Органы досудебного следствия их полномочия и функции в уголовном деле

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2011 в 18:51, курсовая работа

Описание работы

Приступивши до розгляду справи, слідчий, прокурор або суддя не мають змоги зупинитися, зачекати, перепочити, відійти, відступити. Взявши на себе відповідальність за пошук правди та торжество справедливості, вони відповідають не тільки за свої помилкові дії, а й за неповороткість, непередбачливість, за практичну непридатність до високопрофесійної діяльності. Слід невтомно вдосконалювати свою майстерність, наполегливо опановувати науку встановлення істини, вчитися мистецтву роботи з доказами набувати досвіду, тренувати інтуїцію, розвивати прозорливість.

Содержание работы

ВСТУП


I. Поняття і значення досудового слідства


II. Поняття і значення загальних положень попереднього (судового) слідства


III. Початок провадження досудового слідства

1. Повноваження начальника слідчого відділу

2. Місце провадження досудового слідства

3. Окремі доручення

4. Строки досудового слідства


ВИСНОВОК

Файлы: 1 файл

кУРСОВАЯ.doc

— 214.00 Кб (Скачать файл)

4. У досудовому слідстві і судовому розгляді справи суб'єктам кримінального процесу надаються і забезпечуються рівні можливості для активної участі в доказуванні своєї позиції.  

Правильне визначення змісту функції в діяльності слідчого, як суб'єкта доказування, дасть можливість точно встановити його місце серед інших учасників кримінально-процесуальних відносин, визначити роль і призначення у вирішенні завдань судочинства. Права й обов'язки слідчого хоч і не систематизовані, але закріплені в КПК, а питання щодо його процесуальної функції, її змісту залишається дискусійним. Як варіант вирішення могло б стати прийняття Закону «Про органи досудового слідства», в якому, крім прав, обов'язків і повноважень слідчого, потрібно розкрити і зміст функції розслідування, вказати основні напрями процесу­альної діяльності слідчого.  

Тисячі шляхів ведуть до хибної думки, до істини —  тільки один. Той, хто наділений правом і владою, хто має бажання і  волю, не повинен упустити свій шанс зробити таємне явним, не повинен  зійти зі шляху. Готових рецептів у цій складній справі, особливо коли багато хто зацікавлені в при-ховуваант істини від правосуддя, немає та й не може бути. В кожному конкретному випадку шлях до істини один, а кращий дороговказ — знання, допитливість розуму, воля й досвід.  

Останнім часом  зроблено багато щодо реалізації ідей правової держави у сфері кримінального  судочинства. Зміцнено процесуальні механізми  захисту, розширено права свідків  та інших учасників процесу, юридична закріплено принцип презумпції невинуватості  обвинувачуваного і привілеї звільнення від самозвинувачення, на­дано право потерпілому брати участь в судових дебатах, в законодавстві знайшов втілення інститут судових доручень, учасникам процесу надано право апеляційного оскарження рішень суду, одержав становлення й розвиток інститут реабілітації незаконно притягнених до відповідальності, укріплено гарантії захисту прав, свобод і законних інтересів людини. До КПК України включено норми, що безпосередньо спрямовані на забезпечення безпеки учасників процесу. Саме ці якості дають можливість захистити честь та гідність людини у складному змагальному процесі досудового слідства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

НОРМАТИВНІ  АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА  

1.Конституція  України. - К., 1996. — 118с.  

2.Про статус  суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. -1993. - № 8. - С. 56; Закони України. - Т. 4. - С.296.  

3.Про прокуратуру:  Закон України від 5 листопада  1991 року. // Відомості Верховної Ради  України. -1991. - № 53. - С. 793.  

4.Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів України. - К., 1994.  

5.Про застосування  законодавства, що забезпечує  незалежність суддів: Постанова  Пленуму Верховного Суду України  від 12 квітня 1996 р. // Право України. -1996. - № 6. - С. 40-43.  

6. Науко-практичний  коментар Кримінально-процесуального  кодексу України. -К., 1997.  

7 Бьїков В.  М. Принципи утоловного процесса  по Конституции РФ 1993. //Российская  юстиция— 1994, — №8— С.8-9.  

8.Маляренко В.  Т. Конституційні засади кримінального судочинства. — К/. Юрінком Інтер, 1999.  

9.Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний  процес України: Підручник. -К., 1999.  

10. Михеєнко М.  М-, Нор В. Т., Шибіко В.П. Кримінальний  процес України— К., 1992.  

11. Божьев В.  П. Процесуальний статус потерпевшего // Россий-ская юстиция.— 1994.— №1.  

12. Бойко В.  Ф. Гарантовані Конституцією України  права і свободи людини мають  надійно захищатися незалежним, компетентним і неупередженим  судом // Вісник Верховного Суду  України. —1999.— №1.  

13. Бояров В. І., Рохненко О. В, Про деякі проблеми захисту окремих учасників кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України— 1999— №5— С. 35-37.  

14. Брьшцев В.  Д. Судебная власть (правосудне). — Х-, 1998

Информация о работе Органы досудебного следствия их полномочия и функции в уголовном деле