Виробнича та соціальна інфраструктура підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2013 в 19:32, курсовая работа

Описание работы

Метою крусової роботи є вивчення та аналіз виробничої та соціальної інфраструктури на прикладі окремого підприємства.
Задачі курсової роботи:
Визначити поняття, види і значення інфраструктури;
Дати характеристику виробничої інфраструктури підприємства;
Проаналізувати соціальну функція і соціальну діяльність підприємства;
Дати організаційно-економічну характеристику підприємства ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця»;
Зробити аналіз виробничою та соціальної інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця»;
Внести пропозиції щодо вдосконалення інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця».

Содержание работы

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВИРОБНИЧОЇ І СОЦАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ 6
1.1. Поняття, види і значення інфраструктури 6
1.2. Характеристика виробничої інфраструктури підприємства 10
1.3. Соціальна функція і соціальна діяльність підприємства 14
РОЗДІЛ 2. ВИРОБНИЧА І СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА ЗАТ ФАРМАКОЛОГІЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ» 18
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства 18
2.2. Аналіз виробничою та соціальної інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця» 25
2.3. Пропозиції щодо вдосконалення інфраструктури ЗАТ Фармакологічна компанія «Дарниця» 35
ВИСНОВОК 38
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40

Файлы: 1 файл

курсовая.docx

— 108.22 Кб (Скачать файл)

У план соціального розвитку трудового колективу включають також заходи щодо поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, а також по зміцнененню матеріально-технічної бази відповідних об'єктів соціальної інфраструктури.

План соціального розвитку підприємства повинен передбачати  і заходи щодо посилення трудової та творчої активності, зокрема, ті, які сприяють розвитку ра-ціоналізаторства і науково-технічної творчості  працівників.

Головні аспекти плану  соціального розвитку підприємства повинні бути узгоджені з відповідними планами розвитку містського району або навіть міста в цілому, де воно розташоване. Це пов'язано з тим, що рішення багатьох важливих соціальних проблем перевищує можливості окремого (навіть дуже великого) підприємства.

Збалансований розвиток підприємства вимагає прискореного розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, що пояснюється їх певним відставанням у минулому, диспропорциональностью (особливо територіального та регіонального) розвитку. Очевидно, що це може бути досягнуто тільки при значній участі держави.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без  збалансованого розвитку як основного  виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.

 

 

1.2. Характеристика виробничої інфраструктури підприємства 

 

 

Виробнича інфраструктура – це комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво і забезпечують його ефективну економічну діяльність. До них належать транспорт, звя'зок, електро-енергетика, кредитно-фінансові  заклади, спеціалізовані галузі ділових  послуг. Надаючи послуги основному виробництву, вони підвищують його ефективність, тому виробнича діяльність цих галузей суттєво збільшує результати суспільного виробництва.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку  підприємства. У сучасних умовах господарювання в сфері технічного обслуговування виробництва на різногалузевих підприємствах  працює 45-50% загальної чисельності  персоналу. Це обумовлено не стільки  великими обсягами робіт з обслуговування основного виробництва, скільки  тим, що багато допоміжних та обслуговуючих  операцій дуже складно механізувати. [14,25]

Різноманітність продуктів  виробництва, видів сировини, обладнання, методів виготовлення визначають і  відмінність технологічних процесів. Технологічні процеси розрізняються:

      • за характером продукції, що виготовляється;
      • по застосовуваних методів і способів виробництва;
      • по використовуваній сировині;
      • за організаційної побудови; 
      • інше. [3,52]

Залежно від виду переважаючих витрат розрізняють матеріаломісткі, трудомісткі, капіталомісткі, енергоємні технологічні процеси.

Залежно від виду застосованої праці вони можуть бути ручні, машинно-ручні, автоматизовані.

Ручні процеси трудомісткі, вони витісняються машинними і автоматичними. Механізація звільняє робітника від безпосереднього фізичної праці, автоматизація полегшує також функції управління і контролю.

Під циклом технологічного процесу розуміється постійно повторювана  з кожною одиницею продукції частина  виробничого процесу.

Циклічна частина процесу  може здійснюватися періодично або  безперервно, відповідно виділяють  періодичні і безперервні технологічні процеси.

Періодичними називаються  процеси, циклічна частина яких переривається  після включення в ці процеси  предмета праці (нового).

