Правові заходи охорони вод в Україні

Державні органи водного господарства зобов'язані забезпечити безаварійне функціонування водних об'єктів під час повеней і паводків, прогнозувати поширення спричинених ними наслідків, а також спільно з відповідними радами народних депутатів здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного водопостачання населення і галузей економіки.

Особливої уваги заслуговують правові заходи, що забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання. Забрудненими визнаються водні об'єкти, якщо склад і властивості води змінилися в результаті впливу або виробничої діяльності чи побутового використання населенням до такого ступеня, коли водні об'єкти стають частково або повністю непридатними для одного з видів водокористування. Джерела забруднення можуть бути різними — це і неочищені стічні води, і неправильне захоронения радіоактивних відходів, і скиди з суден нафти.          Факт забруднення вод встановлюється або інспекторами Державної екологічної інспекції Мінприроди України, або посадовими особами спеціально уповноважених органів інших міністерств та відомств відповідно до їх компетенції.

Під засміченням розуміють привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. Це може бути деревина, кора, будівельне сміття, металобрухт, інші виробничі або побутові відходи. У цьому разі якість вод змінюється поступово, але не до такого ступеня, що водні об'єкти не можуть бути використані за призначенням. Засмічення в першу чергу впливає на русло річок і перешкоджає судноплавству.

Саме тому водним законодавством встановлено заборону на скид у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

Вичерпання характеризується кількісним зменшенням природних запасів води у водойомах і джерелах внаслідок неправомірних дій або ж природних стихійних явищ чи значними якісними змінами в результаті хімічного, радіаційного забруднення до такого ступеня, що вода не може бути використана для водокористування. В цьому випадку вичерпання є вищою формою забруднення водоймищ. Для охорони вод від вичерпання встановлюються водоохоронні зони, а також здійснюються лісомеліоративні, протиерозійні, гідротехнічні та інші заходи відповідно до планів.

Для здійснення державного управління та контролю в галузі використання вод і цілеспрямованої й ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод Верховною Радою України та Урядом за роки незалежності України затверджено цілу низку державних програм. Серед них: Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води затверджена Постановою Верховною Ради України від 27.02.1997  року № 123, Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів затвержена законом України від 22.03.2001р. № 2333-III, "Програма розвитку водопровідно-каналізаційного господарства" затверджена Постановою КМУ від 17.07.1997р.

         10 січня 2002 року набрав чинності  Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" за N 2918-ІІІ. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Закон закріплює право громадян на якісну питну воду та, з урахуванням екологічних, соціальних та економічних потреб, на належне обслуговування населення питним водопостачанням.

Позитивним моментом вищезазначеного закону є те, що норми регулювання переносяться саме на сферу водопостачання, а саме: водопідготовки, виробництва, транспортування та надання послуг з водопостачання до споживача. Тобто, питна вода розглядається не як природний ресурс, як це передбачено ВК України, а як продукт виробничої діяльності.

Закон містить визначення правового статусу підприємств питного водопостачання, спеціально уповноваженого органу державного управління у сфері питної води та питного водопостачання, форми власності у сфері питного водопостачання, а також передбачено, що кожному споживачеві гарантується право вільного доступу до інформації про якість питної води.

         Слід зазначити, що єдиним законом у національному законодавстві, що проголошує сьогодні для громадян України право на безпечну для здоров'я та життя питну воду, є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» 24.02.1994р. № 4004-ХІІ . Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Законом України  від 17 січня 2002 року за N 2988-III було затверджено «Загальнодержавну програму розвитку водного комплексу»

 Метою програми було впровадження державної політики, спрямованої на запобігання  зростанню  антропогенного  впливу   на   довкілля, забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської  діяльності   та   захисту   водних   ресурсів   від  
забруднення   та   виснаження,   раціональне  використання  водних  
ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистем у басейнах  
річок  України,  запобігання  шкідливій  дії  води і ліквідації її  
наслідків.

Крім прийнятих Верховною Радою законів України, регулювальна роль у сфері охорони вод, раціонального їх використання та відтворення, закріплення права громадян на якісну питну воду і доступу їх до відповідної інформації належить нормативно-правовим актам урядового та відомчого рівня.

       Так, Постановою  КМУ України від 13.10.2000р. N 1556  було схвалено Національний план дій з гігієни довкілля на 2000-2005 pp. Відповідно до цього плану, органи державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування зобов'язувалися забезпечити населення питною водою, якість і кількість якої повинна відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту.

З метою поліпшення якості питної води, вдосконалення технологій очищення стічних вод та переробки осадів, зменшення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів водопровідних каналізаційних підприємств КМ України було затверджено «Програму розвитку вітчизняного виробництва нових високоефективних коагулянтів і флокулянтів та технологій їх впровадження у практику очищення природних і стічних вод» від 09.12.1999р. № 2232.   Розроблення цієї Програми зумовлено необхідністю підвищення ефективності роботи водопровідно - каналізаційних систем та обладнання в умовах значного погіршення якості води в джерелах водопостачання (особливо поверхневих), пошуку нових шляхів очищення природних і стічних вод, зневоднення і утилізації осадів, що утворюються на очисних спорудах водопроводу та каналізації.

         Метою Програми є поліпшення якості питної води та очищення стічних вод шляхом забезпечення підприємств водопровідно-каналізаційного господарства необхідними вітчизняними високоякісними коагулянтами та флокулянтами (реагентами) для впровадження новітніх технологій та обладнання для очищення природних і стічних вод, переробки осадів відповідно до нормативних вимог, а також скорочення витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.

