Державні позабюджетні фонди України, їх завдання та джерела створення

ПЛАН

 

ВСТУП            

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ТА МЕХАНІЗМ                  ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ                         

1.1. Виникнення, етапи становлення  та розвиток  позабюджетних фондів  України            

1.2. Державні позабюджетні фонди України, їх завдання та джерела створення

РОЗДІЛ  2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИКОНАННЯ  ОСНОВНИХ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ .     

ВИСНОВКИ           

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

      Актуальність  теми дослідження. У сучасних умовах значення централізованих позабюджетних цільових фондів зростає в умовах нестабільності економічних відносин, низького збирання бюджетних доходів, збільшення соціальних видатків держави. Необхідність створення позабюджетних цільових фондів викликана об’єктивною закономірністю існування та розвитку суспільства, що пов’язано в першу чергу з необхідністю перерозподілу фінансових ресурсів для вирішення найбільш важливих соціально-економічних завдань, не передбачених бюджетом.

      Одним з  основних завдань сучасного періоду  проведення ринкових реформ в  Україні є реформування соціальної сфери і якісне оновлення системи соціальних гарантій, соціального захисту та соціального забезпечення, що особливо підкреслює актуальність дослідження в курсовій роботі.

      Різні аспекти створення спеціальних фондів та управління ними досліджують такі сучасні вчені у сфері фінансового управління, як: Волощук Г.О., Бондар І.К., Гнибіденко І.Ф., Лагутін В.Д., Лібанова Е.М., Мандибура В.О., Новікова О.Ф., Новіков В.М., Онікієнко В.В., Пирожков С.І., Сахань І.Я., Василенко Л.І, Черняк В.К., Чухно А.А., Шклярський Ю.О. та інші.

      Метою дослідження в курсовій роботі є визначення сфери фінансових відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів.

      Досягнення  зазначеної мети вимагає вирішення  наступних завдань:

      - здійснити  аналіз існуючих поглядів учених  на природу централізованих позабюджетних  цільових фондів;

      - визначити  поняття та розкрити істотні  риси, ознаки та особливості позабюджетних  цільових фондів як самостійної ланки фінансової системи;

      - здійснити  класифікацію фондів грошових  ресурсів;

      - визначити  основні функції та повноваження  централізованих позабюджетних  цільових фондів;

      - охарактеризувати  порядок формування, розподілу та  використання фінансових ресурсів  централізованих позабюджетних  цільових фондів у фінансовій системі України;

      - здійснити  на підставі вивчення та аналізу діючого законодавства України розробку конкретних пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в частині, що регулює діяльність централізованих позабюджетних цільових фондів.

      Об’єктом  дослідження в курсовій роботі виступають позабюджетні цільові фонди України, як складова фінансової системи України.

      Предметом  дослідження є порядок формування, розподіл та використання фінансових ресурсів централізованих позабюджетних цільових фондів.

      В якості  інформативної бази курсової  роботи виступили нормативно-правові  акти з питань формування і  використання державних цільових  фондів, літературні джерела з  теми дослідження, матеріали спеціалізованої періодичної преси

      Курсова складається із вступу, основної частини висновків, списку літератури . У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ТА МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЗАБЮДЖЕТНИХ ФОНДІВ.

1. Виникнення, етапи становлення та розвиток  позабюджетних фондів України.

       Світова історія становлення та розвитку фінансової системи показує, що цільові фонди грошових ресурсів з’явились задовго до виникнення єдиного централізованого грошового фонду держави – бюджету.

      Дані фонди  створюються з точно визначеним  цільовим призначенням – вирішення  соціальних завдань суспільства (наприклад, фінансування виплати пенсій, матеріальної допомоги і т. ін.).

      Позабюджетні  фонди - це форма перерозподілу  і використання фінансових ресурсів, що залучає держава для фінансування  деяких суспільних потреб і  комплексно їх витрачає на  основі оперативної самостійності. В західних країнах число таких фондів коливається від 30 до 80.

      Можна виділити  наступні причини, що обумовлюють  необхідність формування позабюджетних  фондів:

      1) Динамічна  зміна економічної обстановки  нерідко визначає необхідність  прийняття досить швидких управлінських  рішень, у тому числі й в області перерозподілу фінансових ресурсів.

      2) Важливим  фактором, що обумовлюють доцільність утвору позабюджетних фондів, виступає й дефіцит бюджету. Перевищення видатків над доходами вимагає не тільки вишукування додаткових фінансових ресурсів для покриття, але й перегрупування коштів, що надходять від підприємств, організацій, установ і населення в покриття певних видів видатків.

      3)  Нарешті, різноманіття форм власності й господарювання диктує необхідність застосування нових методів

      В залежності  від цільового призначення позабюджетні  фонди поділяються на економічні  і спеціальні, а у відповідності  із рівнем управління – на державні і регіональні (місцеві).

      Позабюджетні  фонди дозволяють:

      1) Впливати  на процес виробництва шляхом  фінансування, субсидування, кредитування  вітчизняних підприємств;

      2) Забезпечувати  природоохоронні заходи, фінансуючи  їх за рахунок спеціально визначених  джерел і штрафів за забруднення околишнього середовища;

      3) Надавати  спеціальні послуги населенню  шляхом виплати допомог, пенсій, субсидування і фінансування  соціальної інфраструктури в цілому;

      4) Надавати  позики, у тому числі і закордонним партнерам, включаючи іноземні держави.

