Психологічна характеристика юридичної професії та юридичних спеціальностей

Тому багатьом юристам, особливо управлінської ланки, крім глибоких професійних знань, необхідно мати організаторські здібності. Перш за все, це: активність, ініціативність, винахідливість, уміння виділяти головне, відповідальність за свої дії.

Важливу роль у структурі організаторських здібностей грають і інші зазначені вище якості: комунікативна компетентність, нервово-психічна стійкість, адекватна самооцінка, висока мотивація досягнення успіху.

До якостей, істотно знижує організаторські здібності юриста, відносяться: психопатичні риси і властивості характеру, підвищена агресивність, емоційна нестійкість, пасивність, безвідповідальність, надлишкова помисливість, тривожність. Ці якості просто неприйнятні для юридичної професії і їх необхідно перемагати будь-якими доступними способами.

Виховна підструктура професійної діяльності юриста.

Дана підструктура діяльності юриста полягає у визначенні цілей і завдань правосуддя, методів профілактики та боротьби з правопорушеннями, умінні, правильно, доступно і зрозуміло тлумачити, право, роз'яснювати його громадянам. Тут важливо відзначити вміння юриста роз'яснювати суть тієї чи іншої правової норми, і правильне розуміння її в наступному громадянами.

Участь юристів у виховній роботі передбачає їх високий освітній рівень, культурний, наявність широкого кругозору, ерудиції. У ході такої діяльності юристу нерідко доводиться виступати перед аудиторією, тому в нього повинна бути добре розвинена мова, він повинен доступно і зрозуміло доносити до присутніх всю необхідну інформацію, володіти вербальними і невербальними засобами спілкування.

Виховна діяльність дуже важлива для правової освіченості громадян, яка (правова освіченість) в наші дні залишається дуже низькою.

Комунікативна підструктура професійної діяльності юриста.

Практично будь-яка діяльність юриста, так чи інакше, пов'язана зі спілкуванням, при цьому воно нерідко складає основний зміст його діяльності і є не звичайним, побутовим спілкуванням двох приятелів, а набуває роль професійного. Важливо буде відзначити, що професійне спілкування не завжди застосовується юристом за своїм розсудом, у ряді випадків, воно суворо формалізовано і протікає в особливому процесуальному режимі з дотриманням певних, чітко окреслених форм комунікації, таких, наприклад, як прийом заяв у громадян, проведення допиту і очної ставки, судові дебати та багато іншого. Така заформалізованість, чітка регламентація і неможливість відступу від неї є обов'язковими умовами, при яких таке спілкування може існувати.

Але одним з найважливіших якостей даної діяльності є здатність встановлювати міжособистісні контакти з різними учасниками спілкування, які значною мірою впливають на ефективність праці юристів.

Тому від юриста, крім знання законів, потрібні ще й певні комунікативні здібності: вміння встановлювати стосунки з людьми, переконувати, враховуючи індивідуально-психологічні особливості, пробуджувати інтерес до спілкування у зв'язку з тими чи іншими обставинами, які мають правове значення.

Такий поділ та виділення окремих структурних елементів носить суто умовний характер, тому що при здійсненні тієї чи іншої діяльності юрист застосовує, якщо не всі, то більшу їх частину, у взаємозв'язку і взаємодоповненні. Такий методологічний підхід допомагає більш поглиблено проаналізувати професійну працю юристів, виділити найбільш важливі і суттєві моменти його діяльності, розробити профессіонограмму діяльності, визначити критерії оцінки психологічних якостей осіб, які хочуть стати юристами, створити надійну систему професійного відбору кадрів.

3.Професійно значущі якості особистості юриста.

Визначення професійно значущих якостей особистості юриста дуже важливо і необхідно в сучасному суспільстві. Виділення таких якостей сприяє поліпшенню діяльності працівників, які так чи інакше пов'язані з юриспруденцією. Визначення індивідуально психологічних якостей сприяє встановленню придатності особистості до тієї чи іншої діяльності. При цьому якщо буде розроблена стійка система підбору кадрів за їх особистісним, правовим і деяким іншим характеристикам, то це допоможе вже на першому етапі вирішити таку важливу проблеми, як якість виконання своїх професійних обов'язків, відповідність і здатність справлятися з покладеними завданнями. Адже в разі професійної непридатності, людина піддається значним психологічних перевантажень, що призводить до незадоволення своєю діяльністю, байдужості до роботи, що може послужити причиною для переходу в інші структури або зміни профілю роботи.

У зв'язку з цим виділяють наступні чинники професійної придатності: високий рівень соціальної адаптації, нервово-психічна стійкість, високий рівень інтелектуального розвитку, комунікативна компетентність, організаторські здібності. Ці чинники включають якщо не всі, то більшість психологічних якостей юридичної особи.

