Особливості звітності страхових компаній України щодо інвестування

Отже, основною ставкою оподаткування страхування життя є 0%, а оподаткування інших видів страхування до кінця 2014 року здійснюється за ставкою 3%.

Доходи страховика від діяльності, не пов’язаної із страхуванням, а також доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків, оподатковуються у 2014 році за ставкою 16%.

З метою визначення порядку формування доходів та витрат страховика, що отримані від страхової діяльності, в ПКУ передбачено ст. 156 «Особливості оподаткування страховика», у якій надається перелік доходів та витрат, які страховики можуть правомірно відносити до результатів страхової діяльності. На рис. 2 наведено перелік доходів і витрат страховика та здійснено їх зіставлення.

Рис. 2. Зіставлення доходів та витрат страховика від страхової діяльності (крім довгострокового страхування життя)

 

Проблемні питання оподаткування страховиків податком на прибуток полягають у розмежуванні доходів і витрат, пов’язаних та не пов’язаних зі страховою діяльністю.

При визначенні прибутку від діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, доходи та витрати страховика визначаються відповідно до норм ст. 135–143 ПКУ. При цьому до складу доходів і витрат не включаються доходи та витрати, пов’язані зі страховою діяльністю.

У зв’язку з поділом діяльності страхової компанії на страхову діяльність і діяльність, не пов’язану зі страхуванням, виникло питання, пов’язане з розподілом амортизації. У вітчизняному законодавстві відсутні прямі правові норми, на підставі яких можна було б здійснити такий розподіл. Для віднесення амортизації необоротних активів до страхової діяльності страховій компанії необхідно мати підтверджувальні первинні документи, на підставі яких відбувається нарахування амортизації за результатами страхової діяльності.  У випадку, коли страховик не має відповідних підтверджувальних документів, він зобов’язаний відносити їх до нестрахової діяльності. Сьогодні Податковий кодекс України потребує доопрацювання питання віднесення амортизації до страхової та нестрахової діяльності. Нами запропоновано здійснювати розподіл амортизації на підставі питомої ваги доходу від страхової діяльності та діяльності, не пов’язаної зі страхуванням, у загальній сумі доходу.

Існує ряд проблем страхових компаній, пов’язаних з особливостями страхової діяльності й невизначеністю податкового законодавства, які стосуються: перенесення збитків минулих років до декларацій 2014 року, форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та відсутності порядку її складання, виправлення помилок і самостійного донарахування податкових зобов’язань.

Перенесення збитків минулих років при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток страховими компаніями у 2014 році здійснюється відповідно до пункту 150.1 ПКУ. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення"  ПКУ також не містить заборони на врахування у 2013-му та 2014 роках збитків, а отже, непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах. [3].

Було оприлюднено нову податкову декларацію страховика на 2014 рік, то страховим компаніям пропонується подавати до органів ДПС за звітні періоди 2014 року Податкову декларацію за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 27.01.2014 р. № 84. Відразу зауважимо, що новозатверджена податкова декларація з податку на доходи (прибуток) страховика зазнала суттєвих коригувань.

Так, титульна сторінка декларації (а також її додатки) доповнені ще однією коміркою "Рік" для окремого заповнення її платниками податку з базовим податковим (звітним) періодом календарний рік чи квартал. Окрім цього, сторінку доповнено новим третім полем для зазначення в ньому звітного (податкового) періоду, що уточнюється. Конкретизовано й сам порядок заповнення титульної сторінки, про що свідчить досить значна кількість нових приміток.

Кількість додатків до декларації збільшено з 7 до 12. При цьому додаток ІД "Розрахунок інших доходів страховика" виключено, а натомість з’явилися нові, серед яких:

- додаток ДС "Доходи страховика";

- додаток СП "Інформація по нарахованих та отриманих сумах страхових та перестрахових платежів в розрізі страхувальників/перестрахувальників";

- додаток ПП "Інформація по нарахованих та сплачених сумах перестрахових платежів в розрізі перестраховиків";

- додаток СБ "Суми врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості";

- додаток ТЦ "Самостійне коригування податкових зобов’язань платника податку з метою трансфертного ціноутворення".