      Організація  функціонування позабюджетних фондів  знаходиться під веденням державних органів влади – центральних, республіканських, місцевих. Порядок їх формування і використання регламентується відповідним законодавством.

      Утворення  державних цільових фондів відбувається або шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.

      Джерела  формування позабюджетних фондів  визначається характером і масштабністю  завдань, для реалізації яких вони створюються.

      Напрямок  витрачання коштів, які поступають у позабюджетні фонди, обумовлюється призначенням фондів, конкретними економічними умовами і складом розроблених і реалізаційних програм.

      Частина  коштів направляється на засновницьку діяльність і вкладається у цінні папери. Позабюджетні фонди можуть виступати інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв’язку із тим, що :

      По-перше - не рідко використання грошових засобів не співпадає із часом їх утворення,

      По-друге  – доходи від інвестицій являються  додатковими джерелами формування  і фінансування затрат відповідного фонду .

      Позабюджетні  фонди за основним напрямком  своєї діяльності звільнені від сплати податків, державних і митних сплат. Правом перетворення позабюджетних фондів володіють державні і місцеві органи. Позабюджетні фонди, які створюються на державному рівні, як правило, характеризуються виявленням частини, яку передають в розпорядження територіальних владних структур. Це досягається шляхом визначення частини податків, які поступають в державні і місцеві позабюджетні фонди. За таким типом будуються Пенсійний фонд, Фонд Державного соціального страхування, Державний фонд зайнятості населення та ін.

      На сьогоднішній  день в Україні створено і  діють чотири із п’яти передбачених  Основами законодавства про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування цільові страхові фонди. При цьому між ними чітко розподілено сфери функціонування:

       1. Пенсійний  фонд України,

       2. Фонд  загальнообов’язкового державного  соціального страхування України на випадок безробіття,

       3. Фонд  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

       4. Фонд  соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

      Питання  створення медичного страхування  знаходиться на етапі законопроектів, що розглядаються у Верховній  Раді України.

      Ще одним  централізованим позабюджетним  цільовим фондом в Україні, який  можна розглядати як фонд соціального направлення, є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

      Різновидом позабюджетних фондів держави є Громади. У Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" використовується поняття "територіальна громада". Місцева громада - це більш складне явище з різними акторами й позиціями. Складовими місцевої громади, якщо розглядати її як системне утворення, окрім громадян (членів територіальної громади), є також юридичні особи (в тому числі, громадські і благодійні організації, органи самоорганізації населення, громадські установи, бізнес-структури та ін.), що можуть виконувати різні ролі й займати різні позиції.

      Централізовані  позабюджетні цільові фонди є  відносно новими інститутами  фінансового ринку. Тому відсутність єдиного законодавчого акту, який би визначав правовий статус централізованих позабюджетних цільових фондів, та суперечливість, нестабільність і безсистемність існуючого законодавства щодо регулювання діяльності зазначених фондів, в якому домінують публічно-правові засади та спрямованість на захист публічних інтересів, є реальним фактором, який привертає увагу науковців до цих проблем.

      Дані фонди є достатньо динамічним елементом фінансової системи. Це обумовлено тим, що вони, на відміну від державного бюджету, знаходяться у розпорядженні спеціального державного органу. Тому, у порівнянні з бюджетом, перерозподіл всередині позабюджетних фондів і їх використання здійснюється більш оперативно. Крім того, через державний бюджет, як показала практика минулих років, не завжди вдавалось достатньо послідовно проводити в життя ті чи інші соціальні і економічні програми. Це пов’язано з тим, що у державному бюджеті доходи не закріплені за конкретними видами видатків, тому видатки на конкретні програми, як правило, виявляються урізаними. А також, окремі повноваження публічної влади мають особливе значення і потребують постійного та безперебійного фінансування, зокрема фінансування соціально значущих державних потреб (наприклад, пенсійне забезпечення), що не завжди можна здійснити шляхом розподілу грошових ресурсів через бюджетну систему. Тому такі потреби повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення

 

 

1.2. Державні позабюджетні фонди України, їх завдання та джерела створення

       Чинне законодавство України дозволяє мати на території України державні позабюджетні фонди. За цільовим призначенням вони можуть бути соціальними та економічними. За допомогою коштів цих фондів надається допомога як населенню, так  і для розвитку економіки, окремих галузей виробництва. Особливу роль у сучасних умовах відіграють позабюджетні фонди соціального призначення. 

Пенсійний фонд України

      Для забезпечення виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення в Україні” був створений Пенсійний фонд України як самостійна система. Він є не тільки централізованим фондом коштів держави. Він вважається централізованим органом державної виконавчої влади, здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Кошти фонду не входять до Державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги. Але в деякі роки скрутне економічне становище вимагає об’єднання коштів Пенсійного фонду України з коштами державного бюджету. Так, до 1997 року Пенсійний фонд включався в Державний бюджет України, а Фонд соціального страхування був позабюджетним. В 2000р. Законом "Про державний бюджет на 2000 рік” Фонд соціального страхування включено до Державного бюджету, а Пенсійний фонд виділено як державний позабюджетний фонд.

      Платниками внесків є підприємства й організації, незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності та галузевої належності, громадяни–підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах найму, та всі працюючі громадяни, в тому числі ті, що працюють за угодами цивільно-правового характеру.