Боротьба українського народу проти монголо-татарської навили

 

 

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ  ТА  ОСВІТИ  УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  ПРАЦІ  ТА  СОЦІАЛЬНИХ  ВІДНОСИН

ФЕДЕРАЦІЇ  ПРОФСПІЛОК  УКРАЇНИ

 

Економічний факультет

Кафедра економіки

 

 

 

РЕФЕРАТ

з Історії України на тему:

„Боротьба українського народу проти монголо-татарської навили”

 

 

 

Виконав: ст.гр.

першого курсу

заочного відділення

Перевірив: Швець А.В.

 

 

 

 

 

 

2007 рік

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВВЕДЕННЯ

 

Проблема формування української народності в минулому знаходила різне тлумачення в працях різних істориків у залежності від їхньої політичної заангажованості. Показовим щодо цього є порівняння позицій видатного російського історика М.П.Погодіна та батька сучасної української науки М.С.Грушевського. «Перший з них стверджував, що після розпаду Київської Русі населення Наддніпрянщини перейшло на територію Центральної Росії і згодом утворило Московську державу. Інакше кажучи, він навіть не помічав існування окремого українського народу. Другий вважав, що російський народ не має будь-якого відношення до Київської Русі».

В радянській історіографії післявоєнних років запанувала концепція своєрідного компромісу між двома вищезгаданими крайнощами – мовляв, єдина в минулому давньоруська народність нібито дала початок трьом спорідненим народам – російському, українському і білоруському. Даний компроміс мав на меті обгрунтувати історичними «фактами» політичну концепцію злиття націй. Якщо колись існував єдиний народ, який через зовнішні несприятливі обставини (а саме монголо-татарську навалу) роздрібнився, то після возз`єднання вони поступово позбудуться національних відмінностей і повернуться до першооснови.

Ототожнення Київської Русі з “колискою” трьох братніх народів аж ніяк не сприяло науковим дослідженням походження українського народу. С.В.Кульчицький висловлює впевненість, що “…п`ять східнослов`янських племінних союзів, які утворили Київську Русь, не могли за короткий час існування цього досить крихкого ранньофеодального державного утвору злитися в одну народність. Очевидно, відмінності між трьома сучасними народами беруть свій початок у відмінностях між союзами племен, які існували ще з перших віків нашої ери”.

Великий український історик М.С.Грушевський вважав порогом історичних часів для українського народу IV ст. "Расселення українських племен на їх теперішній території співпадає з початком їхнього історичного життя. Століття, що безпосередньо слідують за розселенням, підготовляють державну організацію, історія якої становить головний зміст першого періоду історичного життя українського народу. Зусиллями київської династії і дружини були з`єднані докупи, в один політичний організм, хоч на недовгий час, всі українські племена, всі частини української території, і ця політична єдність надавала нові спільні риси культурі і суспільним відносинам всього українського населення”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1  РОЛЬ  КИЇВА  В  ЖИТТІ  СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ

 

Київ – один із старовинних міст світу – виник у епоху формування слов’янських народів. Через декілька століть, став політичним центром могутньої держави середньовікової Європи – Древньої Русі, він зіграв важливу роль у політичному і духовному житті російського, українського, білоруського та інших слов’янських народів, внес великий вклад у всесвітню цивілізацію.

В епоху феодальної роздрібленості, яка настала в 30-ті роки XII ст., Київ поступово втратив значення головного „стольного града” Русі, її основного політичного та економічного центра. З ним успішно змагаються у цьому відношенні Володимир-на-Клязьмі та Новгород, Полоцьк і Галіч. Але, як і колись, Київ для Руської землі залишився скупченням духовного і культурного життя, символом і реальним втіленням єдності. Недарма всі головні руські князі як раніше прагнуть затвердитися на „киевском золотом престоле”.

У другій половині XII – першій третині XIII ст. на Русі створюється декілька очагів феодальної концентрації, зародків майбутніх російської, української та білоруської народностей. Центром одного з таких очагів був Київ. Але природна, витікаюча з усього попереднього хода західно-європейської історії консолідація груп древньоруських земель і княжеств була примусово прервана винищувальним монголо-татарським нашестям.

