Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Марта 2015 в 16:18, научная работа
Концентрація страховими організаціями значних фінансових ресурсів перетворює страхування у важливий фактор розвитку економіки шляхом активної інвестиційної політики. Страхові компанії перетворюють пасивні кошти, отримані від різних страхувальників в активний капітал, що діє на ринку. У процесі здійснення своєї діяльності вони залучають кошти в якості внесків клієнтів, які згодом трансформуються в страхові резерви, які є гарантією виплати відшкодування в результаті виникнення страхового випадку. Таким чином, з моменту надходження цих коштів у страхову компанію до моменту виплати відшкодування, такі ресурси залишаються тимчасово вільними, що призводить до потреби формування ними інвестиційного портфеля
ВСТУП
Податкова звітність страхових компаній
Бухгалтерська та спеціалізована звітність страхових компаній
Особливості складання фінансової звітності страхової компанії за міжнародними стандартами
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
формування та оцінка страхових резервів;
визнання та оцінка страхових премій та страхових виплат;
визнання та оцінка фінансових інструментів;
облік операцій перестрахування.
Класифікація договорів страхування необхідна для розмежування операції що підпадають під сферу дії МСФЗ 4 від тих, що регулюються іншими стандартами. Розробка та закріплення процесу класифікації договорів страхування у обліковій політиці дозволить забезпечити послідовність та зрозумілість розмежування операцій, що здійснюються страховою компанією.
У МСФЗ 4 визначено, що страховий контракт – це контракт, згідно з яким одна сторона (страховик) приймає значний страховий ризик іншої сторони (власника страхового поліса), погодившись надати компенсацію власникові страхового поліса, якщо визначена непевна майбутня подія (страховий випадок) негативно вплине на власника страхового поліса [9].
В українському правому полі, згідно із Законом України “Про страхування”, під договором страхування розуміють письмову угоду між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору [3].
Виходячи із наведених визначень, можна стверджувати, що поняття договору страхування згідно з українським законодавством ширше ніж відповідно до МСФЗ 4 і не всі договори страхування укладені страховиками будуть відображатися у звітності як страхові контракти. Основними критеріями відокремлення страхових контрактів від інших продуктів страхової компанії є:
Якщо договори укладені страховими компаніями, які не можуть бути класифіковані як страхові контракти відповідно до вимог МСФЗ 4, створюють фінансові активи або фінансові зобов’язання, то вони належать до сфери застосування МСБО 32 “Фінансові інструменти: подання”, МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка” та МСФЗ 9 “Фінансові інструменти: класифікація та оцінка”. Якщо такі договори не створюють фінансових активів чи зобов’язань, то при відображенні їх у звітності керуються положеннями МСБО 18 “Дохід” [9].
При відображенні операцій у бухгалтерському обліку з наступним їх розкриттям у фінансовій звітності важливе значення має оцінка активів та зобов’язань. МСФЗ, орієнтуючись на оцінку справедливої вартості активів та зобов’язань, вимагають здійснювати оцінку страхових зобов’язань за поточною вартістю, що потребує аналізу майбутніх грошових потоків за договорами страхування. Метою такого аналізу є отримання інформації про суми, період погашення та невизначеності майбутніх грошових потоків[11].
При визначенні справедливої вартості необхідно керуватися положеннями МСФЗ 13 “Оцінка справедливої вартості”, що вступило в дію з 1 січня 2013 року. У даному стандарті визначено, що справедлива вартість - це вартість, яка була б отримана при реалізації активу чи заплачена під час передачі зобов’язання при проведенні звичайної операції між учасниками ринку на дату оцінки [10]. На практиці, при визначенні справедливої вартості, можна використовувати ціни на будь-якому легкодоступному для організації ринку, навіть якщо операція фактично здійснювалася на іншому ринку. Якщо ринок не є активним щодо певних фінансових інструментів, то справедливу вартість знаходять за допомогою моделі опціонного ціноутворення або шляхом визначення грошових потоків та їх дисконтування з використанням ефективних відсоткових ставок.
МСФЗ 13 визначає вимоги щодо проведення оцінки справедливої вартості активів чи зобов’язань у випадках, коли відповідними МСФЗ передбачається або допускається оцінка за справедливою вартістю. При цьому МСФЗ не визначає додаткові вимоги щодо того коли необхідно застосовувати оцінку за справедливою вартістю.
При переході на МСФЗ суттєвих змін у формах фінансової звітності, які складається суб’єктами господарювання, не відбудеться, хоч і зміниться наповнення окремих статей. У зв’язку з цим достатній рівень автоматизації ведення бухгалтерського обліку страховими компаніями дозволить підготувати фінансову звітність за нормами МСФЗ із незначними затратами коштів та часу на внесення необхідних змін до автоматизованих облікових систем [8]. При цьому, оскільки однією з основоположних якісних характеристик фінансової інформації, підготовленої відповідно до МСФЗ, є правдивість подання, яка передбачає, що фінансові звіти повинні бути повними, нейтральними та вільними від помилок, міжнародні стандарти, на відміну від національних П(С)БО, зобов’язують страхові компанії розкривати ряд додаткової інформації, яка пояснює та деталізує інформацію наведену у основних формах фінансової звітності, допомагає зрозуміти суму, строки та невизначеність руху грошових коштів, зокрема:
облікові політики щодо страхових контрактів;
визнані активи, зобов’язання, дохід та витрати, які походять від страхових контрактів;
основі припущення та зміни в них, що застосовуються при оцінці страхових активів та страхових зобов’язань;
суть та концентрацію страхового ризику, політики та цілі управління ним;
строки та невизначеність майбутніх грошових потоків від страхових контрактів;
інформацію про відсотковий та кредитний ризики;
інформацію про застосування вбудованих похідних інструментів. [9]
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з метою забезпечення переходу фінансових установ на МСФЗ затвердила Розпорядженням №788 від 22.12.2011 року “План заходів щодо запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності у небанківських фінансових установах”. Згідно з цим планом передбачено розробку Методичних рекомендацій щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності для страхових компаній у 2013-2014 роках, які дозволять забезпечити єдиний підхід до розкриття інформації у фінансовій звітності страховиків за МСФЗ. На сьогоднішній день на сайті Національної комісії розміщений проект Методичних рекомендацій, у якому визначено:
форми фінансових звітів, які страховики мають використовувати під час складання власних фінансових звітів;
алгоритм та рекомендації для класифікації страхових договорів (страхових контрактів);
методичні рекомендації з обліку окремих статей, що представлені в формах фінансових звітів;
опис додаткової інформації, що потребує розкриття відповідно до МСФЗ, але не міститься у запропонованих формах, а також рекомендації щодо представлення цієї інформації [13]
Прийняття Методичних рекомендацій з одного боку жорсткіше регламентуватиме ведення обліку та складання фінансової звітності страховими компаніями, обмеживши свободу вибору, але з іншого боку їх вчасне прийняття спростило б перехід на МСФЗ, визначивши неоднозначні моменти у трактуванні МСФЗ та надавши методичні рекомендації із відображення операцій у обліку.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
В наш час страхування набуває значного поширення та продовжує розвиватися стрімкими темпами. Тому, зважаючи на необхідність ефективного управління страховою діяльністю, постала проблема в дослідженні головного джерела інформації для прийняття управлінських рішень – фінансової звітності страхових компаній. Багато вітчизняних вчених провадили дослідження у сфері вивчення організації порядку складання і подання фінансової звітності страховиків щодо інвестування, але ряд питань залишився невирішеним, тому дана тема є актуальною і сьогодні.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів господарюючого суб’єкта (у тому числі страхової компанії) за звітний період.
Метою її складання та подання є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан страховика, результати його діяльності і рух його коштів.
Інвестиційна діяльність страхових компаній відіграє важливу роль в забезпеченні рівноваги попиту та пропозиції на фінансовому ринку та є ефективним інструментом розвитку національної економіки через фінансування об’єктів як фінансової, так і виробничої сфер національного господарства. Однак, основною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів.
В результаті проведеного дослідження звітності страхових компаній, виділено групи її зовнішніх та внутрішніх користувачів, а також запропоновано власне бачення системи бухгалтерської звітності страховика, яка включає: три групи фінансової звітності – загальну, спеціалізовану (специфічну) та спеціальну; внутрішню, податкову та соціальну звітність (звітність до фондів соціального
страхування).
Таким чином, удосконалення бухгалтерської звітності страхових компаній сприятиме підвищенню інформативності звітних даних для всіх груп її користувачів, що дозволить задовільнити їх інтереси, а зі строни страховика – посилити систему управління страховою діяльність компанії, залучити нових інвесторів, посилити свої позиції на ринку, збільшити перелік страховвих послуг та відповідно підвищити показники фінансових результатів діяльності.
Ведення бухгалтерського обліку та підготовка фінансової звітності страховими компаніями за МСФЗ дає змогу об’єктивно оцінити результати діяльності і надати більшої прозорості та повноти фінансовій звітності страховиків, що сприятиме залученню іноземних інвестицій. Під час складання фінансової звітності за міжнародними стандартами на перше місце виходить такий принцип бухгалтерського обліку як превалювання сутності над формою.
Договори, які за юридичною формою є страховими контрактами, а по суті інвестиційними контрактами, спекулятивними контрактами, похідними фінансовими інструментами, контрактами фінансової гарантії, самострахуванням тощо, повинні відображатися у звітності не як страхові контракти, а як інші фінансові активи чи зобов’язання. Перехід на МСФЗ також зумовлює актуалізацію ролі облікової політики компанії, оскільки міжнародні стандарти на відміну від національних, носять характер принципів, а не процедур і вирішення ряду облікових питань потребує застосування професійного судження управлінського персоналу.
Дослідивши особливості фінансової звітності страхових компаній України можна зробити такі висновки, що основним фінансовим документом страхової компанії, який щорічно публікується, є її баланс. Загальний обсяг активів характеризує розмір засобів страховика, інвестованих у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити в банках, інші матеріальні цінності. Специфічними статтями у балансі страхової (перестрахової) оранізації є самі ті, які безпосередньо пов’язані з її основною діяльністю.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
Информация о работе Особливості звітності страхових компаній України щодо інвестування