Облік наявності руху та амортизації НМА

4.7. Облік інвентаризації НМА.

             Необхідно пам’ятати, що в умовах конкуренції та високої  цінності нематеріальних активів керівництво  підприємства повинно приймати заходи для захисту, включаючи фізичну  охорону, своєї промислової та іншої  інтелектуальної власності.

             Наприклад, стосовно промислових таємниць або „ноу-хау” необхідно обов’язково призначити осіб, які б відповідали за збереження інформації, що містить „ноу-хау”; обмежити коло осіб, які мають доступ до цієї інформації; розробити посадові інструкції для осіб, які зберігають таку інформацію; порядок доступу  та ознайомлення з „ноу-хау” тощо.

             Одним з шляхів контролю за збереженням об’єктів нематеріальних активів є проведення своєчасної і правильної інвентаризації.

             Інвентаризація нематеріальних активів проводиться відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків  від 11.08.94 № 69.

             При проведенні інвентаризації нематеріальних активів необхідно  перевірити:

1. документальне оформлення нематеріальних активів;
2. наявність документів, які підтверджують права власності на нематеріальні активи або права на їх використання;
3. термін володіння правами та інші документально підтверджені умови закріплення прав власності чи прав використання даних об’єктів;
4. порядок оформлення режиму службової та комерційної таємниці щодо нематеріальних активів групи „ноу-хау”;
5. перевірка правильності нарахування амортизації.

             Нематеріальні активи записуються до інвентаризаційних  описів за наявності документів, які  є підставою для взяття їх на облік, а саме:

• рахунків за „ноу-хау” відповідно до договору власника;
• договору й актів про прийняття наукових і конструкторських розробок;
• рахунку на оплату вартості майнового комплексу, придбаного на аукціоні, і подальшого розрахунку суми гудволу за наявності різниці між ціною придбання і вартістю активів підприємства;
• рахунків за роботи із створення програмного забезпечення;
• патенту на винахід;
• свідоцтва на знак для товарів і послуг;
• патенту на промисловий знак;
• патентів на сорт рослин або породу тварин;
• авторського договору або договору з організаціями, які управляють майновими правами авторів на колективній основі;

       та  інших.

       На  підставі відповідних документів інвентаризаційна комісія перевіряє вартість нематеріальних активів, термін їх використання, суму нарахованого зносу, залишкову вартість та інші дані по кожному об’єкту. У  разі виявлення активів, не взятих на облік, а також об’єктів, по яких в облікових регістрах міститься  неповна інформація або взагалі  вона відсутня, комісія складає окремий  інвентаризаційний опис і оформляє протокол. 

По результатах  інвентаризації в обліку робляться  наступні проводки (табл. 8.1): 
 

       Таблиця 8.1

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4.8. Амортизація нематеріальних  активів. 

       Нарахування амортизації нематеріальних активів  здійснюється протягом строку їх корисного  використання, який установлює підприємство під час визнання цього об’єкта  активом (зарахування на баланс), але  не більш як 20 років.

       Визначаючи  строк корисного використання об’єкта  нематеріальних активів, беруть до уваги:

• строки корисного використання таких активів;
• передбачуваний моральний знос;
• правові та інші подібні обмеження щодо строків його використання й інші чинники.

 

Метод амортизації  нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з умов одержання майбутніх економічних  вигод. Якщо такі умови визначити  неможливо, амортизація нараховується  із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації із застосуванням  відповідних методів нарахування  здійснюється згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”.

       Під час розрахунку амортизованої вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

• якщо існує безвідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;
• якщо ліквідаційну вартість можна визначити на підставі інформації існуючого активного ринку й очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку його корисного використання цього об’єкта.

       Нарахування амортизації починають з місяця, наступного за тим, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняють з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального  активу.

Строк корисного  використання нематеріального активу і метод його амортизації переглядають наприкінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються  зміни строку корисного використання активу або  зміни умов одержання майбутніх  економічних вигод.

       Амортизацію нематеріального активу нараховують, виходячи з нового методу нарахування  і нового строку використання, починаючи  з місяця, наступного за місяцем  змін. 

П Р И К Л А  Д :

       05.05.1997 р. ВАТ придбало в іноземного  партнера “Р” програмне забезпечення  для трансформування своєї бухгалтерської  звітності у фінансову звітність  за міжнародними стандартами.  Ціна придбання – 15 000 дол., або  58800 грн. (за офіційним курсом 3,92 грн.  За 1 дол.), у т.ч. ПДВ – 9800 грн.  Крім того, сплачено 1200 грн. (у т.ч.ПДВ  – 200 грн.) за підготовку бухгалтера  до користування цим програмним  забезпеченням. Строк корисного  використання програмного забезпечення  початково було визначено з  урахуванням морального старіння  програм такого класу – 5 років.  Щоквартально ВАТ виплачує фірмі  “Р” 600 грн. за сервісне обслуговування  цієї програми ( у т.ч. ПДВ –  100 грн.).