Могутнє об’єднання монголо-татарських племених союзв з перших років свого існування спрямовувало свою експансію на західно-європейськіземлі.

На початку 30-х років XIII ст. війська Джучі напали на половецькі землі та приступили до завоювання Волжської Булгарії. К осені 1236 року монгольські сили, що готувалися до вторгненя у Західну Європу, скупчились у прикаспійських степах.  У кінці року Булгарія була захоплена великим монголо-татарським військом. Безпосередня небезпека нависла над всіма східнослов’янськими землями.

 

 

 

 

 

 

Боротьба Русі з іноземними загарбниками в першій половині ХІІІ ст.

 

 

1238 р.

Розгром хрестоносців Данилом Галицьким під Дорогичином

1240 р.

Розгром шведів (союзників христоносців) на р. Нева навгородським князем Олександром Невським

Боротьба з хрестоносцями

1242 р.

Розгром хрестоносців на Чудському озері новгородським князем Олександром Невським (“Крижане побоїсько”)

1205 – 1245 рр.

Боротьба з агресією угорських і польських фео-далів проти Галицько-Волинської держави

Боротьба з агресією уго-рських і поль-ських феодалів

1245 р.

Перемога Данила Галицького під Ярославом остаточно поклала край угорській і польській агресії

1223 р.

Битва на р. Калка. Поразка руського війська

1237- 1238 рр.

Батиєва навала на Північно-Східну Русь

1239 р.

Навала на лівобережні землі Південної Русі, спустошення Переяславщиниі Чернігова. Битва з монголами під Черніговом (Мстислав Глібович – єдиний з південно-руських князів, який наважився на відкритий бій з монголами).

Боротьба з монголо-татарською агресією

1240 р.

Штурм і зруйнування Києва

Навала на Галицько-Волинські землі, зруйнування найбільших міст

Внаслідок монгольської агресії Русь зазнала страшних руйнувань і спустошень. На Русі було встановлене монгольське іго (жорсткий грабіжницький режим, що супроводжувався збиранням непосильної данини і спустошлими набігами монгольських феодалів). Послабилися зв'язки між руськими князівствами, в другій половині ХІІІ ст. вже не спостерігається тенденція до їхнього політичного об'єднання.

1245- 1255 рр.

Успішна боротьба Данила Галицького проти хана Куремси

У першій половині ХІІІ ст. руським князівствам вдалось від-бити агресію з заходу і північного заходу – угорців, поляків, хрестоносців, шведів. Однак через роздроблення Русь не змогла відбити навалу зі сходу. Руські князі потрапили у васальну залежність від Золотої Орди (монгольської дер-жави, заснованої Батиєм у 1242р.), де мусіли отримувати ярлики на княжіння. Залежність галицько-волинських кня-зів була меншою, однак і вони визнавали зверхність ханів.

“І пробував Батий коло города, а вої його облягли город. І не було чути [нічого] од звуків скрипіння тиліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руська ворогами… І поставив Батий пороки під городом коло воріт Людських … і пороки безпе-рестанно були день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли го-родяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися спи-си і розколювались щити, стіни затьмарили світ переможеним”.                                 (Літопис Руський)

”Взяв він город Переяславль списом, вибив його увесь…і єпископа преподобного Семеона вони убили. У той же час послав він [військо] на Чер-нігів. Обступили вони город великою силою і Мстислав Глібович… прийшов на них з усіма воями. Билися вони, переможеним був Мстислав і безліч із воєнів його побито було, і взяли вони город і запалили вогнем.”                                        (Літопис Руський)

“Татари… пішли проти Русі і зробили велике винищення в зе-млі Руській, зройнували міста і кріпості, повбивали людей, об-ложили Київ, що був столицею Русі, і після довгої облоги вз'я-ли його і повбивали жителів міста… це місто було велике і ба-гатолюдне, а тепер воно зведене ні на що; ледве існує там двісті домів.” (Плано Карпіні, посол Ватікану до Золотої Орди)

Примітка. Деякі дослідники вважають, що Батиєва навала обійшлася, за деякими ви-нятками, без масштабних спустошень, од-нак писемні джерела і результати археоло-гічних розкопок свідчать про руйнівний характер цієї навали.

