Ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону України

 

 

                  Міністерство освіти і науки України

        Київський національний торговельно-економічний університет

                   Вінницький торговельно-економічний інститут

 

                 Факультет товарознавства, маркетингу та туризму

                 Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи

 

  

              Курсова робота

               З дисципліни «Географічні науки в туризмі» на тему:

       «Ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону       

            України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області)

 

 

 

Студентки 1 курсу

Групи Т-11

Денної форми навчання

Напрямку підготовки

6.140103 «Туризм»                                        Малюти Катерини Геннадіївни

 

 

Науковий керівник

к.г.н., доцент                                                                  Кізюн Алла Григорівна

 

                                                  

 

Зміст

 

 

Вступ………………………………………………………………………….….3

1. Передумови розвитку  туризму в Причорноморському  регіоні………..…..5

2. Туристсько-рекреаційний потенціал Причорномор’я………………..……8

2.1. Природно-рекреаційні  ресурси регіону…………………………………..8

2.2. Туристична інфраструктура  Причорноморського регіону…………….16

3. Приклад плану туристичного  маршруту по Причорноморському 

регіону………………………………………………………………………….22

4. Сучасний стан, перспективи  та проблеми розвитку туристичної 

галузі в Причорноморському регіоні………………………………………..26

Висновки та пропозиції………………………………………………………31

Список використаних джерел………………………………………………..34

Додатки…………………………………………………………………………37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми курсової роботи обумовлено важливістю вивчення особливостей ресурсно-туристських домінант Причорноморського регіону України з огляду на перспективність та затребуваність туристичної інфраструктури даного регіону в усьому обсязі туристичного продукту України.

Причорномор'я – це єдина обширна область, що об'єднує північне чорноморське і азовське побережжя в географічних межах від гирла Дунаю до Гагринського хребта Великого Кавказу.

Розташування Причорноморського туристичного району на південному заході країни зумовлює особливості клімату, що є одним з найсприятливіших факторів для організації тут рекреаційної діяльності.

Клімат району помірно континентальний і досить посушливий.

Великі перспективи для дальшого розвитку має курортне господарство. Майже все узбережжя Чорного моря придатне для рекреаційного освоєння, але рівень розвитку сфери обслуговування і облаштування в районі далекий від високих європейських стандартів.

Протяжність залізничних магістралей загального користування становить у районі понад З 000 км, а автошляхів з твердим покриттям — понад 20 тис. кілометрів. Річкове сполучення здійснюється по Дніпру, Дунаю, Дністру та Південному Бугу. Найбільшими річковими портами є Херсон, Нова Каховка, Вознесенськ, Ізмаїл, Кілія, Рені. До морських портів належать Одеса, Іллічівськ, Южний, Миколаїв, Херсон, Євпаторія, Керч, Ялта, Феодосія, Севастополь.

Причорноморський регіон займає найперспективніше місце в туристичному розвитку держави саме завдяки своєму визначному і цікавому минулому, все більше зацікавлює можливих інвесторів, про що свідчать багато численні розроблені проекти щодо Причорноморського туристичного регіону, саме цим і пояснюється актуальність та практичне значення теми цієї роботи.

Мета курсової роботи: комплексне дослідження ресурсно-туристських домінант Причорноморського регіону України.

Завдання курсової роботи такі:

1) дослідити передумови розвитку туризму в Причорноморському регіоні;

2) проаналізувати туристсько-рекреаційний потенціал Причорномор’я;

3) розробити приклад плану туристичного маршруту по Причорноморському регіону;

4) визначити сучасний стан, перспективи та проблеми розвитку туристичної галузі в Причорноморському регіоні.

Об’єкт дослідження – ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону України.

Предмет дослідження – процес використання ресурсно-туристських домінант Причорноморського регіону України.

При розв’язанні поставлених завдань застосовано методологію гуманітарно-наукового пізнання з використанням загальнонаукових принципів історизму та об’єктивності, а також конкретно-історичних методів, а саме: аналітико-синтетичного, порівняльного, проблемно-хронологічного, класифікації.

В роботі були використані спеціальні літературні та періодичні джерела, які висвітлюють туристичні можливості Причорноморського регіону в Україні. Останнім часом проблемами розвитку туризму в Українському Причорномор'ї займаються багато вчених: Петранівський В.Л., Фоменко Н.В., Масляк П.О. та інші. Цікаву роботу з методики визначення компонентної структури природно-ресурсного потенціалу Причорномор'я виконав Руденко В.П.

Структурно курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

1. Передумови розвитку  туризму в Причорноморському регіоні

 

Важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал. Найбільшою освоєністю, розвитком і удосконаленням структури рекреаційного господарства відзначається Причорноморський регіон, в межах якого рекреація є провідною галуззю спеціалізації. До Причорноморського регіону входять: Одеська, Херсонська, Миколаївська області [1, с.48].

Одним з стратегічних напрямів розвитку Причорноморського регіону є пріоритетне освоєння рекреаційного потенціалу.

Причорноморський соціально-економічний район має вихід до Чорного та Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його географічного положення. Район контактує на півночі з Центральним та Подільським соціально-економічними районами, на північному сході – з Придніпровським соціально-економічним районом. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську протоку - до Російської Федерації; ця риса географічного положення досить активно використовується.

