Механізм оподаткування доходів фізичних осіб та місце податку з доходів фізичних осіб у формуванні доходів бюджету

     Основна диспропорція полягає в співвідношенні платежів до фондів соціального страхування  роботодавців і працівників. Існуюча система платежів до фондів соціального страхування – головна перешкода для детінізації трудових доходів населення, тобто для розширення бази оподаткування ПДФО за рахунок наявних резервів податкового потенціалу країни. Крім того, нарахування на фонд оплати праці та систему їх перерозподілу важливо інтегрувати у систему оподаткування доходів громадян, оскільки лише в такому випадку виникає можливість оптимізації податкового навантаження (у системі координат бенефіціарій – платник податку) та підвищення функціональної ефективності системи оподаткування доходів населення у цілому. Слід зазначити, що на даний момент в Україні у цій сфері здійснюється міжнародний проект за фінансової підтримки ЄС, результати якого спрямовано на вирішення зазначеної проблеми. Проте для здійснення реформ в Україні потрібні не лише науково-практичні рекомендації, а й політична воля [19].

     Основний  недолік ПДФО на сучасному етапі  розвитку економіки України полягає  у суперечливості податкового законодавства  й економічних відносин, які склались у суспільстві. Аналіз тенденцій у сфері розподілу доходів населення засвідчив невідповідність прогресивних властивостей ПДФО ступеню нерівності доходів населення. На сьогодні потенціальна межа нерівності доходів населення є високою, проте фактично застосовується пропорційний ПДФО, перерозподільні властивості якого є незначними. Аналіз результатів і наслідків реформи ПДФО в Україні показав, що поряд зі зниженням прогресивності ПФДО не було дотримано принципу фіскальної нейтральності реформи, основними бенефіціаріями якої стали верстви населення з високими доходами, оскільки саме на цю категорію громадян податкове навантаження зменшилося [12].

     Аналіз  міжнародної практики оподаткування  свідчить, що протягом останніх 20 років  у більшості країн світу було проведено різномасштабні податкові реформи як системи оподаткування в цілому, так і її окремих елементів. Найістотніші зміни відбулись у системі оподаткування доходів населення – у напрямі зниження загального рівня податкового навантаження, прогресивності податків, розширення бази оподаткування, спрощення системи і процедур адміністрування персонального прибуткового податку [14].

     Залежно від рівня соціально-економічного розвитку країни використовуються різні системи оподаткування доходів населення: повна, або комплексна, подвійного прибуткового оподаткування та пропорційного прибуткового податку (як правило, з однією ставкою). Провідні країни світу застосовують комплексну систему оподаткування доходів населення, Скандинавські країни – систему подвійного прибуткового оподаткування, а країни з перехідною економікою – систему з пропорційним податком. Науковці вважають, що у найближчому майбутньому в більшості країн світу реформування системи оподаткування доходів населення відбуватиметься у напрямі подальшого зменшення податкового навантаження, спрощення адміністрування податків і поступового наближення до системи подвійного прибуткового податку або до системи пропорційного оподаткування.

     У звіті Європейської комісії "Податкові  тенденції в ЄС" зазначено, що один з основних реформаційних заходів у більшості країн ЄС полягав у прямій підтримці купівельної спроможності громадян шляхом зменшення податкового навантаження з прибуткового податку. При цьому зменшення навантаження відбувалося в основному за рахунок збільшення вирахувань (звільнень) з бази оподаткування, а не шляхом зменшення податкових ставок. Такий підхід реалізовано з міркувань рівності та справедливості оподаткування, для підтримки купівельної спроможності громадян з низьким рівнем доходу з метою стимулювання їхнього споживання [25].

     Підтримка внутрішнього попиту стала для багатьох країн ефективним засобом подолання  кризових явищ. Показовий у цьому  плані приклад Польщі, однієї з  небагатьох країн ЄС, ВВП якої у 2009 р. зріс. Експерти вбачають причини такого феномену в незначній залежності Польщі від іноземних ринків (експорт становить менше 40% ВВП) при досить великому споживанні на внутрішньому ринку. Значний внутрішній попит й особливо індивідуальне споживання, посилене скороченням податків та індексацією пенсій і соціальних виплат, змогли компенсувати падіння зовнішнього попиту. В результаті частину продукції, яка не знайшла купівельного попиту за кордоном, було продано на внутрішньому ринку країни.

    З огляду на це слід зазначити, що подальше ігнорування реформи ПДФО в Україні загострює існуючі соціальні та економічні проблеми. Тож необхідність у поступовому та послідовному реформуванні існуючого механізму функціонування ПДФО очевидна.

    Аналіз  переваг та недоліків пропорційної й прогресивної шкали граничних ставок податку з доходів фізичних осіб в Україні свідчить про необхідність використання малопрогресивної шкали. Прогресія оподаткування згладжує економічну нерівність; виконує регуляторну функцію, змінюючи структуру виробництва на користь вітчизняних товарів масового вжитку; підвищує роль автоматичних стабілізаторів у процесі усунення інфляційних та рецесійних коливань.

     У механізмі сплати ПДФО необхідно  також запровадити неоподатковуваний  мінімум на рівні прожиткового мінімуму для всіх категорій платників ПДФО.

    За  умов малопрогресивного оподаткування  доходів фізичних осіб вплив фіскальної політики на економічне зростання може бути більшим, порівняно з пропорційним. Ставку податку з доходів фізичних осіб, які складають від одного до двох неоподатковуваних мінімумів (НМД), необхідно зменшити до 10 %, з доходів від 2 до 8 НМД - до 15 %, збільшити до 20% - з доходів від 8 НМД. Доходи до 1 НМД податком не обкладатимуться.

      Таким чином, враховуючи реалії національної економіки, менталітет українців та досвід зарубіжних країн, розроблена модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб. В її основу покладено малопрогресивну шкалу та неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМД) [26].  

   Рис. 3 - Модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб 

     На  першому етапі реформування оподаткування доходів громадян поряд з запровадженням малопрогресивної шкали ставок ПДФО слід ввести застосуванням єдиний соціальний податок замість існуючої складної системи нарахувань на фонд оплати праці. При цьому держава має чітко задекларувати мету подібних нововведень для уникнення можливих непорозумінь і неоднозначності тлумачення ідеології реформи.

     Необхідно здійснити глобальний підхід до визначення об'єкта оподаткування замість існуючого сьогодні вибіркового (шедулярного) підходу. Запровадження єдиного соціального податку має відбуватися у декілька етапів шляхом поступової зміни співвідношення платежів до фондів

     соціального страхування працівників і роботодавців. Протягом кількох років частки платежів працівників і роботодавців мають бути приведені до рівного співвідношення. При цьому солідарна система соціального забезпечення також поступово має бути замінена на систему персоніфікованого індивідуального страхування громадян: медичного, життя, пенсій [25].

     Серед проблем вдосконалення системи  оподаткування доходів фізичних осіб особливо актуальною є обґрунтування  розміру податкової соціальної пільги. Сьогодні дана пільга не відповідає головному  принципу соціальної фіскальної політики, згідно з яким рівень доходу, що забезпечує базові потреби, звільняється від оподаткування. Через поширення практики приховування доходів від оподаткування значна частка податкової соціальної пільги надається тим платникам, які насправді її не потребують, оскільки ними приховуються доходи від оподаткування. Враховуючи це, пропонується податкову соціальну пільгу визначити як податкове звільнення для заробітної плати. Таке податкове звільнення компенсує частку постійних витрат за умов низької заробітної плати, наприклад, витрати на транспорт, професійну літературу тощо. Порядок надання даної пільги є таким самим, як і для податкової соціальної пільги [26].

     Відтак, надається пільга для низького рівня  заробітної плати, але вона не спрямована на вирішення проблеми соціального забезпечення. Для соціального забезпечення малозахищених верств необхідно запровадити механізм, що поєднує податкові пільги із системою прямої соціальної допомоги. Запропонована модель передбачає, що для тих платників, дохід яких є нижчим за прожитковий мінімум надається персональна державна допомога.

     На  наш погляд, у разі, якщо платник  не декларує доходи у повному обсязі, він, швидше за все, не буде претендувати на державну допомогу. Навпаки, ті платники, доходи яких є насправді нижчими  за прожитковий мінімум, у більшості скористаються правом на державну допомогу. Таким чином здійснюється більш справедливий перерозподіл доходу: пільга не надається тим, хто приховує доходи від оподаткування.

      Одним з першочергових завдань сьогодення є покращення та більш якісне надання послуг територіальною громадою громадянам, що проживають на її території. Це потребує ритмічності та стабільності у формування доходної частини місцевих бюджетів за рахунок неподаткових і податкових надходжень. В зв’язку з цим особливо актуальним є досягнення зростання надходжень від податку з доходів фізичних осіб, який становить більшу половину загальних податкових надходжень місцевого бюджету. Тому запропоноване реформування саме податку з трудових доходів на основі прогресивної шкали повинно сприяти збільшенню податкових надходжень порівняно із чинною податковою практикою [5].

     Отже, щоб надходження до бюджету від  податку з доходів фізичних осіб були достатніми необхідно здійснити  такі напрями вдосконалення системи  оподаткування доходів громадян:

     1. Необхідно відмовитися від спроб  суто фіскального підходу до  формування бюджету (максимізації надходжень), критерієм має слугувати, скоріше, максимізація функції суспільного добробуту.

     2. Треба виправити недоліки чинного  законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів.

     3. Для виконання бюджетного обмеження  при змінах податкового законодавства  слід насамперед враховувати  відповідність ефективних, а не  номінальних податкових ставок.

     4. Підтримка податкової реформи платниками податків може бути забезпечена тільки шляхом зменшення податкового навантаження для більшості громадян. У подальшому, в міру розвитку економіки, при необхідності збільшити податкове навантаження треба чітко зрозуміти, яка частка населення підтримає, а яка - не підтримає цей крок.  

ВИСНОВКИ 
 

      Податок з доходів фізичних осіб займає особливе місце в системі оподаткування  і на сьогодні представляє собою  обов’язковий нецільовий платіж фізичної особи до місцевого бюджету з  метою фінансування його видатків. На ПДФО покладено виконання функцій мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів в державі.

      З метою визначення соціально-економічної сутності, принципів побудови та організації стягнення ПДФО нами були проаналізовані основні елементи цього податку. Відмічаємо, що з моменту виникнення податкового права, при формуванні законів враховуються різні елементи податків, так як законодавчо перелік елементів податку не встановлено.

      Аналіз  податкових надходжень від справляння ПДФО засвідчив вагоме значення даного податку у забезпеченні доходної частини зведеного бюджету України. В умовах несприятливої економічної ситуації  ПДФО зарекомендував себе як інструмент виходу з кризової ситуації, стабілізації економіки та її динамічного розвитку. Податок з доходів фізичних осіб безпосередньо регулює ціну робочої сили, впливає на трудові зусилля працівників, структуру споживання і розвиток виробництва.

      Велику  увагу варто приділити механізму  нарахування та сплати ПДФО з метою оптимізації адміністрування цього податку та підвищення його фіскальної ефективності. Порядок нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб визначено в Законі України „Про оподаткування доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 р.

      Враховуючи  недоліки діючої системи оподаткування  доходів фізичних осіб актуальним постає питання реформування механізму справляння ПДФО. Важливою складовою податкової реформи в Україні має стати саме реформування справляння податку з доходів фізичних осіб на основі побудови більш досконалого механізму оподаткування кожного з доходів, що сприятиме реалізації як фіскального так і регулюючого потенціалу особистого оподаткування. Пропонується запровадити систему малопрогресивного оподаткування трудових доходів громадян, що дозволить ефективно виконувати принцип соціальної справедливості.

      До  основних критеріїв оподаткування, на які повинна бути зорієнтована сучасна податкова політика в  сфері оподаткуванню доходів фізичних осіб, на нашу думку, слід віднести фіскальну достатність і соціальну справедливість, стабільність і гнучкість, які максимально враховують інтереси платників податків і держави.