Бюджетний менеджмент

ТЕМА 7. БЮДЖЕТНІ РЕСУРСИ  ТА РЕЗЕРВИ ЇХ ЗБІЛЬШЕННЯ 

1. Поняття  фінансових та бюджетних ресурсів.

2. Склад  та структура бюджетних ресурсів  в динаміці (за декілька років).

3. Аналіз  формування та використання бюджетних  ресурсів на поточний рік.

4. Проблеми  збільшення бюджетних ресурсів та шляхи їх вирішення. 

       1. Поняття фінансових  та бюджетних ресурсів.

     Вплив фінансів на процес розширеного відтворення  починається з трансформації  валового внутрішнього валового продукту у відповідні фонди. Саме тоді фінанси  починають діяти як складова частина економічного механізму держави. Матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси. І це виділяє фінанси із сукупності економічних категорій.

     Можна сказати, що фінанси як сукупність економічних  відносин знаходять своє конкретне вираження у фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди.

     В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки  щодо визначення фінансових ресурсів, що подаються в словниках та науковій літературі, не відповідають сутності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю. Так, фінансово-кредитний словник за часів СРСР визначає фінансові ресурси як сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємств і організацій; створюються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу. Бірман А.М. характеризує фінансові ресурси як виражену в грошах частину національного доходу, сконцентровану безпосередньо в державі чи підприємствах для використання на цілі розширеного відтворення і на загальнодержавні потреби. Сичов. М.Г. підкреслює, що фінансові ресурси як грошові нагромадження грошові фонди створюються підприємствами, об’єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу й перерозподілу суспільного продуту і національного доходу. Гуйда.Т.В, визначає фінансові ресурси як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва і зростання матеріального добробуту суспільства.

     Дані  визначення фінансових ресурсів вказують на місце створення ресурсів і  належність їх до суб'єктів фінансових відносин. Але не вказується джерело їх створення та призначення. Вітчизняний вчений Коробов. М.Я. визначає фінансові ресурси як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й призначаються для використання відповідно із завданнями соціально-економічного розвитку суспільства та окремих підприємств.В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не визначається джерело їх створення.

     Найбільш  повне визначення фінансових ресурсів надає Павлюк К.В., характеризуючи їх як грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб. В цьому визначенні виражені економічна основа, зв'язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, форми їх виявлення.

     Фінансові ресурси держави включають ті з них, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, всіх видів і форм підприємницьких структур і населення У розпорядженні держави перебувають ресурси бюджетної системи й різних видів централізованих та децентралізованих фондів, а також державних фінансових інститутів (національного банку, державних страхових органів, державних кредитних установ).Інша частина фінансових ресурсів у державі знаходиться в розпорядженні господарських підприємств, установ і організацій різних форм власності та видів діяльності.Третя частина - у розпорядженні населення в формі вкладів, заощаджень і депозитів у банківській системі та в інших фінансових установах.

     З трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

     Фінансові ресурси є матеріальними носіями  фінансових відносин, що дає змогу виокремити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів.

     Тому  введення в науковий обіг поняття "фінансові  ресурси" дає змогу точніше  визначити об'єкт фінансового  прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на увесь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень.

     На  нашу думку, для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

     Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат  процесу відтворення. Фінансові  ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку.

     Бюджетні  ресурси - частина фінансових ресурсів держави, сконцентрована в бюджетах всіх рівнів що входять до бюджетної системи України. В бюджетній системі акумулюється більше ніж 75% загального обсягу фінансових ресурсів держави.

     Основними джерелами ресурсів бюджету є  податки, збори та інші надходження.

     У загальній сумі податків, сплачених  до бюджету всіма платниками, прямі  податки становлять 73, непрямі 27%. Головне  призначення непрямих податків - регулювання економічних процесів через вилучення додаткових обґрунтованих доходів.

     Економічних умов для широкого застосування непрямих податків в Україні тепер немає.

     На  рівень конкретизації в бюджеті  фінансових ресурсів впливають система  соціальних гарантій, що забезпечується законодавством держави, витрати на оборону, державне управління, економічні взаємовідносини з іншими державами тощо.

     Бюджетні ресурси — це частина фінансових ресурсів держави, сконцентрована в бюджетах усіх рівнів.

