Психологічна служба

      Виправдовує себе гнучкий підхід до питання грошової компенсації праці, який передбачає і можливість тимчасового зниження платні, і відстрочки, і навіть безкоштовну працю. Консультант, який має велику клієнтуру, завжди може дозволити собі одного-двох безкоштовних клієнтів, які потрапили у дуже скрутне становище. Головне - робити всі ці питання предметом спільного

обговорення, чітко домовляючись про часові межі знижок або благодійності. Адже у кризовому консультуванні, коли людина змушена звернутися по допомогу терміново і невідкладно, нездатність вчасно сплачувати консультативні послуги - не рідкість, і з цим треба рахуватися.

      Індивідуальний  стиль роботи консультанта проявляється у ставленні до різних типів клієнтів, серед яких трапляються і ті, хто  лише імітує роботу, і ті, хто активно чинить опір. Якщо консультант вчасно не вирішує власних проблем, він потрапляє в лещата контрпереносу. Наприклад, у дитинстві він не отримав безумовної підтримки батьків, їхнього прийняття. Тепер, консультуючи, він буде із надією домагатися визнання і грати у гру «класний психолог».

      Психологе моделлю для клієнта, від його стану великою мірою залежать зміни в особистості клієнта. Тому навчитися адекватно задовольняти свої глибинні потреби для психолога дуже важливо. У внутрішньо збалансованого консультанта, що відповідально ставиться до своєї праці, клієнт також відчуває відповідальність, усвідомлюючи, що його шлях, тривалість роботи, ЇЇ успіх багато у чому залежать саме від нього. Цей шлях він має пройти сам, хоча і спираючись на консультанта.

      Існують певні стильові розбіжності і  в ставленні консультантів до власного зовнішнього вигляду. Дехто стежить за тим, щоб його одяг не був надто демократичним або дорогим. Дехто, навпаки, вважає, що певні зовнішні особливості, якась нестандартність у зовнішньому вигляді допомагають встановленню атмосфери довіри.

      Подібні вимоги є й до приміщення, в якому відбувається консультування. Це приміщення не повинно бути абсолютно нейтральним чи схожим на кабінет лікаря. Воно відтворює естетичні смаки консультанта, певним чином транслює його ставлення до свого оточення, що теж може мати як позитивний, так і негативний ефект на певні категорії клієнтів, впливає на їхнє рішення продовжувати або переривати спільну роботу.

      Головними ознаками продуктивного стилю є  наявність досвіду роботи з різними  категоріями клієнтів, потреба постійно вдосконалюватися, вчитися, засвоювати нові прийоми, техніки, підходи. Успішний консультант завжди дає волю своїй інтуїції, намагаючись підходити творчо, нестандартно до кожного нового випадку. Психологічна допомога - це не лише професійні вміння, відповідальність, бажання, але й трошки магії, трошки чогось незрозумілого, ірраціонального, що виникає в атмосфері відкритості та довіри.

      Однією  з професійних проблем психологів-консультантів  є проблема вигоряння. Число людей, які відчувають себе знесиленими, емоційно «згаслими», постійно втомленими, які втратили енергію, зростає. Це біда всіх професій, які передбачають постійне інтенсивне спілкування з людьми. Вперше синдром вигоряння був описаний американським психіатром X. Фрейденбергером у 1974 році. Сьогодні його включено до Міжнародної класифікації хвороб серед «проблем, пов'язаних із подоланням життєвих негараздів».

      Термін  «вигоряння» використовують для  позначення переживання стану фізичного, емоційного та психічного виснаження, що виникає внаслідок довготривалого включення в емоційно напружені та значущі ситуації у представників соціальних професій. Вигоряння можна вважати специфічним видом стресу, який інколи називають стресом спілкування. Цей стресовий процес порівнюють з повільною, практично непомітною течією, хоча його результати мають сильні негативні наслідки для тих, хто обрав для себе так звані «професії допомоги» чи «комунікативні професії»: це медичні та соціальні працівники, вчителі, викладачі, психотерапевти, адвокати, політики, торговий персонал тощо.

