Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Июня 2017 в 12:10, отчет по практике
Ці методи дозволяють: виявити реакцію особин до факторів середовища; отримати відомості про структуру популяцій і біоценозів, динаміку їх стану; дати сумарну оцінку ролі тих чи інших організмів в різноманітних екосистемних процесах, зокрема в трансформації речовин і енергії.[1]
Основні завдання гідробіології як науки:
- вивчення екологічних процесів в гідросфері з метою її освоєння і винахід таких форм ставлення людей до водних екосистем, при яких користь від екосистем була б найбільшою, а шкода - найменшою;
- збільшення біологічної продуктивності водойм, отримання з них найбільшої кількості біологічної сировини;
Обидва розчину зливаються і зберігаються в темній склянці. Залежно від густини проби спершу в неї додають 1-5 крапель консерванту, а через 2-3 год доводять концентрацію до кольору темного чаю. Можна застосовувати в якості консерванту і формалін, але дія його на клітку дуже жорстке і приводить її до деформації, ускладнюючи визначення [11].
Для визначення видового складу водоростей рекомендується використовувати "Визначник прісноводних водоростей СРСР" [15], визначники, складені О. А. Коршиковым [9], К. Е. Косинской [10], К. І. Курсановым та ін [12], Т. Р. Попової, Т. А. Сафонової [16], А. Клеве-Ейлера [23], Р. Патрік, С. Реймер [27].
Визначення бактерій зважаючи надзвичайної труднощі не входить у завдання дослідника перифитона. Однак такі види, як Sphaerotilus natans, Zoogloea ramigera і деякі інші іноді утворюють великі колонії, покриваючи великі площі, і в цьому разі їх можна ідентифікувати і враховувати при визначенні видового складу перифитона.
Пробу переглядають до тих пір, поки перестануть зустрічатися нові види. Зазвичай достатньо переглянути 3-4 препарату. Паралельно з визначенням видового складу перифитона оцінюють частоту зустрічальності кожного виду по окомірної шкалою:
9 - дуже часто (в кожному полі зору багато),
7 - часто (в кожному полі зору),
5 - нерідко (не у всіх полях зору),
3 - рідко (у деяких полях зору),
2 - дуже рідко (у кожному препараті одинично),
1 - одинично (одиничні екземпляри в пробі).
Всі дані обробки проб заносять у робочий журнал
ВИСНОВОК
У природних умовах риби харчуються їжею, що знаходиться в товщі води ( планктон ) та дні ( бентос ). І планктон і бентос складаються як з рослинних, так і з тваринних організмів, звичайно, дуже дрібних. Зокрема, у склад зоопланктону входять найдрібніші ракоподібні ( дафнії, поліфемуси...), коловратки. Фітопланктон складається з різних мікроскопічних водоростей. Зообентос включає в себе головним чином молюсків, личинок комах. Склад планктону і бентосу у водоймах залежить від характеру грунту, від проточності води, рослинності яка оточує водойми і нарешті від кліматичних умов даного регіону.[4]
Планктонні організми широко використовуються людиною. Так як
від продуктивності планктону залежить
продуктивність водойми в цілому, цей
взаємозв'язок використовують рибні господарства,
штучно підвищуючи евтрофність водойми
Природний корм поставляє поставляє в організм риби найнеобхідніші поживні речовини. Тому в риборозплідних господарствах, не дивлячись на достатню кількість корму, риби повинні мати можливість самостійно добувати свою природну. Як правило, у ставкових господарствах спеціально вирощують дафній, черв`яків, а потім запускають їх у водойму, де утримується риба.[4]
Велику роль у харчуванні риби відіграє температура води. Річ у тому, що при зниженій температурі води апетит у одних риб погіршується, а інші – взагалі перестають харчуватися.[4]
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