Основними напрямами Програми є:

-проведення комплексних досліджень  та визначення найбільш досконалих  для процесів водоочищення і  кондиціонування осадів зразків коагулянтів і флокулянтів з метою впровадження їх у виробництво;

-проведення дослідних робіт  із синтезу нових та поліпшення  якості наявних реагентів для  інтенсифікації коагуляційних процесів  водоочищення та обробки осадів, а також організація їх виробництва на підприємствах України на базі економічно прийнятних вітчизняних та іноземних технологій;

-розвиток і вдосконалення системи  комплексної оцінки якості коагулянтів  і флокулянтів, призначених для  застосування у водопровідно-каналізаційному  господарстві, підготовка методичних рекомендацій щодо їх застосування;

-розроблення нових і вдосконалення  існуючих технологій та обладнання  для очищення природних і стічних  вод та обробки осадів із  застосуванням нових коагулянтів  і флокулянтів;

-розроблення і вдосконалення науково-технічної і нормативної бази стимулювання виробництва та використання нових реагентів у водопровідно-каналізаційному господарстві.

        Для забезпечення підприємств водопровідно-каналізаційного господарства необхідними реагентами передбачається:

проведення досліджень та промислових випробувань із синтезування нових коагулянтів і флокулянтів комплексної дії (змішаних, композитних, з ефектом знезараження тощо);

розроблення та вдосконалення технологій виробництва алюмінійвмісних коагулянтів (сульфату, гідроксохлориду, гідроксосульфату, гідроксохлоридсульфату алюмінію);

підготовка та організація виробництва нових зразків коагулянтів, органічних і неорганічних флокулянтів, реактивів на основі оксиду кремнію, речовин природного походження тощо;

створення підприємств з випуску модифікованих флокулянтів на основі поліакриламіду.

Законом України від 24.05.2012р. було затверджено загальнодержавною цільову програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року (далі-Програма ). Метою Програми є визначення основних напрямів державної політики у сфері водного господарства для задоволення потреби населення і галузей національної економіки у водних ресурсах, збереження і відтворення водних ресурсів, впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, відновлення ролі меліорованих земель у продовольчому та ресурсному забезпеченні держави, оптимізація водоспоживання, запобігання та ліквідація наслідків шкідливої дії вод. Основними завданнями Програми є створення сприятливих умов для ефективного функціонування водного господарства, реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення водних ресурсів за басейновим принципом, забезпечення розвитку меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, удосконалення організаційної структури інтегрованого управління водними ресурсами. Відповідно до Програми  вирішити проблему яка склалася можливо шляхом гармонізації українського законодавства з міжнародними нормами та удосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку водного господарства; впровадження ефективного, обґрунтованого та збалансованого механізму використання, охорони та відтворення водних ресурсів, забезпечення сталого розвитку державної системи моніторингу вод згідно з міжнародними нормами;впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, розроблення та виконання планів управління басейнами річок, застосування економічної моделі цільового фінансування заходів у басейнах річок, утворення басейнових рад річок, а також підвищення ролі існуючих та утворення нових басейнових управлінь водних ресурсів; підвищення технологічного рівня водокористування, впровадження маловодних та безводних технологій, розроблення більш раціональних нормативів водокористування, будівництва, реконструкції та модернізації систем водопостачання і водовідведення;виконання робіт з берегоукріплення та регулювання русел річок, будівництва та реконструкції гідротехнічних споруд, захисних дамб, польдерів, протипаводкових водосховищ, розчищення русел річок, упорядкування водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, розроблення схем комплексного протипаводкового захисту територій від шкідливої дії вод, удосконалення методів і технічних приладів для проведення гідрометеорологічних спостережень, прогнозування паводків; забезпечення розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь, зокрема відновлення функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу, реконструкції і модернізації меліоративних систем та їх споруд, інженерної інфраструктури меліоративних систем із створенням цілісних технологічних комплексів, впровадження нових способів поливу і осушення земель, застосування водо - та енергозберігаючих екологічно безпечних режимів зрошення і водорегулювання.

Аналіз існуючої законодавчої бази України щодо охорони водних ресурсів України та забезпечення населення якісною питною водою свідчить про реальну потребу в напрацюванні законодавчої бази про національні напрями державної політики щодо регулювання водних відносин в державі.

 Реалізація існуючих еколого - економічних проектів раціонального водокористування в перспективі сприятиме виконанню основних положень державної програми раціонального використання й охорони водних ресурсів та забезпечить ефективне функціонування водогосподарського комплексу країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаної літератури:

 

1.Конституція України.// Відомості Верховної Ради України, 1996. – №  30

 

2.Водний кодекс України від 06 червня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України, 1995, N  24

 

3.Основні напрями державної  політики України у галузі  охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998р. №188/98-ВР.// Відомості Верховної Ради України, 1998, N  38-39.

 

4.Програма розвитку вітчизняного  виробництва нових високоефективних коагулянтів і флокулянтів та технологій їх впровадження.  Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. за N 2232. //Офіційний вісник України, 1999, N  49

 

5.Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року. Закон України від  24.05.2012,  № 4836-VI //Відомості Верховної Ради України, 2013, N  17

 

6.Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. - К.: Либідь. 2005 - 368 с.

7. Гетьман А. П., Шульга М. В. Екологічне право України.-Х.:Право.2005

8.Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн. - К.:Либідь, 2007.-160с.

 

9.Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. - Харків: ХДАМГ, 2009. – 416 с.

 

10.Корсак К.В., Плотніков О.В. Основи екології / К.: 2008 р.

 

11.Корабльова А.І. Взаємини людини і середовища.-К.: 2009 р.

 

12.Сотников А.С. Головні річкові  системи України. – Київ. 2002р.

 

14.10.2013 р.