Вступ

Останнім  часом стало дуже модно наповнювати  свій дім легкою прохолодою, особливо якщо за вікном плюс тридцять за Цельсієм. І дійсно, приємно сісти до улюбленого крісла й змінити мікроклімат лише легким натисканням декількох кнопок

     Ще  досить недавно, якби пересічну людину попросили скласти список побутових приладів, які вона вважає за потрібне мати в своєму домі, більшість взагалі б не згадала про кондиціонер. За радянських часів ми, в основному, були знайомі з агрегатами виробництва бакинського заводу, віконними кондиціонерами БК. Ними були обладнані кабінети начальства, деякі магазини та організації і, дуже рідко, – квартири

     Сьогодні  ситуація кардинально змінилася. Не зважаючи на те, що Україна – не Африка, і навіть не Китай, де більшу частину  території займає пустеля, вже мало хто захоче влітку відвідувати супермаркет, косметичний салон, стоматологічний кабінет чи спортивний зал, якщо його не обладнано сучасною системою кондиціонування та вентиляції. А ті з нас, що звикли працювати в офісі з кондиціонерами, з усіх сил намагаються і вдома мати змогу створити такий же комфорт для відпочинку після важкого дня та поїздок громадським транспортом у страшну спеку.

     Але, оскільки кондиціонер не є звичним  для більшості побутовим приладом, доводиться покладатися на консультацію сторонніх осіб – продавців магазинів та інших посередників

     За  останні роки кондиціонери перетворилися  з предмету розкошу, доступним великим  фірмам, банкам, ресторанам, на товар  першої необхідності. Підтвердження  цього — стрімке зростання  числа перехожих громадян охочих установити кондиціонер у власному помешканні. Основний чинник, що сприяє поширенню кондиціонерів, — не глобальне потепління, а значне здешевлення кліматичної техніки і потреба в створенні комфортного і гігієнічного середовища.

     Мета  курсової роботи – дослідження структури, широти, повноти асортименту кондиціонерів для підтримання мікроклімату.

     Предмет дослідження курсової роботи – споживні властивості асортименту кондиціонерів.

     Об’єкт дослідження – сучасний асортимент кондиціонерів.

     Завдання  курсової роботи:

     - вивчити історію  створення кондиціонера;

     - вивчити аналіз ринку кондиціонерів  в Україні;

     - вивчити класифікацію кондиціонерів для створення мікроклімату;

     - вивчити товарознавчу характеристику та сучасні тенденції в технології виробництва кондиціонерів для створення мікроклімату на базі магазину «Фоксмарт»; 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1 Історія  створення  кондиціонера

               Про те, що із спекою, що виснажує, можна і потрібно боротися наші далекі предки здогадалися ще тисячі років тому. Напевно, першим холодильщиком можна вважати неандертальця, який виявив, що в печері навіть в найспекотніші дні панує приємна прохолода.

     Коли, пригнувши голови, туристи проходять  по вузьких коридорах, вирубаних  в скелях Долини Царів в Єгипті, і опиняються в похоронній камері фараона, їх єдиним порятунком від духоти підземелля служить невеликий шматок картону, передбачливо виданий служителем підземного музею при вході. Будівельники гробниць, джерелом світла для яких служила масляна лампа, повинні були ще більше страждати від задухи. Тому над входом в гробниці вони зображали богиню Маат, крила якої повинні були приносити фараонові подих свіжого вітру. Ці зображення жартома називають малюнками перших кондиціонерів.

     Жителі  стародавньої Індії клали на підвіконня своїх жител трав'яні рогожі, змочені водою. Випаровуючись, вода охолоджувала повітря, що поступало в приміщення. Так задовго до появи побутової техніки чоловік знайшов спосіб підвищення комфорту в своєму будинку.

     Цікаво, що в основі кондиціонування лежить принцип охолоджування повітря за рахунок випаровування вологи реалізований і в живій природі. Недавно було встановлено, що "живим кондиціонером" є верблюд. Слиз, що виробляється в його носі, насищає вологою сухе повітря пустелі, що поступає в легені. Проте при видиху тварини, на відміну від людини, ця волога знов фільтрується в носі і залишається в організмі верблюда. Повітря, що видихається верблюдом, деколи на 9°С прохолодніше навколишнього повітря, в той час, як видих людини має таку ж температуру, як його тіло.

