Напрямки удосконалення якості кредитного портфеля банку

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоритичні основи аналізу кредитних операцій

1.1 Поняття кредитного портфеля банку та його характеристика.

1.2 Оцінка якості кредитного портфеля з погляду ризику та з погляду захищеності від можливих втрат.

1.3 Аналіз якості кредитного портфеля банку з погляду захищеності від                                                                            можливих втрат.

РОЗДІЛ 2. Аналіз кредитних операцій на прикладі ПАТ КБ “ Хрещатик ”.

2.1 Аналіз ефективності управління вартістю кредитного портфеля банку ПАТ КБ “Хрещатик ”

2.2 Оцінка вартості кредитного портфеля ПАТ КБ “Хрещатик”.

РОЗДІЛ 3. Напрямки удосконалення якості кредитного портфеля банку.

3.1 Особливості управління вартістю кредитного портфеля в умовах кризи.

3.2 Шляхи удосконалення управління вартістю кредитного портфеля банку ПАТ КБ “Хрещатик ”.

Висновок

Список використаної літератури

                                                                 Вступ

Кредитні вкладення, або кредитний портфель банку – сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Банк може надавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, через укладення договору з позичальником.

Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять:

      відсотки нараховані, але не сплачені;

      зобов'язання видати кредит;

      кредитні лінії, які ще не використані;

      гарантії та акредитиви;

      оперативний лізинг.

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

РОЗДІЛ 1. Теоритичні основи аналізу кредитних операцій

1.1 Поняття кредитного портфеля банку, та його складові.

   Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.

Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6.07.2000 р. затверджене Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ура­ховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку.

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:

        оцінка фінансового стану позичальника;

        погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи використовуються такі показники:

        коефіцієнт абсолютної ліквідності;

        проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);

        коефіцієнт загальної ліквідності;

        коефіцієнт автономії;

        коефіцієнт фінансового важеля;

        коефіцієнт маневреності;

        коефіцієнт фінансової стійкості;

        коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;

        обсяг реалізації та прибутку;

        показники прибутковості;

        склад та динаміка дебіторо-кредиторської заборгованості;

        грошові потоки позичальника.

Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру:

        ефективність управління позичальника;

        ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

        наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

        погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

        професіоналізм керівництва.

Оцінювання фінансового стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв.

Категорії оцінки фінансового стану позичальника — комерційного банку:

1.      Дотримування обов’язкових економічних нормативів.

2.      Аналіз прибутків та збитків.

3.      Аналіз якості активів і пасивів.

4.      Створення резерву.

5.      Виконання зобов’язань комерційним банком у минулому.

6.      Якість банківського менеджменту.

Під час оцінювання фінансового стану позичальника — фізичної особи мають бути враховані:

        соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;

        наявність реальної застави;

        вік та здоров’я клієнта;

        загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

        інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

        зв’язки клієнта у діловому світі тощо.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій:

1.      Клас «А» ― фінансова діяльність добра і дає змогу своєчасно погашати кредит та проценти за ним в установлені строки; економічні показники в межах установлених значень; вище керівництво позичальника меє бездоганну ділову репутацію; кредитна історія бездоганна.

2.      Клас «Б» ― фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.

3.      Клас «В» ― фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення.

4.      Клас «Г» ― фінансова діяльність погана, і спостерігається циклічність протягом коротких періодів.

5.      Клас «Д» ― фінансьва діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за нею не можуть бути сплачені.

Виходячи з погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

        добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

        слабким — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

        недостатнім — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Таблиця 1.1 Критерії кредитного портфелю

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Таблиця 1.2 Групи кредитів з розподілу за видами валют