Роздрібна торгівля, як сфера підприємницької діяльності

План

Вступ                                                                                                                                               3

1. Підприємства роздрібної торгівлі                                                                                         4

2. Функції роздрібної торгівлі                                                                                                    5

3. Форми роздрібних торгівельних підприємств                                                                   6

4. Описання деяких форматів торгівлі                                                                                   8

5. Роздрібна торгівля, як сфера  підприємницької діяльності                                            9

Висновок                                                                                                                                      11

Література                                                                                                                                   12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Роздрібною вважається торгівля, в  якій покупцем є кінцевий споживач, а не комерційне підприємство чи організація. На відміну від оптового продажу  приводом для закупівлі в роздрібній торгівлі є задоволення особистих потреб покупця або членів його сім'ї за рахунок споживання купленого товару. Розбіжність у меті купівлі товару є суттєвою для маркетологів, оскільки купівельні мотиви є панівним чинником під час сегментації ринку і визначення цільової групи споживачів.

Роздрібні торгівці займаються торговою діяльності для отримання прибутку, однак є певні розбіжності  в управління такими підприємствами, які відрізняють їх від оптовиків. Внаслідок особливого характеру  своєї діяльності роздрібні торгівці ретельніше відстежують деякі показники ефективності. Характер більшої частини рішень роздрібного торгівця визначається рішеннями керівництва щодо очікуваного прибутку, оборотності товарних запасів, торгівельного асортименту, факторів місцезнаходження, зручності торгових точок і прогнозованого рівня обслуговування споживачів.

У разі започаткування і подальшого розвитку роздрібного підприємства перед його керівництвом постає проблема вибору моделі стратегічного розвитку. Існують дві моделі стратегічного розвитку роздрібного підприємства – традиційна і сучасна.

Традиційна модель характерна для  підприємств, які мають високий  рівень прибутку, невисокі показники  оборотності і великий обсяг  послуг, які надаються споживачам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підприємства роздрібної торгівлі.

Сучасна модель характерна для підприємств, що мають невисокий рівень прибутку, високу оборотність і невеликий  обсяг надаваних споживачам послуг. Останнім часом дедалі більше поширюється  друга модель підприємства роздрібної торгівлі, в якій досягається висока рентабельність капіталу через постійне вдосконалення управління активами і використання сучасних інформаційних технологій.

У виборі моделі стратегічного розвитку роздрібного підприємства – з  низьким рівнем прибутку і високим коефіцієнтом оборотності товарних запасів, чи з високим рівнем прибутку і низьким коефіцієнтом оборотності товарних запасів – важливо визначити, які саме засоби сприяють досягненню фінансової цілі підприємства. Для досягнення високих фінансових показників керівництво підприємства може управляти прибутком, оборотністю активів, фінансовими засобами. Якщо існує ринковий тиск, спрямований на зниження рівня прибутку, керівництво підприємства головну увагу зосереджує на прискоренні оборотності активів.

Усе це призводить до того, що керівництво  роздрібних підприємств приділяє дедалі більше уваги таким показникам, як обсяг продажу на квадратний метр площі, обсяг продажу на одного торгового  працівника, обсяг продажу на одну купівлю.

Для визначення загальної прибутковості торгівельного підприємства торгівці визначають і аналізують три взаємопов'язані показники:

 Валовий прибуток від інвестицій  у товарні запаси – цей показник  свідчить про ефективність управління  запасами.

 Валовий прибуток на одного  працівника, який працює повний робочий день, – цей показник намагаються максимізувати.

 Валовий прибуток на один  квадратний метр торгівельної  площі – свідчить про ефективне  використання торгівельної площі. 

Основними напрямами сучасного  розвитку роздрібних торгівельних підприємств є нововведення в управління процесом обслуговування споживачів, поява потужних роздрібних мереж, дедалі більше поширення принципу самообслуговування, використання засобів зв'язку і комунікаційних технологій, зростання впливу роздрібних мереж на ринок.

