ПОШУКОВА  РОБОТА

на  тему:

“Зберігання”

 

Зберігання

    Зберігання  урегульоване у гл.66 ЦК.

    Договір зберігання — це договір, за яким одна сторона (зберігач) зобов'язана зберігати  річ, передану їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.І ст.936 ЦК).

    За  договором зберігання, у якому  зберігачем виступає особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької  діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігана  зберігати річ, яка буде передана зберігачеві у майбутньому.

    Роль  договору зберігання у сфері підприємництва в Україні зросла у зв'язку з  переходом до ринкової економіки.

    Характеристики  договору — звичайно, він є реальним, оскільки вважається укладеним у  момент передачі речі на зберігання. Але він може бути і консенсуальним — ЦК передбачає можливість укладення такого договору, якщо зберігач є суб'єктом підприємницької діяльності, тобто професійним зберігачем. Отже, цей договір реальний, якщо він набирає чинності з моменту передання речі, і консенсуальний, якщо права і обов'язки сторін виникають з досягненням угоди.

    Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької  діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

    Згідно  з ЦК договір зберігання вважається сплатним, якщо інше не встановлено договором або установчим документом юридичної особи. Безоплатним зазвичай є договір між громадянами. Коли ж зберігання становить зміст правоздатності зберігача, договір зберігання, як правило, має сплатний характер (наприклад, підприємства-холодильники, камери схову транспортних підприємств, ломбарди).

    Предметом договору зберігання може бути річ, яка  має як індивідуально-визначені, так  і родові ознаки.

    Сторонами договору є зберігач (особа, яка надає послуги щодо зберігання) і поклажодавець (особа, яка передає майно на зберігання з метою забезпечення збереження і наступного повернення їй майна).

    Договір зберігання є однією з підстав  виникнення зобов'язань зберігання. Ці зобов'язання можуть виникнути також з інших підстав (наприклад, з договору купівлі-продажу, перевезення тощо). Положення гл.66 ЦК застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

    Форма договору. Згідно зі ст.937 ЦК договір зберігання укладається у письмовій формі між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, фізичними особами між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання у майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, що передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує її прийняття на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

    Строк зберігання. Зберігач зобов'язаний зберігати  річ протягом строку, встановленого у договорі. Якщо строк зберігання у договорі не встановлений і не може бути визначений, виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст.938 ЦК).

    Обов'язки зберігача:

    1) забезпечувати схоронність речі — вживати усіх заходів, передбачених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ст.942 ЦК).

    Ці  заходи можуть бути встановлені договором  сторін і спрямовані на запобігання  втрати, псування, нестачі або пошкодження майна. При цьому мають бути взяті до уваги специфічні властивості майна (наприклад, схильність до псування харчових продуктів). Під час зберігання внаслідок природних властивостей річ може змінюватися, погіршуватися, що має враховуватися як знос речі, не пов'язаний з її пошкодженням, тому це не може вважатися порушенням зберігачем обов'язку щодо забезпечення схоронності речі.

    Якщо  зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися  про річ. як про свою власну. Це означає, що до

    зберігана не може бути пред'явлена вимога виявляти до предмета зберігання більшу дбайливість, ніж та, що він виявляє до власного майна;

    2)  виконувати свої обов'язки за  договором зберігання особисто.

    Зберігай  має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання (ст.943 ЦК);

    3)  не користуватися річчю, переданою  йому на зберігання, а також  не передавати її у користування  іншій особі без згоди поклажодавця (ст.944 ЦК);

    4)   негайно повідомити поклажодавця  про необхідність зміни умов  зберігання речі і отримати  його відповідь. У разі небезпеки  втрати, нестачі або пошкодження  речі зберігач зобов'язаний змінити  спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця (ч.І ст.945 ЦК);

    5)  повернути поклажодавцеві річ,  передану на зберігання, або відповідну  кількість речей такого самого  роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю  в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, одержані ним від речі. Тотожність речі, що була прийнята на зберігання, і речі, повернутої поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків (ст.949 ЦК).

    Обов'язки поклажодавця:

    1)  сплатити зберігачу плату за  зберігання, якщо договір сплатний. Плата за зберігання та строки  її внесення встановлюються договором  зберігання. Якщо зберігання припинилося  достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (ст.946 ЦК);

    2)   відшкодувати зберігачу витрати  на зберігання. Витрати, які сторони  не могли передбачити при укладенні  договору зберігання (надзвичайні  витрати), відшкодовуються понад плату, що належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.947 ЦК):

    3)  прийняти річ від зберігача  після закінчення строку зберігання. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження

    речі. За загальним правилом за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої  на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч.І ст.950 ЦК).

    Разом з тим ЦК установлює підвищену відповідальність професійного зберігана. Він відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі незалежно від його вини. Професійний зберігач звільняється від відповідальності лише якщо доведе, що втрата (нестача) або пошкодження речі сталися внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

    Зберігач  відповідає за втрату (нестачу) чи пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

    Розмір  збитків, що підлягають вішкодуванню, визначається ст.951 ЦК. Збитки, завдані  поклажодавцеві втратою (нестачею) або  пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

    1)  у разі втрати (нестачі) речі  — у розмірі її вартості;

    2)  у разі пошкодження речі —  у розмірі суми, на яку знизилася  її вартість.

    Якщо  внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

    Поряд із загальними правилами про зберігання новий ЦК передбачає спеціальні, що регулюють різновид договору зберігання -договір складського зберігання.

    Договір складського зберігання — це договір, за яким товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий  йому поклажодавцем, і повернути  його у схоронності (ч.І ст.957 ЦК).

    Товарним  складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Тобто, цей договір є підприємницьким договором.

    Договір складського зберігання, укладений  складом загального користування, є  публічним договором. Він укладається  у письмовій формі, яка вважається дотриманою, якщо прийняття товару на склад посвідчене складським документом. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один з таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

    Спеціальні  види зберігання:

    1)  зберігання речі у ломбарді  — договір зберігання речі, прийнятої  ломбардом від фізичної особи,  оформляється видачею іменної  квитанції. Ціна речі  визначається  за домовленістю сторін. Ломбард  зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки;

    2)  зберігання цінностей у банку  — банк може прийняти на  зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші  коштовності та цінності. Банк може бути уповноважений поклажодавцем на вчинення правочинів з цінними паперами, прийнятими на зберігання. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними;

    3)  зберігання речей у камерах  схову організацій, підприємств транспорту — камери схову загального користування, що перебувають у віданні цих організацій та підприємств, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання;

    4)  зберігання речей у гардеробі організації — якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є остання. Вона незалежно від того: здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язана вжити усіх необхідних заходів до забезпечення схоронності речі. Ці положення застосовуються у разі зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, у закладах охорони здоров'я та інших закладах;

    5)  зберігання речей у готелі  — готель відповідає за схоронність  речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам останнього або знаходиться у відведеному для особи приміщенні. Готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. Ці положення застосовуються до зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає;