Загальни принципи организацii облику на пiдприэмствах громадського харчування

Інформація  про тип закладу  ГХ і його клас (для  барів і ресторанів) повинна бути відображена  на вивісці, розміщеній на фасаді приміщення.

З вимогами щодо організації  окремих типів  закладів ГХ можна  ознайомитися в Рекомендаціях, наведених у листі № 15-03. У них дано відмінні риси і класифікацію окремих типів закладів ГХ, такі як: ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, буфет. Безумовно, вони носять рекомендаційний характер, однак, можуть бути корисні суб’єктам господарювання.

3. УЗГОДЖЕННЯ, ДОЗВОЛИ  ТА ІНШІ ВИМОГИ.

Відкриття закладу громадського харчування узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Узгодження  з органами санепідемнагляду здійснюється шляхом одержання висновку про відповідність об’єкта санітарним нормам. Такий висновок видається головним санітарним лікарем за заявою суб’єкта господарювання.

Необхідно пам’ятати, що заклади  ГХ повинні в обов’язковому  порядку мати в  наявності Санітарні правила і виконувати їх вимоги (визначають санітарні вимоги до території, приміщень і їх оснащення, транспортування, прийому і збереження харчових продуктів, обробки сировини, виробництва і реалізації продукції, а також до умов праці й особистій гігієні персоналу підприємства). Відзначимо також, що всі працівники, зайняті в громадському харчуванні, повинні мати особисті медичні книжки, у яких відображаються результати обов’язкових профілактичних медичних оглядів. Витрати на проведення таких обов’язкових оглядів підприємство вправі включити до складу валових витрат.

Крім  того, у загальному порядку заклади  ГХ для початку  роботи повинні одержати дозвіл органів пожежного нагляду, а також дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі органів місцевого самоврядування.

За  оформлення і видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі в спеціально відведених для цього місцях сплачується збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі. Його стягування передбачене ст. 17 Декрету про місцеві податки. Цей збір стягується з юридичних осіб і громадян, що реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію й інші товари, і його розмір залежить від площі торгового місця, його територіального розміщення і виду продукції. На той факт, що сплата цього збору поширюється і на заклади ГХ, звертає увагу Держкомпідприємництво в листі від 29.10.2001 р. № 4-46-1862/6423:

"збір  за видачу дозволу  на розміщення  об’єкта торгівлі  поширюється на  сферу торгово-виробничої  діяльності (громадське  харчування ); термін  дії дозволу, порядок  видачі, форма бланка і т.п. визначаються органами місцевого самоврядування".

Граничний розмір збору не повинен  перевищувати 20 неоподатковуваних  мінімумів доходів  громадян (на сьогоднішній день - 340 грн.) для  суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю в спеціально відведених для цього місцях, і одним неоподатковуваним мінімумом доходів громадян (17 грн.) у день - за одноразову торгівлю (у листі від 08.02.2002 р. № 2-222/756 під одноразовою торгівлею Держкомпідприємництво розглядає пересувну торгівлю, для якої дозвіл повинен видаватися на певний строк і збір стягується щоразу при видачі дозволу.

При цьому збір не стягується щодо тих об’єктів торгівлі, що створені до вступу в силу Декрету про місцеві  податки.

Платники  єдиного податку  при одержанні  дозволу на розміщення об’єкта торгівлі збір не сплачують, що передбачено ст. 6 Указу №746.

Відзначимо, що на практиці, як правило, місцевими органами встановлюються тимчасові  рамки дії дозволу  на розміщення об’єктів торгівлі, і, відповідно, збір стягується з  визначеною періодичністю, звичайно - щорічно.

Режим роботи

Режим роботи закладів ГХ установлюється суб’єктом  господарювання, однак  повинен бути погоджений з органом місцевого  самоврядування. А  заклади ГХ, що обслуговують споживачів на виробничих підприємствах, в  установах, навчальних, лікувальних і оздоровчих закладах, установлюють режим роботи за домовленістю з їх адміністрацією. Звертаємо увагу на те, що в даний час не установлені вимоги про узгодження режиму роботи з профспілками зазначених підприємств, установ і закладів, що необхідно було робити раніше.

Ліцензування 

Закон про ліцензування не передбачає ліцензування діяльності в сфері  громадського харчування. Однак, якщо заклади  ГХ реалізують алкогольні напої і тютюнові вироби, вони повинні  одержувати відповідні ліцензії. Ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами здійснюється у відповідності Законом № 481. Ліцензії одержуються на кожне місце торгівлі.

