Гіпотези про виникнення Землі

УПРАВЛІННЯ  ОСВІТИ І НАУКИ ВИКОНКОМУ КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ВІДДІЛ  ОСВІТИ ВИКОНКОМУ ДОВГИНЦІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ У МІСТІ РАДИ

КРИВОРІЗЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №94

 

 

 

Робота  на конкурс

«Мирний космос»

Гіпотези  про виникнення Землі

 

 

 

 

Підготували: Офіцерова Дар’я

 Решетнікова  Інна

учениці 11 класу

Керівник: Солодаренко О.Л.

Вчитель фізики

 

 

 

 

 

 

 

Кривий  Ріг

2011 
Зміст

Вступ
Гіпотези про виникнення Землі
Гіпотеза створення Землі Богом
1.2 Українські легенди про створення  Землі
1.3 Гіпотеза Канта -  Лапласа  про походження Всесвіту
1.4 Теорія  «Великого вибуху»
Висновки
Додатки

 

Вступ

Мабуть, кожна  людина любить дивитися на зірки. Хтось  просто захоплюється красою нічного  неба, а хтось хоче пізнати космічний простір більш точніше ніж це дозволяють земні можливості. Люди тисячоріччями стежили за зірками й накопичили багато знань про них. А в ХХ столітті земляни вперше вийшли в космос на навколоземну орбіту. І цим землянином став радянський космонавт Юрій Гагарін. 12 квітня 1961року він піднявся у небо на космічному кораблі « Восток». Це допомогло спостерігати й вивчати нескінчений космічний простір, зоряне небо, наблизитись до таємниць Всесвіту більше дізнатися про Сонячну систему. Завдяки цьому ми не тільки розширили кругозір, а й отримали змогу робити нові справжні наукові відкриття, наприклад, знайти нову комету, або астероїд, які можуть спричинити загибель всього живого на Землі. 50 років з першого польоту, астрономи слідкують за небесними тілами, їх рухом і можливостями, змогу запобігти небезпеці, яка може виникнути з їх боку – відносно нашої планети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожна людина приблизно рокам  до п'яти свого існування ( а багато і раніше) починають замислюватись  над  питанням: А звідки я взявся? До цього питання стривожено готується кожен з батьків, і кожен відповідає по - своєму. Але приходить час, і підліток ставить інше питання: А звідки взагалі взялися ми усі і усе це, що навколо мене? На це питання офіційно визнана наука дає абсолютно ясну, пряму і точну відповідь: ні з чого. Але наша мета була розповісти припущення про створення Землі. Який процес вона пройшла, і розповісти найцікавіші припущення знаменитих людей на рахунок всього цього. Їх розсуди, та факти.

1.1   Гіпотеза створення Землі –  Богом:

 «Тайна сия велика есть», - говорять отци церкви, коли їх запитують про кінець світу. Про те, що довгий час ніхто не замислювався про створенні світу, поки Христос не приніс «Мир свое учение». Хоча, в принципі, усі древні філософи усвідомлювали, що усе, що існує, повинне мати свій кінець. Як і свій початок. І саме цей початок хвилював древніх філософів, чим деякий гіпотетичний кінець. Біблія проста і конкретна у своєму вердикті. «В начале сотворил Бог небо и землю. Земля же была безвидна и пуста, и тьма над бездною, и Дух Божий носился над водою. И сказал Бог: да будет свет. И стал свет. И увидел Бог свет, что он хорош, отделил Бог свет от тьмы. И назвал Бог свет, днем, а тьму ночью. И был вечер, и было утро: день один. И сказал Бог: да будет твердь посреди воды, и да отделяется она воду от воды. [И стало так.]»