Внаслідок цього змінено порядок відображення багатьох показників декларації, збільшено кількість рядків для відображення щомісячних авансових внесків, доповнено розділ для відображення самостійного виправлення помилок по щомісячних авансових внесках та таблицю для зазначення їх помісячно.

Окрім цього, на виконання норм п. 46.4 ПКУ в декларації з’явилось окреме поле для розкриття змісту доповнень чи пояснень, у разі якщо платник податків вважає, що форма такої декларації збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч нормам ПКУ з такого податку чи збору. Декларація може підписуватись уповноваженою особою платника податків та уповноваженою особою з ведення бухобліку (наразі передбачено підпис керівника та головного бухгалтера).

Зареєстрований у Мін’юсті наказ Мінфіну N 45 від 08.02.2014 р. відправить в небуття форму декларації, що діяла до цього.

Нова форма декларації в основному заповнюється так само, як і стара. Наведемо в таблиці алгоритм заповнення річної декларації платником податку з річним звітним періодом (цифри взято умовні).

Вступна частина (шапка)

При заповненні вступної частини, або шапки, потрібно враховувати наступне.

1. В залежності від типу декларації (звітна, звітна нова, консолідована, уточнююча) у відповідному полі  ставимо позначку Х.

2. У полях «II квартал», «II-III квартали», «II-IV квартали» позначки ставляться  тільки в тому випадку, якщо  подається уточнююча декларація за один з перелічених звітних періодів 2011 року.

3. Рядок 4 вступної частини заповнють  тільки ті підприємства, які беруть  участь в угоді про розподіл  продукції (р. XVIII ПКУ), або виступають  управителями за договором управління  майном (п. 153.13 ПКУ).

4. У платника, що заповнює поле  «Код виду економічної діяльності (КВЕД)», може виникнути резонне  питання: яким КВЕД керуватися, старим, або новим? На думку автора, якщо підприємством була проведена державна реєстрація змін інформації про види діяльності, іншими словами, відбувся перехід на ДК 009:2010, в декларації потрібно вказувати код основного виду діяльності за новим класифікатором: адже те, що в ній відображено, повинно відповідати інформації в Єдиному державному реєстрі.

5. Поля, в яких вказуються поштовий  індекс, телефон, мобільний телефон, факс, e-mail, заповнюються за бажанням  платника.

6. Рядок 7 заповнюється виключно  постійними представництвами нерезидента, які платять податок на прибуток  в загальному порядку.

7. У рядку 9 «Особливі відмітки»  ставлять позначки тільки ті  платники, які там перелічені.

Основна частина та додатки

Рядок 02 «Дохід від операційної діяльності (Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг))». Визначення доходу від операційної діяльності міститься у пункті 135.4 ПКУ.

Рядок 03 «Інші доходи» заповнюється на підставі додатка ІД. Сюди переноситься значення підсумкового рядка 03 цього додатка.

Рядок 05 «Витрати операційної діяльності». Норми ПКУ і форма декларації не дають підстав для включення будь-яких витрат, крім собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).

Рядок 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлення) та реалізованіх товарів (робіт, послуг)».Базовими для заповнення цього рядка будуть пункти 138.8-138.9 ПКУ. Вони повністю присвячені складу собівартості виготовлених і реалізованих товарів (робіт, послуг).

Рядок 06 «Інші витрати». Підказка для його заповнення міститься у формі декларації у самому цьому рядку: ми просто складаємо значення рядків з 06.1 по 06.5.

Рядок 06.1 «Адміністративні витрати». Щоб правильно заповнити рядок, вивчаємо п.п. 138.10.2 ПКУ, який містить перелік адміністративних витрат.

Рядок 06.2 «Витрати на збут». Склад витрат на збут наведено у в п.п. 138.10.3 ПКУ.

Рядок 06.3 «Фінансові витрати», 06.3.1 «Проценти з урахуванням обмежень …». Норми ПКУ, на підставі яких заповнюються дані рядки, вказані у формі декларації: це п.п. 138.10.5 та п. 141.2 ПКУ.

