Переваги та недоліки використання альтернативного палива

Переваги та недоліки використання альтернативного палива

 

 

 

        Використання рослинних олій у якості моторного палива відоме давно. Спочатку біодизелем називали суміш мінерального дизельного палива з рапсовою олією. У даний час в західних країнах поняттям «біодизель» визначається метиловий метил-індиго ефір, який має властивості горючого матеріалу і який можна отримати в результаті хімічної реакції з рослинних жирів. Саме ефіри рослинних олій можна назвати справжнім біодизелем. Проте фахівці вважають, що розробка спеціальних двигунів малоефективна. Низький потенціал рослинної сировини в порівнянні з абсолютним споживанням дизельного пального стають причиною того, що на автотранспорті доцільніше використовувати рапсовий метиловий метил-індиго ефір (RME) в звичайних дизелях, а не сиру олію в спеціальних двигунах, а це у свою чергу не вирішує основних проблем паливної ситуації.

          Біодизельне паливо досить широко використовують у багатьох країнах

Європи та світу. Виробництво біопалива для його використання в чистому

вигляді потребує чималих додаткових капіталовкладень. Тому в більшості

країн практикують змішування нафтового дизельного палива з ріпаковою

олією  або ж використовують як добавку (від 5 до 30%) до традиційного

дизельного палива.

          У країнах Європи біодизель здебільшого є продуктом ріпакової олії.

Причому як виробництво, так і використання біодизельного палива має

підтримку на державному рівні. Там уже збудовано достатньо малих і

великих переробних заводів. Зокрема, в Німеччині за рік виробляють

близько 2 млн т біодизельного палива, а його частка на ринку дизельного

палива становить 3,0%.    Біодизельне паливо використовують і найближчі

сусіди України: Чехія, Словаччина, Польща. Останнім часом ці країни

суттєво збільшили посівні площі під ріпак.

 

З 2009 року всі країни Європейського союзу зобов’язуються виробляти й

використовувати біодизельне паливо.

          В Україні частка легкових автомобілів, що обладнані дизельними

двигунами, незначна. Головна причина тому — низька якість палива. В

сільськогосподарському виробництві всі трактори та самохідні комбайни

працюють на дизельному паливі. Щодо вантажних автомобілів, то серед них

дизельних — приблизно 85% і 95% автобусів та мікроавтобусів. І якби

вдалось перевести на біодизельне паливо хоча б громадський пасажирський

транспорт, то це б значно поліпшило екологічну ситуацію, особливо у

великих містах.

 

Рапсова олія відрізняється від дизельного пального температурою кипіння. У дизеля вона наближається до 100°C, у RME - біля 320°C. При низькому навантаженні дизеля температура поршня знижується. Рапсове паливо, що має підвищену температуру кипіння і яке осіло на охолодженому поршні, вже не випаровується і не запалюється при змішуванні з повітрям. Паливо, яке при цьому не згоряє, рухається вниз, потрапляє до картера, де з'єднується зі змащувальним мастилом, внаслідок чого мастило розріджується, розріджує і RME, а це надалі може призвести до поломки дизельного двигуна.

 

За своїми властивостями рапсова олія багато в чому відрізняється від дизпалива. Це, перш за все, стосується в'язкості - найважливішого параметра, який визначає якість розпилювання і згоряння пального. В'язкість олії може бути знижена нагріванням чи розрідженням за рахунок додавання дизельного палива. Рапсова олія, будучи більш в'язкотекучою, ніж дизельне паливо, при використанні у якості пального має бути досить теплим. За дуже низьких температур воно вимагає підігріву.

 

Рапсова олія не може тривало використовуватися у звичайних дизелях з безпосереднім уприскуванням, оскільки вона повністю не згорає. Результатом цього, окрім змішування зі змащувальним мастилом, є поява продуктів коксування, що відкладаються на форсунках, поршнях і поршневих кільцях.

 

Таким чином, RME завдяки процесу етерифікації за характеристиками подібне до дизельного пального. Це пальне може застосовуватися на будь-яких типах дизелів. Оскільки всі дизелі, як правило, оптимізовані для використання дизельного палива, то переходу на RME повинне передувати додаткове калібрування системи уприскування, яке поліпшує згоряння. Проте RME не вирішує ні екологічних, ні економічних проблем. За забрудненням воно не дуже відрізняються від дизеля, а якщо врахувати ґрунти, які через 5...7 років після висадження на них рапсу стають непридатними, то стає не зрозуміло, від чого більший негативний вплив на екологію. Щодо економії, то подорожчання зернових культур (чиї ґрунти віддані під рапс) виводить це джерело енергії далеко не на передові позиції.

Популяризацією біопалива в Україні займеться профільна асоціація "Укрбіоенерго". Презентація асоціації відбулася сьогодні. До складу "Укрбіоенерго" увійшли близько 30 виробників біоенергетичної сировини, технологічного устаткування, біопалива, а також учені.

 

На тлі різкого подорожчання нафти і газу і, відповідно, продуктів їх переробки перспектива перекладу підприємств країни на споживання альтернативного пального починає реалізовуватися. Основною сировиною для виробництва біопалива традиційно розглядається технічний рапс. Згідно підрахункам, з 75% відсотків урожаю рапсу, зібраного на площі 2,5 млн. Га, можна провести 2,25 млн. т дизельного біопалива - по енергетичній цінності така кількість еквівалентна 1,9 млн. т звичайного дизпалива (на його виробництво необхідно майже 6 млн. т нафти). Експерти говорять, що, в принципі, для виробництва такого пального придатні ряд інших олійних культур, а так само буряк і кукурудза. Але підкреслюють, що заводи по виробництву біопалива повинні бути невеликими, розрахованими для регіональних потреб. Транспортування такого пального на відстань понад 50 км. робить її неконкурентною порівняно з викопними видами палива. Ціна біодизеля не повинна перевищувати 85% ціни традиційного дизеля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. http://5fan.ru/wievjob.php?id=1250
2. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=62175&pg=1