Розробка робочої документації на пакет матеріалів для виробу

 

1.3. Характеристика та перспективи  розвитку асортименту матеріалів.

 

До текстильним товарів відносяться тканини, трикотаж, неткані матеріали, валяльно-повстяні, кручені і інші вироби. Текстильні товари виробляють з текстильних волокон двох типів: натуральних і хімічних, пряжі і ниток. З волокон, попередньо не перероблених пряжу або тканини, виготовляються лише деякі текстильні товари - вата, фетрові і повстяні вироби, окремі види нетканих матеріалів. Серед текстильних виробів провідне місце за обсягом виробництва і значенням належить тканинам.

Виробництвом текстильних товарів займається текстильна промисловість, яка за роки виросла у велику галузь народного господарства, оснащеної сучасною технікою. Заново створено вітчизняне текстильне машинобудування, реконструйовані і побудовані сотні нових текстильних комбінатів, організовано виробництво хімічних волокон і допоміжних матеріалів.

Намічено поліпшити структуру текстильних матеріалів, максимально замінити натуральні волокна в технічних тканинах хімічними волокнами, а тканини - нетканими матеріалами.

У формованої ринкової моделі ХХI століття одним з пріоритетів реального зростання економіки і національної безпеки країни є ефективний розвиток текстильної промисловості, раніше що була бюджетоутворюючою і виробляє стратегічно важливі вироби, що використовуються практично у всіх галузях і сферах економіки.

Зимова підгрупа об'єднує бумазею, фланель і байку - вибілені, гладко фарбовані і набивні тканини з кардна апаратної пряжі з начосом. Зимові тканини багатьох артикулів мають у качці віскозні пряжу або штемпельно волокно. Бумазея - тканина саржевого переплетення, з одностороннім начосом; фланель - саржевого і полотняного переплетення, з двостороннім начосом, більш легка, ніж бумазея; байка нагадує фланель, але товщі її.

Ворсові тканини. Ця група включає вельвет-корд, вельвет-рубчик, полубархат і оксамит з основоразрезним ворсом. Їх виготовляють уточню-ворсові переплетенням з гребінь і кардна пряжі. Завдяки красивому увазі, високої міцності та стійкості до стирання вони користуються підвищеним попитом. Вельвет-корд - тканина з широким рельєфним рубчиком, гладкофарбовані або набивна. Вельвет-рубчик відрізняється більш вузьким рубчиком, меншою висотою ворсу. Полубархат має гладку ворсову поверхню.

Підкладкові тканини. Підкладкові бавовняні тканини характеризуються темним кольором і високим вмістом апретом, якій робить їх поверхню гладкою і ковзної, що має важливе практичне значення для підкладки. За ткацької структурі ці тканини нічим не відрізняються від інших білизняних і платьевих тканин. До типових Тканини підкладкові групи відносяться: Коленко, саржа рукавна, тканина бортовочная, тканина кишенькова.

Зимові тканини характеризуються більшою щільністю і масою, наявністю одностороннього начесного ворсу. Виробляють їх посиленим сатіновий переплетенням, гладко фарбовані або меланжева.

Швейні нитки. Нитки - загальна назва тонкоскрученного матеріалу, що має малий діаметр. Випускаються нитки на: котушках, жорстких паперових гільзах, в мотках, бобінах, і куфтах.

Види ниток.

Нитки швейні бавовняні, при триразовому збільшенні

За видом і маркою нитки можуть бути: суворі, матові і глянсові. Матові нитки, що випускаються із спеціальним жировим покриттям, називаються «взуттєві».

Поділяються на торговельні номери: 00, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 80, 100 і 120.

Нитки в три шари складання виробляються багатокруточними. Нитки в шість, дев'ять і дванадцять шарів складання виробляються двокруточними.

Швейна фурнітура. Фурнітура - це допоміжні матеріали, які застосовують під час виготовлення швейних виробів: ґудзики, гачки, кнопки, пряжки, нитки, корсажна стрічка тощо.

За призначенням ґудзики поділяють на кілька груп: пальтові, костюмні, платтяні, білизняні, дитячі та формені. Виготовляють ґудзики з наскрізними дірочками і глухі, тобто зверху без дірочок. Такі ґудзики мають знизу вушко з отвором для нитки. Кольорові, різноманітної форми ґудзики пришивають не тільки для застібання одягу, а й для оздоблення його.

Ґудзики бувають із пластмаси, перламутрові, металеві, скляні, рогові, кістяні, дерев'яні, прес-порошкові, акрилатові, фенопластові, ґудзики з полістиролу, а також обтягнуті тканиною, тобто обшиті зверху тканиною.