 

 

 

              2 ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ  КИЇВСЬКОЇ РУСІ

     

Сучасна історіографія стверджує, що спадщина Київської Русі — це спільне надбання трьох народів: російського, українського та білоруського, яке складається у тому, що на величезній території Західної Європи К. Русь:

а) стала першою державою у західних слав’ян, яка прискорила переростання останньої стадії розвитку п/о суспільства у більш прогресивне феодальне, що створило сприятливі умови для розвитку господарства, культури; створена база для подальшого розвитку;

б) укріпила  обороносдатність західно-слов’янського населення;

в) сформувалась древньоруська народність;

г) підняла авторитет західних слов’ян у Європі;

д) поклала початок державності не тільки слов’янських, але й неслав’янських народів;

є) стала стіною на шляху просування орди степных кочевників, послабивши їхній натиск на Візантію та держави Центральної Європи;

ж) виступала  західним  форпостом  європейського  християнства світу.     

Однак до кінця XIII —  початку XIV ст. назва «Київська Русь» або просто «Русь» застосовувалась тільки до ттериторії теперішньої України. Пізніше  московські царі іменували себе як керівниками Московської держави, так і «всея Руси».

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 БОРОТЬБА УКРАЇНСЬКОГО  НАРОДУ ПРОТИ  МОНГОЛО-ТАТАРСЬКОГО НАШЕСТЯ

3.1 Причини войовничості та військових успіхів монголо-татар

     

У 1206 р. у Центральній Азії створилася монгольська держава на чолі з ханом Темучином (Чингис-хан), яка почала завойовничі походи. Причини войовничості та військових успіхів монголо-татар:

а) економіка монголо-татар розвивалася у формі кочевого скотоводства, яке постійно потребувало земель та пасовищ;

б) внутрішньополітична: монголо-татари в 13 ст. знаходились на стадії ранньофеодальної державності,  якій відповідає войовнича агресивність по відношенню до сусідів,  що базується на гарній військовій організації та жорсткій дисципліні;

в) зовнішньополітична:  об’єктом агресії монголо-татар стали,  насамперед, землеробчі народи, що знаходились на стадії феодальної роздрібленості, якій відповідає більш низька ступінь обороноздатності держави.

 

3.2 Причины поразки  російських княжеств

 

Серед причин поразки можна віднести наступні:

а) російські княжества, що знаходилися на стадії феодалоної роздрібленості, так і не змогли об’єднатися, самотужки оборонялися, самотужки терпіли поразки;

б) на відміну від російських княжеств, які  оборонялись  маленькими силами по широкому  фронту, монголо-татари концентрували свій удар по окремим княжествам, створюючи перевагу сил у десятки та сотні разів;

в) у монголо-татар був великий досвід по взяттю  штурмом міст і фортець, який вони надбали у Китаї, Ср. Азії, Закавказ’ї (вони використовували стінобитні машины,  камнеметы, порох, сосуды с горючею рідиною та ін.).

Тому дерев’яні фортеці російських міст не представляли для них серйозної перешкоди. У результаті: дія цих причин указує на закономірність перемог монголо-татар.

3.3 Етапи  нашестя монголо-татар

 

Численна монголо-татарська армія завоювала Середню Азію, після чого Чингис-хан послал 25-тис. загін во главі з полкомодцями  Джебе та Субудєєм через Южне узбережжя Каспійського моря в Закавказ’ї. Після отриманих там поремог монголо-татари втрутились у причерноморські степи, де состоялась їхня перша битва с російськими дружинами  на  річці Калці  31  травня  1223  р.

