Гігієна у фармації з основами екології

     Гігієна у фармації з основами екології

     Білет №70 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1). Добові витрати  енергії. Методи  визначення енергетичних  витрат організму людини. 

      Енергетичні витрати складаються з витрат енергії, що регулюються та не регулюються  волею людини. До витрат, що не регулюються  волею  відносять витрату енергії  на специфічну динамічну дію та основний обмін. Для людини вагою 70 кг рівень основного обміну складає у середньому 4,19 кДж на 1 кг за годину, або 7117,56 кДж/добу. Він залежить від статі та віку. У чоловіків він на 5-10% вищий, ніж у жінок. З віком основний обмін знижується. Під впливом процесу харчування розхід енергії підвищується, що обумовлено підсиленням окисних процесів. При змішаному харчуванні основний обмін зростає на 10-15% за добу, найбільше його підвищення (на 30-40%) викликає вживання білків, у той час як при вживанні жирів обмін підвищується на 4-14%, вуглеводів – на 4-7%. Регульовані витрати визначаються витратами її на виконання м’язової роботи. Витрати енергії людини на роботу, що виконується протягом доби залежить від характеру виробничої діяльності, режиму праці та відпочинку, об’єму домашньої роботи, особливості використання вільного часу. 

      В результаті багаточисельних досліджень з участю значної кількості досліджених, визначені середні величини енерговитрат при різних видах фізичної та розумової  діяльності.

      У сучасній літературі наводяться гігієнічні нормативи добових енерговитрат для осіб різної професійної спрямованості.

      І група – робітники розумової  праці (керівники підприємств, медики (за виключенням хірургів), педагоги, наукові співробітники, письменники, журналісти, студенти). Добовий раціон для чоловіків складає 2550-2800 ккал, для жінок 2200-2400 ккал, тобто у середньому 40 ккал/кг маси тіла.

      ІІ  група – робітники легкої фізичної праці (робітники автоматизованих  ліній, швачки, агрономи, ветеринари, медсестри, продавці, тренери, інструктора з  фізичної культури). Добовий раціон для чоловіків складає 3000-3200 ккал, для жінок 2550-2700 ккал, тобто у середньому 43 ккал/кг маси тіла.

      ІІІ група – робітники середньої  за тяжкістю праці (водії, хірурги, продавці, робітники водного транспорту). Добовий  раціон для чоловіків складає 3200-3650 ккал, для жінок 2600-2800 ккал, тобто у середньому 46 ккал/кг маси тіла.

      ІV група – робітники важкої фізичної праці (будівельники, сільськогосподарські робітники, механізатори, металурги, спортсмени). Добовий раціон для чоловіків складає 3700-4250 ккал, для жінок 3150-2900 ккал, тобто у середньому 53 ккал/кг маси тіла.

      V група – особи особливо важкої праці (сталевари, лісоруби, шахтарі, вантажники). Добовий раціон для чоловіків складає 3900-4300 ккал, тобто у середньому 61 ккал/кг маси тіла. Для жінок ці витрати не нормуються.

      У кожній перерахованій групі необхідно  визначати три вікові категорії: 18-29, 30-39, 40-59 років. Для осіб 60-74 років  середньодобовий раціон енергії  складає 2300 ккал (чол.) та 2100 ккал (жін.); старших 75 років – 2000 ккал (чол.) та 1900 ккал (жін.). Якщо особи пенсійного віку працюють, то витрати енергії у них виростають на 5-10%. Середньодобові енерговитрати, що рекомендуються слід враховувати з поправкою на район проживання.

    Енергетичні витрати організму розраховують під час дослідження у галузі фізіології праці, спортивної медицини та клініки.

    Для визначення рівня окислювальних  процесів та енергетичних витрат, які  властиві даному організму, проводіться  дослідження у певних стандартних  умовах: уранці, натще при температурі комфорту22⁰С, лежачи, тобто в умовах відносного покою.

    Енергетичні витрати організму в таких  стандартних умовах називаються  основним обміном. Він відображає мінімальний  рівень витрат енергії для підтримання  життєдіяльності організму.

    Як  правило, основний обмін у людини обчислюють за допомогою спеціальних таблиць. Встановлено, що існує залежність між показниками ваги, зросту і віку, тому є можливість визначити за цими даними відхилення середньостатистичного рівня основного обміну від норми за допомогою формули Ріда.

     Енергометрія - визначення загальної витрати енергії, що витрачається організмом людини в  процесі життєдіяльності. Широко використовується в спортивній та інших областях медицини. За допомогою енергометрії виробляють уточнення витрат енергії в різних професійних групах.

     Метод прямої енергометрії (калориметрії) дозволяє визначити енерговитрати органiзму  на підставі урахування тепла, що видiляється  органiзмом у навколишнє середовище в рiзних умовах iснування. Енергiя, що видiляється як певна кількість тепла, визначається шляхом вимiрювання об’єму води, яка циркулює, i ступеня її нагрiвання у процесi дослiдження.

     До  основних недолiків методу енергометрiї  відносять:

     · cкладнiсть будови камери;

     · неможливiсть вiдтворення видiв  трудової дiяльностi людини у зв’язку з розмiрами камери;

     · iзоляцiя дослiджуваного вiд факторiв  виробничого середовища та побутової  сфери;

     · неможливiсть вивчення впливу на процеси  обмiну речовин i енергiї клiматичних, соцiальних та iнших факторiв середовища .

