Емпіричне дослідження зв'язків стилів виховання батьків з психологічної зрілості у старших школярів

Жорсткий стиль (авторитарний, "жорстоке поводження до дитини", "надмірна вимогливість", "авторитарна гіперсоціалізація", "сильна вольова мати"), в основі всіх цих варіантів лежить елемент підпорядкування. Цей стиль включає в себе високий рівень контролю і холодні відносини. Батьки, віддаючи накази, чекають їх беззаперечного виконання, накази обговоренню не підлягають. Коли ж дитина проявить непокору, то за це він може бути строго покараний, вид покарання вибирають батьки, фізичне в тому числі. Такий стиль спілкування руйнує психіку дитини. Позбавлення любові, турботи і уваги, з іншого боку, постійний контроль, докори і насильства формують агресивно налаштовану, апатично, невпевнену особистість. Використовують цей стиль батьки, які, можливо, теж виховувалися авторитарними особистостями, які мають певні психічні розлади, які страждають алкоголізмом, наркоманією. Нейтрально-який заперечує стиль (індиферентний, ігноруючи, "неприйняття, емоційне відторгнення", бездоглядність, "дитина тягар для матері", "мати з розбитою долею", "сім'я, яка змушена боротися за соціальне і економічне виживання") поєднує в собі низький рівень контролю та холодні відносини. В основі цих стилів лежать зневага дитини, відкидання індивідуальних особливостей, відсутність зацікавленості його життям. Батьки не проявляють зацікавленості у вихованні власних дітей, не встановлюють для них жодних обмежень. Вони закриті для спілкування через те, що вони зацікавлені тільки власними проблемами. Поєднання цих критеріїв особливо негативно впливає на психіку дитини, оскільки він не має впевненості, потрібності, захищеності в житті. Тієї любові, якої позбавили його батьки, особистості, буде не вистачати все життя, і дитина буде шукати її в інших людях, дуже добре, якщо ці люди будуть хорошими і авторитетними. У зворотному випадку дитина може схилятися до руйнівного типу поведінки. Слід зазначити, що жорсткий і нейтрально заперечує стилі дитячо-батьківської взаємодії мають руйнівний вплив на особистість. Найбільшої шкоди для розвитку особистості надає непослідовність та неузгодженість стилю батьківської взаємодії. Непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності навколишнього світу, також дитині важко зрозуміти, якого саме поведінки чекають від нього батьки[3]

 

1.3 Характеристика  феномена психологічної зрілості

Особистісна зрілість людини є феномен суспільно - історичний, оскільки поняття зрілості в різних суспільних умовах має різний зміст. Кожна історична епоха включає в нього нові моменти. Дослідження етнографів, які вивчали життя, побут і уклад народностей і племен ряду районів Азії, Африки та Америки, які за рівнем свого господарства, характером міжплемінних зв'язків і культури знаходяться на різних щаблях соціально-економічного розвитку, показують, що до зрілої особистості в різних культурах пред'являються різні вимоги. Вимоги можуть також різко відрізнятися для представників чоловічого і жіночого роду.

 

Під зрілістю особистості розуміється насамперед соціальна зрілість, що виражається в тому, наскільки адекватно розуміє людина своє місце у суспільстві, яким світоглядом або філософією керується, яке його ставлення до суспільних інститутів (норми моралі, норми права, закони, соціальні цінності), до своїх обов'язків , своєї праці. Соціальна зрілість включає в себе зрілість: цивільну, тобто усвідомлення свого обов'язку перед батьківщиною, народом, суспільством, відповідальність за свою працю; ідейно-політичну; моральну - розуміння, прийняття і реалізацію норм моралі, наявність розвиненої совісті, готовність діяти відповідно до встановлених норм відносин людей один до одного, здатність любити і відчувати відповідальність у любові, у побудові сім'ї та її майбутнього; естетичну - досить розвинену здатність сприймати прекрасне в тих чи інших його проявах і формах: у побуті, мистецтві, природі.

 

Соціальна зрілість обумовлює і передбачає наявність психологічної зрілості. Не може бути повною психологічної зрілості у соціально незрілої особистості, що характеризується інфантильністю суджень і дій, нерозумінням вимог суспільства і т. д. У якому віці починається зрілість? Не можна дуже точно «прив'язати» почало зрілості до певного віку.

 

Всебічність розвитку особистості в психологічному плані означає не стільки різноманітні і глибокі знання про різні особисті аспекти соціальної та природної дійсності, наявність досить багатою сфери умінь і навичок, скільки широту інтересів людини, її здатність поставитися з потрібним увагою, зацікавленістю до всього того, що значимо для людей, для суспільства. Всебічний розвиток передбачає внутрішню торкнутися, живий відгук на важливі явища соціального життя, розуміння відносин людей, їхнього внутрішнього життя. У цьому плані набуває певний психологічний сенс девіз Маркса «ніщо людське мені не чуже», що характеризує його уявлення про те, яким повинен бути людина, що живе повним життям.

