Соціально-педагогічна діяльність з профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх у загальноосвітній школі

     Тобто, після профілактичної роботи, проведеної серед підлітків зловживання серед них сигаретами знизилося ( Додаток Г, табл. Г.4).

     За  таблицями 2.1. – 2.4 видно, що після проведення профілактичної роботи зловживання шкідливими речовинами, а саме паління сигарет знизилося у 7 класі на 40%, а у 8 класі на 9%.

     З таблиці Г.5 у додатку Г видно, що найчастіше неповнолітні беруть до рук сигарету, тому що:

     - всі найближчі друзі палять;

     - щоб бути схожими на дорослих.

     За  таблицею Г.6 (додаток Г) - 90% неповнолітніх негативно ставляться до наркотиків, наркоманів і наркоманії взагалі.

     Робота  з неповнолітніми проводилася у школі у кімнаті психологічного розвантаження. Всі заняття проводилися у доброзичливій спокійній атмосфері. Найбільше учням сподобалося на цих заняттях підготовка і проведення рольових ігор та інсценування тематичних вечорів: "Суд над сигаретою" . Але найбільшого та найсильнішого враження на дітей вдалося добитися шляхом їхньої зустрічі з людьми, життя яких було загублене шкідливими звичками.

     Отже, діяльність соціального педагога з  попередження вживання шкідливих речовин серед  неповнолітніх у загальноосвітній школі проводилася за даними видами діяльності:

     1. Моделювання. Демонстрація прикладів з наслідками адиктивної поведінки.

     2. Рольові ігри. Надати можливість  уявити себе у ситуації, коли  вимагається реалізація вже знайомої моделі поведінки.

     3. Встановлення зворотного зв'язку. Може здійснюватись у процесі моделювання або під час рольової гри. Встановлюється зворотній зв'язок у вигляді реакцій, як правило – позитивних, на поведінку підлітка. Його можна навіть заохотити чи нагородити за позитивну поведінку і винайти покарання за негативну.

     4. Перенесення навичок, набутих  в рольовій грі в реальне  життя. Велику роль при цьому відіграють батьки – як найближче оточення дитини і позитивна поведінка дитини повинна отримувати позитивну оцінку. Роботу доцільно проводити у групі в складі 6-8 дітей, бажано одного віку, яких відбирають разом класний керівник, та соціальний педагог чи психолог школи.

     Отже, в ході проведеної дослідницької  роботи та експерименту підтвердилася  гіпотеза про те, що якщо використовувати обґрунтовані і ефективні методи соціально-педагогічної профілактики в діяльності соціального педагога, то вони будуть сприяти попередженню адиктивної поведінки  неповнолітніх в середній загальноосвітній школі.  
 

     2.3. Рекомендації з організації профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх 

     У процесі профілактичної діяльності соціальному педагогу необхідно застосовувати такі основні принципи та рекомендації щодо роботи з неповнолітніми, що схильні до адиктивної поведінки:

     1. Кожна дитина індивідуальна, треба знайти шлях саме до неї.

     2. Дитина повинна цілком довіряти  соціальному працівникові, з яким працює.

     3. Відносини з дітьми повинні  бути довірливими, доброзичливими, товариськими; неприпустимі агресія, нарікання, роздратованість з боку педагога.

     4. Треба стати для дитини товаришем  (позиція - біля дитини, а не над-, чи під-), але і не треба іти на поводу.

     5. Заняття проводити в цікавій  і різноманітній формі, підкріплюючи прикладами і зустрічами. Доцільно спиратись у роботі на основний вид діяльності дітей цього віку - навчальний.

     6. Педагог повинен розуміти, що  кожна дитина має право на  помилку і його ціль – допомогти  зрозуміти цю помилку і вчасно її виправити.

     7. Дорослий, педагог, психолог, чи класний  керівник повинен перш за все показати своє відношення до зловживання шкідливими речовинами і підкріпити його особистим прикладом.

     8. Дорослий, який працює в корекційній  групі повинен вміти заряджати дітей своєю енергією і емоційністю. Емоційний фон занять сприяє кращому засвоєнню понять, тому має дуже важливе значення.

     9. Позитивна емоційна оцінка успіхів,  навіть самих незначних з боку дорослих, особливо тих, яких дитина цінує і поважає.

     10. Розвивати в дитині бажання  і вміння працювати і оцінювати  результати своєї праці та поведінки самостійно.

     11. Залучати до роботи батьків,  а з окремими батьками провести  індивідуальну роботу заздалегідь складеним планом.

     12. В кінці роботи соціальний педагог повинен познайомити неповнолітніх з основними результатами спільної праці і в індивідуальній формі кожному дати рекомендації, спираючись тільки на позитивний досвід роботи.

     Громадські  організації можуть надати реальну допомогу загальноосвітнім навчальним закладам з проведення профілактичної роботи з неповнолітніми. У свою чергу, районні наркологи можуть проводити навчальні семінари по основам наркології для представників громадських організацій. Подібне співробітництво буде сприяти більш широкому охопленню населення, зокрема молоді, профілактичними заходами, а також підвищенню їхньої ефективності.

     Для підвищення ефективності соціальної профілактики необхідно всіляко сприяти розвитку громадських ініціатив. З цією метою  необхідно:

     - ввести в бюджети органів місцевого самоврядування окремий пункт, який би передбачав надання фінансової підтримки громадським організаціям, які здійснюють антинаркотичну діяльність;

     - проводити щорічні конкурси на визначення кращих програм профілактичного змісту. Громадським організаціям - переможцям таких конкурсів надавати допомогу у виділенні приміщень, а також фінансову підтримку;

     - проводити щоквартальні круглі столи з представниками громадських організацій із метою виявлення проблем, що перешкоджають їхній ефективній діяльності;

     - залучати представників громадських організацій до формування регіональних програм, спрямованих на профілактику наркоманії.

