Вплив комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини старшого дошкільного віку в групі

     Соціометричний статус характеризує індивідуальні властивості особистості в якості члена групи [16]. Це кількість виборів (уподобань) яке отримує кожен член групи за результатами соціометричного опитування. Позитивний соціометричний статус характеризує лідерські позиції члена групи [7].

     Лідери - це люди або соціальні ролі, здатні надавати більше ніж інші вплив на колектив. Як правило вони займають центральне місце в структурі  комунікаційної групи, і виявляти ними ініціативи більш ефективні, ніж ініціативи інших членів групи, тобто вони намічають план дій, направляють їх і керують членами своєї групи, які прямують за наміченим ними шляхи і виконують їх рекомендації. Їм належить найважливіша роль у виборі напрямку руху групи, в збереженні її традицій і звичаїв, і вони вселяють у інших членів групи впевненість у досягненні поставлених перед ними цілей.

     Функціями лідерів є функція фахівця  в конкретній області (експерта), тривало  ініціюючого структуру відповідно стоїть перед нею завдання і функція фахівця в області міжособистісних відносин, що регулює психологічний мікроклімат у групі. Негативний Соціометричний статус характеризує дезорганизуючи тенденції в поведінці члена групи. Спеціальною методикою вимірювання соціометричного статусу є соціометрія [7].

     У процесі вибору можуть виявлятися такі внутрішньо-освіти, як вінців (виникають  всякий раз, коли існує обопільний вибір) і тріади (можуть виникати коли всі  три людини подобаються один одному, коли один залучає двох інших, які не особливо подобаються один одному, або коли дві людини залежать від третього, який експлуатує їх). Морено говорить також про утвореннях, зірок, які складаються з природного лідера та його послідовників [16].

     Значення  статусу для людини велике, отже й важливість вивчення даного феномена переоцінити не можна. Неофіційні кодекси, що існують у багатьох закритих групах ефективні тому, що дії більшості людей спрямовані на збереження або підвищення свого особистого статусу в групі.

     Люди  дуже чутливі до думок тих, кого вони знають як індивідів, і, щоб зберегти їхню довіру, вони приносять значні жертви, іноді ризикуючи накликати  на себе обурення офіційних осіб або  навіть смерть (людина не має права  зробити нічого такого, що не відповідало б персоніфікації , яку створили про нього інші, бо будь-яке порушення викличе зміна взаємовідносин).

     Представлення кожної людини про самого себе підтримується  переважно реакціями людей, яких він знає особисто. Кожне переживання  людини якимось чином пов’язане з іншими людьми, і його Я-концепція чітко вплетена в цю тканину взаємин.

     Питання про статус, який займає дитина в  системі міжособистісних відносин, і фактори, що його визначають, досліджувався  вітчизняними та зарубіжними психологами.

     Так в роботі Walker (2004) описано дослідження поведінки дітей 4-5 років (близько 200 дітей) в залежності від їх соціометричного статусу.

     У роботі Braza було показано, що в соціальних взаємовідносинах дітей найбільші  відмінності виявляють два показники: лідерство і готовність слідувати за лідером , тобто бути відома. Непряме підтвердження ролі дорослого у встановленні Соціометричного статусу дитини було отримано в дослідженнях Krantz.

     Виявилося, що соціометричний статус дитини-дошкільника позитивно корелює зі ступенем його участі в просоціальній діяльності. Просоціальна активність дітей дошкільного віку цілком організується і підтримується дорослим, тому дані Krantz свідчать на користь впливу оцінок дорослого на соціометричний статус дитини-дошкільника. Також виявилося, що дети, залучені до соціальної взаємодії, можуть передбачити свій соціометричний статус точніше дітей, не беруть участь у просоціальній діяльності.

     Цікаві  дані були отримані в дослідженні Sandstrom і Coie, в якому вивчалася зв’язок між соціометричним статусом і агресивністю.

     З вітчизняних психологів питаннями  статусу займалися Т. А. Репина, Я. Л. Коломінскій, В. В. Абраменкова.

 

РОЗДІЛ 2.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ  ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА СОЦІОМЕТРИЧНИЙ СТАТУС ДОШКІЛЬНИКА В ГРУПІ 

    Дослідження проблеми впливу комунікативних здібностей на соціометричний статус дитини в  групі старшого дошкільного віку проводилось на базі ДНЗ № 29 „..”  м. Хмельницького.

    Вивчалась частина дітей старшої групи  вищеназваного ДНЗ у складі 14 чоловік (Додаток А). Отже, дана курсова робота, а саме її ІІ розділ – експериментальна частина, будується на вивченні 14 дітей старшої групи ДНЗ № 29.

    Дослідження носить в собі реальні факти діагностики  даної групи дітей, воно проводилось  за допомогою певних методів збору та аналізу фактів, передбачало створення штучної, експериментальної ситуації для їх виявлення.

    У процесі дослідження використовували  такі методи: спостереження; тести; опитування усне (бесіда); опитування письмове (анкетування); експеримент.

