Фінансова політика України

      У сучасних умовах більшість розвинутих країн у своїй фінансовій політиці використовують різні елементи як кейнсіанської, так і неокейнсіанської теорії державного регулювання.

      В країнах соціалістичної орієнтації фінансова політика формувалась  під впливом марксистсько-ленінської теорії сутності і функцій соціалістичної держави та спиралась на принцип фінансової централізації. Держава безпосередньо керувала всіма сферами суспільного життя за допомогою планів економічного і соціального розвитку. Фінансова централізація призвела до монопольного державного регулювання ціноутворення, грошового обігу, системи розрахунків, кредитних відносин.

      Оцінюючи  фінансову політику, що проводилась  в умовах адміністративно-командної  системи управління, тяжко визначити  чи вона була поганою чи хорошою. Основним є те, наскільки вона відповідає інтересам суспільства і наскільки сприяє досягненню поставлених цілей і вирішенню конкретних завдань. У роки перебудови і переходу до ринкових відносин планово-адміністративна фінансова політика перестала відповідати конкретно-історичним умовам. Завищена оцінка ролі монетарних механізмів у регулюванні перехідної економіки, втрата керованості економікою посилили масштаби фінансової кризи.

      Фінансова політика на нинішньому етапі повинна  характеризуватись якісно новими підходами до суб’єктів господарювання з урахуванням переходу на ринкові відносини, реформи цін, оплати праці, податкової і кредитної системи, спрямованих на формування нового фінансового механізму. 

 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1. Фінансова політика України на сучасному етапі 

      Сьогодні  фінансово-економічна ситуація в Україні  є складною, суперечливою і неоднозначною. Об’єктивно самим процесом розвитку ситуації в центр економічної  політики нині поставлено питання про  збільшення реального економічного зростання. Останнє можливе за наявності грошової, фінансової і виробничої стабілізації.

      В процесі своєї діяльності держава  вирішує досить суперечливі завдання, і тому, відповідно фінансова політика повинна бути балансуючою. Основними  напрямками фінансової політики в сучасних умовах є:

      1) проведення заходів щодо остаточного  переведення підприємств, і особливо  державних, до ринкових відносин;

      2) оздоровлення грошово-кредитної  системи та повний вихід з  кризового стану фінансів держави;

      3) комплекс заходів по соціальному захисту населення.

      Отже, головне завдання фінансової політики в період сучасних перетворень в  нашій країні полягає не тільки в  тому, щоб забезпечити матеріально  ці перетворення, але й запобігти  соціальній напрузі в суспільстві  і максимально пом’якшити переходу від однієї системи відносин до іншої.

      Напруга в суспільстві залежить від популярності матеріального стану окремих  груп населення. Чим чисельніша та частина, яка програє від соціальних змін, тим вищий ступінь непередбаченості як ходу, так і результатів політичних і економічних перетворень.

      В основі визначення кордонів перерозподілу  фінансових ресурсів повинна бути необхідність формування оптимальної структури  економіки, яка забезпечує не тільки обороноздатність держави і престижний рівень розвитку військово-промислового, космічного комплексів, але й цивілізований рівень умов життя і гідний рівень оплати праці всього населення.

      Вироблення  фінансової політики на даний час  здійснювалося в умовах гострої  необхідності невідкладних заходів  фінансового оздоровлення, стабілізації грошового обігу.

      Основною  метою став перехід до економічних  методів регулювання грошового  обігу через:

• підвищення ролі банківського кредиту, формування банківських резервів;
• формування фінансового ринку (купівлі та продажу цінних паперів);
• призупинення необґрунтованого переходу грошей із сфери безготівкового обігу в готівковий;
• поетапний перехід зовнішньоекономічних зв’язків з іншими країнами на світові умови, ціни, системи розрахунків;
• конвертованість грошової одиниці;
• реорганізація ощадної, страхової справи.

    Фінансова політика, таким чином, відзначалась якісно новими підходами до функціонування господарства з врахуванням різноманітних  форм власності, економічної самостійності  підприємств, самоврядування і самофінансування регіонів, реформи цін, оплати праці, податкової і кредитної системи і була направлена на формування фінансового механізму ринкової економіки.

      На  сьогоднішній день Верховна Рада України  кожен рік затверджує Основні  напрями бюджетної політики, а  Національний банк України – Основні засади грошово-кредитної політики. Ці документи є визначальними у формуванні поточної фінансової політики держави.

      Так, пріоритетними напрямами бюджетної політики на 2004 рік є:

• забезпечення соціального спрямування державного бюджету;
• видатки на освіту, охорону здоров’я, культуру, науку, судову владу, житлово-комунальне господарство є основними;
• забезпечення соціальних гарантій, соціального захисту населення та безоплатної методичної допомоги;
• державна підтримка енергозберігаючих технологій.

     А основною метою грошово-кредитної  політики в 2004 році є підтримка стабільності гривні як монетарної передумови поступового  переходу від екстенсивного економічного зростання до розвитку на інноваційно-інвестиційній  основі та досягнення довгострокових соціальних, структурних й інституційних цілей.

