Сутність і форми конкуренції

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом

Одеський  інститут 
 
 
 
 
 
 

Реферат

На тему : “Сутність і форми конкуренції” 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка 3курсу

Серба Кристина 

Викладач:

Брунько Ж.О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Одеса 2011 
Зміст 

Вступ  

1.Суть і функції  економічної конкуренції.  
 

2. Функції економічної конкуренції.  
 

3. Форми  конкуренції 
 

Висновки  
 

Список літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Сучасна ринкова  економіка являє собою складний організм, що складається

з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних

структур, які  взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і

об’єднуються  єдиним поняттям - ринок. 

За визначенням  ринок - це організована структура, де "зустрічаються"

виробники і  споживачі, продавці і покупці, де в  результаті взаємодії

попиту споживачів (попитом називаеться кількість  товару, яку споживачі

можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це

кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються

і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної  організації

ринку визначальне  значення має кількість виробників (продавців) і

кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі  обміну

загального еквіваленту  вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість

виробників і  споживачів, характер і структура  відносин між ними

визначають взаємодію  попиту і пропозиції. 

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття

конкуренції (competition). Конкуренція - це найважливіша ланка  всієї

системи ринкового  господарства. Стимулом, що спонукає людину до

конкурентної  боротьби, є прагнення перевершити  інших. Предметом

конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими

чи іншими товаровиробникамиі. Конкурентна боротьба - це динамічний

процесс. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами. 

В якості засобів  в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на

ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне

обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу. 

Створення конкурентного середовища й подолання монополізму є одним з

найважливіших напрямів економічної реформи в  Україні. Ще в Законі про

економічну самостійність  України (серпень 1990р.) та в постанові

Верховної Ради “Про проекти концепції та програми переходу Української

РСР до ринкової економіки” (листопад 1990р.) “передбачалося провести

роздержавлення  і приватизацію, створивши справжнє підприємницьке

середовище і  ринкову конкуренцію”. Проте здійснена  в Україні

приватизація  ще не призвела до створення сприятливого для економічного

зростання конкурентного  середовища. Схоже на те, що “обмеження

діяльності підприємств-монополістів для цього недостатньо, позаяк в наш

час більше половини великих підприємств є монополістами у своїх галузях,

і тому тільки приватизація, розкрупнення там, де це можливо, й

зацікавленість  у розвитку альтернативних недержавних  виробництв може

забезпечити нормальну  конкуренцію на українському ринку». 
 

1.Суть  економічної конкуренції. 

Конкуренція між виробниками являє собою тип взаємовідносин між

виробниками з  приводу встановлення цін і обсягів  пропозиції товарів на

ринку. Аналогично можна визначити конкуренцію  між споживачами як їхні

взаємовідносини з приводу формування цін і  обсягу попиту на ринку.. 

Слово “сoncurrentia” в перекладі з латинської мови означає “змагання,

суперництво”. ” Як економічна категорія конкуренція  – це боротьба між

товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва  і збуту товарів і

послуг, за привласнення найбільших прибутків”. Конкуренція  виконує роль

регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника

запроваджувати  науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність

праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.  

Конкуренція є  визначальним фактором впорядкування  цін, стимулом

інноваційних  процесів (запровадження в виробництво  нових винаходів та

технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних

підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігає диктату

виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання  є економічним законом ринкового  господарства. 
 
Продавці хочуть продати свої товари найдорожче, але конкуренція змушує їх збувати продукцію дешевше, щоб стимулювати попит покупців. У боротьбі між продавцями (прагнуть продати найдорожче) і покупцями (прагнуть купити дешевше) виграють ті, хто більш згуртований і має можливість нав'язати свою (вигідну для них) ціну. В умовах "вільної" конкуренції на ринку всі рівні, як продавці, і всі рівні, як покупці, але перемагає той, хто при тій самій якості товару має менші витрати виробництва або при тих самих витратах виробляє продукцію вищої якості. 
 

2 Функції економічної конкуренції 

Конкуренція виконує  в ринковій економіці наступні функції: функція

регулювання; функція  мотивації; функція розподілу; функція  контролю. 

Функція регулювання. Для того, щоби утриматися в боротьбі, підприємець

має пропонувати  вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже і фактори

виробництва під впливом ціны спрямовуються в ті галузі, де в них

відчувається  найбільша потреба. 

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик

одночасно: підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або

виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду в

вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний  прогрес;

підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил

конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання в вигляді

збитків або  витісняються з ринку (негативні санкції). 

Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули  до вищої

продуктивності, але і дозволяє розподіляти доход  серед підприємств і

домашніх господарств  у відповідності з їхнім ефективним внеском. Це

відповідає панівному  в конкурентній боротьбі принципу вознаграждения за

результатами. 

