Планування виробничої діяльності підприємств легкої промисловості

    Види  і системи оперативно-виробничого планування. Оперативно-виробниче планування виконується в масштабі підприємства, по цехах основного і допоміжного виробництв фахівцями виробничо-диспетчерської служби; в масштабі окремих цехів — виробничо-диспетчерської служби; в масштабі окремих цехів – виробничо-диспетчерським бюро або диспетчером цеху спільно зі спеціалістом виробничого відділу.

    В залежності під сфери застосування та об'єктів планування розрізняють: заводський, цеховий, дільничний види оперативно-виробничих планів.

    Заводське планування передбачає встановлення загальних параметрів, взаємопов’язаних виробничих завдань цехам, забезпечення узгодженості у їх роботі над виконанням виробничого завдання, координацію роботи основних і допоміжних цехів, проектно-технологічних, планово-економічних ти інших функціоналі» них служб підприємства.

    Ефективне міжцехове планування сприяє своєчасному оперативному випуску продукції, виконанню договірних зобов'язань на поставку продукції, уникненню простоїв та зупинок виробництва і організаційно-технічних причин.

    Змістом цехового і дільничного планування є розробка планів графіків для виробничих дільниць; робочих місць; складання планових завдань на короткі терміни (робочий день тиждень, декаду, місяць); оперативний контроль і координація роботи дільниць, робочих місць, ліній.

    У сучасному виробництві широко застосовуються різні системи оперативного планування, які визначаються внутрішньовиробничими чинниками і зовнішніми умовами. Системи оперативно-виробничого планування — це сукупність методик і технологій планової роботи, які характеризуються рівнем централізації управління. об'єктом регулювання, переліком календарно-планових показників. характером руху продукції у виробництві.

    Характеристика  систем оперативно-виробничого планування.

    Найголовнішими  є подетальна, позамовна і некомплектна системи оперативного планування та їх різновиди.

    Подетальна  система планування призначена для умов стабільного, високоорганізованого виробництва. В основі цієї системи лежить планування такту і ритму роботи потокових ліній, виробничих дільниць, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових,між операційних запасів та підтримання розмірів їх на розрахунковому рівні. Застосування цієї системи вимагає розробки складних календарних планів за всіма операціями технологічного процесу випуску продукції. Тому цю систему планування використовують при обмеженій і стійкій номенклатурі продукції в умовах серійного і крупносерійного виробництва, тобто у мало продуктовому виробництві.

    Позамовна система оперативного планування застосовується переважно в одиничному та дрібносерійному виробництві з його різноманітною номенклатурою продукції і незначними обсягами робіт (послуг). Об'єктом планування й цьому випадку є замовлення, яке включає декілька типових робіт, ця система планування базується на розрахунках тривалості виробничого циклу та нормативах випередження, з допомогою яких встановлюються бажані замовником терміни ви конання замовлень.

    Покомплектна система застосовується, головним чином, у серійному машинобудівному виробництві. Планово-обліковою одиницею служать вузли, сформовані за певними ознаками.

    В окремих виробництвах розрізняють  попроцесну, потокову організацію та роботу у фіксованій позиції.

    Попроцесна  обробка передбачає організацію  такого виробничого процесу, при якому кожна технологічна операція виконується в певному місці з використанням спеціалізованого устаткування і спеціально підготовленого персоналу. Виробнича потужність кожної одиниці устаткування різна, що зумовлює необхідність проміжних складів, потребу в додаткових площах для зберігання напівфабрикатів в очікуванні вивільнення робочого місця для виконання наступної операції. В процесі виробництва за такою схемою предмети праці переміщуються складними маршрутами, що призводить до перерв в роботі і потреби в транспортних засобах і додаткових виробничих площах. Оперативне регулювання роботи підприємства. 
 
 

    1.1.3 Реалізація плану виробництва продукції на підприємстві. 

    Реалізація  плану виробництва продукції  на підприємстві досягається узгодженою діяльністю всіх його структурних підрозділів. На результати діяльності кожного структурного підрозділу має вплив ряд факторів, які необхідно своєчасно виявляти і запобігати їх негативному впливу, оскільки нехтування ними порушить нормальний хід виробничого процесу. Це зумовлює необхідність забезпечений постійного контролю за ходом виробництва, виявлення відхилень і прийняття заходів з їх усунення. Моніторинг виробничого пре здійснюється шляхом порівняння фактичних термінів випуску продукції, її обсягів з план оцим й величинами.

    Завдання  оперативного регулювання виробничого  процесу полягає в оперативному обліку виконання встановленого графіку виробництва; виявленні, аналізі та усуненні причин відхилень, понятті оперативних заходів з попередження та усунень; координації поточної діяльності взаємопов’язаних елементів.

    Оперативне  регулювання здійснюється за допомогою  спец і технічних засобів, оперативної планової та фактичної інформації. Своєчасність поступлення інформації, її достовірність безпосередньо впливають на якість програм і завдань. У виробничій практиці зважаючи на стабільність цехових програм, неминуче виникають відхилення, які вимагають коригування раніше складені. Ці зміни і відхилення зумовлені відсутністю необхідних мі виникненням браку, аварійним ремонтом устаткування і т. д.

    Своєчасний, повний і точний облік всіх відхилень дозволяє оперативно регулювати хід виробництва, скеровувати його проходження відповідно до плану. Вирішити цю проблему можна лише створення комплексної автоматизованої системи оперативного обліку на підприємстві. Така система повинна відповідати ряду вимог:

• високої оперативності збору та обробки інформації;
• відсутності дублювання в роботі кожної ланки системи;
• забезпечення попередньої обробки інформації;
• запобігання передачі надлишкової інформації можливості синтезу інформації для управлінських потреб економічної ефективності.