     Бюджетна класифікація — це єдина міжнародна система функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками (економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою тощо). На її основі можна порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, визначати характер регулюючих дій держави щодо надходжень з дохідних джерел і напрямків використання одержаних коштів.

     Завдяки бюджетній класифікації забезпечуються чітке бюджетне планування і прогнозування, а також можливість як об'єднувати окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків за відповідними складовими бюджетної системи, а також складати проекти бюджетів, порівнювати видатки однотипних установ, які фінансуються з бюджету, визначати рівні видатків за ними чи аналізувати бюджети за певний період, систематизувати дані окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів.

     Звіти про виконання кошторисів і бюджетів складають за такою самою класифікацією, як і кошториси та бюджети. Це дає  змогу здійснювати ґрунтовні  перевірки й аналізи використання коштів.

     Основою бюджетної класифікації доходів  є джерела доходів, а основою  класифікації видатків — цільове  використання коштів. Дані групуються також за галузевими та відомчими  ознаками, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування.

     Бюджет  може складатись із загального та спеціального фондів. Загальний фонд включає надходження  до бюджету, що призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних  виплат і не призначені на конкретну  мету, а також виплати за рахунок  цих надходжень.

     Спеціальний фонд включає надходження до бюджету  на конкретну мету і виплати з  бюджету за рахунок цих надходжень.

     Розподіл  бюджету на загальний та спеціальний  фонди визначається законом України  про Державний бюджет. 

2. Склад та структура  бюджетних ресурсів в динаміці (за декілька років). 
 

3. Аналіз формування  та використання  бюджетних ресурсів  на поточний рік. 

     Проведемо аналіз формування та використання бюджетних  ресурсів на 2011 
 

4. Проблеми збільшення  бюджетних ресурсів  та шляхи їх  вирішення. 

     Наповнення дохідної частини державного бюджету в Україні завжди є проблемою номер один. Найгостріше брак грошей у скарбниці відчувається наприкінці року, коли цю наболілу тему дедалі частіше починають згадувати на найвищих рівнях державної влади, вимагаючи від областей виконання й перевиконання поставлених перед ними бюджетних завдань.

     Державний бюджет є однією із головних ланок  фінансової системи. З його допомогою  уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати. Бюджет тісно пов’язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи функціонування інших ланок фінансової системи.

     Найважче, як свідчить практика, забезпечити  принцип збалансованості бюджету, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

     З причин об'єктивного і суб'єктивного  характеру держава в процесі  свого функціонування витрачає все  більше коштів. Це, у свою чергу, викликає необхідність зростання доходної частини бюджету за рахунок додаткових надходжень, зокрема податків. Але збільшення податкового тягаря призводить до зниження ефективності виробництва, скорочення робочих місць, зростання рівня безробіття. Як наслідок, з одного боку, скорочується дохідна частина бюджету (у зв'язку зі зниженням ділової активності), а з іншого боку, - зростає його видаткова частина (у зв'язку зі зростанням соціальних виплат). У такому випадку утворюється зворотня ситуація: бажання уряду підвищити доходи бюджету за рахунок підвищення податкового тиску в середньо і довгостроковій перспективі призводять до їх зменшення та зростання витрат. На мою думку, вищезазначена проблема може бути вирішена за умов розширеного відтворення доходів бюджету, створення ефективної системи контролю за їх використанням, досягнення оптимуму в процесі надання суспільних благ і послуг за рахунок коштів бюджету. Ще однією з вагомих для України проблем можна назвати проблему зростання державного боргу і витрат з його обслуговування. Державний борг виникає в основному в результаті фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок запозичень, здійснюваних на зовнішньому та внутрішньому фінансових ринках. Тут також спостерігається взаємовплив: бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує розмір бюджетного дефіциту поточного року.

     Можна відзначити, що боргова криза в Україні обумовлена такими основними причинами: 

     - Слабке законодавче та нормативне поле з питань регулювання бюджетних взаємовідносин, низька фінансова дисципліна, неоптимальна організаційна структура управління державним боргом;

     - Недосконалість фіскальної  політики в частині  регулювання бюджетного дефіциту та політики управління державним боргом;

     - Постійне недовиконання  протягом останніх  років прибуткової  частини бюджету  і пов'язане з  цим недофінансування  або затримка у  фінансуванні окремих  видів видатків;