Функція контролю. Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність

кожного підприємства. Наприклад, якщо монополіст може призначати єдино

можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві  можливість вибору серед

декільох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тим  справедливіше ціна. 

Политика держави  в області конкуренції спрямована на те, щоби

конкуренція могла  виконувати свої функції.  

Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" в якості цілей політики в області конкуренції передбачає, що: 

- технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва (інновація під

тиском конкуренції);  

- підприємства гнучко адаптуються до зміни умов, наприклад, до потреб

споживачів (адаптація  під тиском конкуренції). 

Масштаб інтенсивності  конкуренції визначається тим, наскільки  швидко

переваги в  прибутку втрачаються в результаті успішного відтворення

інновацій конкурентами. В першу чергу це залежить від того, наскільки

швидко конкуренти реагують на ривок вперед підприємства-піонера і

наскільки динамічним є попит. 

У відповідності з керівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції

сприятливі умови  для нормального функціонування суперництва з`являються

тоді, коли в  економіці існує "широка" олігополія з "помірною"

індивідуалізацією продукції. "Вузька" олігополія із сильною

індивидуалізацією продукції, навпаки, зменшує інтенсивність  конкуренції. 

В кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники

конкурентної  боротьби спробують ухилитися від  обов`язкових норм і

ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови

про ціни чи до імітації товарних знаків. Тому держава повинна видавати

нормативні документи, які регламентирують правила  конкурентної

боротьбиЗа Смітом сутність конкурентноїо поведінки  виробників становило

"чесне"- без  змови – суперництво виробників  завдяки, як правило,

ціновому тиску  на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, а

відсутність можливості впливати на ціну є найважливішим  моментом у

сучасній трактовці  поняття конкуренції. 

3. Форми  конкуренції

У сучасній економічній  науці розглядаються дві основні  форми конкуренції: чиста або "досконала" та обмежена або "недосконала". 
 
Досконала або чиста конкуренція - це така модель ринку, при якій вплив кожного учасника економічного процесу на загальну ситуацію настільки малий, що ним можна знехтувати. Модель чистої конкуренції має наступні характерні ознаки. По-перше, при ній на ринку знаходиться багато незалежних продавців і покупців даного продукту. По-друге, ніким і нічим не обмежений доступ на ринок і такий самий вихід з нього всіх бажаючих. По-третє, фірми, що конкурують, випускають стандартизовану продукцію. По-четверте, в умовах чистої конкуренції відсутній будь-який вплив окремої фірми на рівень ринкової ціни. Учасники ринкових угод мають вичерпну і вчасну інформацію про якість товару, ціни і вигоду торгівлі. Все сказане дало привід назвати даний вид досконалою конкуренцією. 
 
"Недосконала" (обмежена) конкуренція репрезентується двома основними формами: монополістичною конкуренцією та олігополією. Об'єднує їх те, що на відміну від чистої конкуренції, вони дають змогу окремій фірмі впливати на ринок, використовуючи для цього ряд важелів і, насамперед, важіль ціни. 
 
Монополістична конкуренція - це конкуренція, яка виникає між монополіями. Вона може бути внутрі- та міжгалузевою, а також міжнародною. На відміну від вільної конкуренції, в умовах панування монополій конкуренція контролюється і певною мірою обмежується. Ступінь обмеження конкуренції залежить від масштабів монополізації виробництва й ринку. Основною ознакою монополії є можливість фірми (монополії) впливати на ринкові ціни та розвинутість нецінової конкуренції. 
 
Монополістична конкуренція у трактуванні сучасної зарубіжної економічної теорії - це така модель ринку, для якої властивою є відносно велика, але значно менша, ніж за умов чистої конкуренції, кількість підприємств, що випускають диференційовану продукцію. Це дає змогу порівняно легко проникати в галузь, але вимагає від фірми значних зусиль для реклами та використання торговельної марки. 
 
Олігополія (від гр. "oligos" - незначний; "poleo" - продаю) є конкуренція, при якій декілька великих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію. 
 
У США олігополію найчастіше утворюють чотири провідні фірми галузі, які продають на ринку до 60% всієї продукції. При цьому монополізація виробництва може досягати іще більших масштабів. Прикладом може бути автомобільна промисловість США, де три гіганти - "Дженерал моторс", "Форд" і "Крайслер" - виробляють більше 90% всієї продукції. 
 
Отже, конкуренція - двигун економічного прогресу. Лауреат Нобелівської премії Ф.фон Хайєк говорив, що суспільство, яке покладається на конкуренцію, більш успішно, ніж інші, досягає цілей і що саме конкуренція показує, як можна ефективніше виробляти речі. У цьому, без сумніву, позитивна роль конкуренції у суспільному розвитку.