екосистем.

    Складним для України є те, що для ліквідації шкоди від  забруднення навколишнього середовища  немає коштів, але їх також немає і у підприємств, що є винуватцями екологічних аварій. Виходом з цієї дуже тяжкої ситуації може бути залучення до природоохоронної діяльності в Україні ресурсів комерційних структур. Є ряд прибуткових напрямів використання фінансових коштів різних підприємств у екологічних проектах через:

• податкову і кредитну політику;
• формування облігаційних природоохоронних ринків;
• екологізацію приватизаційного процесу;
• створення системи екологічного страхування.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки 

    Економічна та екологічна кризи-дві  основні проблеми сучасної України.  Вони дуже сильно пов’язані між собою, і зміна ситуації в одній з них автоматично призводить до зміни становища в іншій. Безумовно, кожна з цих проблем має певні фактори, що формують її. Для екологічної проблеми основними факторами будуть такі:

• Інвестиційна політика, яка орієнтована на розвиток ресурсо-містких секторов економіки
• Нестабільне законодавство
• Відсутність широких прав власності на природні ресурси
• Існування великого стимулу до отримання значних й швидких прибутків від продажу природних ресурсів (ліс, руда)
• Відсутність екологічного мислення, екологічної думки
• Економічна криза

    Саме економічна криза є основним  перепоном для широкого розгортання  політики, направленої на подолання екологічної кризи. За оцінками спеціалістів для дотримання екологічної безпеки необхідно витрачати щорічно, як мінімум 3-7% ВНП. В Україні ж цей показник складає менше 0,5%. В цьому плані треба погодитись з вченими, які відводять екологічній проблематиці другорядну позицію по відношенню до економічних пріоритетів. Якщо ми хочемо жити в екологічно комфортних умовах, то спочатку повинні збудувати сильну економіку. Це підтвержує й досвід розвинутих країн. Недарма Джордж Буш в 1990 році заявив: “Тільки сильна економіка може захистити природу”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури 

• Економіка України.-Київ, 1997р. № 7

                                                  1998р. № 10

                                                  1999р. № 7, 8, 9, 10

• Ринок інсталяційний.-Львів, 1997р. №1