Екологічний моніторинг: сутність, типи, методи досліджень

За оцінкою науковців Міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія) щорічні втрати України від погіршення її екологічного стану становлять близько 15-20 % внутрішнього національного доходу і є одними з найбільших у світі. Головною причиною цього є неналежна увага до проблем довкілля.

Належне функціонування Державної системи моніторингу довкілля має убезпечити Україну від таких втрат і скласти реальні передумови сталого розвитку України, забезпечивши основні компоненти її екологічної складової частини.

Висновки

Отже,  моніторинг  довкілля  -  це  система  спостережень,   збирання, оброблення,  передавання,  збереження  та  аналізу   інформації   про   стан довкілля,  прогнозування  його  змін  і  розроблення   науково - обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання  негативним  змінам  стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Порядок створення та функціонування такої системи в  Україні  визначає Положення про Державну систему моніторингу довкілля.

Система моніторингу є складовою  частиною  національної  інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.

Система моніторингу спрямована на:

• підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;
• підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;
• підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та         ефективності їх здійснення;
• сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони         довкілля, раціонального використання природних  ресурсів та екологічної безпеки.

Право володіння, користування і розпорядження  інформацією,  одержаною під  час  виконання  загальнодержавної  і  регіональних  (місцевих)  програм моніторингу довкілля, регламентується законодавством.

Інформація, що зберігається в  системі  моніторингу,  використовується для прийняття рішень у галузі охорони довкілля,  раціонального  використання природних ресурсів  та  екологічної  безпеки  органами  державної  влади  та органами місцевого самоврядування і надається їм безкоштовно  відповідно  до затверджених регламентів інформаційного обслуговування користувачів  системи моніторингу та її складових частин.

Список використаної літератури:

1. Закон  України  «Про  охорону  навколишнього  природного  середовища»      Відомості Верховної Ради, 1991, № 41.
2. Положення про Державну систему моніторингу довкілля. Постанова КМУ від 30.03.1998 р.-№391
3. Гапонова С.В. Екологія.- К.: Ленвіт, 2000.- 64с.
4. Троянський Олексій Іванович Екологія людини.- Житомир: Волинь, 2005.-
5. Дуднікова Ірина Ігорінва Екологія і безпека життєдіяльності.- К.: Вища школа, 2005.- 247с.
6. Екологія: основи теорії і практикум.- Львів: Новий Світ-2000, Магнолія плюс, 2003.- 296с.
7. Джигирей, Віктор Степанович Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник.- 3-тє вид., випр. І доп.- К.: Знання, 2004.- 312с.- 17.00
8. Мусієнко Микола Миколайович, Серебряков Валентин Валентинович, Брайон Олександр Володимирович Екологія. Охорона природи.- К.: Знання, 2002.- 550с.
9. Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми: Університетська книга, 2005.-
10. Кучерявий В.П. (Кучерявий, Володимир Панасович) Екологія: Підручн. для студ вузів.- Вид. 2-ге.- Львів: Світ, 2001.- 480с.
11. Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко, В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.- 19.71
12. Ільків , Л.А. (2011) Екологічний моніторинг в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку. Науково-методичний журнал.