Структура машин та призначення їх елементів

    які не дозволяють включати лінію, якщо хоча б одна з машин, які входять  в неї, не готова до пуску;

    які зупиняють всі машини при відключенні  однієї з наступних машин лінії;

    які зупиняють всю лінію при відсутності подачі продукту або тари.

8. Статичне або динамічне врівноваження частин, які обертаються та мас машин, які рухаються поступально.

    Внаслідок неточності або інших дефектів заготовок, механічної обробки деталей та зборки вузлів машин виникає неврівноваженість головним чином із-за нерівномірності розподілення матеріалу в об’ємі деталі або вузла.

    Розрізняють статичну та динамічну неврівноваженість. Статична неврівноваженість виникає  при зміщенні центру ваги тіла, яке обертається відносно осі його обертання.

    При обертанні неврівноважених деталей  виникають відцентрові сили, які  іноді досягають значної величини. При неврівноваженості систем, які  обертаються можливі пружні деформації деталей машини, які викликають шум та вібрацію опор машини, а також підлоги (перекриттів) будови, надмірне зношування підшипників та інших частин машини, збільшення витрати енергії, зниження потужності машини, збільшення експлуатаційних витрат, які пов’язані з частим ремонтом та заміною зношених деталей, збудження примусових коливань та вібрацій, які приводять до зниження довговічності машини, зниженню якості її роботи, саморозгвинчування різьбових з’єднань. Тому частини машини, які обертаються повинні бути статично або динамічно врівноваженими. При експлуатації машин шум та вібрації повинні бути в межах допустимих норм як по загальному рівню, так і за характеристикою спектру (частоті коливань звуку).

    Терміни та визначення, які зв’язані з надійністю машин, є загальними для різних галузей  промисловості.

    Надійність  – властивість машини (прибору, апарату, системи та їх частин) виконувати  задані функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники в заданих межах  протягом потрібного часу або потрібної  наробітки. Надійність машини обумовлюється  її безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатність та збереженістю. Кількісно надійність можна оцінювати множенням вірогідності безвідмовної роботи на протязі заданого часу на коефіцієнт оптимального технічного використання машини.

    Працездатність  – стан машини, при якому вона здатна виконувати задані функції з параметрами, які встановлені вимогами технічної документації. Відмова – подія, яка полягає в порушенні працездатності. До причин відмов відносять:

    конструктивні дефекти, які однаково відбиваються на всіх виробах;

    технологічні  дефекти, які знижують надійність частини  виробів;

    експлуатаційні  дефекти, які сприяють передчасному виходу зі строю окремих виробів;

    зношення  та старіння, які викликають незворотні зміни у вигляді порушення  координації та взаємодії спряжених елементів, зниження їх міцності та виникнення руйнувань втомлення.

    Наробіток – протяжність або об’єм роботи машини, який вимірюється в годинах (хвилинах, секундах), циклах, кубометрах або інших одиницях.

    Безвідмовність  – властивість машини зберігати працездатність на протязі деякої наробітки без примусових перерв.

    Довговічність – властивість машини зберігати  працездатність до межового стану з  необхідними перервами для технічного обслуговування та ремонтів. Межовий  стан машини визначається неможливістю її подальшої експлуатації, що пов’язано зі зниженням ефективності або вимогами безпеки та обумовлюється в технічній документації. Показниками довговічності можуть слугувати, наприклад, ресурс або строк служби.

    Ресурс  – наробіток машини до межового стану, обумовленого в технічній документації.

    Строк служби – календарний час експлуатації машини до моменту виникнення межового стану, обумовленого в технічній  документації, або до списання.

    Ремонтопридатність  – властивість машини, яка заключається в її пристосуванні до попередження, винайдення та усунення відмов та несправностей шляхом проведення технічного обслуговування та ремонтів.

      Несправність – стан машини, при  якому вона не відповідає хоча  б одній з вимог технічної  документації.

    Збереженість  – властивість машини зберігати обумовлені експлуатаційні показники після строку зберігання та транспортування, встановленого в технічній документації.

    Коефіцієнт  технічного використання – відношення наробітки машини в одиницях часу за певний період експлуатації до суми цієї наробітки та часу всіх простоїв, викликаних технічним обслуговуванням та ремонтами за той же період експлуатації.

    Наука про надійність, яка базується  на використанні математично-статистичного  та імовірнісного методів для  створення технічно досконалого обладнання, встановлює закономірності виникнення конструктивних, технологічних та експлуатаційних відмов та встановлення працездатності обладнання; вона в об’єктивній формі розглядає вплив зовнішніх та внутрішніх дій, створює та систематично уточнює основи розрахунку надійності обладнання при його конструюванні, виготовленні та експлуатації.

    При виборі машини для виконання тієї чи іншої операції враховують її якісні показники, які складаються з  властивостей машини, які обумовлюють  її придатність до експлуатації.

    За  показники якості машини приймають  якісні характеристики властивостей, які визначають її якість (наприклад, металомісткість, витрати енергії  на одиницю продукції, яка виробляється, зносостійкість та ін.).

    Показники якості можуть бути як розмірними, так і відносними величинами, а також виражатися бальною оцінкою. Кількісну характеристику однієї або декількох властивостей чи ознак (продуктивність, встановлена потужність, габаритні розміри, маса та ін.) називають параметрами машини.

    При порівнянні показників якості однорідних машин одну з яких обирають в якості базової (еталонної), якою може слугувати, наприклад, машина, яка знаходиться в експлуатації або випускається серійно. Під рівнем якості машини розуміють відносну характеристику, засновану на порівнянні всіх показників розглядаємої та базової машин. Показник якості може бути одиничним, який відноситься до однієї з її властивостей, або комплексним, що включає декілька елементарних властивостей.