Крім ґудзиків, для застібання застосовують кнопки платтяні, гачки, петельки, застібки „блискавка”, пряжки. 

Кнопки найчастіше пришивають до суконь та блузок із закритою застібкою.

Гачки та петельки виробляють із сталевого або мідно-цинкового дроту; щоб захистити від корозії. Їх лакують, оксидують, нікелюють або просліблюють. За призначенням гачки бувають: шубні, пальтові, для плащів, кителів, гімнастерок, для жіночих блузок і суконь. Є також спеціальні гачки для застібання штанів. 

Застібка „блискавка” складаються з двох бавовняних і шовкових стрічок з рядами металевих або пластмасових зубчиків і замка. Металеві деталі застібок мають бути нікельованими або хромованими, а пластмасові – з декоративним чи лаковим покриттям. Використовують застібки-блискавки з не рознімним ходом замка для суконь, спідниць, штанів, а з рознімними – для спеціального та спортивного одягу.

Оздоблювальні матеріали – це стрічки, тасьма, шнури, мереживо, тюль. шитво. Вони широко використовуються у швейному виробництві для оздоблення одягу, а також як прикладні матеріали. В якості оздоблювальних матеріалів застосовують також тканини, шкіру, замшу, хутро, одягову фурнітуру, бісер тощо.

Докладні стрічки: кіперна, бортова, корсажна, корсетна, стрічка для штанів.

Одягово допоміжні: еластичні, підв’язувальні, бандажні та інші стрічки.

Шнури за способом виробництва бувають плетені, сукані й в’язані. Найпоширенішими в швейному виробництві є сутаж, синелька, бортові, петельні, корсетні та оздоблювальні шнури.  Також для оздоблення використовують ще мереживо гіпюр.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що тема курсової роботи актуальна. Метою є вивчення, узагальнення та систематизація теоретичного матеріалу наукової та навчальної літератури, нормативно-технічної документації, періодичної преси, а також проведення аналізу асортименту, якості та конкурентоспроможності бавовняних тканин.

 

1.4. Опис зовнішнього вигляду моделі проектованого виробу

 

Характеристика конструктивних особливостей жіночого пальто:

Пальто жіноче молодшої вікової групи з вовняних пальтових тканин. Пальто прямого силуету з зміщеною бортовою потайною застібкою на 5 ґудзиків та 5 обметаних петель.

Пілочки без виточок і кишень, прямі. Нагрудна виточка із зрізу пройми реглану.

Спинка пряма без конструктивних елементів із середнім швом.

Комір відкладний асиметричний на одну сторону .

Рукави реглан, двох шовні, довгі.

Довжина пальто нижче лінії стегон

Підкладка викроєна на основі лекал з тканини верху.

Для даного виробу рекомендовано тканину гладко-фарбовану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Вибір пакету матеріалів  для виробу

 

2.1. Обґрунтування типового  пакету матеріалів для виробу

 

До основних  властивостей матеріалів відносяться:

• геометричні;
• механічні;
• естетичні;
• фізичні;
• теплові;
• технологічні.

До геометричних властивостей тканин  належать:  довжина, ширина, товщина.

Довжина мірних текстильних виробів є характеристикою їх кількості. Одиницею довжини тканин, нетканих трикотажних  полотен, стрічок тощо є  переважно метр, а дрібних  і поштучних виробів – сантиметр. У виробничих  умовах довжину міряють на спеціальних машинах  або на  мірних столах, а в побуті – за допомогою мірних засобів, лінійок.

Ширина тканини – показник, від  якого залежить кількість погонних  метрів,необхідних для крою того чи іншого виробу. Від ширини тканини залежить вибір  моделі, розроблення конструкції, розкладення лекал  під час розкрою.

Товщина тканини – це показник, який  найбільше впливає на  її  призначення й обробку в  швейному виробництві. Товщина тканини залежить від лінійної густини пряжі і  ниток, їх звитості, переплетення, щільності та обробки. Товщина пряжі (ниток), їх структура суттєво впливають на  теплозахисні властивості тканини, їх жорсткість, проникність, здатність до драпірування тощо.

Механічні властивості належать до категорії найважливіших, оскільки  з ним пов’язані призначення, можливості використання текстильних  матеріалів для виготовлення тих  і, врешті, їх зносостійкості та терміни експлуатації. Основні механічні властивості -  це міцність, подовження, зминання, драпірування, зносостійкість та ін.

Естетичні властивості тканини забезпечують їх гарний зовнішній вигляд і привабливість – колір,  колорит, блиск, прозорість тощо.Під  час естетичної оцінки швейних  матеріалів звертають увагу  на  здатність тканини довільно утворювати складки, враховують їх розміри, округлість, характер хвилястості, легкість формування.

