Про фермерське господарство

 

      е) дотримуватися санiтарних, екологiчних  та  iнших  вимог  щодо  якостi продукцiї;

 

      є) дотримуватися  правил  добросусiдства  та  встановлених  обмежень   у використаннi земель i земельних  сервiтутiв;

 

      ж) зберiгати  геодезичнi   знаки,    протиерозiйнi    споруди,    мережi зрошувальних i осушувальних систем.

 

      2. Законом можуть бути встановленi iншi  обов'язки  власникiв  земельних  дiлянок.

 

      Стаття  16. Право  фермерського  господарства  на  будiвництво 

житлових  будинкiв, господарських та iнших будiвель i споруд

 

      1. Фермерське  господарство  має   право  споруджувати  житловi  будинки, господарськi будiвлi та споруди на  належних  йому,  його  членам  на  правi власностi земельних дiлянках  вiдповiдно  до  затверджених  документацiї  iз землеустрою та мiстобудiвної документацiї у встановленому законом порядку.

 

      2. Будiвництво  на  орендованiй   земельнiй  дiлянцi  житлових  будинкiв, господарських будiвель  та споруд фермерське господарство - орендар  погоджує з орендодавцем.

 

      Стаття 17. Використання земель фермерських  господарств iншими 

                особами

 

      1. На землях фермерських господарств  особи мають право вiльного  проходу, проїзду всiма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським господарствам на правi власностi або  правi оренди земельних дiлянках, розмiщення наметiв i проживання в них, розведення багаття та iншi дiї, що дозволяються за згодою їх власникiв,  крiм випадкiв встановлення за рiшенням суду  земельних сервiтутiв,  за  умови збереження природних компонентiв в екологiчно чистому виглядi.

 

      2. Юридичнi  особи - власники  об'єктiв  (газо-,  нафтопроводiв,   лiнiй  електропередач,  зв'язку  тощо),  що  проходять  через   земельнi    дiлянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об'єктiв  на  пiдставi угоди, укладеної з  вiдповiдним  фермерським  господарством,  вiдповiдно  до затвердженої  документацiї  iз  землеустрою  або  встановленого   земельного сервiтуту.

 

      Стаття 18. Право фермерського господарства на користування

                природними ресурсами

 

      Фермерське  господарство  має  право    використовувати    для    потреб господарства загальнопоширенi кориснi копалини (пiсок, глина,  гравiй,  торф тощо), лiсовi угiддя, воднi об'єкти та прiснi пiдземнi води, що  знаходяться на земельнiй дiлянцi, вiдповiдно до законодавства України.

 

Роздiл V

 

МАЙНО ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

      Стаття 19. Формування майна фермерського господарства

 

      До  складу майна фермерського господарства (складеного  капiталу)  можуть входити: будiвлi, споруди, облаштування, матерiальнi цiнностi, цiннi папери, продукцiя, вироблена  господарством в  результатi  господарської  дiяльностi, одержанi доходи, iнше майно, набуте на пiдставах, що не забороненi  законом, право користування землею, водою та iншими природними ресурсами,  будiвлями, спорудами, обладнанням,  а також iншi  майновi  права (в тому  числi  на iнтелектуальну власнiсть),  грошовi  кошти,   якi    передаються    членами фермерського господарства до його складеного капiталу.

 

      Стаття 20. Право власностi на майно, яке використовується для 

                ведення фермерського господарства

 

      Майно фермерського господарства належить йому на правi власностi.

 

      Майновi  права,  що  входять  до  складеного    капiталу    фермерського господарства, передаються йому на визначений у  Статутi термiн.

 

      У власностi фермерського господарства може перебувати будь-яке майно,  в тому  числi  земельнi  дiлянки,  житловi  будинки,  господарськi  будiвлi  i споруди, засоби  виробництва  тощо,  яке  необхiдне  для  ведення  товарного сiльськогосподарського виробництва i набуття якого у власнiсть не заборонено законом.

 

      Фермерське  господарство має  право  здiйснювати  вiдчуження  та  набуття майна на пiдставi цивiльно-правових угод.

 

      Порядок володiння,  користування  i  розпорядження  майном  фермерського господарства  здiйснюється  вiдповiдно  до  його  Статуту,  якщо  iнше    не передбачено угодою мiж членами фермерського господарства та законом.

 

      Член  фермерського господарства  має  право  на  отримання  частки  майна фермерського господарства при  його лiквiдацiї або у разi припинення членства у  фермерському  господарствi.  Розмiр  частки  та  порядок  її    отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

 

      Майновi спори мiж фермерським господарством  та його членами  вирiшуються судом.

 

      Стаття 21. Вiдповiдальнiсть фермерського господарства

 

      1. Фермерське   господарство    несе    вiдповiдальнiсть    за    своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власнiстю фермерського господарства.

 

      2. Звернення стягнення на  земельнi  дiлянки,  наданi  у  власнiсть   для ведення  фермерського  господарства,  допускається  у   випадках,   коли    у фермерського господарства вiдсутнє iнше майно, на  яке  може  бути  звернено стягнення.

