Стан та перспективи розвитку Поліського - Столичного макрорайону

Скляна, порцеляно-фаянсова промисловість;

Харчова промисловість: цукрова, молочна, м'ясо-молочна, борошномельна, круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова;

Легка промисловість: текстильна, швейна, шкіряно-взуттєва;

Народні художні промисли.

Всього в районі зайнято 536,1 тис. ч. (12%). Тут вироблено товарної продукції ≈ на 7,5 млрд. грн. (10%). У Києві та області виробляється близько 73% усієї продукції району.

б) промислові центри.

Київ, Житомир, Біла Церква, Ніжин, Фастів, Коростень, Чернігів, Бровари, Прилуки, Обухів, Малин, Ірпінь, Бердичів, Новоград-Сіверський, Дарниця.

в) промислові вузли.

Київський, Чернігівський, Житомирський, Білоцерківський. Найбільший з них Київський. До його складу входять Київ, Бровари, Бориспіль, Вишгород, Ірпінь, Буча, Вишневе, Васильків, Боярка, Фастів та інші.

АПК району

а) галузева спеціалізація.

Тваринництво в структурі сільськогосподарського виробництва вже майже зрівнялося з рослинництвом. В цілому тваринництво Столичного району має молочно-м'ясний напрям. Продукцію рослинництва та тваринництва переробляє харчова і легка промисловості. Найважливішими галузями харчової промисловості, що працюють на власній сировині, є цукрова, молочна, м'ясна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова.

б) центри розвитку сільського господарства.

Цукрова промисловість представлена цукровими заводами на півдні району. В Бердичеві є цукрорафінадний завод. Підприємства молочної промисловості є в кожному адміністративному районі. Плодоовочева промисловість зосереджена в Житомирі, Овручі, Ніжині, Білій Церкві, Переяславі-Хмельницькому та інших. Найбільші підприємства вовняної промисловості знаходяться в Чернігові, Білій Церкві, Богу славі та Березані. Шкіряно-взуттєва промисловість - це цілий комплекс виробництв Із власною сировинною базою, шкіряними заводами у Києві, Баришівці, Василькові.

Транспорт: добре розвинуті і всі види транспорту. Район відрізняється великою густиною шляхів сполучення. Автомобільний транспорт перевозить в основному пасажирів, а також продукцію АПК. Через район також проходять транзитні автомагістралі, що ведуть до Болгарії, Туреччини. Польщі, Росії та інших країн. Особливе місце належить повітряному транспорту. Київ - найбільший вузол повітряних сполучень у країні. Велике значення мають річкові перевезення по Дніпру, Десні і Прип'яті. Найбільші річкові порти: Київ та Чернігів[56].

У Столичному районі ввіз переважає над виловом продукції. З Донбасу сюди надходять вугілля, чорні метали; з Північно-Східного району - нафтопродукти, трактори, вантажні автомобілі; з Придніпров'я - чорні і кольорові метали, легкові автомобілі, бурякозбиральні комбайни, мінеральні добрива; з Причорноморського - руди, комбайни, верстати, ґрунтообробна техніка, продукція АПК.

Натомість столичний район забезпечує країну хімічним волокном, пластмасами, шинами і гумотехнічними виробами, медичними препаратами, кормовими антибіотиками і засобами захисту рослин, сільськогосподарськими машинами і екскаваторами, приладами і верстатами, деякими продуктами АПК, тканинами, будівельним і оздоблювальним каменем тощо.

Київ — столиця України і найкрупніше місто України. Розташовано на річці Дніпро. Є адміністративним центром Київської області. З історичного значення відомий як центр Русі з IX по XII століття називається «Матерью городов русских».У структурі готельної бази міста Києва переважають об’єкти (що отримали сертифікат), які можна віднести до категорії „дві зірки”, - 15 (45%) за кількістю об’єктів і 44% за кількістю місць[54].

Частка високо комфортабельних готелів у структурі підприємств, що пройшли сертифікацію (чотиризіркові) становить – 3 (9%) і 1214 (10%) за кількістю місць.

Одинадцять готелів отримали категорію „три зірки”, що становить 33%, і мають 2298 місць (20%).

Один готель отримав категорію п’ять зірок.

За формою власності та організацією готельні підприємства розподілили на 4 групи:

• державні – 38 (41,3%);
• колективні – 45 (48,9%);
• приватні – 6 (6,5%);
• комунальні – 3 (3,3%) [23].

На сьогоднішній день готелі Києва за кількістю номерного фонду можна поділити на малі (від 10 до 100 місць), середні (від 101 до 500 місць) і великі – понад 500 місць. Кількість великих готелів у Києві становить 12%, середніх і малих – 44% [23, 38].

В місті створена потужна матеріально-технічна база для занять фізичною культурою та спортом: 29 стадіонів на 186 тис. місць, 612 спортивних залів, 46 плавальних басейнів, 1366 спортивних майданчиків, 471 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять, 5 кінно-спортивних баз, 5 споруд зі штучним льодом [23].

