Формування і розвиток системи екологічного аудиту

     Як  відомо, в основу встановленої на законодавчому  рівні і реалізованої нині в Україні діяльності з нормування викидів і скидів забруднюючих речовин, покладена система нормування якості навколишнього природного середовища у вигляді ГДК забруднюючих речовину природній воді, атмосферному повітрі і ґрунті. Згідно з діючими у цій сфері правилами, нормативи викидів (ГДВ) і скидів (ГДС) встановлюються, виходячи з необхідності дотримання відповідних ГДК. Однак досвід застосування цієї практики свідчить про наявність у даному питанні багатьох дискусійних положень. Так, у більшості випадків підприємства не забезпечують необхідної якості власних скидів і викидів.

     Нормативи останніх встановлюються за фактом в  ранзі »тимчасово припустимих» за умови  їхньої поетапної жорсткості до рівня ГДВ (ГДС). Зазначена умова практично не виконується, оскільки підприємству вигідніше платити за понаднормативне забруднення, ніж вкладати гроші в коштовні природоохоронні заходи. Крім того, значне число природних водних об’єктів за низкою показників перевищує встановлені нормативи (ГДК). Нові підприємства, а також старі, що розширюються, повинні будуть при цьому або зовсім нічого не скидати в навколишнє середовище, або вкладати кошти в заходи щодо зниження скидів і викидів діючих виробництв для того, щоб забезпечити собі »місце» у загальній квоті на викиди (скиди) забруднюючих речовин на території. Такий підхід дозволить стабілізувати екологічну ситуацію, спростить процедуру розрахунків нормативів і спростить процедуру видачі дозволів у сукупності з діючими економічними важелями (плата за наднормативне забруднення), створить реальні передумови для оздоровлення екологічної обстановки територій.

РОЗДІЛ 3

Екоаудит  у сучасній економіці України

• аудитування висновку підприємств з експлуатації при реструктуризації галузі;
• аудиторські оцінки екологічних ризиків, пріоритетних заходів щодо екологічного оздоровлення підприємств, які приватизуються;
• аудиторська оцінка екологічних витрат;
• аудиторська оцінка програмних заходів ресурсозбереження;
• аудиторський захист корпоративних інтересів;
• аудиторська оцінка умов екологічного страхування;
• аудиторська оцінка нормативної бази та інше.

     Усе це визначає роль екоаудиту в реформуванні економіки України і, водночас, попит на його послуги.

     Екоаудит і приватизація. Найбільш актуальним є застосування екоаудиту при приватизації. Це пов’язано з врахуванням екологічного фактора при оцінці майна. Інвестор, покупець державного майна, буде брати на себе зобов’язання з забезпечення екологічної безпеки виробництва за європейськими чи світовими стандартами. Це стане причиною екологічних витрат, що повинні враховуватися в процесі визначення вартості об’єктів приватизації. Причому, інвестор зацікавлений у проведенні незалежного й об’єктивного екоаудитування теж за європейськими чи світовими стандартами.

     Врахування  висновків і рекомендацій незалежного  екологічного аудиту в процесі приватизації підприємств можна впевнено віднести до числа вагомих факторів підвищення екологічної безпеки регіону, стимулювання залучення природоохоронних інвестицій з недержавного сектору економіки.

Екоаудит  у процесі приватизації може проводитися  за двома напрямками. Перший пов’язаний з визначенням екологічного стану  місцевості, на якій розташований об’єкт приватизації (екоаудит місцевості). Другий обумовлений визначенням екологічної безпеки самого об’єкта (екоаудит підприємства). Екологічна вартість місцевості являє собою сукупність функцій, спрямованих на відтворення природних ресурсів і асиміляцію забруднюючих речовин, чи ж інших наслідків техногенного впливу. Фактор ступеня екологічної безпеки безпосередньо самого підприємства, що приватизується, пов’язаний з фактичними масштабами сукупного шкідливого виливу підприємства на навколишнє середовище. Для оцінки такого сукупного впливу необхідно проводити комплексний екологічний аудит виробничих площ, процесів, відходів, систем екоменеджменту. Це можуть виконувати тільки спеціалізовані фірми екологічного аудиту й інжинірингу з висококваліфікованим персоналом і фірми, що мають відповідні ліцензії.