На початку створив  Бог небо і землю. Земля ж була безвидна і порожня, і пітьма над  бездною, і Дух Божий носився  над водою. І сказав Бог: так буде світло. І стало світло. І побачив  Бог світло, що він гарний, і відокремив Бог світло від пітьми. І назвав Бог світло вдень, а пітьму вночі. І був вечір, і був ранок: день один. 6 И сказав Бог: так буде твердінь посередині води, і так відокремлює вона воду від води. [І стало так.] И створив Бог твердінь, і відокремив воду, що під твердінню, від води, що над твердінню. І стало так. І назвав Бог твердінь небом. [І побачив Бог, що це добре.] И був вечір, і був ранок: день другий. І сказав Бог: так збереться вода, що під небом, в одне місце, і так з'явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з'явилася суша.] И назвав Бог сушу землею, а збори вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре. І сказав Бог: так произрастит земля зелень, траву, що сіяє насіння [по роду і по подобі її, і] дерево плідне, що приносить по роду своєму плід, у якому насіння його на землі. І стало так. І зробила земля зелень, траву, що сіяє насіння по роду [і по подобі] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його по роду його [на землі]. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день третій. І сказав Бог: так будуть світила на твердіні небесної [для висвітлення землі і] для відділення дня від ночі, і для знамень, і часів, і днів, і років; і так будуть вони світильниками на твердіні небесної, щоб світити на землю. І стало так. І створив Бог два світила великі: світило більше, для керування вдень, і світило менше, для керування вночі, і зірки; і поставив їхній Бог на твердіні небесної, щоб світити на землю, і керувати вдень і вночі, і відокремлювати світло від пітьми. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і був ранок: день четвертий. І сказав Бог: так зробить вода плазуючих, душу живу; і птаха так полетять над землею, по твердіні небесної. [І стало так.] И створив Бог риб великих і всяку душу тваринних плазуючих, котрих зробила вода, по роду їхній, і всякого птаха пернату по роду її. І побачив Бог, що це добре. І благословив їхній Бог, говорячи: плодитеся і розмножуйтеся, і наповняйте води в морях, і птахи так розмножуються на землі. І був вечір, і був ранок: день п'ятий. І сказав Бог: так зробить земля душу живу по роду її, скотов, і гадів, і звірів земних по роду їх. І стало так. І створив Бог звірів земних по роду їх, і худоба по роду його, і всіх гадів земних по роду їх. І побачив Бог, що це добре. І сказав Бог: створимо людини по образі Нашому [і] по подобі Нашому, і так володарюють вони над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над всею землею, і над усіма гадами, що плазують по землі. І створив Бог людини по образі Своєму, по образі Божию створив його; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їхній Бог, і сказав їм Бог: плодитеся і розмножуйтеся, і наповняйте землю, і володійте нею, і володарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над всею землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі. І сказав Бог: от, Я дав вам усяку траву, що сіяє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, у якого плід деревний, що сіяє насіння; -і вам це буде в їжу; а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [гаду,] плазуючому по землі, у якому душу живаючи, дав Я всю зелень трав'яну в їжу. І стало так. І побачив Бог усе, що Він створив, і от, добре дуже. І був вечір, і був ранок: день шостий. Бог створив світ за шістьох днів, але якщо виходити з теорії Великого Вибуху вік утворення всесвіт дорівнює приблизно 15-20 млрд. років. Зараз теоретичні фізики намагаються як би згорнути всесвіт, щоб точніше довідатися її вік. Але для нас же важливий сам факт, що всесвіт мав початок.

 

1.2  Українські гіпотези, щодо створення Землі та Всесвіту

Питання про  створення світу належить до числа  таких питань, якими цікавилась людина за всіх часів і на всіх рівнях культури. Ось чому і цикл українських легенд відкривається саме легендами про світобудову.

У другому томі «Записок о Южной Руси» П. Куліша (с. 31-32) вміщено, між іншим, такий  «Міф про перший вік творіння». Колись, ще за першого віку, за старих людей, миша і горобець засіяли разом  просо. Коли вони зжали просо, то стали ділитися, та й не помирилися. Стали вони битися, стало збиратися всяке птаство і всякі звірі. Як почали тоді битися птахи зі звірями, як почали битися, то птахи і подолали й перебили звірів. Та хоч і подолали, зате й самі побилися. Тільки один птах «вийнявся», який і добив усіх звірів. Дуже втомився він і сів на високому-високому дереві. Коли йде чоловік «бовкуном». Птах і просить того чоловіка: «Дай мені бика,- каже, - я його з’їм. Я в тебе задарма брати не хочу – заплачу за нього». Чоловік віддав. Птах з’їв бика й просить знову чоловіка: «Донеси мене, будь ласка, до моєї хати». Несе його чоловік, несе й заніс у страшні хащі. А він і каже: «Зачекай тут трохи – я тобі винесу платню». І виніс йому «царствечко» у золотому яєчку, причому сказав: «Ти не розкривай цього яєчка, коли ввійдеш у село, а розкрий де-небудь у полі, чи що». Чоловік не послухався птаха і розкрив яєчко посеред шляху: аж тут відтіль ярмарок такий, що Боже храни! Ходить чоловік поміж людей та й плаче. На його щастя, нагодився тут один подорожній, якого чоловік і став просити: «Зроби милість, чи не допоможеш ти мені зібрати все це та й закрити яєчко!» Зібрали вони вдвох, закрили яєчко, і пішов чоловік з тим «царствечком» додому: покаявся вже.