Таким чином, як бачимо м. Київ має величезний туристський потенціал і необхідність розвитку цього потенціалу обумовило  прийняття програми розвитку туризму в м. Києві до 2020 р.  Аналіз процесів у сфері туризму дозволив розробити два варіанти прогнозу перспективного туристського попиту: відповідно до тенденцій туристської діяльності, що склались, та з урахуванням змін, які очікуються в структурі рекреаційних потреб.

основною метою розвитку нових місць туристичного призначення в Києві та київському регіоні є перш за додаткове (і досить суттєве) джерело поповнення місцевого та державного бюджетів. Так, за прогнозними даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції у 2010 році реальний ВВП відносно попереднього року складатиме 107,5%, а номінальний ВВП становитиме 322,5 млрд. грн.. При цьому за розрахунками обсяг наданих тур послуг у м.Києві дорівнюватиме 1719,2 млн. грн.., що забезпечить частку тур продукту у ВВП в розмірі 0,3% (рис. 2.1 та 2.2) [60].

Рис. 2.1 Прогноз зростання тур послуг м Києва[57]

Рис. 2.2 Частка тур продукту м. Києва у ВВП держави, %[57]

Упродовж 2010 р стабілізується на досягнутому рівні, що позитивно вплине на розвиток туристської галузі України, забезпечить їй вихід на рівень розвинутих світових держав.

За аналізований період зростання обсягу доходів від туристської діяльності м. Києва обумовить збільшення надходжень до бюджету (див. рис. 2.3). Так, за розрахунками у 2010 році надходження до бюджету дорівнюватимуть 120,3 млн. грн.

Рис. 2.3. Прогноз щорічних надходжень до бюджету за рахунок наданих турпослуг (млн. грн.) [57]

Загальна сума, яка необхідна для розвитку туризму у м. Києві на зазначений період складає 3,0 млрд. грн. (за власними попередніми розрахунками), в тому числі по джерелах фінансування: кредити та інвестиції – 1,8 млрд. грн., бюджет – 1,2 млрд. грн.. При цьому доля джерел фінансування в загальній сумі складає відповідно: 60% - кредити та інвестиції,  40% - бюджет.

Природно-кліматичні, оздоровчі, історико-культурні, пізнавальні та соціально-побутові ресурси, якими володіє місто, можуть задовольнити різноманітні потреби туристів і сприяти розвитку таких його видів, як курортно-лікувальний, культурно-розважальний, діловий та пізнавально-діловий, заохочувальний (інсентив), спеціалізований (участь в археологічних розкопках, дослідження історично-культурних пам’яток та їх реставрація, вивчення української мови тощо), релігійний, подійний, спортивний. Карта-схема визначних пам'яток показана на рис (Додаток 4).

В Полісько-Столичному ресурсно-рекреаційному районі зосереджені значні масиви лісів, зокрема соснових. Переважає м'яка тепла зима і досить вологе літо. Є велика кількість прісних озер; повноводні ріки повільно протікають у низьких берегах. Першочергове значення мають рекреаційні ресурси тих місцевостей, які розташовані біля озер, рік і лісів. Можливості для лікування і відпочинку використовуються на Поліссі недостатньо. При цьому слід врахувати, що аварія на Чорнобильській АЕС негативно вплинула на можливості використання рекреаційних ресурсів центральної і східної частини Західного Полісся (північної частини Київської і Житомирської та деяких північних районів Чернігівської і Рівненської областей). Встановлено, що рівень радіації змінюється по вертикалі - біля основи крони він високий (30 %), над поверхнею крони він становить 100 %, на відстані 1 м від поверхні землі - 25%, над трав'яним покривом - 10 %.

Розвиток рекреаційного господарства Поліського регіону відбувається в умовах[57,с.37]:

зосередженості в регіоні величезної природно- та соціально-культурної ресурсно-рекреаційної бази, особливо потужної на півдні регіону, придатної для забезпечення організації та проведення різноманітних циклів рекреаційних занять;

практичної відсутності природних перешкод розвиткові рекреаційної справи;

транзитного положення регіону, що обумовлює підвищення транспортної доступності до рекреаційних ресурсів рекреантів з інших регіонів Європи;

оптимального, порівняно з іншими регіонами, стану довкілля: показники рівня забруднення атмосферного повітря і поверхневих вод нижчі за середні по Україні;

радіаційного забруднення північних районів регіону, що є негативним чинником у справі залучення потенційних споживачів рекреаційних послуг і на неуражених територіях, які за своїми курортологічними характеристиками є найбільш придатними для оздоровлення населення, постраждалого від наслідків аварії на ЧАЕС;

недостатньо розвиненої рекреаційної та транспортної інфраструктури, зношеної матеріально-технічної бази існуючих об’єктів;

існування стійкої хронічно незадоволеної потреби у відпочинку, найбільш характерної для населення районів, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи, мешканців обласних центрів та середніх міст;

відсутності дефіциту трудових ресурсів, що могли бути залученими у рекреаційне обслуговування, а також наявності вищих навчальних закладів, на базі яких можна вести підготовку та перепідготовку кваліфікованих кадрів для галузі;

невисокого рівня економічного розвитку, що не сприяє пожвавленню в регіоні рекреаційної активності, оскільки впливає на структуру споживаних послуг, рівень платоспроможного попиту на рекреаційні послуги, рівень фінансування галузі, можливості її динамічного розвитку.