     На  підставі глибокого аналізу функцій  і структури діяльності соціального педагога з антинаркотичної спрямованості в загальноосвітніх закладах, а також основних труднощів, що перешкоджають їхньої ефективної діяльності, нами було розроблено положення щодо профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх в загальноосвітній школі.

     Дані  положення мають широке теоретичне і практичне значення для поліпшення профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх. Вони відображають комплексний підхід до вирішення даної проблеми.

     Основні положення можна сформулювати в  наступний спосіб. Профілактика адитивної поведінки неповнолітніх в загальноосвітній школі повинна впливати, у першу чергу, на такі цільові групи:

1. діти і підлітки, які мають проблеми в навчанні, розвитку і соціальній адаптації;
2. діти і підлітки, що схильні до вживання наркотичних речовин;
3. батьки (особи, їх що заміняють) перерахованих вище груп дітей і підлітків;
4. педагоги шкіл, соціальні педагоги, спеціалісти громадських організацій, медичні працівники навчальних закладів.

     Дана  діяльність повинна вестися за трьома основними напрямками: інформаційно-консультативний, освітньо-методичний та науково-дослідний.

     Інформаційно-консультативна діяльність соціального педагога припускає:

     - надання неповнолітнім різнобічних кваліфікованих (психологічних, педагогічних, медичних, юридичних) консультацій;

     - надання батькам або опікунам, педагогічним працівникам навчальних закладів рекомендацій щодо профілактики і корекції відхилень в інтелектуальному і психічному розвитку дітей; усунення ситуацій, що призводять до травмування психіки, створення сприятливого мікроклімату в сім'ї.

     Освітньо-методична  робота соціального педагога повинна містити:

     - розробку й впровадження інноваційних методів психолого-педагогічної корекції і соціальної підтримки неповнолітніх;

     - розробку методичних посібників, інформаційних матеріалів, сценаріїв відеофільмів за тематикою профілактики вживання наркотичних речовин неповнолітніми ;

     - реалізацію взаємодії зі ЗМІ;

     - організацію діяльності психокорекційних театрів, спрямованих на профілактику вживання наркотичних речовин;

     - проведення інформаційно-довідкової роботи, створення картотек, банків даних;

     - організацію й проведення виставок, конкурсів, науково-практичних конференцій, семінарів;

     - організацію й проведення оздоровчих тематичних таборів для дітей і підлітків;

     - надання дітям, підліткам, батькам, педагогам і іншим  зацікавленим особам необхідної інформації про заклади, організації, спеціалістів, які надають спеціалізовану допомогу, підтримку, організацію дозвілля.

     Науково-дослідна робота соціального педагога  з профілактики адитивної поведінки неповнолітніх обумовлена:

     - комплексною психолого-медико-педагогічна діагностикою рівня психологічного, фізичного розвитку неповнолітніх;

     - залучення неповнолітніх до науково-дослідної діяльності;

     - координація науково-дослідної і методичної діяльності з відповідними інститутами післядипломної освіти, вищими навчальними закладами, науково-дослідними установами.

     Отже, ефективна діяльність соціального педагога з профілактики адитивної поведінки неповнолітніх в загальноосвітній школі передбачає широку взаємодію різноманітних структур (Управління освіти, Державні центри соціальних служб для молоді, Комітети у справах сім'ї і молоді, наркологічні установи, науково-дослідні організації, громадські організації, ЗМІ).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

ВИСНОВКИ 
 

     Передумовами  виникнення профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх виступають негативні соціальні наслідки наркотизму, серед яких варто зазначити: епідеміологічне зростання кількості осіб, хворих на наркоманію; епідеміологічне поширення випадків ВІЛ-інфекції та СНІДу, як наслідок вживання ін’єкційних наркотиків; постійний зріст кількості злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин; відтік величезних коштів у сферу нелегального наркобізнесу; порушення відтворення робочої сили; негативний вплив на функціонування інституту сім’ї; відволікання інтелектуального потенціалу від суспільно корисної діяльності.

     Вивчення  поняття адиктивна поведінка дозволило встановити, що під цим терміном слід розуміти одну з форм девіантної поведінки - поведінки, яка відрізняється від загально визначеної норми психічного здоров'я, права, культури чи моралі. Адиктивна поведінка неповнолітніх, схильність до неї є проявом внутрішнього стану особистості, який детермінується наступними умовами та факторами: відсутність або недостатність позитивного емоційного контакту з батьками, вихователями; неповна, неблагополучна сім'я; неправильне виховання дітей в сім'ях, відсутність у батьків педагогічних знань.

     У даному дослідженні нами була зроблена спроба оцінки реального стану процесу соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх. Аналіз результатів дослідження дозволяє нам зробити такі висновки:

     1. В українському суспільстві назріла  реальна потреба в протидії поширенню адиктивної поведінки неповнолітніх, тому що її наслідки, відповідно до статистики Міністерства охорони здоров'я, прийняли характер епідемії. Слід також враховувати той факт, що офіційна статистика не відбиває всієї глибини проблеми, внаслідок латентності явища.

     2. В Україні стали утворюватися  суб'єкти профілактики – установи  й організації, що здійснюють профілактичні заходи з профілактики адиктивної поведінки. Їх можна умовно розділити на три групи, у залежності від домінуючого в їхній діяльності напрямку профілактики: суб'єкти правової профілактики (міліція, МВС); суб'єкти медичної профілактики (Державна наркологічна служба Мінздраву, громадські організації, що займаються реабілітацією наркозалежних осіб); суб'єкти соціальної профілактики (громадські організації, що здійснюють активну антинаркотичну пропаганду, Державні центри соціальних служб для молоді).