     Наше дослідження проходило в декілька етапів.

    Етап 1. Інформаційний - визначення рівня  розвитку комунікативних здібностей дітей старшого дошкільного віку. Для цього у межах комунікативної компетенції нами були виокремлено такі критерії: ініціативність спілкування; наявність контактно-встановлюючих засобів спілкування.

    До  критеріїв були підібрані відповідні показники. Ініціативність спілкування з показниками: наявність навичок спільної діяльності, товариське відношення один до одного. Наявність контактно – встановлюючих засобів спілкування з показниками: виразність інтонацій, наявність засобів невербального характеру. До кожного критерію і показника були розроблені завдання на з’ясування відповідних умінь і навичок.

    Етап 2. Діагностичний. Виявивши рівні розвитку комунікативних здібностей нами було проведено соціометричне дослідження з метою виявлення соціометричного статусу дітей.

    На  першому етапі ми збирали індивідуальні  відомості про дітей: вік, родинні  відносини. Проводився констатуючий експеримент, за допомогою якого ми дізналися про взаємини дітей у групі, їх статусне положення і комунікативні здібності; про залежність статусу дитини від рівня розвитку комунікативних здібностей.

    Спочатку  ми спостерігали за дітьми в групі, за їх відносинами під час різних . видів діяльності: як вони граються, чи з радістю працюють, чи вміють вони гратися разом з іншими дітьми, чи входять у якісь мікрогрупи, які в них стосунки Дані спостереження дали змогу виділити дітей, які завжди граються, працюють наодинці і тих , які ініціативні, займають ведучу позицію в грі, користуються великою популярністю у ровесників.                                                                                                        

    Через чотири дні ми провели бесіду з  вихователем про статус дитини в  групі (Додаток Б) і отримали такі результати:

    Таблиця 2.1

 

    Отже, з бесіди ми можемо зробити висновок, що на думку вихователя, клімат взаємодій  дітей у групі добрий. В групі 2 “лідери”, 4 “бажаних”,  6 “прийнятих” та 2 “ізольованих” дитини.

    Провівши  бесіду з батьками про статус їх дітей у групі (Додаток Б) ми отримали такі результати:

    Таблиця 2.2

 

    Для отримання більш достовірних  даних ми використали метод соціометрії. Однією з його форм є гра “Секрет”. Для цієї гри ми підготували перевідні картинки – по 3 для кожної дитини. Склали список групи: окремо хлопчиків, окремо – дівчаток. Кожній дитині присвоїли порядковий номер.

    Дослідження почали з вступної бесіди з групою:

• Діти, сьогодні ми з вами пограємо в дуже цікаву гру. Але ви повинні вміти зберігати таємницю, дотримуватися порядку і дисципліни.

    Помічник  дослідника вивела усіх дітей в інше приміщення (до спортзалу), де читала їм книжку. Діти по одному заходили до групи, а після дослідження ішли на вулицю. Таким чином діти, котрі вже брали участь в експерименті, не зустрічаються з тими, хто чекає своєї черги – до приходу в групу дитина не знає, в чому полягає гра. Таким чином забезпечувався індивідуальний підхід.

    Коли  дитина заходила до групи, їй повідомляли  правила гри:

• Ось тобі три картинки (на звороті поставлено номер, присвоєний цій дитині в експерименті). Поклади їх по одній на столик трьом товаришам з групи, кому хочеш. Виграє той, у кого виявиться найбільше картинок. Ніхто не знатиме, кому ти поклав, навіть мені можеш не казати, якщо не хочеш (як правило, всі діти самі називали ровесників, яким вони клали картинки, крім того, на них проставлені їхні порядкові номери).

    У результаті експерименту ми отримали таблицю (Додаток В), з якої видно, скільки виборів отримав кожен  член групи. Це число визначає положення  дитини в системі стосунків або, за прийнятою в соціометрії термінологією, її “соціометричний статус”.

    Після перегляду шаф, ми відмітили пусті  і доклали в них картинки, щоб  діти не переживали негативних емоцій. Далі всіх дітей запросили підрахувати, в кого скільки картинок, на цьому гра закінчилась.

    Ми  підрахували результати за такою схемою:

    6-7 подарунків отримали діти –  зірки;

    3-5 подарунків отримали бажані діти;

    1-2 подарунки отримали прийняті  діти;

    нічого  не отримали ізольовані діти.

    Виходячи  з цих результатів ми оформили соціограму у вигляді трьох кіл. З правої сторони ми розмістили хлопчиків у вигляді трикутників, а з лівої – дівчаток у вигляді кружечків.

    Розміщення  дітей на соціограмі відповідає кількості  отриманих ними виборів. Отже, в першому колі розмістили “зірок”, тобто дітей, які мають високий статус (набрали 6 – 7 подарунків). Це Березюк Катя – 6 подарунків, Демидюк Дмитро – 6, Кредич Андрій – 6, Плюта Алла – 7.