 

      3. За  порушення  кредитно-розрахункової  i    податкової    дисциплiни, санiтарних i ветеринарних норм, правил, вимог щодо якостi продукцiї  та iнших нормативно-правових актiв, що регулюють здiйснення господарської дiяльностi, голова фермерського господарства несе вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

 

Роздiл VI

 

ВIДЧУЖЕННЯ МАЙНА ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

      Стаття 22. Фермерське господарство як об'єкт майнових прав

 

      1. Фермерське господарство як цiлiсний  майновий комплекс включає   майно, передане до складеного  капiталу, не розподiлений прибуток, майновi  та  iншi зобов'язання.

 

      2. За рiшенням членiв фермерського  господарства  вiдповiдно  до  закону фермерське господарство як цiлiсний майновий комплекс може бути вiдчужене на пiдставi цивiльно-правових угод  громадянам  України,  якi  мають право на створення фермерського  господарства,  або юридичним особам  України для ведення товарного сiльськогосподарського виробництва.

 

      3. Громадяни, якi придбали майно  фермерського господарства як  цiлiсного майнового  комплексу   на  пiдставi  цивiльно-правової  угоди,   подають    у встановленому   порядку  Статут  фермерського  господарства    на    державну реєстрацiю.

 

      Стаття 23. Успадкування фермерського господарства

 

      1. Успадкування фермерського господарства (цiлiсного майнового комплексу  або його частини) здiйснюється  вiдповiдно до закону.

 

      2. Якщо  фермерське  господарство  успадковується  двома   або    бiльше спадкоємцями, то земельна дiлянка подiлу не пiдлягає, якщо в  результатi  її подiлу утвориться хоча б одна земельна дiлянка менше  мiнiмального  розмiру, встановленого для даного регiону.

 

      Науково обгрунтованi регiональнi мiнiмальнi  розмiри  земельних  дiлянок визначаються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної полiтики України та Українською академiєю аграрних наук  i  затверджуються  Кабiнетом Мiнiстрiв України.

 

Роздiл VII

 

ДIЯЛЬНIСТЬ  ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

      Стаття 24. Господарська дiяльнiсть фермерського господарства

 

      1. Фермерське господарство дiє   на  умовах  самоокупностi.  Всi  витрати господарство покриває  за  рахунок  власних  доходiв   та  iнших  джерел,  не заборонених  законодавством.

 

      2. Фермерське господарство самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi, спецiалiзацiю, органiзує  виробництво  сiльськогосподарської  продукцiї,  її переробку та реалiзацiю, на власний розсуд та  ризик  пiдбирає  партнерiв  з економiчних зв'язкiв у всiх сферах дiяльностi, у тому числi iноземних.

 

      3. Фермерське господарство має  право вступати в  договiрнi  вiдносини  з будь-якими юридичними  або фiзичними особами,  органами  державної  влади  та органами  мiсцевого самоврядування.

 

      4. Спори,  що  виникають  пiд  час виконання    договорiв,    укладених фермерським господарством, вирiшуються вiдповiдно до закону.

 

      Стаття 25. Забезпечення якостi продукцiї, вирощеної 

                фермерським господарством

 

      1. Фермерське  господарство  зобов'язане   дотримуватися    встановлених вiдповiдно до законодавства  екологiчних,  ветеринарно-санiтарних  правил  i норм щодо якостi виробленої продукцiї та iнших вимог.

 

      2. Реалiзацiя  сiльськогосподарської    продукцiї,    що    виробляється  фермерським господарством, на вiтчизняному ринку та її поставки на  експорт, а також розрахунки з українськими  та  iноземними партнерами  здiйснюються вiдповiдно до законодавства України.

 

      Стаття 26. Кооперацiя фермерських господарств

 

      Фермерськi  господарства  разом    з   iншими    сiльськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати  обслуговуючi  сiльськогосподарськi кооперативи, спiлки, iншi об'єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств.

 

      Створенi    за    участю    фермерських    господарств      обслуговуючi сiльськогосподарськi кооперативи не є прибутковими.

 

      Стаття 27. Трудовi вiдносини у фермерському господарствi

 

      1. Трудовi вiдносини у фермерському  господарствi  базуються  на  основi працi його членiв. У разi  виробничої  потреби  фермерське  господарство  має право залучати до роботи  в  ньому  iнших  громадян  за  трудовим  договором (контрактом).

 

      2. Трудовi  вiдносини  членiв   фермерського  господарства    регулюються Статутом, а осiб,  залучених до роботи за трудовим договором (контрактом),  - законодавством України про працю.

 

      Трудовi спори у фермерському господарствi  вирiшуються  у  встановленому  законом порядку.

 

      3. З  особами,  залученими  до  роботи  у  фермерському    господарствi, укладається  трудовий  договiр  (контракт)  у  письмовiй  формi,  в    якому визначаються строк договору, умови працi i вiдпочинку  (тривалiсть  робочого дня, вихiднi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, форми  оплати  працi  та  її розмiри, харчування тощо).

 

      4. Видача трудових книжок членам фермерського господарства i громадянам, якi працюють у ньому за  трудовим  договором (контрактом),  та  їх  ведення здiйснюються вiдповiдно до законодавства України про працю.

 

      Розмiр  оплати працi i тривалiсть щорiчної вiдпустки  осiб, якi працюють у фермерському господарствi за трудовим  договором (контрактом),  не  повиннi бути меншими за встановлений державою розмiр мiнiмальної заробiтної плати i передбачену законом тривалiсть щорiчної вiдпустки.