     Для того, щоб хоч якось врятуватися  від жари правителі старовини  оточували свої палаци тінистими  садами і водоймищами, наповнювали  підвали льодом, а озброєні опахалами  слуги створювали освіжаючий рух  повітря. І аж до середини XVIII століття нічого кращого за хлопчика "арапа" таки не придумали.

     Технічна  революція, яка почалася в позаминулому сторіччі, дуже швидко перевернула  уявлення людей про клімат. Сучасне  поняття "кондиціонер" (від англійського air - condition - "стан повітря") як позначення пристрою для підтримки заданої температури в приміщенні, існує достатньо давно. Цікаво, що вперше слово кондиціонер було вимовлено вголос ще в 1815 році. Саме тоді француз Жанн Шабаннес отримав британський патент на метод "кондиціонування повітря і регулювання температури в житлах і інших будівлях". Проте практичного втілення ідеї довелося чекати достатньо довго.

     Тільки  у 1902 році американський інженер-винахідник Уїлліс Каррієр зібрав промислову холодильну машину для друкарні Брукліна в Нью-Йорку. Найцікавіше, що перший кондиціонер призначався не для створення приємної прохолоди працівникам, а для боротьби з вологістю, друку, що здорово погіршував якість.

     Правда  вже через рік аристократія Європи, відвідуючи Кельн, вважала своїм  боргом відвідати місцевий театр. Причому живий інтерес публіки викликала не тільки (і не стільки) гра трупи, а приємний холодок, що панував в залі для глядачів навіть в найспекотніші місяці. А коли в 1924 році система кондиціонування була встановлена в одному з універмагів Детройта, наплив роззяв був просто запаморочливим. Ці перші апарати і стали предками сучасних систем центрального кондиціонування повітря.

     "Викопним" предком всіх сучасних спліт-систем  і віконних може вважатися  перший кімнатний кондиціонер,  випущений компанією General Electric ще в 1929 році. Оскільки як хладагент в цьому пристрої використовувався аміак, пари якого небезпечні для здоров'я людини, компресор і конденсатор кондиціонера були винесені на вулицю. Тобто за своєю суттю цей пристрій був справжнісінькою спліт-системою! Проте, починаючи з 1931 року, коли був синтезований безпечний для людського організму фреон, конструктори визнали за благо зібрати всі вузли і агрегати кондиціонера в одному корпусі.

     Так з'явилися перші віконні кондиціонери, далекі нащадки яких успішно працюють і в наші дні. Більш того, в США, Латинській Америці, на Близькому Сході, а також на Тайвані, в Гонконзі, а також в Індії і більшості Африканських країн віконні до цих пір є найбільш популярним типом кондиціонерів. Причини їх успіху очевидні: вони приблизно удвічі дешевше аналогічних по потужності спліт-систем, а їх монтаж не вимагає наявності спеціальних навиків і дорогого інструменту. Останнє особливо важливе далеко від вогнищ цивілізації, де легше відловити сніжну людину, ніж знайти громадянина знайомого монтажем холодильної техніки.

     Довгий  час лідерство в області новітніх розробок по вентиляції і кондиціонуванню  повітря належало американським  компаніям, проте, в кінці 50-х, початку 60-х років ініціатива міцно перейшла до японців. Надалі саме вони визначили обличчя сучасної індустрії клімату.

     Так в 1958 році японська компанія Daikin запропонувала  перший тепловий насос, тим самим, навчивши кондиціонери працювати на тепло.

     А ще через три роки відбулася подія  подальший розвиток побутових і напівпромислових систем кондиціонування повітря, що значною мірою зумовив. Це початок масового випуску спліт-систем. Починаючи з 1961 року, коли японська компанія Toshiba вперше запустила в серійне виробництво кондиціонер, розділений на два блоки, популярність цього типу кліматичного устаткування постійно росла. Завдяки тому, що найбільш галаслива частина кондиціонера - компресор тепер винесена на вулицю, в приміщеннях обладнаних спліт-системами набагато тихіше, ніж в кімнатах, де працюю віконні.