      Чому  саме представники цих професій страждають від вигоряння? Серед причин - бажаність  неабиякого особистого вкладу у щоденні взаємодії з іншими людьми. У професіях, зорієнтованих на спілкування, дуже велике значення має отримання зворотного зв'язку, тобто вдячності, визнання, проявів поваги. І хоча консультант, як правило, такий зворотний зв'язок має, специфіка його контакту з клієнтом, що передбачає повну заангажованість, вкладеність, відкритість, співчуття, призводить до появи симптомів вигоряння.

Загальні  підходи в профорієнтаційній  роботі психолога-консультанта

Етапи формування професійних  намірів школярів 1-11 класів

      Важливим  моментом у профорієнтаційній роботі з учнями є те, що нерідко проблема вибору професії в момент завершення шкільного утворення як би не встає  перед учнями. Причин такої ситуації трохи; почасти вони обумовлені особливостями  процесу професійного самовизначення. Цей процес проходить кілька стадій, що є прямим відображенням процесу формування самосвідомості особистості [ 2 ].

      На 1 стадії (4-11 років) визначальним фактором професійної орієнтації дитини є  його фантазії. Доцільним є заняття по розвитку уяви за допомогою малювання, ліплення, конструювання і т.д. У цей момент розвитку необхідні організація і проведення комплексних занять по формуванню особистості через світ фантазії дитини.

      На 2 стадії (11 -14 років) важливим аспектом у професійній орієнтації дитини є його інтереси. Ця стадія зв'язана вже з реальними пробами власних можливостей, з активною цілеспрямованою діяльністю в пізнанні навколишнього середовища і самопізнанні. Самопізнання — основа розвитку самосвідомості підлітка. Від наївного нерозуміння у відношенні самого себе підліток приходить до усе більш заглибленого самопізнання, що з'єднується потім з усе більш визначеною, а іноді і різко коливною самооцінкою.

      Не  менш складним є випадок, коли в силу сімейних чи традицій чекань, що сформувалися в батьків, у відношенні професійної майбутньої дитини до моменту вибору професії ні в батьків, ні в підлітків не існує проблем у цьому питанні. Звичайно в таких випадках говорять: «У нас у родині всі юристи»; «Я не стала лікарем, хоча і мріяла про це все життя, нехай дочка ним буде». Безумовно, і традиції родини, і ранні успіхи дитини в якійсь області — вагомі аргументи у виборі конкретної професії, але це лише аргументи, що мають тим більше ваги, чим повніше, активніше включення підлітка в діяльність, сполучену з майбутньою професією, чим критичні оцінка його можливостей і домагань. Таким чином, сам факт, що підлітки і їхні батьки бачать проблеми професійного самовизначення, є однієї з передумов успішного її рішення.

      Для старших класів, що учаться, доцільне введення в шкільну програму спецкурсу, орієнтованого на профорієнтаційне самовизначення учнів.

      Виходячи  з перерахованих проблем, мабуть, що психолого-педагогічний супровід професійного самовизначення підлітка одна з найважливіших  задач навчально-виховного процесу.

I етап - рішення необхідності  вибору професії

      Перше, на що варто звернути увагу батьків  і вчителів,— на з'ясування бачення  вибору професії тому, хто бере участь у її рішенні і, узагалі, чи усвідомлюється проблема сама по собі. Це питання може виникати як у відношенні підлітка, так і у відношенні облич, що беруть участь разом з ним у виборі професійного «маршруту». Як правило, вважається, що якщо людина довго вибирала і, нарешті вибрав навчальний чи заклад місце роботи, то він вирішив і проблему майбутньої професії. У дійсності усі протікає значно складніше. Практика консультування дозволила виявити зв'язані з цим етапом типові помилки і ситуації, що утрудняють наступну професійну адаптацію.

      Часто гіркі розчарування осягають і молодих людей, і їхніх порадників, коли професійне самовизначення фактично підмінюється самовизначенням у соціальному плані. У цьому випадку замість вирішення проблеми вибору професії вирішують проблему вибору навчального закладу.

II етап - хто повинний  вибирати підлітку професію

      Постановка  проблеми вибору професії є не єдиним джерелом утруднень. З теорії ухвалення  рішення відомо, що істотний етап —  визначення того, хто відповідальний за ухвалення рішення, хто правомірний  у вирішенні конкретної проблеми. У розглянутому контексті це питання стоїть дуже гостро. Хто може, і хто повинний приймати рішення в ситуації вибору професії?

