Религиозный туризм

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Февраля 2011 в 13:39, курсовая работа

Описание работы

Необхідно зазначити що, релігійний туризм відіграє велику роль в системі міжнародного і внутрішнього туризму. Люди відправляються в паломничні та екскурсійні поїздки по святих місцях і релігійним центрам. Вони прагнуть взяти участь у релігійних церемоніях, помолитися, зробити жертвопринесення.
Релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. У нього є свої різновиди: паломництво й пізнавальні тури релігійної спрямованості.

Содержание работы

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1.ПОНЯТТЯ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ 5
1.1 Види та форми релігійного туризму 6
1.2.Місця, які вважаються центрами паломницького туризму 11
РОЗДІЛ 2.ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНИХ ТУРІВ В УКРАЇНІ 16

2.1Організація паломницьких турів 22
РОЗДІЛ 3.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В

УКРАЇНІ 26 3.1.Концепція розвитку релігійного туризму 26
3.2.Сегментація туристського ринку 29
ВИСНОВКИ 32
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 43 ДОДАТКИ

Файлы: 1 файл

курсовая Инны.doc

— 227.50 Кб (Скачать файл)

    В Україні немає виявів релігійного  екстремізму, який значно посилився  в кінці другого тисячоліття  і завдає шкоди міжнаціональним  відносинам, співіснуванню різних народів, рас, культур, релігій, зокрема такому дієвому гуманітарному чиннику розвитку й утвердженню цього співіснування, як міжнародний туризм. Останнім часом терористичні акції релігійних екстремістів безпосередньо здійснюються проти туристів і туристських фірм та кампаній (Єгипет, Алжир, Ізраїль, Індія, Пакистан, Близький Схід). У результаті етнічно–релігійних конфліктів цілі країни і регіони закриваються для міжнародного туризму, індустрія туризму в них занепадає, знищується його інфраструктура, а відтак виснажується державний бюджет, знижується життєвий рівень населення (прикладом може слугувати нинішня Югославія).[2.65]

    У різних регіонах України збереглися історично–культурні памятки християнства, ісламу, іудаїзму, караїзму та інших  релігій і етносів. Вони притягальні, надто привабливі культурними і сакральними осередками для українців, євреїв, кримських татар, караїмів, кримчаків, інших вихідців з України та їхніх нащадків, які проживають нині за її межами. Останніми роками ці люди здійснюють приватні і неорганізовані паломницькі поїздки до місць, повязаних з памятними датами, подіями, визначними особистостями їхнього етноконфесійного минулого.

    Без перебільшення можна сказати, що сакральні тури –одне з найдорожчих  в світі туристичних задоволень. Наприклад, двотижневий тур по сакральних місцях Шотландії з відвідуванням священних островів Іона і Кайе коштує $ 4325. В Україні туризм такого роду поки що не розвинений, в основному це дводенні поїздки до Почаєва або Києво–Печерську лавру – від 450 грн. плюс харчування.

    КИЇВ  – ТРИ колискою православного РУСІ

    Перлини Києва, що відносяться до епохи Київської  Русі, Десятинна церква, Софійський собор та Успенський собор у Києво-Печерській лаврі. Це не просто пам'ятники стародавньої архітектури, а й духовні святині  світового значення, що збирають щорічно сотні тисяч прочан з православних країн.

    Згідно  з переказами, Почаївська лавра була заснована на горі поблизу містечка Новий Почаїв близько 1240 року. У ті часи туди втекли ченці з Києва  невдовзі після татарського погрому. Двоє з них разом з пастухом Іваном Босим побачили вогняну Богоматір, що стоїть на скелі. Відбиток стопи Богоматері зберігся до цих пір. 

    ОБИТЕЛЬ СЛОВ‘ЯНСЬКОГО КУМИРА

    Гора  Богіт висотою 417 метрів неподалік  села Медобори на межі Тернопільської та Хмельницької областей – один з  найдавніших культових центрів України. Релігії там змінювали одна одну – з часів скіфів до XIII століття, коли тут остаточно утвердилося православ‘я. Там збереглося язичницьке святилище, де колись височіла статуя бога Свентовита, яку знайшли в 1848 році в річці Збруч. Оригінал її зберігається в музеї м. Кракова (Польща), а копія стоїть у Києві навпроти будівлі ГУ МВС. 

    ПОТУЖНОЇ  ВАЛЕНТИНА

    У греко–католицьке храмі Різдва Пресвятої  Богородиці, розташованому в Самборі, знаходяться мощі святого Валентина, покровителя всіх закоханих. Останки Валентина – частина черепа та кілька кісток, зберігаються в невеликому скляній труні. Ватикан передав мощі 13 травня 1759, до цього вони спочивали в Римі.

    НАША  УМАНЬ – СВІТОВИЙ ЦЕНТР ПАЛОМНИЦТВА

    Могила  іудейського святого рабі Нахмана, родоначальника брацлавського хасидизму, за останні 10 років стала міжнародним центром паломництва віруючих євреїв усього світу. Умань в період єврейського Нового року відвідують до 25 000 людей щороку. Могила Нахмана може незабаром стати центром паломницьких маршрутів, куди увійдуть і могили інших святих – Баал Шем Това в Меджибожі Хмельницької області, Леві Іцхака в Бердичеві, а також стародавні синагоги Україні.

    ВІЙСЬКОВИЙ  ОБ‘ЄКТ — святилище Ахіллес

    Острів  Зміїний, про який сперечаються Україна  та Румунія, насправді не просто військовий об'єкт. Люди оселилися там ще у VII ст. до н. е.. Це були греки, які принесли на острів культ головного героя Троянської війни Ахілла. Там розташовувалося святилище Ахілла, храм, де мореплавці залишали багаті дари. У XIX ст. те, що залишилося від храму, розібрали при будівництві маяка. Залишилася лише легенда, що на маленькому острові Левка (з грец. «Білий», саме так його називали 30 античних авторів) спочиває дух Ахілла, а сам герой живе там невидимою життям блаженного.

    ПОСЕРЕД ДНІПРА

    Острів  Хортиця на Дніпрі в межах міста  Запоріжжя, який з повітря нагадує  біжучий собаку (звідси назва, «Хортиця»  — з укр. Самка хорта) здавна вважається місцем особливої сили. Вперше його згадує в своїх текстах візантійський  імператор Костянтин Багрянородний, називаючи Георгіївським. Там є кургани скіфського часу, священні дуби, козацькі могили, а з недавнього часу відновлена Запорізька Січ і навіть буддійська ступа.

    ЦАРСЬКА МОГИЛА .У придніпровських степах

    18–метровий  курган Солоха біля села Великий Рогачик — найбільший з зберегли свою величину курганів скіфського часу. Ще близько ста років тому був центром некрополя, що містить 75 насипів. Там знайдений знаменитий золотий гребінь, що зберігається в Ермітажі. За переказами, там у 339 р. до н. е. похований цар Атей, який загинув у бою в 90 років. Можливо, саме в цих місцях знаходилися священні поховання скіфів ― Герри, про які розповідає Геродот у своїй «Історії». 

    БОЖЕСТВЕННА БИТВА ―У БІЛИХ ГОРА

    Точна дата заснування Святогірської обителі  невідома, можливо, сталося це в XIII або XV столітті. Втім, ці місця визначено вважалися святими ще до появи там перших християн. Згідно міфології готовий (народу, що жив в цих місцях в II-III ст. Н. Е..), Саме тут відбувалася божественна битва асів і ванів, вирішальна битва, відоме нам зі скандинавської міфології. Зараз біля унікальних крейдяних гір над Сіверським Дінцем в Донецькій області розташована Святогірська лавра православної церкви Московського патріархату.

    ГОРА  КАМЕНІВ – САМИЙ ДРЕВНЄ МІСЦЕ  СИЛ

    Кам'яна Могила – найдавніша пам'ятка української архаїки, такі місця в усьому світі вважаються місцями сили. Це природна кам'яна насип висотою 12 метрів і діаметром майже три кілометри. Там виявлено 62 печери та 160 кам'яних табличок з петрогліфами, найстаріші з яких датовані III тис. до н. е.., тобто часом, коли в Україні жили племена арья, частина з яких згодом емігрувала в Іран та Індію. Деякі вчені вважають, що написи залишили люди, які потім створили шумерську культуру в межиріччі Тигру і Євфрату в Іраку. 

    МІСЦЕ ЗБОРУ ТАТАРСЬКОГО

    У кінці XVIII століття в Криму налічувалося 22 громади різних суфійських (містичних) мусульманських орденів. Про них  нагадує лише вцілілий архітектурний  пам'ятник «Текіє Дервіш» в Євпаторії, побудований ще в XV столітті. Це шедевр кримського мусульманського зодчества, в ньому зосереджені мечеть, текіє – місце збору дервішів, мусульманська школа медресе.

    Про можливу перспективу розвитку туризму, повязаного з хасидистським паломництвом необхідно сказати докладніше. Хасидизм як релігійно–містичний рух виник внаслідок розвитку єврейської містики і релігійної філософії у специфічній соціально–економічній, політичній і духовній ситуації України XVIII ст. Засновник цієї течії Бешт (1700–1760) підкреслював, що нерівність, яка існує в світі, не впливає на взаємини між Богом і людиною. Справжній праведник не той, хто хизується своєю вченістю, а той, хто піклується про ближнього. Слугувати Богові треба радісно і самовіддано, і навіть спокута має стати не скорботою за минулим, а радісним актом встановлення душевної гармонії. Хасидизм не послабив очікування Месії, не відкинув жодну із заповідей іудаїзму, але по-новому осмислив їх. Він швидко поширювався і охопив половину світового єврейства. На чолі громад хасидів стали цадики, багато з яких сформувалися як святі і діяли в Україні.

    Брацлавські хасиди ― послідовники цадика Нахмана  Брацлавського (1772–1810), який вважав основою  етики іудаїзму простий спосіб життя, самопожертву, відвертість, щирість, безпосередність  у молитвах. Найчисленніші громади  брацлавських хасидів зареєстровані у Нью–Йорку, Єрусалимі, Бней-Браці та Цфаті (Ізраїль). їхня діяльність координується Всесвітньою радою брацлавських хасидів. Святе місце брацлавських хасидів ― могила Нахмана в Умані, яку, згідно з його заповітом, на Рош–Гашана (Новий рік за хасидським календарем) відвідують брацлавські хасиди з усього світу, а їх налічується до 100 тисяч.

    ХаБаД, Любавіч – ХаБаД ― течія  в хасидизмі, біля витоків якої стояв  рабин Шнеур Залман (1745–1813). Релігійно–філософська  система ХаБаД (абревіатура івритських термінів «мудрість», «розум», «пізнання») побудована на синтезі екзальтованого ірраціоналізму в хасидизмі Бешта та традиційної талмудистичної вченості. Центр ХаБад ―у Нью-Йорку, який опікується 200 тисячами послідовників у США, Ізраїлі та Україні.

    Таким чином, Україна безпосередньо повязана з хасидизмом, який генетично є  духовним продуктом українського єврейства. Цей різновид паломницького туризму  не обслуговується в Україні на належному  рівні, спричиняє незручності як для тисяч щорічних прочан–хасидів, так і для місцевих жителів. А він може стати істотним каналом наповнення бюджету. Ще в 80–ті роки (за радянської влади) були пропозиції американських і ізраїльських послідовників хасидизму належним чином профінансувати влаштування інфраструктури паломницького туризму хасидів до святих місць в Україні (побудова відповідних аеропортів, шляхів сполучення, готелів тощо). Проте радянська влада проігнорувала цю пропозицію, надавши перевагу ідеологічним розрахункам антирелігійної політики.[4.12]

    Регіонами міжнародного паломницького туризму  можуть і повинні стати Прикарпаття  та Закарпаття, повязані з культурою, памятними місцями народів, споріднених  з католицизмом, іудаїзмом, вірменською  церквою. Київ, Чернігів, Одеса, Полтава  – ці та інші міста є носіями не лише християнської монокультури, а й поліконфесійної культури як у минулому, так і в наші дні. Тут збереглися памятки давньої християнської і навіть дохристиянської ― язичницької цивілізації.[17.28с.]

    Для розвитку міжнародного прочанського туризму в Україні надзвичайно важливо досягти встановлення та збереження мирного співжиття, спокою, злагоди між усіма етносами і культурами, конфесіями та віруваннями багатонаціональної України. Міжнаціональний і міжконфесійний мир ― підґрунтя та запорука успішного розвитку міжнародного туризму в Україні. А це вимагає від українських туристських організацій, спеціалістів туристської індустрії та туристської культури поряд з іншими філософськими та гуманістичними засадами туризмології засвоїти, сповідувати та пропагувати й релігієзнавчі засади, а саме:

    На  терені України зустрівся та зімкнувся  не лише православний Схід і католицький  Захід, а й Схід і Захід у  масштабному, геополітичному вимірі. Починаючи  з середини XVI ст., від часів Реформації, Україна стає батьківщиною різних протестантських течій – лютеранства, кальвінізму, социніанства, згодом – баптизму, адвентизму, пятидесятництва, свідків Єгови, а сьогодні – різних харизматичних течій, неорелігій. Ще раніше на українській землі прижилися іудаїзм та іслам. Отже, нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України [7.39]. Тут пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові християнські та нехристиянські течії, відгалуження, групи, іноді досить екзотичні, далекі від національної традиції та культури.

    У правовій державі, демократичному суспільстві  гарантується вільний світоглядний, віросповідний вибір, якщо він не виходить за межі загальнолюдської етики, не перешкоджає утвердженню сутнісних  сил людини, інтелектуальному, моральному розвитку особи, цивілізованому співжиттю громадян.

    Національні культури, конфесійні відмінності, світоглядний плюралізм не повинні (і не можуть) в Україні бути підґрунтям для  релігійного екстремізму і етнорелігійної ворожнечі. Бо ж християнська культура, що Грунтується на Євангелії, має спільні корені з культурою іудейською, що грунтується на Торі, та ісламською, яка в Корані увібрала багато сакральних сюжетів Старого та Нового Заповітів Біблії. Всі вони доповнюють одна одну і в багатьох аспектах  не лише провіденціальному й есхатологічному, а й культурологічному й етичному ― можуть гармоніювати між собою. Отже, Україна ― перспективна, безпечна та приваблива країна для розвитку міжнародного паломницького туризму.

    Регіонами активного міжнародного паломницького  туризму в Україні можуть бути:

    1. Крим (тут зосереджені памятки  християнства і дохристиянських  релігій, іудаїзму, ісламу, караїзму);

    2. Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща, інші  міста, повязані з історією  хасидизму, захороненням цадиків  ― святих, глав хасидистських  громад, які відвідують щорічно десятки тисяч прочан–хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм-духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може і повинен стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин;

    3. Галичина, Буковина, Закарпаття ―  пограниччя латинської і візантійської  культури, перехрестя західного  і східного християнства; регіон, в якому збереглися «святі  місця» католицизму, православя, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й насамперед екуменічно-гуманістичне значення;

Информация о работе Религиозный туризм