     Все це призводить до достатньо обмеженого використання методу прямої калориметрiї у практиці гігієнічних досліджень.

     Метод непрямої або респіраторної енергометрії (калориметрії) заснований на визначеннi хiмiчного складу повітря, що вдихається та видихається.

     Тому  для оцінки енерговитрат за допомогою методу респiраторної енергометрiї запропоновано багато рiзних приладiв та систем . Складовими частинами цих систем є:

     · резервуари для збирання повiтря, що видихається, які з’єднанi шлангами зі спецiальною маскою або загубником;

     · прилади для вимiрювання об’єму повiтря, що видихається (газовi годинники);

     · газовий аналiзатор. На жаль, метод  визначення потреби в енергiї  методом непрямої енергометрії також  має деякi недолiки, до яких, слід віднести велику трудомiсткiсть дослiджень та недостатню надiйнiсть у ході визначення енерговитрат. Метод аліментарної енергометрії зумовлює точне урахування енергетичної цiнностi їжi, що споживається, та передбачає ретельний контроль за вагою тiла в динамiцi не менш.

     Водночас  проводиться урахування енергетичної цiнностi їжi, що споживається. У випадку рiвноваги енерговитрат та енергетичної цiнностi їжi маса тiла дорослої людини не змiнюється.

     Збiльшення  маси тiла у дорослих зумовлене, накопиченням жиру в органiзмi. Тому, знаючи енергетичну  ємнiсть жиру, що накопичується в органiзмi за перiод проведення дослiду.

     Найбiльш  простим та швидким методом орiєнтовного  визначення величин енергетичних витрат людини є хронометражно—табличний  метод .

     У ході методу проводиться хронометраж  добового бюджету часу i складається хронограма дiяльностi людини.

     Потiм, за допомогою таблиць, розраховують енергетичнi витрати за видами дiяльностi, так i за добу в цiлому. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2). Розрахувати необхідний  рівень загальної  освітленості зали  обслуговування в  аптеці (з метою досягнення зорового комфорту працюючих), якщо на робочому місці за столом №1 її рівень повинен складати 500Лк. 

     У аптеці довжиною a = 12м, висотою h=4 м, і шириною b= 6 м на робочому місці за столом №1 нормоване значення освітленності при системі штучного загального освітлення становить Ен = 500 лк.

     Характеристика  фону – світлий, контраст розпізначання  обєкта з фоном – великий. Приміщення освітлюється за допомогою чотирьохлампових світильників типу ШОД, які розміщені в два ряди і в кожному з них знаходяться люмінісцентні лампи потужністю 40 Вт (Е=1995 лм). Тип лампи – ЛДЦ. Стеля приміщення свіжобілена ρсл = 70%. Стіни мають світлосірий кольор ρст = 50%.

     Для розрахунку освітленості приймаємо  коефіціент запасу kз= 1,5, а коефіціент нерівномірності z=1,1

     Рішення.

     1. Розрахуємо індекс приміщення:

     і=ab/h(a+b)=12*6/(4(12+6)=1

     2. Визначаємо коефіціент використання світлового потоку

     Обираємо  світильник «універсаль» без затемнення, тоді =0,45=45%

     Зміна коефіцієнта  використання світлового потоку залежно від різних показників

 

     3. Визначаємо кількість світильників:

     о. Що створює у приміщенні задана система штучного загального освітлення:

      = (500*6*12*1,5*1,1)/(1995*4*0,45)=16,5

     де  F_л – світловий потік, лм;

     Еф – освітленість фактична, лк;

     S – площа підлоги в приміщенні, м²;

     k – коефіцієнт запасу;

     Z – коефіцієнт нерівномірності освітленості;

      – коефіцієнт використання світлового потоку;

     N - кількість світильників, допускається  округлення - 10% + 20%;

     n - кількість ламп у світильнику.

     Отримуємо 16 світильників. Отже, щоб забезпечити  на столі №1 рівень освітленності  у 500 лк, необхідно встановити 16 світильників з 4 лампами. 
 

     

     Рисунок 1. - Схема розміщення світильників 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3). Науково-технічний  прогрес і гігієнічні  аспекти його впливу на  характер та умови трудовлї діяльності людини. 

     З давніх-давен турбота про збереження здоров'я, запобігання різним захворюванням та їх лікування привертають велику увагу як кожної людини окремо, так і суспільства в цілому.

     Практична реалізація і втілення цієї уваги  зумовили виникнення, розвиток і диференціацію  двох головних, тісно пов'язаних між  собою напрямків медичної діяльності — лікувального і профілактичного.

     Так, один з основоположників сучасної гігієни  Ф. Ф. Ерісман (1901) писав, що «гігієна —  це наука, яка за допомогою експериментального дослідження застосовує істини, набуті цими шляхами, для поліпшення громадського здоров'я». Творець російського тлумачного словника В. В. Даль (1898) дав таке визначення: «Гігієна — це мистецтво зберігати здоров'я, оберігати його від шкідливостей».

     А. А. Летавет (1958) визначав, що «гігієна —  це галузь медичної науки, яка вивчає вплив умов життя на здоров'я людини, розробляє заходи щодо запобігання виникненню хвороб та створення умов, котрі забезпечують збереження здоров'я».