       У балансі ВАТ на 31.12.1997 р. необхідно  відобразити нематеріальний актив, собівартість якого становить 58800-9800=49000 грн. Витрати на підготовку бухгалтера в сумі 1000 грн. (1200-200) і на сервісне обслуговування програмного забезпечення – (600-100)х4=2000 грн. слід відобразити у  Звіті про фінансові результати за 1999 рік у статті “Адміністративні витрати”, оскільки вони не є матеріальними  активами:

       Дт 92   Кт 133

       Наприкінці  року ВАТ нарахувало методом прямолінійного списання амортизацію, виходячи з визначеного  строку корисного використання програмного  забезпечення:

       49000:5=9800 грн.

       Таким чином, балансова вартість програмного  забезпечення на 31.12.1999 р. становила: 49000-9800=39200 грн.

       На  початку 1998 року стало відомо, що з 2000 року запроваджуються національні  Положення (стандарти) бухгалтерського  обліку, які хоч і не суперечать МСБО, але мають певні особливості. Тому керівництво ВАТ прийняло рішення  про скорочення строку корисного  використання цього активу з 5 до 3 років. З огляду на це, балансову вартість нематеріального активу необхідно  рівномірно розподілити протягом двох років, що залишилися до кінця переглянутого  строку корисного використання програмного  забезпечення: 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

В И С Н О В О К

             У даній роботі наведене теоретичне узагальнення вітчизняної  методології обліку нематеріальних активів, які на сьогодні залишаються  достатньо новим і маловивченим аспектом облікової практики.

             Головні висновки з  даної роботи полягають у наступному:

1. Важливим є розуміння, що нематеріальні активи як економічна і облікова категорія характеризується такими основними взаємообумовленими і взаємопов’язаними компонентами, як:

• відсутність матеріально-речовинної (фізичної) структури;

• корисність в реалізації цілей по виробництву продукції (наданню послуг, виконанню робіт) і в управлінні самою фірмою (підприємством);
• перспективність отримання прибутку не тільки в даний момент часу, але і в майбутніх періодах господарської діяльності.

2. Призначення активів, які можуть увійти до складу нематеріальних, достатньо широке. Їх список набагато ширший за перелік, вказаний у п. 5 П(С)БО 8 та Інструкції № 291. Тим більше, що Планом рахунків передбачений рахунок 127 „Інші нематеріальні активи”, з приводу якого ще ніхто не визначився.

3. Доводиться визнати, що об’єкти нематеріальних активів на сьогоднішньому етапі розвитку облікової реформи потребують грамотно проведеної класифікації. Так, розподіл нематеріальних активів по групах, який подається у п. 5 П(С)БО 8, не відповідає чинним Указу Президента України від 22.06.94 № 324/94, Постанові КМУ від 22.05.2001 № 543 та ін.
4. Виходячи з вищесказаного і спираючись на теоретичний аналіз можна істотно розширити склад активів, які включаються в баланс як нематеріальні, згідно з вимогами міжнародних стандартів. Крім того, нематеріальні активи як об’єкт обліку можна згрупувати, виходячи з таких ознак: за термінами корисного використання, за ступенем ідентифікації, за ступенем правової захищеності тощо.
5. Розходження в оцінці нематеріальних активів між П(С)БО і міжнародною практикою полягає щодо включення витрат на сплату процентів в первинну вартість нематеріальних активів. Зокрема, за міжнародною практикою бухгалтерського обліку в собівартість нематеріальних активів повинні включатися будь-які виграти на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього. Серед вітчизняних науковців досі ведуться дискусії з приводу доцільності такого включення.
6. Порівняння методики відображення операцій з нематеріальними активами в Україні за новим Планом рахунків і країнах з розвиненою ринковою економікою засвідчує істотні відмінності національного рахівництва на рахунку 12 „Нематеріальні активи” і Міжнародних стандартів, які передбачають ведення обліку на рахунках нематеріальних активів за їх видами: „Промислова власність”, „Інтелектуальна власність”, „Права користування природними ресурсами” тощо.
7. Невизначеність отримання економічної вигоди за рахунок використання нематеріальних активів і особливість їх моральної амортизації диктує необхідність перегляду вітчизняної методології нарахування амортизації для забезпечення об’єктивності інформації бухгалтерського обліку та фінансової звітності і правильності прийняття рішень щодо використання нематеріальних активів. Напрямками такого перегляду можуть бути:
• розширення переліку методів амортизації, які можуть використовуватись підприємствами, зокрема шляхом включення у П(С)БО загальновживаних у світовій обліковій практиці методів;
• надання свободи підприємствам у визначенні термінів корисного використання нематеріальних активів.