До фізичних  властивостей текстильних  матеріалів переважно належать ті, за якими оцінюють гігієнічність одягу, зокрема  гігроскопічність і вологовіддачу, водовбирання, водотривкість,  повітропроникність, паропроникність, пиловловлюваність і пилопроникність, теплові та електричні властивості.

До теплових  властивостей тканин належать теплозахисні, вогнестійкі. теплозахисні властивості тканин – це  їх  здатність зберігати тепло, яке  виділяється тілом людини. Ці властивості  залежать від  виду, якості волокнистого складу та  будови тканин. Вогнестійкість характеризує стійкість тканини до відкритого полум’я й оцінюється часом займання.

Технологічними називають властивості тканин, які виявляються  на  різних  етапах швейного виробництва -  в процесі розкроювання, зшивання та волого-теплової обробки. До групи технологічних належать такі властивості : ковзкість, опір різанню, обсипальність, розсувальність, прорубування, зсідання, формування під дією  волого-теплової обробки.

Хімічні властивості - це комплекс властивостей, що характеризують відношення матеріалів і з'єднань одягу до дії різного роду хімічних речовин, вживаних при пранні і хімічній чистці.

Всі властивості одягу мають певні якісні або кількісні значення, що коливаються по величині ознаки в межах заданого рівня якості виробу.

При проектуванні одягу хорошої якості важливо наділяти не тільки продукт певною сукупністю властивостей, а й кожну властивість певними ознаками, що відповідають умовам експлуатації. Основні параметри властивостей одягу наведені в державних стандартах та нормативно-технічних документах. Кількісний та якісний склад властивостей виробу залежить від призначення, умов експлуатації та функцій, виконуваних одягом, вимог споживачів і умов виготовлення.

 

2.2. Виріб і характеристика  властивостей основного матеріалу.

 

Пальтові матеріали виконують одну зі своїх функцій - захист людини від охолодження. Забезпечення цієї функції в певній мірі досягається при відповідних значеннях теплового опору і повітропроникності основного матеріалу. Основний матеріал для демісезонного пальто повинен мати високе теплове опір. Так як в пакеті матеріалів немає вітрозахисною прокладки, то основний матеріал необхідно вибирати з невисоким значенням повітропроникності. Крім того, пальтові тканини повинні бути достатньою мірою влагопроводнимі, оскільки накопичення вологи в одязі призводить до збільшення її теплопровідності і підвищенню тепловтрат людини. Однак занадто високі влагопроводность і гігроскопічність основного матеріалу пальто можуть призвести до інтенсивного поглинання їм атмосферної вологи і зниження теплозахисних властивостей. Вимоги, що пред'являються до матеріалів для пальто, визначаються природно-кліматичними умовами тих кліматичних поясів (зон), для яких вони призначені. Найбільш жорсткі вимоги встановлені для матеріалів одягу і пакетів з матеріалів для кліматичних зон особливо холодного і холодного клімату. 

Визначення волокнистого складу досліджуваної тканини

Волокнистий склад  тканини слід врахувати під час моделювання, конструювання, крою та пошиття швейних  виробів. Волокнистий склад визначають органолептичним і лабораторним способами. На практиці в швейному виробництві найчастіше  застосовують органолептичний метод, при якому волокнистий склад тканини визначають за допомогою органів чуття (зір, дотик). При визначенні волокнистого складу тканини цим методом звертають увагу на її колір, блиск, м’якість, жорсткість, товщину, щільність,  пружність (зминання), вид  ниток основи і піткання, обривність цих  ниток, гігроскопічність.

Обрана тканина на дотик м’яка й еластична. Внаслідок зминання на тканині не виявляється залишкова деформація. Під час обривання і розкручування пряжа розпадається на волокна різні за товщиною та довжиною. Тканина характеризується невисокою гігроскопічністю. Пряжа горить яскраво-червоним полум’ям, утворюючи чорну кульку з характерним запахом пір’я але не розтирається тому роблю висновок що присутня і синтетична нитка. За всіма характерними показниками органолептичного методу обрана тканина є напів-вовняних пальтових тканин.

Під час визначення волокнистого складу тканини лабораторним способом користуються мікроскопами, запальничкою та хімічними реактивами. Для визначення складу тканини цим методом потрібно добре  знати будову волокон, та  їхні хімічні властивості. Лабораторний спосіб дає змогу отримувати більш точні результати, ніж органолептичний, але на практиці волокнистий склад  тканини здебільшого визначають органолептичним способом.