Коли слухач запропонував оповідачеві питання міфа: «Звідкіля ж знову понабиралися звірі, після того як їх винищили птиці?» - «Це вже на другий вік повернуло: тоді Бог і людей, і всякої тварі розмножив».

Головним джерелом усіх українських  легенд про створення світу є  «відлучений» Апокаліпсис Іоанна Богослова, а ще ближче – «Бесіда трьох святителів» і «Сувій божественних книг», в яких викладено космогічні відомості в дуалістичному дусі Ірану, точніше – космогонічне вчення гностико-богомильської єресі, місцями дещо згладжене біблійним поглядом.

              На чолі легенд про створення світу має бути поставлена легенда, записана в хуторі Малієві Харківської губернії Куп’янського повіту. В ній вочевидь дається в знаки вплив гностико-богомильського  вчення про світобудову,  яким Бог є творцем лише вищого, духовного світу, а зримий світ, включаючи сюди й тіло людини, створений Сатанаїлом, що існував одвічно і являв собою втілення зла. Оскільки душу людини створено всеблагим Богом ,а тіло – Сатанаїлом, то в людині точиться постійна боротьба між прагненням душі до добра й потягами тіла до зла.

              Легенда лише- цілком імовірно, під  впливом пізніших течій релігійної  думки –зменшує творчу силу  Сатанаїла, що творить не самостійно, а за велінням Божим; а спроба  ж його до самостійної творчості  виявляється цілком невдалою. Бог створив світ не Сам, - твердить легенда, а – разом з Лукавим. Бог, що наказував Лукавому чинити, те той і робив – і виходило все чудово.Так Лукавий увесь світ створив, та тільки Бог примушував його творити все. Лукавий дивувався сам собі, як він все добре створив, хоча й Бог його примушував. От і надумався він без Бога створити собі інший світ, щоб самому царювати над ним. Але Бог перешкодив Лукавому в цій справі і не дав йому ніякої влади.

              Одного разу дав Бог Лукавому пучку землі і звелів, щоб він кинув цю пучку на порожнє місце. Кинув Лукавий- і з неї утворилася та земля, на якій ми тепер живемо. З тієї пучки, яку дав йому Бог, Лукавий не забув і для себе приховати трошки землі за нігті. Як тільки відійшов од нього Бог . одразу ж виколупав з-під нігтів порошинки землі і кинув їх на «простір». Та з того праху не вийшло землі , а постали  з нього плазуни, жаби і всі нечисті тварини, які й розлізлись всією землею. Лукавий  як заплаче- а з його сліз постали болота, трясовина, де тепер чорти збираються для нарад. Тоді Лукавий подививсь - подививсь на свою роботу , плюнув та й каже: «Кину я творити світ, а то як почну сам щось творити, то вийде ще гірше, ніж тепер!»

               Звідтоді  Лукавий тільки на готове дивиться, а сам нічого нового вже не створює.

 

 

 

1.3 Гіпотеза Канта – Лапласа.

Однією з наивідоміших наукових гіпотез про походження Всесвіту є гіпотеза Канта - Лапласа.

В 1755 році німецький  філософ І. Кант зробив спробу дати пояснення походження зір. За цією гіпотезою, Сонячна система утворилася з розрідженої обертаючоюся газової туманності. Під дією сили тяжіння ця туманна маса ущільнилася в центрі (мал.1.0 ) та почала різко охолоджуватися. Завдяки цьому маса туманності почала стискуватися, в результаті чого почала скоріше обертатися. Із швидкістю обертання росла і відцентрова сила і тому газова куля перетворилася у форму еліпсоїду значно сплюснутої форми. З подальшим збільшенням скорості обертання навколо осі настав момент, що біля екватора почали відриватися один за одним газові кільця, утворивши пізніше кулеподібні планети. Сила тяжіння до центра туманності проявила себе як центростремительна сила. При більшій швидкості обертання сили тяжіння не змогли втримати частинки туманності на траєкторії обертання і вони, рухаючись по інерції, почали віддалятися від центра обертання. Це спочатку привело до сплющення туманності, а в подальшому до відриву частинок ії у вигляді газових кілець.

Уявлення про  первинко розплавлену землю довгий час господарювали в науці. Вони, . здавалось би, підтверджувались фактами. Дійсно, спостерігаючи виверження вулканів, вчені робили висновок : це виведення на поверхню остаточного розплава надр Землі. Горотворення пояснювалось стисненням Землі при охолодженні і т. д.

Але з'явилися  нові дані. Їх представили геофізики, які вивчали електропровідність, магнітність та інші властивості гірських порід. Був застосований і сейсмічний метод. Цим методом вивчаються сейсмічні хвилі, тобто упругі коливання, які виникають при землетрусах або вибухах. При цьому колишуться частиці гірських порід.

Вони штовхають  сусідні частиці, які передають  поштовх у вигляді хвиль. Швидкість  розповсюдження сейсмічних коливань досягає  декількох кілометрів за секунду. В  більш твердіших тілах швидкість хвиль збільшується. Проходячи кордони тіл з різною щільністю, пружні коливання частково відбиваються і повертаються на поверхню Землі. Вивчивши відбиття хвиль, вчені довели наявність оболонок земної кори, мантії і ядра. З’ясувалось також, що ці оболонки знаходяться у твердому стані.

Ці дані протиречили  гіпотезі Канта — Лапласа, по якій в надрах Землі повинен знаходитися  остаточний розплав.

1.4 Теорія  великого вибуху

В 1922 році проаналізувавши  систему з 10 світових рівнянь загальної теорії відносності Ейнштейна, Олександр Фрідман прийшов до фундаментального висновку, що Всесвіт постійно розширюється (так звана теорія «Великого вибуху»). Він першим відмовився від постулату про стаціонарність Всесвіту й замінив його на більш загальні твердження про однорідність і ізотропність, передбачивши, таким чином, результати досліджень Хаббла, припустивши, що розбігання галактик можна екстраполювати в минуле, звівши все до єдиної точки, яку абат називав «первинним атомом». Великий вибух не є вибухом у звичайному розумінні слова. Він не відбувся в якійсь певній точці простору: впродовж усієї еволюції від моменту народження Всесвіт залишався згідно з теорією однорідним і безмежним, водночас розтягаючись у всі боки. Сучасні уявлення про сценарій подій після «великого вибуху» зводяться до наступного.

Про початковий стан Всесвіту в момент Великого вибуху не можна сказати нічого. Приблизно  після 10^-43 с (час Планка) після зародження починається Планківська епоха: у цей час гравітація відділилася від інших полів. Проміжок часу між 10^-43 та 10^-36 c називають епохою великого об'єднання. Наприкінці цієї епохи в стані Всесвіту стався фазовий перехід, що призвів до наступної інфляційної епохи — часу надзвичайно швидкого експоненціального розширення. Після інфляції (приблизно 10^-34 с), впродовж якої Всесвіт розширився принаймні в 10²⁶ разів, він складався із кварк-глюонної плазми. Десь в проміжку часу до 10^-31 с відбувся процес, який називають баріогенезисом — порушення симетрії, внаслідок якого у світі навколо нас більше частинок, ніж античастинок. Подальше розширення до часів порядку 10^-11 с призвело до переходу матерії в стан, про який можна говорити впевненіше, оскільки він вивчається фізикою високих енергій. У час приблизно 10^-6 c в охолодженій при розширенні кварк-глюонній плазмі почали утворюватися баріони — протони та нейтрони. Енергії цих частинок уже не вистачало для народження пар, а тому почалася масова анігіляція — уціліла тільки одна частинка на 10¹⁰, античастинки зникли зовсім. Через кілька хвилин після вибуху розпочався первинний нуклеосинтез з утворенням важчих багатонуклонних ядер. Нейтральні атоми стали утворюватися приблизно через 400 тис. років. Цей процес супроводжувався виникненням реліктового випромінювання, оскільки в плазмі електромагнітне поле невідривно зв'язане із зарядженими частинками, а при утворенні нейтральних частинок воно вивільнюється. Поступово в однорідному газі нейтральної речовини почали утворюватися газові туманності, а ще пізніше зірки.