    Відносним показником якості (Q_і) називають відношення одиничного або комплексного показника якості розглядаємої машини (k_і) до відповідного показника базової машини k_і.э. це відношення може бути як прямим, так і оберненим, тобто

                                                         ;                                                          (1)

                                                     .                                                          (2)

    При виборі формули необхідно мати на увазі, що збільшення Q_і повинно відповідати покращенню якості продукції. Наприклад, при визначенні ККД приймають пряме відношення (1), а при визначенні металомісткості, рівня шуму – обернене (2).

    Для оцінки рівня якості обирають певний склад і чисельні значення k_і та k_і.э, обчислюють відносні показники Q_і, за якими і приймають рішення стосовно оцінки.

    Оцінка  може бути диференціальною або узагальненою.

    Набір відносних показників Q_і, які дозволяють визначити, за якими властивостями оцінюють машину якісно вище або нижче базової, називають диференціальною оцінкою. Вона дозволяє конструктору та заводу-виробнику визначити шляхи вдосконалення машини. Але диференціальна оцінка не характеризує рівень якості машини в цілому.

    Загальний рівень якості машини характеризується узагальненою, сукупною оцінкою Q_Σ. При цьому диференціальні оцінки, які визначають окремі якісні властивості машин,

    Так як не всі окремі властивості машин  однозначні, тому кожному одиничному (комплексному) відносному показнику Q_і приписують коефіцієнт вісомості m_і, який виражає відносне значення даної властивості в загальному комплексі властивостей, які утворюють якість. Чисельне значення коефіцієнта m_і обирають на основі обробки  думок експертів, згодою між виробником та споживачів продукції, а також іншими методами. Краще обирати значення m_і так, щоб сума їх дорівнювала одиниці.

    Добуток m_іQ_і називають зваженою оцінкою відносних показників якості.

    Узагальнену оцінку рівня якості машини визначають за формулою

    

.

    Якщо  =1, то

    

.

    В тому випадку, якщо рівень найбільш важливого  показника Q_і низький, то для запобігання перевищення середньоарифметичної оцінки користуються формулою

    

.

    При пред’явленні до машини обов’язкових вимог (безпечність та ін.) їх враховують як одиницю, якщо вони виконані, або нулем, якщо не виконані. У таких випадках формула для визначення Q_Σ буде мати вигляд:

    

,

    де Q₀ – коефіцієнт, який враховує виконання обов’язкових вимог.

    Іноді для визначення узагальненого рівня якості використовують зважений геометричний індекс, який визначається за формулою

    

.

    Проте слід врахувати, що безрозмірні узагальнені  характеристики мають відносний  та абстрактний характер та на багатьох етапах розрахунку (вибір еталону, відбір властивостей, вибір формули) є елементи суб’єктивності та умовності. Слід мати на увазі, що збільшення якості продукції не є самоціллю і повинно знаходитися в економічно розумних межах. Оптимальну якість машин визначають з урахуванням максимальної ефективності їх виробництва та застосування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки 

         В будь якій державі пріоритетними  завжди є питання якості та  ефективності харчування населення.  В Україні основними продуктами  харчування залишаються зернопродукти. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що питання ефективної та якісної обробки зерна є на сьогодні актуальними та важливими.  Ефективність виробництва хлібопродуктів залежить від якості зерна, досконалості технологічних процесів та обладнання, кваліфікації обслуговуючих кадрів.

         Проблеми подальшого розвитку  науки та промисловості переробки  зерна пов’язані як із зростанням  населення, так і з необхідністю  більш ефективного і раціонального  використання зерна для забезпечення  зростаючих потреб населення. Для вирішення вказаних проблем необхідно досягати високого рівня функціонування усіх ланок зернопереробного комплексу, одним з основних напрямків якого є:

         1. Забезпечити підвищення якості  зерна, як основного фактора,  який впливає як на кількість, так і на якість зернових продуктів, шляхом очистки його від домішок.

         2. Продовжити пошук нових технологічних  процесів і обладнання для  сепарування зерна, які б забезпечили підвищену ефективність очистки зерна від домішок та суттєве зниження витрат енергії .

         Однією з основних стадій виробничого  процесу на зернопереробних підприємствах  є зберігання зерна в елеваторі,  яке включає попередню очистку  зерна від домішок. При направленні  до зерноочисного відділення  та на переробку зерно повинно мати такі показники якості, які регламентуються правилами організації і ведення технологічного процесу на зернопереробних підприємствах.

         При переробці зерна в муку  базисний вміст смітної домішки  складає 1%, зернової домішки –  1%. При перевищенні базисного вмісту смітної домішки на кожен відсоток знижується вихід готової продукції на 1%, зернової – на 0,35%, при цьому  продукція не завжди задовольняє вимогам стандартів.

         Таким чином очистка зерна  від домішок має дуже важливе  значення для зернопереробної промисловості. Від цього процесу  залежить як вихід, так і якість готової продукції.

          При вирішенні питання якості  сепарування зернової маси виникає  основний напрямок роботи –  вдосконалення та оптимізація  параметрів обладнання для виділення зернових домішок. Зерноочисні відділення переробних підприємств України знаходяться в різному стані. На деяких підприємствах застосовується морально та фізично застаріле обладнання, а на інших – сучасне обладнання іноземних виробників, яке потребує кваліфікованого обслуговуючого персоналу та значних витрат. Тому на сьогодні виникає необхідність створення та оптимізації робочих параметрів зерноочисного обладнання вітчизняних виробників, яке б мало низьку ціну та забезпечувало б належну якість обробітку, не гіршу за іноземні аналоги.