Сприятливі кліматичні умови причорноморської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та міжнародне значення. Розвиток рекреаційного господарства є одним із пріоритетних напрямів розвитку рекреації Причорномор'я. На нього припадає понад 35% санаторно-курортного фонду, 30% будинків відпочинку та пансіонатів і близько 18% турбаз України [1, с.48].

Даючи оцінку рекреаційному потенціалу Миколаївської області, можна виділити наступне: природний рекреаційний потенціал даної області складає 5,86% від інтегрального природного ресурсного потенціалу країни; інтегральна оцінка туристсько-рекреаційного потенціалу має середній рівень забезпеченості – 2 бали. За цими оцінками Миколаївська область відноситься до низької та середньої групи забезпеченості. Заклади відпочинку Миколаївської області розташовані головним чином у курортних зонах Очакова та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори. Херсонська область за своїми природними і кліматичними умовами належить до територій світу з високим природно-ресурсним потенціалом. Вона має вихід до Чорного моря, налічуючи понад 200 км сонячного узбережжя з прекрасними пляжами і добре розвиненою курортною інфраструктурою. Всього Херсонська область може запропонувати своїм гостям близько 180 курортних комплексів [6, с.152].

В Одеській області знаходяться 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Всі вони є в Одеському рекреаційному районі [7].

Відпочинок як суспільний феномен, його місце в соціальній сфері і вплив на навколишнє середовище ще недостатньо вивчені сучасною наукою. У зв'язку з цим дослідження у сфері рекреології виявляють можливості використання і розвиток ресурсного потенціалу Причорномор'я. Найбільшим попитом у відпочиваючих користуються санаторії і пансіонати, що лікують неспецифічні захворювання: органів дихання; туберкульоз легень; захворювання центральної та периферійної нервової системи; серцево-судинні захворювання та інші.

На даний час в Причорноморському районі виділяються наступні види і цикли рекреаційної діяльності: лікувальний, оздоровчий, науково-пізнавальний, спортивний.

Основні рекреаційні зони Миколаївщини [8] знаходяться в південній частині області, на узбережжі Чорного моря та лиманів. У цих зонах зосереджено 169 рекреаційних закладів. Миколаївщина за кількістю оздоровлених осіб посіла шосте місце серед регіонів України. По забезпеченості готельними та іншими місцями для тимчасового проживання серед областей південного регіону Миколаївщина посідає друге місце (11,1 місць на 1000 жителів) після Херсонщини (19,7). У санаторіях і закладах відпочинку в 2011 році лікувалось і відпочивало понад 134 тис. осіб. Переважна більшість (88%) оздоровлених відпочивали протягом тривалого часу, решта – упродовж 1-2 днів. Послугами санаторно-курортних (оздоровчих) закладів області у 2008/09 році скористалися також 12,9 тис. іноземних громадян [9].

Херсонська область має значні можливості для розвитку курортного господарства та масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, але вони використовуються незначною мірою. Функціонують курорти Гола Пристань, Скадовська курортна місцевість. В області функціонує 8 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 38 будинків і пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку та дитячі табори [9].

В Одесі функціонують такі курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз-Затока, Куяльницький та ін. Санаторії Одеської області представляють різноманітні види курортів. Тут і цілюще повітря, і лікувальні грязі, й мінеральні води. Складні умови проживання в сучасному місті з високою концентрацією підприємств, забрудненою атмосферою, шумом підвищують фактор ризику захворюваності і сповільнюють процес відновлення життєдіяльності людини. Тому саме природа виступає одним з провідних факторів відпочинку і оздоровлення, відновлення фізичних і нервово-психічних сил. Взаємодія суспільства і природи проявляється в розширенні впливу людини на природу при зростанні темпів економічного розвитку і усвідомленні необхідності збереження природного середовища при зростаючому значенні його рекреаційної функції. Таким чином, кожний рекреаційний регіон при неправильному природокористуванні досить швидко втрачає своє значення і стає малопридатним для відпочинку.

 

 

 

2. Туристсько-рекреаційний  потенціал Причорномор’я

2.1. Природно-рекреаційні ресурси регіону

 

 

Одеська область — область в Україні. Утворена 27 лютого 1932 року. Обласний центр — Одеса [7].

Систематичне заселення та господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, почалось на початку XIX ст. До середини 30-х років переселенський рух був в основному землеробського характеру, однак швидке зростання міст та зменшення вільних резервів державних земель посилили роль неземлеробського міграційного руху до міст.

Надзвичайно важливим чинником, що сприяв господарському освоєнню та заселенню краю, було будівництво залізниць. Це значно покращило транспортно-географічне розташування Одеси і разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мало вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості міста.

Одеська область була утворена 27 лютого 1932 року. 1954 року до її складу увійшла територія колишньої Ізмаїльської області (територія від Дністровського лиману до р. Дунай) [11, с.145].

На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки.

У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.

Заповідники: Дунайський біосферний заповідник.

Заказники: Савранський ліс, Дністровські плавні, Філофорне поле Зернова.

Головне природне багатство області – її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

В області понад 2,5 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини [13, с.76].

Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації.