Особливості розвитку уяви в дошкільному віці

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Ноября 2011 в 18:44, курсовая работа

Описание работы

Мета курсової роботи полягає у теоретичному розкриті та експериментальному дослідженні особливостей уяви в дошкільнят.
Об’єкт дослідження: уява дошкільнят.
Предмет дослідження: особливості розвитку уяви.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що уява більш розвинена у старших дошкільнят ніж у молодших.

Содержание работы

Вступ………………………………………………………………………..……..3
Розділ 1. Теоретичні основи проблеми розвитку уяви в
дошкільному віці
1.1 Психологічна суть уяви та основні аспекти її
вивчення у психології………………………………………………………..…...5
1.2 Психологічні умови розвитку дитячої уяви....................................………..11
1.3 Особливості розвитку уяви в дошкільному віці…………….…..................15
Висновок до розділу 1…………………………………………………………...21
Розділ 2. Дослідження рівня розвитку уяви в дошкільному віці
2.1 Аналіз обєкта дослідження…………………………………...……...……...23
2.2 Аналіз результатів дослідження…………………………………………....23
Висновок до розділу 2……………………………….……...…………………...33
Розділ 3. Методичні рекомендації на розвиток уяви дошкільнят
3.1 Тренінгова програма для розвитку уяви в дошкільнят……………………35
3.2 Методичні рекомендації батькам для
покращення уяви дошкільнят………………………………..………………….44
Висновок…………………………………………….……………………………48
Список використаної літератури………………………..

Файлы: 1 файл

курсова.doc

— 302.00 Кб (Скачать файл)

    Тепер стає зрозумілим, чому така інтенсивна функція уяви у дітей дошкільного  віку. Їх власний досвід і можливість об'єктивно оцінювати навколишній світ недостатні. "Поле невизначеності" в сприйнятті життя так високо, що вирішити проблеми, що постійно виникають перед нею, дитина може тільки із залученням уяви, фантазії. Останні замінюють нею недолік знань і досвіду і допомагають відносно упевнено відчувати себе в складному і мінливому світі.

    Уява, як і інші психічні функції, зазнає змін з віком дитини. Молодший дошкільник, у якого тільки починає розвиватися  уява, відрізняється пасивною формою. Він з великим інтересом слухає казки і потім представляє їх образи, як реально існуючі явища. Тобто, уява некритично компенсує недолік життєвого досвіду і практичного мислення імплантацією описаних казкових образів в реальне життя дитини. Саме тому він легко вірить в те, що наряджений актор - це справжній Дід Мороз або Баба Яга, боїться злого чарівника або вовка на екрані телевізора, плаче від жалості до Дюймовочки, слухаючи казку.

    Старший дошкільний і молодший шкільний вік  характеризуються активізацією функції  уяви. Що спочатку відтворює (що дозволяє в ранішому віці представляти казкові образи), а потім і творчого (завдяки якому створюється принципово новий образ). Цей період - сенситивний для формування фантазії. Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх ігри - плід буйної роботи фантазії. Вони із захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньої також є уява.

    Коли  в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний  матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Ці вікові зміни необхідно враховувати при організації виховного, учбового процесів, а також при проведенні діагностики уяви і розвиваючого навчання.

    Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике. Проте фантазія, як і будь-яка форма психічного віддзеркалення повинна мати позитивний напрям розвитку. Вона повинна сприяти кращому пізнанню навколишнього світу, саморозкриттю і самоудосконаленню , а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному життю мареннями. [18:344-360]

    Для виконання цього завдання вихователям  і батькам необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного  саморозвитку.

    Уява  залежить від багатьох чинників: віку, розумового розвитку і особливостей розвитку (присутність якого-небудь порушення психо-фізичного розвитку), індивідуальних особливостей особистості (стійкості, усвідомленості і спрямованості мотивів; цінних структур образу "Я"; особливостей комунікації; ступені самореалізації і оцінки власної діяльності; рис характеру і темпераменту), і, що дуже важливо, від розробленості процесу навчання і виховання.

    Досвід  дитини складається і росте поступово, він відрізняється глибокою своєрідністю в порівнянні з досвідом дорослого. Відношення до середовища, яке своєю складністю або простотою, своїми традиціями і впливами стимулює і спрямовує процес творчості, у дитини знову зовсім інше. Інтереси дитини і дорослого різні і тому зрозуміло, що уява у дитини працює інакше, ніж у дорослого. [9:86-131]

    Як  наголошувалося вище, уява у дитини бідніша, ніж у дорослого. В той  же час до цих пір існує думка, що у дитини уява багатша, ніж у  дорослої людини. Діти можуть зі всього зробити все, говорив Гете. Дитина живе у фантастичному світі більш, ніж в реальному. Але ми знаємо, що інтереси дитини простіші, елементарніше, бідніше, нарешті, відносини його з середовищем також не мають тієї складності, тонкості і різноманіття, які відзначають поведінку дорослої людини, адже це все найважливіші чинники, які визначають роботу уяви. В процесі розвитку дитини розвивається і уява. От чому продукти справжньої творчої уяви у всіх областях творчої діяльності належать тільки вже доспілій фантазії.

    Французький психолог Т. Рібо представив основний закон розвитку уяви в трьох стадіях:

    -дитинство і отроцтво - панування фантазії, ігор, казок, вигадки;

    -юність - поєднання вигадки і діяльності, "тверезого обачливого розуму";

    -зрілість - підпорядкування уяви розуму  інтелекту.

    Уява  у дитини починає розвиватися  досить рано, вона слабкіше, ніж у  дорослого, але вона займає більше місця  в її житті.

    Етапи розвитку уяви у дітей дошкільного  віку.

    До 3-х років у дітей уява існує  усередині інших психічних процесів, в них закладається його фундамент. У три роки відбувається становлення словесних форм уяви. Тут уява стає самостійним процесом.

    У 4 - 5 років дитина починає планувати, складати в думці план майбутніх  дій.

    У 6 - 7 років уяву носить активний характер. Відтворювані образи виступають в різних ситуаціях, характеризуючись змістовністю і специфічністю. З'являються елементи творчості. Психологи вважають, що для розвитку уяви необхідна наявність певних умов: емоційне спілкування з дорослими; предметно-маніпулятивна діяльність; необхідність різних видів діяльності. 
 
 
 

    1.2 Психологічні умови  розвитку дитячої  уяви. 

    Показниками досягнень функціонального розвитку дитини в кожний віковий період є  новоутворення, які визначають її свідомість, ставлення до навколишнього середовища, її внутрішнє та зовнішнє життя.                                                                                                                                                          

        У психології розрізняють центральні  та похідні новоутворення. Вони  мають системний характер і становлять єдине ціле (Л. Виготський). Але ті новоутворення, які були центральними лініями розвитку в одному віці, стають побічними в іншому (Б. Ананьєв). Цю закономірність треба враховувати у виховній роботі з дітьми, визначаючи її зміст та спрямованість.[5:141-123].

        Центральним новоутворенням психічного  розвитку дітей дошкільного віку  є уява (Л. Виготський, Д. Ельконін, В. Давидов та ін..). Уява - один  із важливих психічних процесів, що безпосередньо входить у  будь-який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку і особливого значення набуває саме в дошкільному віці.

    Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання та ін..) набуває цілеспрямованого характеру. Уява бере безпосередню участь у виникненні передбачень, припущень, коли розв'язується будь-яке завдання. Г. Костюк підкреслював важливу роль уяви в розвитку здатності у дитини розуміти те, що вона сприймає: щоб схопити ціле, розкрити в ньому певні ознаки, риси, властивості, треба вийти за межі безпосереднього споглядання. Із розвитком уяви та мови діти оволодівають довільними пізнавальними процесами: ставлять мету, наприклад, запам'ятати, спрямовують свої зусилля на її досягнення. Або вже старші дошкільники, відтворюючи прочитаний текст, шукають його основну ідею, передають зміст твору, вдаються до послідовного розгортання сюжету відповідно до складеного плану.

    Поряд з репродуктивною уявою, образи якої стають складнішими (наприклад, під  час слухання оповідань, казок, перегляду  ілюстрацій до них) розвивається продуктивна  уява, що дозволяє дитині створювати нові образи згідно із задумом. Тому діти малюють сюжетну картину на вільну тему, вигадують тварин, яких не існує, придумують нове закінчення казки тощо. Продукти їхнього малювання, ліплення, усної творчості набувають самобутності, оригінальності, відрізняються новим несподіваним рішенням. У властивостях уяви (жвавість, швидкість та багатство образів) криються всі здібності дитини: пізнавальні, художні, музичні. Допитливість та уяву психологи вважають основою формування особистості дитини (Л. Божович), її бажань, інтересів, сподівань. [17:80-100]

    Уява  бере безпосередню участь у створенні  образу свого "Я", дозволяє вірити в свої можливості, ризикувати, коли дитина виконує нове завдання, сподіватися  на успіх. Все це дає підставу стверджувати, що розвиток уяви у дітей дошкільного віку має бути найважливішим завданням виховного процесу.

