До числа найважливіших криз
відносяться кризи еколого-економічного
характеру. Різні за формами
прояву еколого-економічні проблеми
мають глобальний характер: кліматичні
зміни, забруднення морів та
океанів, руйнування земельного
фонду, ресурсозбереження та нові шляхи
освоєння енергетичних ресурсів, епідемії,
демографічна ситуація, відновлення лісів,
і навіть боротьба з курінням.
В Україні набирає обертів
новий вид бізнесу-екологічний
(біобізнес). Він спирається на
високий науковий потенціал країни, і,
насамперед, на технологічні можливості
військово-промислового комплексу. Нові
екологічні товари та розробки українських
фахівців часто перевищують за технічними
параметрами та споживчими властивостями
імпортні аналоги. Серцевина біобізнесу-впровадження
прибуткових, але чистих технологій. В
промисловому виробництві все більше
дотримуються орієнтації на використання
відновлюваних енергоресурсів, а не традиційних
видів енергії та сировини. Водночас здійснюється
робота щодо підвищення ефективності
використання традиційних енергоресурсів.
Основними напрямками є:
- удосконалення
промислової апаратури при максимальному
використанні сучасних методів очищення
та утилізації відходів;
- введення
в практику податків на підприємства,
які завдають шкоди навколишьому середовищу;
- розробка
нових ефективних методів ведення сільського
господарства, впровадження біологічних
методів боротьби з бур’яном та шкідниками;
- широкомасштабне
запровадження біотехнологій;
- організація
лісонасаджень на місцях вирубок лісів
та відповідний розвиток аграрно-лісівницьких
технологій;
- створення
безвідхіднів виробничіх циклів, як аналогів
природних екосистем.
Складним для України є те,
що для ліквідації шкоди від
забруднення навколишнього середовища
немає коштів, але їх також немає і у
підприємств, що є винуватцями екологічних
аварій. Виходом з цієї дуже тяжкої ситуації
може бути залучення до природоохоронної
діяльності в Україні ресурсів комерційних
структур. Є ряд прибуткових напрямів
використання фінансових коштів різних
підприємств у екологічних проектах через:
- податкову
і кредитну політику;
- формування
облігаційних природоохоронних ринків;
- екологізацію
приватизаційного процесу;
- створення
системи екологічного страхування.
Висновки
Економічна та екологічна кризи-дві
основні проблеми сучасної України.
Вони дуже сильно пов’язані між
собою, і зміна ситуації в одній з них автоматично
призводить до зміни становища в іншій.
Безумовно, кожна з цих проблем має певні
фактори, що формують її. Для екологічної
проблеми основними факторами будуть
такі:
- Інвестиційна
політика, яка орієнтована на розвиток
ресурсо-містких секторов економіки
- Нестабільне
законодавство
- Відсутність
широких прав власності на природні ресурси
- Існування
великого стимулу до отримання значних
й швидких прибутків від продажу природних
ресурсів (ліс, руда)
- Відсутність
екологічного мислення, екологічної думки
- Економічна
криза
Саме економічна криза є основним
перепоном для широкого розгортання
політики, направленої на подолання
екологічної кризи. За оцінками спеціалістів
для дотримання екологічної безпеки необхідно
витрачати щорічно, як мінімум 3-7% ВНП.
В Україні ж цей показник складає менше
0,5%. В цьому плані треба погодитись з вченими,
які відводять екологічній проблематиці
другорядну позицію по відношенню до економічних
пріоритетів. Якщо ми хочемо жити в екологічно
комфортних умовах, то спочатку повинні
збудувати сильну економіку. Це підтвержує
й досвід розвинутих країн. Недарма Джордж
Буш в 1990 році заявив: “Тільки сильна економіка
може захистити природу”.
Список
використаної літератури
- Економіка
України.-Київ, 1997р. № 7
1998р. № 10
1999р. № 7, 8, 9, 10
- Ринок інсталяційний.-Львів,
1997р. №1