      Основним  у своєчасній профорієнтації є теза про особливу роль активності оптанта (того, хто вибирає професію) у  процесі профорієнтації. У профорієнтаційній роботі усе орієнтовано на спонукання активного відношення самого підлітка, як до самої проблеми, так і до дозволу основних етапів при виборі професії. Одним з факторів регулюючих рівень активності людини, є його самооцінка, тобто уявлення особистості про власні можливості взагалі й у визначених видах діяльності зокрема. Уявлення людини про власні можливості, критичне відношення до себе складається на підставі оцінки навколишніми результатів його діяльності, успіхів і невдач і формується на ранніх етапах становлення особистості. Самооцінка лежить в основі рівня домагань, тобто рівня важкості тих задач, до здійснення яких людина вважає себе здатним. Самооцінка і рівень домагань у конкретній діяльності визначають суб'єктивне право людини заявити про себе в рамках цієї діяльності. Підлітки, поставлені перед необхідністю вибору професії, можуть по-різному оцінювати ступінь власної особистісної зрілості, підготовленості в такім складному питанні. У практиці консультування часто зустрічаються випадки як неадекватно завищеного, так і неадекватно низького рівня домагань підлітків у професійному самовизначенні. При неадекватно завищеному рівні домагань судження підлітків категоричні, виражена переважна орієнтація на особистий досвід як ведуче джерело зведень про навколишню дійсності, судження консультанта, учителів, старших зустрічаються «у багнети». Небажання таких учнів спільно зі старшими шукати оптимальний варіант рішення проблеми вимагає корекції з боку дорослих.

      Ще  більш складно уявляється ситуація, коли підлітки прагнуть, як би цілком зняти із себе відповідальність за рішення цього питання. Саме такі підлітки найчастіше приходять до психолога-консультанта. Іноді рішення вже буває знайдене ними самостійно, але в силу особливостей сформованої самооцінки (низький рівень домагань) вони поки ще не вважають себе вправі приймати які-небудь відповідальні рішення взагалі. Таким підліткам необхідно допомогти повірити в себе, а для цього треба фіксувати їхню увагу на тих випадках, коли вони виявляли спостережливість, високу соціальну чутливість, давали правильні і далекоглядні оцінки собі й іншим людям.

      Пильна  увага до проблеми самооцінки суб'єкта, що як учиться, ухвалення рішення  дозволяє індивідуалізувати профорієнтаційне взаємодія, а також більш правильно здійснювати формування в підлітка ціннісного відношення до власної активності в рамках професійного самовизначення.

ІІІ етап - збір інформації при виборі професії

Одним з основних етапів ухвалення рішення  є збір необхідної інформації про  бажану професію. Тут необхідно використовувати нове для багатьох поняття «проблемна ситуація». У чому суть цього поняття? В узагальненому виді можна вважати, що проблемна ситуація виникає в тих випадках, коли підліток приймає на себе рішення задачі, для виконання якої необхідно або вишукування необхідної інформації про професію, або вироблення нових способів діяльності.

1.4. Побудова образа  професії. Концепція  бачення проблеми

      Підлітки, як і батьки, часто не інформовані  про ті істотні моменти, що визначають згодом ступінь професійної, а часом і соціальної адаптації молодої людини. Що ж являє собою проблемна ситуація у відношенні задачі вибору професії? Академік Е. А. Климов [ 15 ] виділяє наступні компоненти, істотні в ситуації вибору професії:

      - інформованість підлітка;

      - схильності; здатності;

      - визначені відносини з родичами, зв'язані з професійним майбутнім;

      - визначені відносини з однолітками,  зв'язані з професійним майбутнім;

      - визначені відносини з людьми, що представляють інтереси суспільства  у відношенні професіоналізації молоді;

      -  рівень домагань;

      - особистий професійний план.

      Таким чином, для адекватного вибору професії підліток і обличчя, його

що опікують, повинні мати інформацію, як можна  більш що повно відбиває зазначені  фактори.

      Важливим  моментом для формування адекватної інформаційної моделі проблемної ситуації, що виникає в зв'язку з вибором професії, є формування повноцінної орієнтованої основи для вибору професії. Найчастіше на питання про те, як можна класифікувати професії, підлітки виділяють лише тільки професії розумової і фізичної праці. Відправним моментом для формування повноцінної орієнтованої основи аналізу професії є класифікація професій, запропонована Е. А. Климов.