Безперервними називаються  процеси, які припиняються не після  виготовлення кожної одиниці продукції, а лише тоді, коли припиняється подача оброблюваного або сировини, що переробляється.

Основними елементами, що визначають технологічний процес, є  праця людини, предмети праці і  засоби праці. [8,43]

Сукупний технологічний  процес розчленовується на окремі частини, розділені в просторі і в часі, але взаємопов'язані метою виробництва. Технологічний процес включає ряд стадій, кожна з яких складається з ряду виробничих операцій. Операція - технічно та технологічно однорідна, завершена на даній стадії частина процесу, яка являє собою комплекс елементарних робіт, виконуваних при обробці певного предмета праці на одному робочому місці.

Операційний поділ процесу  випливає з необхідності використання різних знарядь праці.

Операція складається  з ряду прийомів, кожна з яких представляє собою закінчену  елементарну роботу.

Умовою безперервного  перебігу виробничих процесів на підприємствах  є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих  виробів, а також міжцехових і внутрішньоцехових запасів полуфабрікатов власного виготовлення. Всі ці запаси зберігаються на різних складах підприємства, сукупність яких утворює його складське господарство.

Структура складського  господарства підприємства формується під впливом низки чинників, головними  з яких є: номенклатура споживаних матеріалів; тип, рівень спеціалізації і обсяг виробництва.

Досвід господарювання підтверджує доцільність створення  трьох видів складів на підприємствах:

    1. Матеріальних (підпорядкованих відділу матеріально-технічного постачання) - для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;
    2. Виробничих - для зберігання напівфабрикатів власного виробництва;
    3. Збутових - для зберігання готової продукції та відходів ви-робництва, що підлягають реалізації на сторону; вони підпорядковані відділу збуту підприємства.

Організація складського  господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого  споживання, видачу та облік руху матеріальних ресурсів.

Завезення матеріалів на склади підприємства здійснюється відповідно до оперативних планів відділу матеріально-технічного постачання. Вступники на підприємство ма-ли обов'язково підлягають кількісної та якісної приймання.

Зростання ролі і значення виробничої інфраструктури пояснюється  тим, що:

    • підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт з ремонту і налагодження устаткування, вимагає розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань;
    • перехід до нових технологій та інтенсифікація режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості і збільшують потребу в різних видах енергії;
    • ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшує обсяг робіт з транспортування різних вантажів;
    • постійно зростають навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди.

Основною частиною виробничого  процесу є технологічний процес, який безпосередньо пов'язаний з  послідовним зміною стану сировини і матеріалів і перетворенням  їх на продукт виробництва. [6,78]

 

 

1.3. Соціальна функція і соціальна діяльність підприємства

 

 

Соціальна інфраструктура — комплекс галузей, які безпосередньо  пов'язані зі створенням загальних  умов для відтворення робочої  сили і забезпечення нормальної життєдіяльності  людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону  здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування.

У формуванні мотивації  працівників, підвищення його самовіддачі  у виробничому процесі соціальній діяльності підприємства відводиться особливе місце. На підприємстві реалізуються пільги і гарантії в рамках соціального захисту працівників (соціальне страхування по старості, на випадок хвороби, в разі безробіття і т.д.), встановлені на вищому рівні. Крім того, підприємства надають своїм працівникам та членам їх сімей додаткові пільги за рахунок виділених на ці цілі коштів, зароблених колективом підприємства.

Соціальна політика підприємства як складова частина менеджменту являє собою цілі та заходи, пов'язані з наданням своїм працівникам додаткових пільг, послуг та виплат соціального характеру.

Чим більше таких пільг  і послуг, ніж їх сума вище встановленого  законом розміру, тим привабливіше виглядає робота на такому підприємстві, то з меншою охотою працівник захоче втрачати ці пільги при звільненні.

Отже, соціальне забезпечення працівників, розвиток їх особистісних якостей, збереження здоров'я є умовою успіху підприємства (організації, фірми).