а)  на річці Калці — величезне об’єднане російсько-половецьке військо («невиданная рать») через неузгодженість дій було повністю розгромлено. Загинуло 6 князів и 9/10 російських вояків. «Такого поражения не бывало никогда же». За  древньоруською билиною тут загинули усі 3 російських воїна-богатиря: Ілля Муромець,  Олексій Попович, Добриня  Микитич. Полонених князів монголо-татари поклали під бревна, на яких декілька днів пирували;

б) після битви монголо-татари розорили південні російські землі (Переяславське княжество — сучасна Полтавська обл.), але, зазнали великих втрат, тому відійшли назад, розгромили Волжську Булгарію та повернулись доМонголії, де Джебе і Субудей доповіли про підсумки розвідки. Задоволених їхніми успіхами, Чингис-хан доручив синові Джучі готувати новий похід, але через смерть Чингис-хана и Джучі організація походу затягнулась, а його ватажком став хан Батий (онук Чингис-хана);

в) 1236 р.— 140-тисячна армія Батия завойовує Волжську  Булгарію;

г) 1237 — 1238 рр. —  розгром Північно-Східної Русі: спочатку Рязанського княжества (приводом для вторгнення стало відхилення ультиматуму про надання десятої чачтини людей, князів, коней та ін.; потім — Володимиро-Суздальського, Смоленського і східної частини Чернігівського княжества. У 1238 р. монголо-татри відійшли у половецькі степи, щоб встановити силы за зиму;

д) 1239 — 1240 рр. —  Батый  захоплює південно-західну  Русь; Переяславль, Чернігів та оточує Київ. Вся монголо-татрська армія штурмовала  столицю Київської Русі, і 74 дня київляни захищали своє місто. Останні захисники сховались у Десятинній церкві і загинули піз її уламками. Після взяття Київа монголо-татари розорили Галицько-Волинське  княжество;

е) 1241 — 1242 рр. — похід 10-тисячного війська Батия у Заідну Європу (були розтрощені землі Польщі, Угорщини, Чехословакії, Молдови, Сербії, Хорватії, Боснії), Батий дішов до Адріатичного моря і повернув назад, тому що 4-річний опір Русі послабив його сили, а в тилу постійно відбувалися повстання українців, поляків, чехів, уготців та ін.

      

3.4 Наслідки монголо-татарського нашестя на українські землі

                                                            

З точки зору радянського вченого Гумільова Л.М., письменника Б.Васил’єва та ін., — золотоординського іга не було, а був союз Русі з Ордою, тому що:

— населення не страждало від ординського іга. В літописах ординський хан Джанібек назван «добрым царем»;

— російські князі використовують Золоту Орду в боротьбі за владу. Москва в союзі із золотоординцями розправляється із Твер’ю;

— князі відносно незалежні, мали власну дружину, чеканили  монету;

— золотоординські хани віддавали своїх дочок за синів бояр;

З точки зору інших істориків наслідки іга були виключно тяжкими тому, що:

— різько скоротилось населення страни (вбиті,  уведені  в  рабство);

— знищені і розграбовані міста (Київ,  Переяславль, Галич, Ростов та ін.);

— щорічна сплата данини ханским баскакам;

— упадок ремесла; втрачаються навички, зникають цілі ремеслені  спеціальності (виробництво емелі, зернини, черні, різьба по камню та ін.; на декілька десятеліть препинилось камінне будівництво; усіх міських ремеслеників уводили з собою в рабство);

— консервація феодальної роздрібленості;

— втрата державної незалежності;

— послаблення обороноздатності Русі, що призвело до збільшення навали на український народ польських, угорських, немецьких, шведських та інших феодалів;

— почалося відставання Русі у своєму розвитку від країн Західної Європи.

Нашестя сильно загальмувало, але не зупинило розвиток слав’янських земель.

4  ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ КИЇВА XIII — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVI СТОЛІТТЬ.  НАСЛІДКИ  ТАТАРО-МОНГОЛЬСЬКОЇ  НАВАЛИ

 

Політичне становище Києва, як і всієї Русі, у XIII — першій половині XVI ст. визначалося перш за все наслідками такого геополітичного фактору, як монгольська навала. Монгольське вторгнення зіграло надзвичайно негативну роль у наступній історичній долі багатьох країн Азії та Європи. Давньоруська держава не становила винятку. Негативні наслідки монгольської навали діяли ще довго навіть після повалення золотоординського іга.