 

Здатність проявити досить широкі інтереси і здатність до насиченого почуттями відгуку на багато чого в житті тільки тоді характеризує повноцінну особистість, коли вона володіє умінням зупинити увагу на головному і віддати йому основну енергію, активність, творче ставлення. Чи не розкиданість інтересів, що не податливість на всілякі враження, а саме широта інтересів і відгуків виступає психологічним фоном для активного здійснення діяльності людини у сфері головних інтересів. Всебічний і гармонійний розвиток особистості передбачає взаємне узгодження не тільки інтелектуальних, емоційних і вольових якостей, але і її змістовно-смислових і динамічно - енергетичних характеристик, свідомих і неусвідомлюваних рівнів. Формується ієрархічне супідрядність потреб, спонукань, мотивів і цілей людини. А це означає, що керівне ядро, яке уособлює початок свідомості, використовуючи силу активності, закладеної в потребах і спонукань людини, додає всій життєдіяльності індивіда певний напрям, реалізуючи тим самим вищі цілі особистості, пов'язані з її внутрішнім ростом. Цей внутрішній зростання, що виражається в більшій глибині і зрілості різних проявів психічного життя, пов'язаний з процесом самовиховання і самовдосконалення, виступає не самоціль-но. Він включається в контекст більш широких соціальних цілей, пов'язаних з глибокою суспільною спрямованістю людини, який знаходить сенс своєї активності в творчому відношенні до різного роду життєвим завданням, в потреби збагачувати життя людей, людську культуру, людські стосунки.

 

Повноцінно розвинена зріла особистість характеризується добре інтегрованою, цільної психологічної організацією, єдність якої забезпечується єдністю змінюються і розвиваються, але досить значних життєвих цілей. Вони наповнюють сенсом життя людини і усвідомлюються ним не просто як особисто значіме, але і як об'єктивно значні, суспільно важливі.

 

Спонукальна сфера характеризується наявністю ієрархії мотивів і устремлінь. Підставою її виступає система цілей, дорогих для людини, - ця система цілей супроводжується свідомістю відповідальності своєї місії як особистості, переживанням внутрішнього за своєю природою зобов'язання перед самим собою в здійсненні власного визнання. На цій основі будується ієрархія цінностей людини і відповідно до неї ієрархія цілей і мотивів. Зрілість особистості передбачає визначення нею свого місця у світі, в суспільстві, володіння стійким світоглядом. Для такої особистості характерно чітке прояв життєвих і соціальних установок, що відповідають прогресивним тенденціям розвитку суспільства. Людина усвідомлює себе особисто відповідальним не тільки за свою ділянку діяльності, він стурбований долею спільної справи.

 

Психологічні риси зрілої особистості:

- Виражене прагнення до творчості, прояв творчого початку в найрізноманітніших сферах життя; тонка сприйнятливість до досить широкого кола явищ соціального життя (до мистецтва в його різних жанрах і формах, до життя людей в її різноманітних проявах; до світу ідей, що належать до сфери наукового пізнання, моральності, моралі і т. д.; до людської експресії; до природи в її різноманітті і багатстві і т. д.);

- Хороша інтелектуальна  активність в сенсі постановки  життєвих проблем, готовності їх  вдумливо зрозуміти і намагатися наполегливо вирішувати;

- Достатня емоційна чутливість, яка носить виборчий характер, але широка по колу викликають  її явищ; здатність при цьому  проявляти особливо високий рівень  емоційної сприйнятливості до  певної області явищ навколишнього  світу, соціальних феноменів, людських відносин;

- Мобільність здібностей, тобто вміння реалізувати у  відповідних діях властиві людині  потенції, які він хотів би  розкрити;

- Рефлексія на свій  духовний вигляд, що служить завданням  самоорганізації. Цілі такої самоорганізації досить різноманітні і широкі - тут і моральне самовдосконалення, і інтелектуальне зростання, і естетичний розвиток і т. д.

 

У нас немає підстав говорити про одне-єдине образі всебічно розвиненої особистості. Необхідно пам'ятати, що реально існують кілька повноцінних соціально-психологічних типів особистості.