Рядок 06.4 «Інші витрати звічайної діяльності та інші операційні витрати». Сюди переноситься значення підсумкового рядка 06.4 додатка ІВ.

Рядок 06.5 «Від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року». Форма декларації дає підказку: до цього рядку переноситься значення рядка 07 декларації за попередній рік.

Показник рядка 07 «Об’єкт оподаткування від усіх відів діяльності» виходить розрахунковим шляхом — дохід мінус витрати. Результат відображається з відповідним знаком: якщо об’єкт оподаткування виходить негативним, показник вказуємо зі знаком «мінус».

Рядок 08 «Об’єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню». Згідно п.п. 139.1.10, 152.1 і 152.2 ПКУ на суму збору на провадження деяких видів підприємницької діяльності, в який трансформувалася плата за торговий патент, що існувала до набрання чинності Податковим кодексом, зменшується сума податку на прибуток.Види діяльності, що підлягають патентуванню вказані в п.п. 267.1.1 ПКУ.

Рядок 09 «Прибуток, звільнений від оподаткування, або збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування». Заповнюється на підставі підсумкового рядка 09 додатка ПЗ.

У рядку 10 «Ставка податку» вказуємо ставку податку у відсотках.

Рядок 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» заповнюється розрахунковим шляхом: з рядка 07 віднімаються показники рядків 08 і 09, потім отриманий результат множиться на ставку податку на прибуток і ділиться на 100.

Рядок 12 «Податок на прибуток від діяльності, що підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів». До цього рядку переноситься значення ряд. 12 додатку ТП.

Рядок 13 «Зменшення нарахованої суми податку». Цей рядок заповнюється шляхом перенесення значення рядка 13 додатка ЗП.

Показники рядків 14, 15, 16, 18, 19, 21 і 22 декларації формуються за допомогою формул, зазначених безпосередньо в назві рядків.

Рядок 17 «Сума податків, які утрімуються при віплаті доходів (прібутків) нерезидентам за звітний (податковий) період» До даного рядку переноситься підсумковий показник (графа 6) додатка ПН.

Рядок 20 «Сума авансового внеску при віплаті дівідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи» До рядку 20 декларації «прив’язаний» додаток АВ, з рядка 5.1 якого береться показник для перенесення до ряд. 20 декларації. Додаток АВ заповнюється згідно з п. 153.3 ПКУ.

Виправлення помилок та самостійне донарахування податкового зобов’язання всіма платниками податків, у тому числі страховими компаніями, здійснюється відповідно до пункту 50.1 ПКУ: якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт зниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

- або надіслати уточнюючий розрахунок  і сплатити суму недоплати  та штраф у розмірі 3% суми недоплати;

- або відобразити суму недоплати  у складі декларації з податку  на прибуток, збільшену на суму штрафу в розмірі 5% такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Згідно з підпунктом 129.1.2 ПКУ пеня нараховується, зокрема, у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого платником податків у разі виявлення його зниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, чинної на день заниження.

Нарахування пені закінчується в день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Таким чином, при самостійному виявленні платником податків заниження суми податкового зобов'язання пеня нараховується на суму заниження та за весь період заниження із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день заниження [3].

Отже, від 1 січня 2014 р. страхові компанії зобов’язані вести облік, складати та подавати звітність за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що породжує ряд проблем, зокрема пов’язаних із оподаткуванням податком на прибуток.  Проаналізовано особливості ставок оподаткування прибутку страхових компаній, запропоновано систематизацію доходів і витрат страховика, які пов’язані зі страховою діяльністю. Досліджено проблемні питання щодо розподілу амортизаційних відрахувань між страховою та іншою діяльністю страховика, а також запропоновано підхід до розподілу амортизаційних відрахувань. Розроблено алгоритм заповнення чинної Податкової декларації страховика з податку на прибуток (доходи) у зв’язку з відсутністю затвердженого нормативного документа, який би визначав порядок складання такої декларації.