     Екоаудит в інвестиційному процесі. В інвестиційному процесі більше задіяна державна екологічна експертиза. Але її функції обмежені законодавчими положеннями в межах висновків, що визначають, встановлюють чи оцінюють відхилення від вимог чи норм природоохоронного законодавства. Це, в основному, функції дозволу на реалізацію інвестиційних програм, проектів і господарських рішень.

     Інші  функції екологічного аудиту не тільки оцінні, але і рекомендаційні. Тобто, екоаудит не тільки надає висновки про можливі негативні впливи на навколишнє середовище, стан екологічної  безпеки, але й оцінює ступінь ризику, представляє кваліфіковані рекомендації щодо заходів, які необхідно врахувати при проектуванні чи будівництві, оцінює їхню вартість. Таким чином, екоаудит відрізняється своєю комплексністю з виконання дослідницьких і інжинірингових процедур. Він застосовується значною мірою на передін-вестиційній стадії. Може застосовуватися також при розробці програм реструктуризації для аудитування підприємств, що виводяться з експлуатації. Для складних інвестиційних програм і проектів екологічний аудит може передувати екологічній експертизі. Це можна порівняти з фінансовим аудитом, який великі фірми проводять перед перевіркою фінансової діяльності податковою інспекцією.

     Екоаудит і ціноутворення. Екологічна ціна — це еколого-економічні витрати поточного і перспективного часу, екологічна рента, екологічні збитки від використання ресурсів з урахуванням супутніх витрат. [2] Визначається все це в процесі ціноутворення, де значну роль буде відігравати екологічний аудит, у міру зростання екологічних витрат з розширенням екологічних обмежень прн застосуванні нових технологій, тобто в процесі «позеленіння» технологій. Розглянемо основи екологічного ціноутворення.

У тій  мірі, у якій кількість емісій перетворюваних забруднюючих речовин перевищує асимілюючу ємність навколишнього середовища, вони накопичуються і частково здобувають властивості неперетворюваних забруднювачів. Проте, якщо рівень емісії досить низький, викиди можуть асимілюватися природним середовищем, що у результаті призводить до розвитку взаємозв’язку між нинішніми емісіями і шкодою в майбутньому.

     У такому випадку поточні емісії викликають поточні ушкодження, а майбутні емісії слугують причиною шкоди в майбутньому, але рівень майбутніх ушкоджень  не залежить від поточних емісій. Ця незалежність розподілу між різними періодами часу дає можливість досліджувати ефективне розміщення забруднювачів за допомогою концепції динамічної економічної ефективності.

     Звичайно, відправним пунктом аналізу є  одержання максимального чистого  прибутку при використанні відходів. Однак, краще використовувати еквівалентну форму: мінімізацію двох різних видів витрат ― вартості відшкодувань і вартості регулювання, чи запобігання забрудненню середовища.

     Для графічного дослідження ефективності розподілу (елокації) необхідно мати дані про те, як змінюються витрати  на запобігання забрудненню природного середовища в залежності від ступеня  регулювання і як шкода залежить від кількості забруднень. Інформація з цього питання далеко не повна. Економісти узгодили лише загальний вид цих залежностей. Більш детальні дані можна одержати шляхом проведення екологічного аудиту на конкретному промисловому підприємстві, з урахуванням місцевих умов. Таким чином, екоаудит дає визначеною мірою можливості для коректного врахування екологічних факторів у процесі ціноутворення.

     Загалом, гранична (маргінальна) шкода, яку може спричинити одиниця забруднюючого речовини, збільшується зі зростанням кількості емісій. Якщо маленька кількість забруднювача викидається в навколишнє середовище, то маргінальна шкода досить незначна. Проте, якщо кількість збільшується, одиниця забруднюючої речовини може викликати значну шкоду. Легко зрозуміти чому. Малі кількості забруднень легко розбавляються в середовищі, а при підвищенні концентрацій розведення не таке ефективне, і природне середовище гірше витримує навантаження.

     Маргінальні витрати на запобігання екологічній  шкоді звичайно зростають при  збільшенні регульованої кількості  забруднювачів. Наприклад, на підприємстві поставлена мета зменшити емісію шляхом встановлення електростатичного фільтра, що уловлює 80 часток. Якщо бажають підвищити ступінь очищення за рахунок послідовного встановлення ще одного фільтра, то він забезпечить уловлювання 80 від залишкових 20 , чи 16 від регульованих емісій. Таким чином, перший фільтр забезпечує зменшення емісій на 80 , а другий фільтр, що коштує стільки ж, як і перший, усього на 16 . Очевидно, що кожна одиниця зменшення емісій коштує більше для другого фільтра, ніж для першого. Збільшення глибини очищення призведе до деякого підвищення собівартості продукції, що випускається. [2]

     При проведенні екоаудиту доцільно також враховувати фактори, що впливають на ціноутворення в різних галузях промисловості й у різних районах країни. Оптимальний рівень забруднення не однаковий у різних регіонах країни. Місцевості з високою густотою населення, чи особливо чуттєві до забруднення, мають нижчі припустимі рівні, ніж малонаселені райони чи райони з меншою чутливістю.

     Неважко знайти приклади різної екологічної чутливості. Є, наприклад, області з меншою чутливістю до кислотних дощів через те, що лужні ґрунти якоюсь мірою забезпечують нейтралізацію визначеної кількості кислот.

     У сучасних умовах проведення приватизації та оренда в Україні, врахування екологічних  вимог істотно сприяють підвищенню екологічної безпеки регіону. Врахування екологічного фактору може базуватися на двох підходах. Перший пов’язаний з визначенням цінності території, на якій розташований об’єкт, а другий обумовлений екологічною небезпекою самого об’єкта, що виявляється в процесі його роботи. Екологічна цінність являє собою сукупність функцій, спрямованих на відтворення природних ресурсів і асиміляцію забруднюючих речовин, чи інших наслідків техногенного впливу. В даний час врахування територіальних факторів відноситься до компетенції місцевих органів влади. Конкретне рішення приходить, як правило, експертним шляхом ― проведенням екоаудиту. Отримані результати екологічного аудиту дозволяють з більшою об’єктивністю визначити ціну на певну територію чи об’єкт. Проведення комплексної еколого-економічної експертизи підприємства дає можливість визначити перелік першочергових заходів щодо його екологічного оздоровлення і витрат на їх реалізацію. У зв’язку з виникненням додаткових витрат вартість підприємства, що приватизується, повинна зменшуватися при більш високому рівні його екологічної небезпеки. Додаткові витрати включають:

• платежі за лімітне і понадлімітне забруднення навколишнього середовища, а також екологічні штрафи;
• фінансування заходів щодо підтримки екологічної безпеки підприємства на необхідному рівні;
• витрати на заходи щодо зниження рівня екологічної небезпеки.

     Основними натуральними показниками екологічної  небезпеки об’єкта є фактичні і приведені величини нормативних  і понаднормативних викидів і  скидань шкідливих речовин, а  також рівні шкідливих фізичних впливів. Фактичні величини вимірюються в натуральних одиницях (, ), а приведені величини ― в умовних одиницях (умови, т, бали).

     У процесі ціноутворення застосовуються і показники вартості чи економічні показники екологічної небезпеки  підприємства: шкода від використання природних ресурсів і забруднення  природного середовища; платежі за нормативне і понаднормативне використання природних ресурсів і забруднення  природного середовища; екологічні штрафи за аварійні і залпові викиди і  скидання шкідливих речовин.

     Українські  вчені розробляють методики коректування вартості підприємств, що приватизуються, у залежності від рівня їхньої екологічної небезпеки. В основу розрахунку коректувальних коефіцієнтів покладені величини виплат за забруднення навколишнього середовища. Ці платежі є економічними показниками і можуть бути коректно співвіднесені з іншими економічними показниками при оцінці вартості майна. Платежі за забруднення природного середовища розраховуються на основі натуральних показників (викиди і скидання шкідливих речовин, рівні шкідливих фізичних впливів), і тому повинні досить об’єктивно висвітлювати реальний рівень екологічної небезпеки підприємства. Розрахунок екологічних виплат проводиться на основі затверджених єдиних методик і, відповідно до закону, є обов’язковим для будь-якого підприємства.

     Розглянуті  аспекти підтверджують важливість екологічного аудиту і з огляду формування цін на товари і послуги в цілому, з урахуванням сучасного і  майбутнього стану навколишнього  природного середовища.

     Екоаудит і «зелені» технології. Вислів «зелені» технології має широкий зміст. Це можуть бути і ресурсозберігаючі технології і безпосередньо екологічні технології землекористування, берегоукріплення, рекреаційні та інші. Вираз цей дискусійний, і як в Україні, так і за її межами, у фахівців немає одностайної думки з цього приводу. Але більшість схиляється до визначення »зелених» технологій як екологічно чистих виробничих технологій і очисних технологій.