 

Визначаючись конкретними суспільно-історичними умовами життєдіяльності особистості, ці типи знаходять своє вираження в наступних її характеристиках:

1) у змісті та напрямку  домінуючих потреб і мотивів, що визначають дії, діяльність, поведінка;

2) в діапазоні всіх  устремлінь та інтересів людини  і у сфері головних інтересів;

3) в характері співвідношення  між інтелектуальною й емоційно-вольовою  сферою, пов'язаного не тільки  з різним місцем і роллю інтелектуального і емоційно-вольового начала в особистості, а й з особливостями інтелектуальної діяльності, а також зі своєрідністю провідних емоційних відгуків на дії навколишнього життя;

4) у специфіці провідних  життєвих установок, які виявлятимуть  тип загального ставлення до соціальної дійсності, до людей і їх відносинам, до життя в цілому, характеризують вибір певного сектора в колі основних соціальних цінностей. [4]

 

Висновок до першого розділу: 

Підлітковий період - це етап розвитку, що знаходиться між дитинством і дорослістю, період життя, що триває в середньому від 10-12 до 15-16 років у дівчаток і від 12-14 до 17-18 років у хлопчиків. У вивчення підліткового віку ми звернулися до таких психологам як С. Холл, З. Фрейд, Е. Шпрангер, Ш. Бюлер, К. Левін, Е. Штерна, Л.С. Виготський,

Особистісна зрілість безпосередньо залежить від батьківського виховання. По-цьому ми описали стилі батьківського виховання. Такі як:

1. Авторитарний (владний) стиль

2. Демократичний стиль

3. Ліберальний стиль

4. Партнерський стиль

5. Детскоцентрірованний  стиль

6. Жорсткий стиль

Особистісну зрілість ми вивчали по П. М. Якобсону. Особистісна зрілість людини є феномен суспільно - історичний, оскільки поняття зрілості в різних суспільних умовах має різний зміст. Під зрілістю особистості розуміється насамперед соціальна зрілість, що виражається в тому, наскільки адекватно розуміє людина своє місце у суспільстві, яким світоглядом або філософією керується, яке його ставлення до суспільних інститутів, до своїх обов'язків, своєї праці. Всебічність розвитку особистості в психологічному плані означає не стільки різноманітні і глибокі знання про раз ¬ особистих аспектах соціальної та природної дійсності, наявність досить багатою сфери умінь і навичок, скільки широту інтересів людини, її здатність поставитися з потрібним увагою, зацікавленістю до всього того, що значимо для людей, для суспільства. Здатність проявити досить широкі інтереси і здатність до насиченого почуттями відгуку на багато чого в житті тільки тоді характеризує повноцінну особистість, коли вона володіє умінням зупинити увагу на головному і віддати йому основну енергію, активність, творче ставлення.

 

Розділ 2.

 Емпіричне дослідження зв'язків стилів виховання батьків з психологічної зрілості у старших школярів

 

2.1 Опис методів емпіричного дослідження і характеристика вибірки.

У проведеної нами роботі визначилися наступні етапи:

Перший етап - комплектування репрезентативної вибірки випробовуваних з урахуванням критеріїв відбору: вік випробовуваних 16-17 років.

На другому етапі підбирався діагностичний інструментарій, адекватний мети дослідження.

Всього в дослідженні брали участь 30 школярів 11-х класів, різних шкіл міста Харкова. Методики проводилися в соціальних мережах, бланки з методиками надіслані електронною поштою випробуваним з докладною інструкцією.

Ми використовували дві методики:

1) Опитувальник Шафера  «Поведінка батьків і відношення  підлітків до них» вивчає установки, поведінку і методи виховання  батьків так, як бачать їх діти  в підлітковому віці, дозволяє  описати відносини з батьком за найбільш загальними проявами: доброзичливість, ворожість, автономія, директивність і непослідовність батьків. Ця методика базується на положенні Шафера про те, що виховний вплив батьків (так, як це описують діти) можна охарактеризувати за допомогою трьох факторних змінних:

• прийняття-емоційне відкидання;

• психологічний контроль-психологічна автономія;

• прихований контроль-відкритий контроль.

При цьому прийняття тут на увазі безумовно позитивне ставлення до дитини незалежно від вихідних очікувань батьків. Емоційне ж відкидання розглядається як негативне ставлення до дитини, відсутність до нього любові і поваги, а часом і просто ворожість. Поняття психологічного контролю позначає як певний тиск і навмисне керівництво дітьми, так і ступінь послідовності у здійсненні виховних принципів. Інструкція «Просимо Вас оцінити, виходячи з власного досвіду, які із зазначених положень найбільше характерні для Ваших батьків. Для цього уважно прочитайте кожне твердження, не пропускаючи жодного з них. Якщо Ви вважаєте, що твердження повністю відповідає виховним принципам вашого батька (чи матері), обведіть кружком цифру «2». Якщо Ви вважаєте, що це висловлювання частково підходить для Вашого батька (або матері), обведіть цифру «1». Якщо ж, на Вашу думку, твердження не відноситься до Вашому батькові (чи матері), обведіть цифру «0». »Потім підлітку видають реєстраційний бланк для заповнення окремо на кожного з батьків. Принципової різниці між формулюваннями висловлювань немає: по відношенню до матері всі твердження представлені в жіночому роді, а по відношенню до батька - в чоловічому. Обробка результатів: після того, як підліток заповнив обидва бланка (на батька і на матір), всі отримані дані зводяться в «оціночний лист» окремо на матір і на батька.