Роздрібні торгівці виконують низку  функцій, які збільшують цінність надаваних  ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Функції роздрібної торгівлі

Роздрібні торгівці виконують низку  функцій, які збільшують цінність надаваних ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції:

 Забезпечення певного асортименту  товарів і послуг – середній  супермаркет пропонує приблизно  15 тис. найменувань товарів більш  як від 500 виробників. Пропонуючи  такий широкий асортимент, торгівець надає своїм покупцям можливість придбати товари найрізноманітніших марок, фасонів, розмірів, кольорів і цін в одному й тому самому місці. Водночас існує певна спеціалізація роздрібних торгівців на конкретному асортименті.

Дроблення партій товару, що надходять у роздрібну торгівельну мережу – для зниження витрат на перевезення виробники зазвичай відправляють роздрібним торгівцям великі партії товарів у відповідній упаковці і тарі. А роздрібні торгівці пропонують продукти в невеликих кількостях, що відповідають запитам окремих споживачів і домогосподарств. Це, власне, і є функцією дроблення партій товарів, які надходять у роздрібну торгівлю.

 Зберігання запасів – це  необхідно для того, щоб споживачі  могли придбати в магазині  будь-який товар зі звичайно пропонованого.

 Забезпечення сервісу – роздрібні  торгівці надають споживачам  послуги, які полегшують процес  купівлі і використання товарів.  Роздрібні торгівці демонструють  ті товари, які в них є, таким  чином, що споживачі мають можливість  їх розглянути, потримати в руках, іноді і спробувати ще до того моменту, як вони здійснять купівлю. У роздрібній торгівлі є спеціальні працівники, готові в будь-який момент відповісти на запитання покупців і надати додаткову інформацію.

 Збільшення цінності товарів і послуг – пропонуючи певний товарний асортимент, розбиваючи великі партії на дрібніші, зберігаючи запаси і надаючи послуги, роздрібні торгівці збільшують цінність товарів і послуг для споживачів.

Щодо виконуваних функцій у  роздрібній торгівлі нині існує дві протилежні тенденції. Перша – зростання роздрібних мереж спеціалізованих магазинів з вузьким товарним асортиментом, жорстким керівництвом і орієнтацією на певний вид товару. Ці мережі належать до категорії потужних роздрібних торгівців, яких ще називають підприємствами "тісного контакту", оскільки вони задовольняють індивідуальні вимоги з обслуговування, що пред'являються кожним покупцем.

Друга тенденція – зростання  числа великих магазинів з  погляду зайнятої ними площі, які  використовують складські технології і принцип самообслуговування, пропонуючи велику кількість товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Форми роздрібних торгівельних підприємств

Стратегії вибору товарів закупівельниками

Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різноманітні. Магазини роздрібної торгівлі класифікують за різними ознаками. Розглянемо деякі з них.

1. Широта і насиченість товарного  асортименту: 

-спеціалізовані магазини пропонують  вузький асортимент великою насиченості; 

-універмаги пропонують багато  асортиментних груп, кожною асортиментною групою займається спеціальний відділ, що має власних закупівельників;

-універсами – це великі підприємства  самообслуговування з низьким  рівнем витрат і великим обсягом  продажу; 

-супермаркети – доволі великі  підприємства самообслуговування з низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажу;

-магазин товарів повсякденного  попиту – невеличкі магазини  у житлових районах з найнеобхіднішими  товарами вузького асортименту; 

-торгівельні комплекси, які  займають значні площі. Крім універмагів і універсамів, спеціалізованих магазинів, на території комплексів розміщують автомобільні стоянки, розважальні підприємства, філії банків тощо.