      Основною  метою фінансової політики України  на сучасному етапі її розвитку є  якнайшвидше підвищення добробуту  населення, про що свідчить Послання Президента України до Верховної  Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, де сказано, що основне завдання фінансової політики полягає в тому, щоб остаточно облаштувати споруджену будівлю по суті нового суспільства – економічну, соціальну, політичну та гуманітарну сфери, подолати глибокі деформації, що виникли на стартовому етапі трансформаційного процесу. Йдеться про практичну реалізацію завдань довгострокової стратегії, яка має забезпечити міцне підґрунтя України як високорозвиненої, соціальної з своєю сутністю, демократичної правової держави, її інтегрування у світовий економічний процес як країни з конкурентоспроможною економікою, здатною вирішувати найскладніші завдання свого розвитку.

      Згідно  концепції необхідно трансформувати бюджетні ресурси, що є основним чинником ефективного соціально орієнтованого економічного зростання. Необхідно здійснити зниження податкового навантаження та забезпечити переорієнтацію бюджетного механізму. Хронічна незбалансованість державних фінансів на сьогодні зумовлені системними помилками бюджетної політики, її суто фіскальною спрямованістю. У тому потребує змін також логіка формування державних фінансів, якої до цього часу дотримуються Кабінет Міністрів і Верховна Рада. Основою вирішення фінансових проблем держави, головною передумовою соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств.

      Міністерством фінансів України розробляються  податково-бюджетна стратегія на середньострокову перспективу. На сьогодні вже є основні напрями податково-бюджетної стратегії України, що розроблені з урахуванням політики формування доходів та розподілу видатків бюджету на 2005-2007 роки, які забезпечать послідовність реалізації короткострокових цілей.

      Метою середньострокової податково-бюджетної  стратегії є досягнення довгострокового  сталого розвитку заради підвищення добробуту населення. Мета розроблення  прогнозу починає у визначенні прогнозних обсягів бюджетних ресурсів для обґрунтування податково-бюджетної стратегії на 2005-2007 роки. Головним завданням на середньострокову перспективу є досягнення сталого економічного зростання в умовах фінансової стабільності, активізація інвестиційних процесів і структурних перетворень та проведення цілеспрямованої соціальної політики держави. Середньостроковий прогноз дозволить забезпечити ефективне і раціональне управління державними фінансами, насамперед подолання бідності і поліпшення якості життя найбільш уразливих верств населення, а також допоможе виконати бюджет відповідно до цілей податково-бюджетної політики.

      Економічні  і соціальні цілі Кабінету Міністрів  України:

• стале економічне зростання;
• зменшення рівня бідності та зміцнення середнього класу;
• всебічний і гармонійний людський розвиток;
• поступова інтеграція до світової економічної та фінансової системи;
• зменшення регіональних дисбалансів.

      Основною  метою фінансової політики на середньострокову перспективу є ефективне управління державними фінансами.

      Основними цілями середньострокової фінансової політики та сучасному етапі (згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України) :

• розроблення та реалізація державної політики в усіх галузях економіки на основі планування з використанням програмно-цільового методу розподілу видатків;
• посилення контролю з ефективним витрачанням ресурсів розпорядниками бюджетних коштів, досягнення цілей кожної програми;
• збільшення відкритості та прозорості бюджетного планування;
• оптимізація фінансових потоків між бюджетами різних рівнів, забезпечення бюджетів у зведеному бюджеті.

    Доходи  бюджету у 2005 році прогнозуються  на рівні 82352,6 млн. Гривень, або 27,09 відсотка ВВП, що  нижче рівня 2004 року. У  середньостроковій перспективі  прогнозується поступове підвищення рівня доходів до 28,78 відсотка ВВП у 2007 році. Дефіцит бюджету у 2005 році прогнозується у розмірі 555,1 млн. гривень, або 0,18 відсотка ВВП. Фінансування дефіциту бюджету прогнозується за рахунок надходжень від приватизації, рівень яких становитиме 2,1 млрд. гривень. У середньостроковій перспективі планується незначний дефіцит бюджету у 2006 році – 81 млн. гривень та у 2007 році – 104,9 млн. гривень. Видаткова частина зведеного бюджету у 2005 році становитиме 82907,7 млн. гривень, або 27,27 відсотка до ВВП. У середньостроковій перспективі прогнозується поступове збільшення рівня видатків до 28,81 відсотка ВВП у 2007 році (див. Додаток, табл. 2).

      З метою фінансового забезпечення реалізації середньострокових цілей  Кабінет Міністрів України визначив такі пріоритети напрямки бюджетних  витрат:

• забезпечення соціальних гарантій та проведення пенсійної реформи;
• охорона здоров’я, освітній та духовний розвиток;
• забезпечення рівня видатків на національну оборону, що відповідають військовій доктрині;
• зміцнення екологічної безпеки;
• підтримка суб’єктів економіки на зворотній основі залежно від результатів діяльності;
• гармонізація національного правового поля відповідно до стандартів СОТ та ЄС.

 

Розділ3. Шляхи та напрями удосконалення 

фінансової  політики

 

      З проголошенням незалежності України  починається новий етап державотворення, формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин.

      Фінансова політика має бути жорстокою, але  справедливою і активною, і повинна  стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси та бути привабливою для суб’єктів іноземних країн. Фінансова політика повинна весь час коригуватися відповідно до ситуації та вдосконалюватися.

      Необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку національного господарства та за структурною його перебудовою створити умови для підприємницької діяльності, захисту інтересів власних товаровиробників та сприяння залученню іноземних інвестицій.