Господарський договір

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗОБОВ`ЯЗАННЯ

 

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗОБОВ`ЯЗАНЬ

 

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.

Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.

До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

З метою нейтралізації несприятливих наслідків від економічних злочинів законом може бути передбачено обов'язок комерційних банків, страховиків, акціонерних товариств та інших суб'єктів господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

ЗАДАЧА №1

 

Згідно з договором фірма "Гільдія" зобов'язалась протягом шести місяців поставити рівномірними партіями фірмі "Будівельник" 6000 банок фарби і 1750 лаку паркетного. В обумовлений договором термія фірма "Гільдія" поставила лише 3200 банок фарби і 350 банок лаку.

У відповідь на претензію фірми "Будівельник" фірма "Гільдія" перерахувала їй передбачену договором неустойку за порушення умов договору і просила звільнити від обов'язку передати недопоставлену продукцію у зв'язку з тим, що строки ремонту одного з цехів, без роботи якого неможливо виконати замовлення, значно перевищують заплановані через помилки проектно-пошукової організації у визначенні обсягу ремонтних робіт.

Фірма "Будівельник" проти відмови поставити будівельні матеріали заперечувала, оскільки передати замовлення іншій фірмі означало б необхідність оформляти це замовлення як термінове, що привело б до перевищення видатків, запланованих на купівлю лако-фарбувальних матеріалів.

Чи є вина фірми "Гільдія" в порушенні умов договору?

На підставі яких норм права і яким чином може бути вирішений спір?

Відповідь.

За  порушення  обов'язків  за договором поставки, відповідно  до   ст.253 ЦК України  стягуються неустойка (штраф,  пеня)  і  збитки.

Відповідно до ст.203 ЦК під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Згідно із вимогами ст.207 ЦК сплата неустойки  (штрафу,  пені),  встановленої  на  випадок прострочення або  іншого  неналежного  виконання  зобов'язання,  і відшкодування  збитків,  завданих  неналежним    виконанням,    не звільняють боржника від  виконання  зобов'язання  в  натурі.

Таким чином, як видно із умови задачі, не дивлячись на те, що вини фірми "Гільдія" в порушенні умов договору поставки немає, нею повинні бути відшкодовані збитки завдані фірмі “Будівельник” неналежним виконанням зобов’язань, зокрема необхідністю оформляти термінове замовлення. Проте, в даному випадку фірмі “Гільдія” доцільно предявити регресні вимоги до проектно-пошукової організації через помилки якої у визначенні обсягу ремонтних робіт не вдалося вчасно виконати замовлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАДАЧА №2 

Фірма "Укрінтерцукор" продала фермерові К. комбайн "Джон-Дір" на умовах внесення за нього плати через рік після фактичної передачі покупцеві комбайна.

12.01.97 p. правління колективного  сільського господарства "Мрія" (далі за текстом КСП "Мрія") надало фірмі "Укрінтерцукор" лист з проханням передати  фермерові К. комбайн на умовах, викладених тут вище, беручи на  себе зобов'язання виступити гарантом  своєчасної оплати повної вартості  техніки, одержаної К. "Укрінтерцукор" 20.01.97 передала К. комбайн, повідомивши в той же день по факсу КСП "Мрія" про передачу К. техніки на погоджених з КСП умовах.

17.02.98 p. фірма "Укрінтерцукор" звернулась до КСП "Мрія" як  гаранта виконання зобов'язання  покупцем К. з претензією про  перерахування суми боргу за  проданий комбайн.

КСП "Мрія" відмовилось задовольнити претензію фірми на тій підставі, що з фірмою, по-перше, не був укладений договір у передбаченій законом формі. Крім того, фірма має звернутись зі своїми вимогами насамперед до К. як безпосереднього боржника за договором купівлі-продажу.

Чи грунтуються на положеннях закону аргументи КСП "Мрія" ?

Відповідь.

Відповідно до ст. 196 Цивільного кодексу України   правила  статей  191  і  194  цього  Кодексу, які регламентують питання застосування поруки, як засобу забезпечення зобов’язань,  поширюються на гарантії, що видаються одними організаціями в забезпечення погашення  заборгованості  інших,  якщо  інше    не    встановлено законодавством.

Згідно  ч.3 ст.191 ЦК договір поруки повинен  бути  укладений  у  письмовій  формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

Проте, відповідно до ч.2 ст.154 ЦК якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен  бути укладений в письмовій формі, він може  бути  укладений  як  шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,  так  і  шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та  ін.,  підписаними стороною, яка їх надсилає.

В передбачених законом випадках договір може  бути  укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (ч.3).

Тому якщо в даному випадку мали місце зазначені обставини не можна вважати, що між фірмою "Укрінтерцукор" і КСП "Мрія" не був укладений договір у передбаченій законом формі.

Якщо виходити з того, що правила застосування поруки поширюються на гарантії, що видаються одними організаціями в забезпечення погашення  заборгованості  інших, то відповідно до ст.192 ЦК  у  разі невиконання  зобов'язання  боржник   і    поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше  не встановлено договором поруки.

Згідно ст.175 ЦК при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі  вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і  від  кожного  з  них окремо. Тому відповідний аргумент КСП "Мрія" не грунтується на положеннях закону.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція України.
2. Цивільний кодекс України.
3. Господарський процесуальний кодекс України.
4. Закон Україн “Про заставу”.
5. Закон України “Про підприємства в Україні”.
6. Закон України “Про поставки продукції для державних потреб”.
7. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с
8. Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С. Господарське право України. Навч. посіб. -К.: Центр учбової літератури, 2012. - 564 с.
9. Щербина, B.C. Господарське право : підручник. - 5-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 600 с.