Вартість  ліцензії складає:

Термін  дії ліцензії складає  один рік, при цьому  платники вносять  плату за ліцензію щокварталу рівними  частинами. Ліцензії як документи на право  проведення визначених видів діяльності визнаються нематеріальними активами на підставі п. 5 П(С)БО 8, і враховуються на субрахунку 127 "Інші нематеріальні активи". Амортизувати придбані ліцензії в бухгалтерському обліку доцільніше прямолінійним методом протягом терміну їх дії. При цьому в податковому обліку витрати на придбання ліцензій включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.4.7 Закону про прибуток.

Приклад відображення вартості ліцензії в бухобліку 

Для здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами в одному торговому приміщенні (будинку) заклад ГХ повинен мати одну ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями й одну ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. В даний час видачу ліцензії здійснюють регіональні управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів.

Сертифікація 

Сертифікації  підлягають послуги  громадського харчування, надані суб’єктами туристичної діяльності. Таким чином, послуги підприємств ГХ, що не відносяться до таких суб’єктів, не підлягають обов’язкової сертифікації. У зв’язку з цим нагадаємо, хто є суб’єктом туристичної діяльності відповідно до Закону № 324:

"підприємства, установи, організації  незалежно від  форм власності,  фізичні особи,  зареєстровані у  встановленому чинним  законодавством України порядку і які мають ліцензії на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням туристичних послуг".

Звертаємо також увагу, що на торгово-технологічне устаткування, інвентар і посуд, що підлягають обов’язковій сертифікації відповідно до зазначеного Переліку, суб’єкт господарської діяльності повинен мати сертифікат відповідності. Отже, при придбанні зазначених товарів підприємству ГХ необхідно подбати про одержання від постачальника завіреної ним копії сертифіката відповідності.

Патентування 

Закладам ГХ необхідно отримувати торговий патент, оскільки діяльність у торгово-виробничій сфері (громадське харчування) відноситься до торгової діяльності в термінах Закону про патентування. А торгова діяльність за готівку (інші готівкові платіжні кошти і з використанням кредитних карток) підлягає патентуванню. Торговий патент купується на кожен пункт продажу (якщо підприємство ГХ має відособлені підрозділи, то торговий патент купується окремо для кожного такого підрозділу). При цьому його вартість за календарний місяць встановлюється органами місцевого самоврядування в межах наступних рівнів:

1. На території міста  Києва, обласних  центрів - від 60 до 320 грн.;

2. На території міста  Севастополя, міст  обласного підпорядкування  (крім обласних  центрів) і районних центрів - від 30 до 160 грн.;

3. На території інших  населених пунктів  - до 80 грн. 

Закон про патентування передбачає виключення для визначених закладів ГХ, а саме: не підлягає патентуванню діяльність у сфері громадського харчування на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, по обслуговуванню винятково працівників таких підприємств, установ, організацій і учнів і студентів у навчальних закладах. Крім того, від плати за торговий патент звільнені платники єдиного податку (ст. 6 Указу № 746).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТОК 1

НОРМАТИВНА  БАЗА:

 

1. Правила № 219 - "Правила роботи закладів (підприємств) громадського харчування", затверджені наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 р. № 219.

2. Лист № 15-03 - "Характеристики підприємств громадського харчування по типах і класам", доведені листом МЗЕЗторгу від 09.09.98 р. № 15-03/29-577а.

3. Санітарні правила - "Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи і підприємства, що виробляють м’яке морозиво (СанПін)", затверджені МЗО СРСР і Мінторгу СРСР 19.03.1991 р.

4. Декрет про місцеві  податки - Декрет КМУ "Про місцевий податки і збори" від 20.05.1993 р. № 56-93.

5. Указ № 746 - Указ Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва" у редакції Указу від 28.06.1999 р. № 746/99.

6. Закон № 481 - Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" від 19.12.1995 р. № 481/95-BP.

7. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

8. П(С)БО 8 - П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", затверджений наказом Мінфіну України від 18.10.99 р. № 242.

9. Закон № 324 - Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР.

10. Закон про патентування - Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР.

11. Наказ № 498 - "Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні", затверджений наказом Держкомітету стандартизації метрологія і сертифікації України від 30.08.2002 р. № 498.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДЖЕРЕЛА: 

1. http://www.grinchuk.lviv.uа
2. http://www.dtkt.com.ua
3. http://www.favorites.com.ua