    Виникнення  новоутворень відбувається способом активного  присвоєння дитиною структурних  компонентів провідної діяльності, тому головним джерелом розвитку уяви у дітей дошкільного віку є ігрова діяльність. В умовах гри дитина моделює реальність (уявна ситуація, роль дорослого, предмети-замінники, символічний характер ігрових дій та їх результатів), відтворює їх зміст, апробує різні схеми виконання або будує власний сюжет, переборює стереотипи власної поведінки тощо. Гра носить активний, творчий імпровізаційний характер і виконує знаково-символічну функцію. Вона є тим ґрунтом, на якому зростають уява, мовлення і мислення. Д. Ельконін неодноразово підкреслював: "Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до школи"... Мотивація гри забезпечується її добровільністю: дитина входить у гру за власним бажанням. її невимушена поведінка (будь-коли може вийти з гри) характеризується широкими можливостями власного вибору та задоволенням потреби в самореалізації, в самоствердженні. Саме тому прискорення залучення дитини до більш "серйозних" (на думку дорослих) видів діяльності, що майже не залишають часу на дитячі ігри (колективні сюжетно-рольові, ігри з правилами та ін), діє не на користь дитячого розвитку, насамперед уяви. [9:86-131]

    Функції уяви пов'язані з ситуаціями невизначеності, проблемності, із усвідомленням протиріч. Саме тому настанова дорослого на стандартне розв'язання завдання, на однакові відповіді дітей на поставлене запитання, на групове наслідування єдиного зразка - все це загальмовує розвиток уяви. Увага дорослих до інтересів дітей, схвалення їхньої допитливості, спонукання до самостійності, стимулювання незалежності, навпаки, стимулює розвиток уяви. Особливо шкідливе зневажливе ставлення до дитячого фантазування, вигадок, небувальщин тощо.

    Дошкільний  вік є сенситивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери  особистості дитини. У цьому процесі  важливу роль відіграє емоційна уява, на основі чого виникають передбачені емоції. Дитина починає уявляти наслідки своїх дій та вчинків, як для себе, так і для інших людей. Лише завдяки уяві вона може пережити біль, страждання іншої дитини, якій зробила боляче, навіть ті самі емоції, співчувати їй. Емоційна уява дає можливість регулювати свою поведінку, контролювати себе у стосунках з іншими: "Якщо я так зроблю, друг образиться". Розкриття смислу власної поведінки засобом емоційного передбачення (О. Запорожець) відіграє провідну роль у духовному зростанні дитини, у формуванні у неї моральних почуттів та просоціальних форм поведінки (вміння прийти на допомогу, узгодити свої дії з діями товариша, поступитися тощо). Без емоційної уяви не може розвинутися симпатія (співчуття), без неї не можна виховати у дитини доброту, співпереживання. [11:74-87]

    Сила  емоційної уяви настільки велика, що за її допомогою можна набагато ефективніше впливати на дитину, уникаючи небажаної поведінки, ніж за допомогою  умовлянь, дорікань, гримання. Таким  чином, емоційна уява, передбачені емоції виконують регулюючу функцію в процесі засвоєння дитиною соціальних норм поведінки.

    Дослідженнями психологів встановлено також, що уява тісно пов'язана з регуляцією самопочуття людини. Вона виконує  функцію психологічного захисту  особистості від травмуючих і гнітючих впливів, від пригноблюючих емоцій, створюючи (в уяві) такі ситуації, які компенсують невдачі, знімають фрустрацію (З. Фрейд). Так, дитина може позбутися психотравмуючого життєвого впливу через багаторазове варіювання ситуації і гри, доки не позбавиться своїх кривдників. Якщо життєвий конфлікт набуває глибокого або стійкого характеру, діти вдаються й до фантазування, створюють сюжет, в якому кривдник шкодує про свій о вчинок або сам потрапляє в біду. Показовим з цього приводу є фантазування Ніколеньки, героя повісті Л. Толстого "Дитинство" після конфлікту з батьком під час обіду. [19:229-270]

    Недостатній розвиток уяви призводить до стійких  негативних переживань, до нав'язливих  страхів, тривожності: у дитини знижується самооцінка, порушуються контакти з навколишніми, виникає почуття самотності, зневіри. Такі діти вже потребують особливої уваги з боку дитячих психологів.

    Таким чином, розвиток уяви в дошкільному  віці тісно пов'язаний як з формуванням  пізнавальних здібностей дитини, її загальним інтелектуальним розвитком, так і зі становленням її особистості, її морального самопочуття. 
 
 
 
 
 
 

Информация о работе Особливості розвитку уяви в дошкільному віці