    Інформація  про хід виробництва включає:

• випуск продукції та її складових за рік, по кварталах, місяцях і всіх структурних підрозділах;
• поступлення на склад напівфабрикатів, комплектуючих виробів та їх видача у виробництво;
• рух предметів праці по операція технологічного процесу з реєстрацією початку і кінця кожної;
• рух заділів;
• брак;
• поступлення
• матеріалів у цех та їх видача на робочі місця;
• час роботи і простоїв устаткування;
• час ремонтно-профілактичних робіт;
• витрачання матеріально-енергетичних ресурсів за їх видами.

    1.2. Оновлення продукції 

    1.2.1 Формування планів оновлення продукції, їх склад і завдання. 

    В умовах ринкової економіки планування виробничої діяльності підприємства орієнтується на максимальне задоволення попиту потенційних споживачів у продукції (роботах), послугах. Під впливом науково-технічного прогресу відбувається швидке старіння продукції. Одна продукція відкидається ринком, у той час як інша довгий час користується попитом у покупця. Нова продукція - виріб, що направлені на задоволення запитів споживачів і збільшення, що отримав нову якісну характеристику.

    Саме  нові товари дозволяють вчасно змінювати  структуру асортименту і підтримувати обсяг продажу на рівні, що забезпечує стабільний фінансовий стан підприємства.

    Проблема  планування освоєння нового продукту включає не тільки технічну розробку виробу, але і комплекс організаційно-економічних заходів, що направлені на задоволення запитів споживачів і збільшення рентабельності підприємства. В основі планування оновлення продукції лежить концепція життєвого циклу продукції.

    Протягом свого життя продукція на ринку переживає декілька етапів:

• Перший етап – впровадження, коли товар є новинкою і потрібен певний час та значні грошові витрати, щоб донести споживачеві його комерційні переваги.
• На другому етапі, виникають досить великі витрати виробництва і прибуток при цьому малий чи, навіть, від'ємний. Другий етап – етап росту, коли становлення товару на ринку супроводжується стрімким зростанням попиту на нього на цьому етапі здійснюється модифікація базової моделі продукту, формується плановий резон цін.
• Третій етап — етап зрілості, коли обсяг продажу товару, досягається максимального значення, починає поступово скорочуватися. Подалі товару на ринку ускладнюється і набуває надзвичайно жорсткого характеру.
• І, нарешті, четвертий етап - етап старіння, коли попит на товар на ринку неухильно падає. Скорочується обсяг виробництва даного товару, а потім зовсім припиняється випуск цієї продукції Імовірність невдачі нової продукції — це фактор, що супроводжує Ц нових виробів на будь-якому підприємстві.

    Високий відсоток невдач нової продукції  виявляється, як у великих  так і в малих компаніях, як у тих, котрі мають великий досвід у своїй галузі, так і малодосвідчені. Серед причин невдач, які спіткають нові продукти, називають такі:

• недостатній аналіз ринку;
• дефекти самого продукту;
• більш високі, як передбачалося, витрати;
• нечітке визначення термінів;
• конкуренція;
• недостатні зусилля в маркетингових дослідженнях;
• слабкість збутового підрозділу та інші.

    Більшість проблем, що виникають у зв'язку з розробкою нових продуктів характером є організаційними. Дослідження сотень американських компаній виявило, що в 84 % з них найбільш важливими проблемами були проблеми планування організації виробництва нових продуктів, а не техніко-технологічні проблеми, пов'язані з особливостями продуктів.

    Тому  при плануванні підприємством розробки нових товарів необхідно з'ясувати на якому етапі життєвого циклу знаходяться їх аналоги, взаємозамінні представлені на ринку.

    При плануванні асортименту звичайно вважають, що розробка нової моделі продукту є заходом, пов'язаним із малим ризиком, особливо якщо вона розробляється на основі вже добре відомого продукту, на готовій виробничій лінії, і зовсім ясно, що зміна необхідна та прийнятна для покупців. Ризик буде збільшуватися в прямій залежності від ступеня новизни продукту і від того, наскільки технологія йог та розподілу відрізняється від досвіду підприємства в цій сфері.

    Основним  фактором успіху нового продукту є  наявність на підприємстві ефективної системи планування, що охоплює всі етапи розробки продукту. За складом і завданнями планових робіт, які виконуються у процесі створення, підготовки виробництва та освоєння нової продукції виділяються такі їх види: науково-дослідні, конструкторські та технологічні, організаційно-планові, роботи матеріально-технічного, економічного та соціально-психологічного характеру.

    План  оновлення продукції складається на основі завдань стратегічного плану. В розширеному варіанті план оновлення продукції може містити такі розділи:

• якісні та структурні зміни "портфеля" продукції підприємства;
• економічна ефективність виробництва нової (оновленої) продукції;
• норми і нормативи;
• виробництво та реалізація продукції;
• матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;
• персонал і оплата праці;
• витрати виробництва нової продукції, прибуток, рентабельність.

    Випуск  нової продукції містить великий комплекс робіт, що отримав назву «Підготовка виробництва». В залежності від послідовності виконання робіт виділяють наступні стадії підготовки виробництва нового виробу:

    а) науково-дослідні роботи по створенню  продукції, тобто комплекс досліджень, що проводиться з мстою отримання обґрунтованих вихідних даних, принципів та шляхів створення нової або модернізації продукції, що випускається;

    б) дослідно-конструкторські розробки - комплекс робіт по створенню конструкторської і технологічної документації, виготовлення і використання дослідних зразків виробів;