Незважаючи на наявність на Поліссі передумов, сприятливих для функціонування рекреаційного господарства в регіоні, останнє характеризується низьким рівнем розвитку. Незадовільними лишаються як кількісні показники забезпеченості регіону закладами рекреаційної інфраструктури, так і якість матеріально-технічної бази останніх. Частка регіону у загальній кількості санаторіїв та пансіонатів з лікуванням становить 6,6%, будинків та пансіонатів відпочинку – 0,7, готелів – 11,2%. На кожні десять тисяч мешканців регіону припадає майже 17 місць у санаторіях та пансіонатах відпочинку, 0,4 місця у будинках та пансіонатах відпочинку, 18 місць у готелях, 453 місця на об’єктах ресторанного господарства, 6 бібліотек, менше ніж 1 кінотеатр та 7 закладів клубного типу. Динамічні показники розвитку рекреаційного господарства Полісся свідчать, що за період з 1995 по 2004 рр. кількість будинків та пансіонатів відпочинку зменшилась удвічі, кінотеатрів – у 9,9 разів, скорочення у 1,1-1,3 разів зазнали заклади розміщення та громадського харчування, бібліотеки, заклади клубного типу. Зазнала змін і функціональна структура закладів відпочинку Полісся: з 1990 року частка санаторіїв та пансіонатів з лікуванням збільшилась на 8%, у той час як частки санаторіїв-профілакторіїв та будинків і баз відпочинку зменшились відповідно на 5 та 3%.

Аналізу сучасного стану рекреаційного господарства Полісся виявив значні внутрішні диспропорції у забезпеченості рекреаційними ресурсами і закладами рекреаційної інфраструктури та рівнем їх використання. Так, Чернігівщина, що випереджає інші області регіону за більшістю показників перших двох груп, за рівнем туристичної активності поступається Волинській та Рівненській областям. Проте і останні повністю не використовують свого рекреаційного потенціалу[60].

Залишається незадовільною й економічна ефективність функціонування рекреаційного господарства регіону: згідно розрахунку усереднених показників роботи окремого підприємства та його персоналу виявилось, що навантаження на туристичні підприємства Полісся у порівнянні з іншими регіонами є вищим, а обсяг наданих послуг та коштів, сплачених до бюджету – нижчим. Внесок Поліського регіону в загальноукраїнське виробництво туристичних послуг у 2004 р. становив 1,48%, а частка у платежах до бюджету – 3,2%.

Загрозами, що можуть стати на заваді розвитку рекреаційної справи на Поліссі, можуть бути: конкуренція з боку суб’єктів рекреаційної господарської діяльності з інших регіонів і країн; низький попит на рекреаційні послуги, що надаються в регіоні; незадовільний рівень інформованості потенційних споживачів та інвесторів про рекреаційні можливості регіону; подальше зниження рівня платоспроможного попиту з боку населення, обсягів фінансування та інвестування галузі, погіршення екологічної ситуації в регіоні; спад атрактивності рекреаційних ресурсів природного й антропогенного походження внаслідок нераціонального їх використання та організації недостатньо ефективних заходів щодо їх охорони; недостатність підприємницької ініціативи в рекреаційній галузі регіону.

В залежності від специфіки рекреаційних ресурсів, щільності мережі стаціонарних закладів відпочинку, загального розвитку економіки районів, рівня розвитку рекреаційної інфраструктури та інфраструктури загального користування, в межах Поліського рекреаційного регіону було виділено 4 рекреаційні мезорегіони: Північно-Поліський мезорегіон у складі Шацького, Ковельського та Поліського радіоекологічного районів є перспективним для розвитку альтернативних видів туризму. Цьому сприяє високий рівень заповідності, нещільна поселенська мережа та невисокий рівень господарської освоєності даних територій. Характерною рисою мезорегіону є наявність значних площ, практично вилучених з рекреаційного користування через складну екологічну ситуацію. Південно-Поліський мезорегіон у складі Південно-Волинського, Дубенського, Рівненського, Березнівського, Новоград-Волинського та Житомирського рекреаційних районів характеризується наявністю значного природного та соціально-культурного рекреаційного потенціалу, щільнішою, ніж на півночі, мережею поселень, досить розвиненими рекреаційним господарством та інфраструктурою загального користування[50,с.66]. Хороші передумови для розвитку мають культурно-пізнавальний, сільський, екологічний, діловий туризм, санаторно-курортна та екскурсійна справа. Східно-Поліський мезорегіон у складі Задеснянського, Деснянського та Остерсько-Удайського рекреаційних районів, має потужний рекреаційно-ресурсний та матеріально-технічний потенціал розвитку. Особливості історичного розвитку, географічного положення, культурних традицій сприяють розвитку в мезорегіоні культурно-пізнавального, сільського, промисельного, релігійного та екологічного туризму, санаторно-курортної та екскурсійної справи. Центрально-Поліський у складі районів Київської області в роботі докладно не розглядався.