Одним з найголовніших чинників професійної придатності юридичних працівників є високий рівень соціальної адаптації, який полягає в нормативності поведінки юриста в різних ситуаціях. До необхідних якостей особистості тут слід віднести високий рівень правосвідомості, чесність, совісність; принциповість у боротьбі з порушеннями правопорядку; обов'язковість, сумлінність, старанність, дисциплінованість. Всі ці якості сприяють поліпшенню і якісному виконанню всіх покладених на юриста завдань, його непідкупність, прагнення до завершення і виконання будь-якого, навіть самого складного і заздалегідь програшного справи.

До якостей, які свідчать про професійну непридатність, відносяться: низький моральний вигляд, нечесність, безвідповідальність, недисциплінованість. Такому юристу не можна довіряти, мабуть, жодної роботи, тим більше, коли мова йде про долю людини.

Наступним чинником є ​​нервово-психічна стійкість особистості юриста. Тут необхідно виділити такі якості як: стійкість до стресу, високий рівень самоконтролю над емоціями і поведінкою, працездатність в ситуаціях, які передбачають нервову напругу. Дані якості дозволяють не належному рівні зберігати працездатність у стані стомлення, здатність адекватно реагувати не різні події. Негативно можна оцінити такі якості: низький поріг стійкості до стресу, підвищена емоційна напруженість, надлишкова агресивність, швидке виснаження нервових процесів.

Третій фактор - високий рівень інтелектуального розвитку. Обумовлюється наступними чинниками: розвинений інтелект, широкий кругозір, ерудиція; гнучке творче мислення при вирішенні тих чи інших питань; активність, рухливість психічних пізнавальних процесів; розвинену уяву, інтуїція. Навпаки, низька розумова працездатність, понижена пізнавальна активність, інтелект, нерозвинене уяву, слабка пам'ять - якості, несумісні з ефективністю професійної праці.

Про комунікативної компетентності вже багато було сказано, хочу лише додати, що головним, на мій погляд, у цій діяльності є вміння юриста вести діалог. Кожна конкретна людина по-своєму індивідуальний і для юриста необхідно чітко визначити внутрішній психологічний світ співрозмовника, особливості його характеру та темпераменту і виходячи з цього побудувати своє спілкування. В іншому випадку, при неправильному спілкуванні, занадто різкому тоні, негативному настрої, людина може замкнутися в собі, відмовиться розмовляти, розсердиться або образиться.

Такий фактор, як організаторські здібності, дозволяють юристу, незалежно від роду його діяльності, надавати керуючий вплив на різних суб'єктів, з якими доводиться вступати в діалог в процесі професійного спілкування. Тому юристу, який відноситься до управлінського ланці повинні відповідати такі якості, як активність, ініціативність, винахідливість, рішучість, сміливість, самостійність і багато інших.

Але крім перерахованих якостей, у кожного юриста повинна бути мотиваційна сфера його діяльності. Він повинен прагнути до досягнення високих результатів своєї роботи, загальній повазі, престижу. Якщо цей фактор відсутній, то навряд чи можна говорити про хорошу роботу і успіху на своєму терені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           ВИСНОВКИ

Отже, праця юриста різноманітний і складний. Вся його діяльність відбувається у постійному вирішенні різноманітних завдань і пошуку істини. Кожна нова справа вимагає індивідуального підходу і не схоже одне на інше, має особливі, тільки йому притаманними ознаками. Тут юристу необхідно проявляти таку якість, як ініціативність, але всі його кроки суворо регламентовані і це відрізняє його працю від праці інших працівників. Це накладає істотний відбиток на особистість людини. Його праця різноманітний, але завжди протікає в рамках дозволеного і через це не можна переступати, хоча виникають ситуації, коли це необхідно.

Для більшості юридичних професій характерна висока емоційність праці, при цьому дуже часто виникають негативні емоції, якими необхідно управляти і пригнічувати, не дати їм виплеснутися назовні. Для цього необхідний підбір кадрів виходячи з психологічних, моральних і професійних характеристик кожної людини. Необхідно розробляти профессіонограмми і професіограми для кожної конкретної юридичної професії, щоб уникнути помилок при підборі співробітників.

Діяльність багатьох юристів диктується державою. Воно покладає на органи юстиції певні завдання, створює умови для підготовки і перепідготовки юристів. Це дуже важливо, тому що сприяє більш високої кваліфікації співробітників, більш грамотному і кваліфікованому вирішення справ, а й визначає підвищені вимоги до кожного працівника. Праця багатьох професій пов'язаний з наділенням людини владними повноваженнями, що вимагає від нього почуття відповідальності за свої дії.

Основне завдання психологічного юридичної праці - виявлення раціональних співвідношень між вимогами, які надаються законом і правової свободою і наявністю творчого, самостійного початку в юридичній роботі. У цьому юридична діяльність опирається на експериментальні дані різних наук: психології, соціології та ін

Багато труднощів підстерігає юриста в процесі його діяльності, багато професійних і загальнотеоретичних знань потрібно від сучасного фахівця. Тому кожному, виходячи зі своїх особистісних характеристик, а так само власного бажання, необхідно підібрати найбільш відповідну професію і докласти максимум зусиль і старань до виконання своїх професійних обов'язків. У цьому разі не повинно виникнути серйозних утруднень у вибраній роботі.