Метод синектика

            Синектика - найсильніша із створених за кордоном методик психологічної активізації творчості. Вона є подальшим розвитком і вдосконаленням мозкового штурму. Однак якщо звичайний метод мозкового штурму проводиться людьми, не навченими спеціальним творчим прийомам, то синектика передбачає собою метод пошуку ідеї шляхом атаки виниклої проблеми спеціалізованими групами професіоналів з ​​використанням ними різних аналогій і асоціацій.

            Термін "синектика" в буквальному перекладі з грецького означає "поєднання різнорідних елементів ". Метод "синектика"був запропонований американським вченим У. Гордоном, який отримав різнобічну підготовку в Гарвардському, Каліфорнійському, Пенсильванському та Бостонському університетах.

              Роботи в цьому напрямі він почав в 1944 р., аналізуючи діяльність однієї винахідницької групи, що вирізнялася високою продуктивністю, а потім (у 1952-1959 рр..) запропонував свою методику. У першу групу синектиків, яка була організована в США Дж. Гордоном в 1952 р., входили люди різної кваліфікації та освіти: архітектор, інженер, біолог, дизайнер. Несподівано для всіх ця група зробила багато винаходів.

                Навчання синектики, відповідно до тверджень фахівців, можливо тільки на практиці, шляхом участі у роботі вже підготовлених груп синектиків, прослуховування плівок засідань синектичних груп.

У 1960 р. В. Дж. Гордон організував фірму "Сінектікс інкорпорейтед", яка бере на навчання групи фахівців з різних фірм і посилає в них своїх співробітників для участі у вирішенні технічних, організаційних та інших проблем. З 1965 р. президентом фірми став Дж.М. Прінс, який вніс низку удосконалень у методику.

         У повному словнику англійської мови дано таке визначення: "Синектичні групи - групи людей різних спеціальностей, які зустрічаються з метою спроби творчих рішень проблем шляхом необмеженого тренування уяви та об'єднання несумісних елементів". 
       Виходячи із особливості методу, бажано, щоб члени синектичної групи представляли якомога більше сфер діяльності. Синектор - це людина з широким кругозором, яка має, як правило, дві спеціальності (наприклад, лікар - механік). Людина, яка займається різноманітною діяльністю, краще підготовлена для участі в синектичній групі, ніж спеціаліст, який все життя займається однією сферою діяльності. Людей оригінального і незалежного розуму і які мають підприємницьку "жилку" прийнято вважати більш підходящими кандидатами у синектичну групу, ніж тих, у кого ця риса характеру не дуже розвинута. Члени синектичної групи повинні характеризуватися емоційною зрілістю, здатністю до узагальнення, високим рівнем стимуляції, здатністю ризикувати, обов'язковістю. Група повинна складатися із спеціалістів, що знаходяться у нормальних особистих відношеннях, без ворожнечі, неприязні, що нерідко буває у груповій роботі.      В процесі роботи кожний член групи   повинен сприймати нараду, як змагання і пропонувати задуману ідею у своїй інтерпретації. Незгоди, які виникають під час обговорення, слід, наскільки це можливо, пом'якшувати.

          Створення синектичної групи, яка складається з 5-7 чоловік, потребує достатньо тривалого часу, приблизно рік. Тому на відміну від групи "мозкової атаки", яка формується на короткостроковій основі, синектична група формується на більш тривалий період. Створені синектичні групи проходять спеціальну підготовку, при цьому більш досвідчені синектори передають свій досвід новачкам.

            Головне в методі "синектика"- це використання знань і досвіду кожного члена групи для визначення ідей і можливих шляхів їх реалізації. Спеціалісти -ботаніки намагаються показати, як з аналогічними проблемами справляється світ рослин, зоологи- світ тварин і т.д.

Синектори працюють по певній програмі, яка удосконалюється  з часом, як і програма підготовки самих синекторів.

          Синектика як метод пошуку ідеї - це, по суті, мозкова атака досліджуваної проблеми спеціалізованими групами професійних фахівців, інженерів, консультантів, експертів з використанням ними різних аналогій і асоціацій.

         Теоретичні основи синектики, як і інших методів активізації перебору варіантів, досить нескладні. На думку Гордона, творчий процес можна пізнати і він піддається удосконаленню: треба вивчати записи вирішення завдань, треба регулярно тренуватися на найрізноманітніших задачах. Гордон робить наголос на необхідності попереднього навчання, на використанні спеціальних прийомів, на певній організації процесу рішення.

          Застосування синектики у вирішенні інноваційної проблеми включає в себе 4 етапи:

• На першому етапі синектори формулюють і уточнюють "проблему, як вона дана". Особливістю цього етапу є те, що, як правило, ніхто із учасників сесії, крім керівника, не посвячений у конкретні умови задачі. Вважається, що передчасне конкретне формулювання задачі утруднює абстрагування, не дає можливості вийти із звичайного ходу мислення.
• На другому етапі формулюють "проблему, як її розуміють". Розглядають можливість перетворити незнайому і незвичну проблему у ряд більш звичних задач.  Кожний учасник повинен знайти і  сформулювати одну із цілей поставленої проблеми. По суті, на цьому етапі проблеми діляться на підпроблеми.
• На третьому етапі ведеться генерування ідей. Починається "екскурсія" по різним галузям техніки, живої природи, психології тощо для виявлення того, як аналогічні проблеми розв'язуються в задачах, далеких від поставленої проблеми.
• На четвертому етапі проводиться критична оцінка ідей експертами.

          Синектичне засідання, яке триває, як правило, декілька годин, складає незначну частину загального часу вирішення поставленої задачі. Решту часу синектори вивчають і обмірковують одержані результати, консультуються зі спеціалістами, експериментують, займаються пошуками кращих способів реалізації рішення.

Глобально синектика включає в себе два  базових процеси:

 
а) Перетворення незнайомого в знайоме.

 
б) Перетворення знайомого в незнайоме.

 
А. Перетворення незнайомого в знайоме.

 
          Перше, що робить людина, якій належить вирішити проблему - намагається її зрозуміти. Цей етап роботи дуже важливий, він дозволяє звести нову ситуацію до вже випробуваним, відомим. Для початку роботи над проблемою повинні бути висловлені конкретні припущення, хоча в подальшому, в процесі роботи, розуміння проблеми буде змінюватися. Процес перетворення невідомого у відоме веде за собою величезну різноманітність рішень, але вимога новизни - це, як правило, вимога нової точки зору, погляду на проблему. Більшість з проблем не є новими. Сенс у тому, щоб зробити їх новими, створивши тим самим потенціал для виходу на нові рішення.

 
Б. Перетворення знайомого в незнайоме.

 
         Перетворити знайоме в незнайоме - означає спотворити, перевернути, змінити повсякденний погляд і реакцію на речі, події. У "відомому світі" предмети завжди мають своє певне місце. У той же час різні люди можуть бачити один і той самий об'єкт під різними кутами зору, несподіваними для інших. Наполягати на розгляді відомого як невідомого - основа творчості.                                                   Синектика виділяє чотири види аналогій: пряма, символічна, фантастична, особиста.  
              1. При прямій аналогії даний об'єкт порівнюється з більш-менш схожим аналогічним об'єктом в природі або техніці. Наприклад, для удосконалення процесу забарвлення меблів застосування прямої аналогії полягає в тому, щоб розглянути, як пофарбовані мінерали, квіти, птахи і т. ін. або як забарвлюють папір, кіноплівки і т. ін. 
            2. Символічна аналогія вимагає формулювання фрази, буквально в двох словах, але щоб було відображено суть явища. Наприклад, при вирішенні завдання, пов'язаного з мармуром, знайдено словосполучення "веселкова сталість", так як відшліфований мармур (крім білого) - весь у яскравих візерунках, що нагадують веселку, але всі ці візерунки постійні. 
            3. При фантастичній аналогії необхідно представити фантастичні засоби або персонажів, які виконують те, що потрібно за умовами задачі. Наприклад, хотілося б, щоб дорога існувала там, де її торкаються колеса автомобіля. 
            4. Особиста аналогія (емпатія) дозволяє представити себе тим предметом або частиною предмета, про який йде мова в задачі. У прикладі з забарвленням меблів можна уявити себе білою вороною, яка хоче змінити колір. Потрібно в буквальному сенсі входити "в образ" цієї ворони, щоб на собі відчути все, що дістається їй, і що вона відчуває.

           Робота з підготовки синектичних груп йде з 1955 року. За цей час було підготовлено дуже велика кількість ефективно працюючих фахівців. Синектика успішно намагається перетворити деякі несвідомі механізми у свідомі так, щоб вони спрацьовували б відразу, як тільки в них з'являється необхідність. Найбільш ефективна робота синектиків в області пошуку ідей нових товарів, у створенні ефективної і незвичайної реклами. 
 
 
 
 
 

Стуктура  сучасного синектичного процесу 
 

Проблема, як вона дана (ПЯД).Постановка проблеми в загальному вигляді. 
 
 

Аналіз  проблеми з метою перетворення її з незнайомої в знайому.

Відкидання  перших рішень.

Проблема  як її розуміють (ПЯР).

Питання, що викликає аналогію.

Групування  різних видів аналогій.

Розвиток аналогій. 
 
 

Використання аналогій. Застосування понять аналогій до ПЯК або ПЯР для

генерування нових ідей.

Нова  ідея.

Розвиток  та конкретизація ідеї. 

Література:

1. Грабовецкий Б.Є Основи економічного прогнозування. Навчальний посібник. - Вінниця: ВФ ТАНГ, 2000.

2. А.В. Чус, В.Н. Данченко "Основы технического творчества". – М.: 2002. 

3. http://ru.wikipedia.org/wiki