Таким чином, соціально  орієнтована кадрова політика підприємства і пов'язані з нею соціальні  послуги повинні сприяти тому, щоб:

      • працівник ототожнював себе зі своїм підприємством;
      • бажання працівників відповідали цілям підприємства;
      • зростали продуктивність праці і готовність працівників до роботи;
      • працівники були соціально захищені, що надається в законному порядку або ж за тарифною угодою соціальні послуги при необхідності доповнювалися;
      • заохочувалася власна ініціатива працівника при вирішенні його проблем;
      • поліпшувалася атмосфера на підприємстві, формувався сприятливий соціально-психологічний клімат;
      • у працівників і у громадськості створювалося позитивне уявлення про підприємство.

Соціальна діяльність підприємства має бути:

      • захисною, що реалізовується через систему пільг і гарантій, наданих державою, а також самим підприємством;
      • відтворювальною, що реалізовується через організацію оплати праці та її регулювання з метою забезпечення відтворення робочої сили;
      • стабілізуючою, що реалізовується через узгодження інтересів соціальних суб'єктів (працівник, роботодавець, держава).

Як інструмент мотивації  працівників, вона передбачає прийняття  рішень, що стосуються:

      • вибору пріоритетів у спрямованості самої соціальної політики (соціальний захист, соціальне або медичне страхування, пільги за роботу в несприятливих умовах праці як форма залучення та закріплення робочої сили на тих чи інших ділянках роботи і т.д.);
      • вибору форм надання пільг, послуг, виплат і самих їх видів;
      • оцінки величини можливих виплат виходячи з доставлених завдань і фінансових можливостей;
      • вибірковості в наданні пільг і послуг, диференціації розмірів виплат за категоріями персоналу залежно від розв'язуваних з її допомогою завдань.

Соціальна політика є складовою  частиною механізму вдосконалення  якості робочої сили та умов її ефективної реалізації. Об'єктом впливу соціальної політики є не тільки зайняті працівники підприємства, але певною мірою і колишні працівники підприємства, в тому числі вийшли на пенсію. До чинників, який впливає на величину виплат, відносяться розмір підприємства, його галузева приналежність, фінансово-економічне становище, ступінь впливу профспілок, форма власності та ін. [4,53]

Підприємства надають  своїм працівникам можливість вибору пільг і послуг на свій розсуд на певну суму зі своєрідного "меню": заробітної плати, пенсій від фірм, страхування життя, інших пільг, вибір часу роботи, відпустки і т.д. та їх комбінації.

Деякі зарубіжні фірми  використовують додаткові виплати  до заробітної плати для стимулювання зацікавленості працівника у зміцненні  здоров'я. Це виплати у вигляді грошової винагороди за відмову від куріння, виплати особам, які не проболевшім жодного робочого дня протягом року, виплати працівникам підприємства, постійно займаються спортом. Всі кошти виплачуються в кінці року і вельми значні. Такі додаткові пільги, виплати та гарантії, безсумнівно, збільшують витрати підприємства на робочу силу, здорожуючи вартість одиниці праці. Однак є й позитивні сторони соціальної політики (підвищення мотивації, стабілізація колективу та ін.) Таким чином, соціальна політика, що реалізується на підприємстві, вигідна і для працівників, і для адміністрації.

 

РОЗДІЛ 2. 

ВИРОБНИЧА І СОЦІАЛЬНА  ІНФРАСТРУКТУРА ЗАТ ФАРМАКОЛОГІЧНА ФІРМА «ДАРНИЦЯ»

 

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства 

 

 

Хіміко-фармацевтичне об’єднання «Дарниця» було засновано на базі Київського філіалу Українського інституту експериментальної ендокринології. З 1944 року хіміко-фармацевтичне об’єднання було реорганізовано в Закрите акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Структура управління ЗАТ  «Фармацевтична фірма «Дарниця» є лінійно-функціональною, яка дуже поширена серед сучасних підприємств (Рис. 2.1.). Найвищим органом є рада акціонеров. Безпосереднє керівництво компанією виконується главою Правління.

Виробничі потужності підприємства розташовані за адресою: вул. Бориспільська, 13, м. Київ, Україна. Сьогодні на його території виробляється понад 250 найменувань лікарських засобів на виробничих площах понад 30 тисяч квадратних метрів.

Виробничі потужності "Дарниці" дозволяють випускати більше 500 млн. ампул, 4 млрд. таблеток, 30 млн. флаконів стерильних антибіотиків і більше 30 млн. туб м'яких лікарських форм, річна  потужність ділянки виробництва  крапель становить 35 млн. флаконів.

Информация о работе Виробнича та соціальна інфраструктура підприємства