Комплексний аналіз фінансового стану підприємства ВАТ «Мотор Січ»

 

      Таким чином, за звітний період тип фінансової стійкості підприємства не змінився. У підприємства спостерігається нестача власних обігових коштів, а також нестача ВОК і довгострокових кредитів, насамперед у зв’язку зі збільшенням запасів. 
 

      3.1 Показники платоспроможності (ліквідності) підприємства 
 

     1) Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної платоспроможності): 

                                               (3.1) 

,                          

      де: 0 і 1 – індекси, що характеризують значення коефіцієнтів відповідно на початок та кінець року.

     Тобто на кожну 1 грн. короткострокових зобов'язань йде 1,43грн. оборотних коштів. Оскільки значення К_л.п. 1,43, це означає що підприємство вчасно ліквідує борги.

     2) Коефіцієнт ліквідності швидкої: 

                                    (3.2) 

,            

      У літературі наводиться орієнтовне нижнє  значення цього коефіцієнта, що дорівнює 1. Однак ця оцінка носить умовний  характер. Якщо коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,59 та 0,48 (менше 1), то це означає, що на кожну 1 гривню поточної заборгованості підприємство має лише 59коп. та 48коп. ліквідних активів. Це є низьким показником.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

 

                                             (3.3) 

,                          

     Значення  коефіцієнта абсолютної ліквідності  повинно перебувати в межах 0,-0,35, отже у підприємства не вистачає коштів на покриття невідкладних зобов’язань. Протягом звітного року показник абсолютної ліквідності зменшився в 4,3 рази і перебуває далеко за межами припустимого (критичного) рівня. 
 

     3.2. Основні коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства 
 

      Ринкова стійкість визначається показниками, що характеризують рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову активність, інвестиційну діяльність, дивідендну політику тощо.

      Розглянемо  сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів.

1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу:

 

                                  (3.4) 

      Коефіцієнт  автономії характеризує частку власників  підприємства в загальній сумі авансових  коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредитів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка ВК не повинна бути меншою від 50%. 

,                         

      Отже, коефіцієнт К_авт за звітний період зменшився на 11%, а також збільшився ризик появи фінансових труднощів у майбутньому.

2. Коефіцієнт фінансової залежності

 

                                  (3.5) 

      Цей показник обернений до коефіцієнта  автономії. Збільшення коефіцієнта К_ф.з у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, і навпаки. 

,                         

      Таким чином, за звітний період фінансова  незалежність підприємства зменшилась: на 1грн. власного сукупного капіталу припадає на 34коп. більше.

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів доповнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значення К_авт=0,5. то нормальне співвідношення залучених і власних коштів К_з/в=1. Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

 

                                  (3.6) 

,                    

      Таким чином, за звітний період фінансова  стійкість підприємства знизилась: на 1 грн. власного капіталу сума позикових коштів збільшилась на 34 коп.

4. Коефіцієнт мобільності. За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства К_з/в має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:

 

                                         (3.7) 

,                        

     

5. Коефіцієнт  маневреності власного капіталу. Значення К_м показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства.

 

                                  (3.8) 

,                    

      Отже  спостерігаються зміни на гірше; у підприємства з’явилося менше свободи маневрувати мобільними коштами.

      6) Коефіцієнт забезпечення власними  обіговими коштами запасів.  

                                  (3.9) 

      Нормальне значення цього відносного показника, що було отримане на основі статистичного узагальнення господарської практики, становить 0,6-0,8.  

,                    

      Таким чином, за звітний період забезпечення запасів власними обіговими коштами  зменшилось на 0,18 і тим самим ще більше віддалилось від нормального значення. 
 

7. Коефіцієнт  виробничих фондів.

 

                                    (3.10) 

      За  даними господарської практики нормальне  значення К_в.ф³0,5. 

,         

      Отже, на початок і кінець звітного періоду  коефіцієнт виробничих фондів має нормальний рівень.

8. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Використовується для характеристики структури джерела коштів та відображає різноманітні тенденції у зміні окремих груп джерел.

 

              (3.11) 

      Значення  К_д.з показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. 

,                 

      Коефіцієнт  довгострокового залучення позикових  коштів за звітний період збільшився, що свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансового стану. 
 

      9) Коефіцієнт структури довгострокових  вкладень 

                           (3.12) 

      Цей коефіцієнт показує, яка частка необоротних  активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інші необоротні активи. 

,                 

      Таким чином, частка довгострокових позик збільшилась, що свідчить про зменшення фінансової стійкості підприємства у звітному періоді.

      10) Коефіцієнт короткострокової заборгованості. 

                           (3.13) 

,                               

      Отже, збільшення частки термінових зобов’язань  свідчить про деяку втрату фінансової стійкості.

      11) Коефіцієнт автономії джерел  формування запасів. 

          (3.14) 
 

,        

      Отже, частка основних, так званих нормальних джерел формування запасів зменшилась, тобто фінансова стійкість зменшилась.

      12) Коефіцієнт кредиторської заборгованості. 

                           (3.15) 

 

,               

      Таким чином, за звітний період цей показник істотно не змінився.

      13) Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю. 

                                (3.16) 

,                                

      Отже, за звітний період значення показника  збільшилось; бажано зменшити абсолютні  розміри як дебіторської так і  кредиторської заборгованості. В  умовах інфляції для фінансового стану підприємства краще, щоб кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

      Доходимо  загальних висновків: за звітний  період фінансова стійкість підприємства зменшилась і слід вжити термінових заходів щодо нормалізації показника  абсолютної ліквідності.

      Запровадження форми №3 фінансової звітності «Звіт  про рух грошових коштів» дає  змогу додатково ефективно використовувати  показники грошового потоку для  оцінювання фінансової стійкості підприємства. Так можна визначити:

1. Рентабельність на основі грошового потоку:

 

                               (3.17) 

,                 

      Рентабельність  збільшилась на 11,44% у зв’язку зі збільшенням грошового потоку.

2. Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій).

 

                                      (3.18) 

,                     

      Показник  самофінансування зменшився унаслідок  збільшення видатків.

3. Коефіцієнт обслуговування боргу.

 

                     (3.19) 

,                   

      Збільшилась спроможність підприємства погашати свої зобов’язання за рахунок коштів від  основної діяльності.

       РОЗДІЛ 4

         Аналіз банкрутства 
 

     Для діагностики банкрутства використовують такі моделі:

     1) Z-модель Альтмана, двофактона модель банкрутства. Індекс Z визначається коефіцієнтом покриття (К_п) і коефіцієнтом автономії (К_авт):