2. Форма власності: 

-незалежний роздрібний торгівець  – підприємець, який має власний  магазин;

-торгівельна мережа – сітка  магазинів передбачає спільне  володіння кількома магазинами;

-роздрібний франчайзинг – така  форма організації роздрібної  торгівлі поширена в сфері  послуг – ресторани, закусочні,  і грунтується на договірних  стосунках між виробником, оптовиком і роздрібним торгівцем. Фірма-франчайзер надає роздрібним торгівцям право використовувати свою марку, унікальну відпрацьовану технологію – так званий формат франшизи;

-орендований відділ – це  відділ в універмазі, який здають  в оренду третій стороні.

3. Цінова політика:

-магазини з високим рівнем  цін; 

-магазини з середнім рівнем  цін; 

-магазини з низьким рівнем  цін; 

-магазини знижених цін. 

4. Рівень обслуговування:

-самообслуговування характерне  для магазинів типу "універсам", у яких продають товари повсякденного попиту;

-обмежене обслуговування характерне  для магазинів, де продають  товари ретельного вибору і  споживачам потрібна докладніша  інформація і допомога продавця. Такі магазини надають додаткові  послуги у вигляді надання  кредиту, доставки товарів тощо;

-повне обслуговування – такі  магазини надають усі можливі  види послуг – від демонстрації  моделей одягу до використання  різних форм кредитування.

Оскільки закупівельникам доводиться вибирати товари з багатьох конкуруючих  між собою торгових марок, кожна з яких має індивідуальні властивості, проблему, з якою стикаються закупівельники, можна визначити як проблему вибору торгових марок з урахуванням властивих їм характеристик.

Оцінка окремих торгових марок  і джерел їх постачання передбачає розгляд альтернативних джерел з урахуванням усіх або деяких з наведених нижче характеристик товарів: фактичний рівень споживчого попиту або передбачуваний рівень попиту щодо нового товару; передбачуваний обсяг валового прибутку; запланований обсяг продажу; терміни придатності товару; ціни й умови постачання; передбачуваний рівень обслуговування; репутація виробника; імідж торгової марки; сприяння постачальника просуванню торгової марки.

Під час вибору товарів використовують кілька стратегій. Так, закупівельник може використовувати лінійно-адитивну стратегію вибору, за якою він присвоює кожній з наведених характеристик товару індивідуальні вагові коефіцієнти, що відображають важливість кожного показника для закупівельника.

Іноді використовують кон'юнктивну стратегію вибору, згідно з якою закупівельник встановлює мінімальні граничні показники для кожної характеристики, а потім порівнює з цими значеннями показники конкуруючих торгових марок. Якщо значення якоїсь характеристики однієї з торгових марок виявиться меншим граничного мінімального значення, ця марка буде виключена з розгляду як можливий варіант для включення в асортимент торгівельного підприємства.

Існує також лексикографічна стратегія  вибору, за якою характеристики торгової марки розташовують відповідно до ступеня їхньої важливості. Потім закупівельник порівнює всі альтернативні джерела поставок за одним, найбільш важливим критерієм. Зазвичай вибирають ту торгову марку, яка перевершує всі інші за цим показником. Коли ж цьому показнику відповідає кілька торгових марок і закупівельник відчуває труднощі з вибором, він переходить до другого за значущістю показника і повторює процедуру спочатку. Цей процес послідовного порівняння характеристик триває доти, доки не буде зроблено остаточний вибір.

Стратегії, які використовують закупівельники для вибору торгових марок, мають важливе значення для маркетингової програми постачальників, оскільки надають інформацію щодо критеріїв оцінки і вибору закуповуваних товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Описання деяких форматів торгівлі

Гіпермаркет - магазин самообслуговування, що торгує продовольчими і непродовольчими  товарами на єдиній торговельній площі  та пропонує додаткові послуги. Торговельна  площа гіпермаркету - не менше 3000 кв. м. Асортимент товару - від 30 до 55 тисяч найменувань. Гіпермаркети мають паркування, що відповідає торговельній площі з паркувальним індексом від 4,5 до 6 машиномісць на 100 кв.м. Зона обслуговування гіпермаркету може досягати семи кілометрів у радіусі.