     Інтенсивність звуку зменшена на порядок! Другий величезний плюс - це можливість розмістити внутрішній блок спліт-системи в будь-якому зручному місці. Сьогодні випускається немало різних типів внутрішніх устроїв: настінні, підстельові, підлогові і вбудовувані в підвісну стелю - касетні і канальні. Це важливо не тільки з погляду дизайну - різні типи внутрішніх блоків дозволяють створювати найбільш оптимальний розподіл охолодженого повітря в приміщеннях певної форми і призначення.

     А в 1968 році на ринку з'явився кондиціонер, в якому з одним зовнішнім блоком працювало відразу декілька внутрішніх. Так з'явилися мультиспліт-системи. Сьогодні вони можуть включати від двох до шести внутрішніх блоків, різних типів.

     Істотним  нововведенням стала поява кондиціонера інверторного типу. У 1981 році компанія Toshiba запропонувала першу спліт-систему, здатну плавно регулювати свою потужність, а вже в 1998 році інвертори зайняли 95% японського ринку.

     Ну  і, нарешті, останній з найбільш популярних в світі типів кондиціонерів - VRV - системи були запропоновані -в 1982 році компанією Daikin.

     Перший, визнаний істориками техніки кімнатний  кондиціонер випущений в 1929 році компанією General Electric працював на аміаку. Ця речовина небезпечна для людини, що значною мірою стримувало розвиток холодильної техніки.

     Проблема  була вирішена в 1931 році, коли був синтезований нешкідливий для людського організму  хладагент - фреон. Згодом було синтезовано  більше чотирьох десятків різних фреонів, що відрізняються один від одного по властивостях і хімічному складі. Найбільш дешевими і ефективними виявилися R-11, R-12, які довгий час всіх влаштовували. Правда, в останні 15 років вони потрапили в немилість із-за своїх озоноруйнуючих властивостей.

     Фізичні властивості хладагентів залежать від змісту три складових - хлора, фтору і водню. Так у міру зменшення кількості атомів водню горючість хладагентів падає, а стабільність росте. Вони можуть довго існувати в атмосфері, не розкладаючись на частини і завдавати шкоди навколишньому середовищу. А у міру збільшення числа атомів хлора росте токсичність хладагентів і їх озоноруйнуюча здатність.

     Шкода, що наноситься фреонами озоновому шару оцінюється величиною озоноруйнуючого  потенціалу, який рівний 0 для озонобезпечних хладагентів (R-410A, R-407C, R-134А) і до 13 у озоноруйнуючих (R-10, R-110). При цьому за одиницю прийнятий озоноруйнуючий потенціал фреону R-12, до останнього часу найширше поширеного у всьому світі. Як тимчасова альтернатива R-12 був вибраний фреон R-22, озоноруйнуючий потенціал якого складає 0,05.

     Взагалі, бурхлива еволюція хладагентів в  останні 15 років пов'язана в основному  з проблемами екології. Використовувані  в кондиціонерах і холодильниках  фреони були названі головними винуватцями  сумно відомих озонових дірок (що вельми сумнівно). Так це насправді чи ні, але 1987 року був прийнятий протокол Монреаля, що обмежує використання озоноруйнуючих речовин. Зокрема згідно цьому документу, виробники будуть вимушені відмовитися від використання фреону R-22, на якому сьогодні працює 90% всіх кондиціонерів. У більшості європейських країн продаж кондиціонерів на цьому фреоні був припинений 2004 році .І багато нових моделей вже поставляються до Європи тільки на озонобезопасних хладагентах - R-407C і R-410A. 
 
 
 
 
 
 
 

      2  Аналіз ринку кондиціонерів в Україні

     Кондиціонер для вітчизняного споживача — товар новий і престижний, тому обсяги продажу цих виробів постійно ростуть. За останні п'ять років його ємність більш ніж подвоїлася. Місткість ринку оператори оцінюють сьогодні в 50—55 тисяч кондиціонерів у рік

       Загальний обсяг українського кондиціонерного ринку в 2008 році складає понад 380.000 одиниць обладнання. На відміну від рекордних темпів росту українського кондиціонерного ринку в минулому році, сезон-2008 виявився не таким вдалим. Темпи зростання ринку склали близько 20%.

     Основними причинами зниження динаміки прогнозованого росту ринку стали фактори, безпосередньо  пов’язані з кризою, що вибухнула  на світових фінансових ринках та мала серйозний вплив на економічну ситуацію в Україні: