Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання

         У характеристиці оплати приміщення  слід зважати на оплату: жилого  приміщення(площі); надлишкової жилої  площі; пільг для певних осіб; тимчасово відсутніх наймачів; обчислення оплати; строки внесення плати і порядок стягнення заборгованості та ін.

         Законодавство встановлює (ст.. 66-69,70,95,101,144,162) плату за користування житлом  і комунальними послугами. Плата  за житло в будинках державного і громадського фонду обчислюється виходячи з загальної площі квартири. Норма загальної площі на одного мешканця встановлюється в розмірі 21 м/кв. Розмір плати встановлює Кабінет Міністрів України.

         Наймач оплачує в одинарному  розмірі  ту площу, яка не перевищує встановленої норми (ст..66ЖК України-1,5 норми) з розрахунку на наймача і членів його сім’ї. Плата за користування площею понад установлену норму стягується в підвищеному розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

         Якщо згідно з законом загальна площа зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім’ї , така площа не вважається надлишковою.

         Крім плати за житлову площу,  стягується ще й плата за  комунальні послуги (водопостачання, газ, електро - і теплову енергію) та інші послуги за затвердженням в установленому порядку тарифами.

        Для певної категорії наймачів  і членів їхніх сімей законодавство  передбачає пільги в оплаті  жилої площі та комунальних  послуг. До таких законів відносять:

        1. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р.

        2. Закон України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи” від 19 грудня 1991р.

        3. Закон України “Про статус  ветеранів війни, гарантії їх  соціального захисту” від 22 жовтня 1993р.

         4. Закон України “Про основні  засади соціального захисту ветеранів  праці та інших громадян похилого  віку в Україні” від 16 грудня 1993р. та ін.

         Для окремих спеціалістів, які  проживають у сільській місцевості, законодавство передбачає користування безоплатним житлом і паливом. Особи, які користуються житлом за договором піднайму, забов’язані вносити квартирну плату в розмірі, що не перевищує розміру плати наймача. В разі переселення наймача в інше житло на період капітального ремонту наймач оплачує лише площу, яку фактично наймає.

         Отже, законодавства регулює порядок, розмір і термін внесення квартирної плати за користування жилою площею і комунальними послугами.

         Договір найму жилого приміщення  може бути змінено тільки за  згодою наймача, членів його сім’ї та наймодавця. До випадків зміни договору найму відносять: за вимогою члена сім’ї наймача; за вимогою наймачів, які об’єдналися в одну сім’ю; в разі визнання наймачем іншого члена сім’ї; на вимогу наймача; на вимогу наймодавця.

         Член сім’ї наймача може вимагати, за згоди інших членів сім’ї, укласти з ним осібний договір найму. Якщо частина площі, відведена йому, може бути відокремлена у вигляді відрубного приміщення.

         За незгоди інших членів сім’ї питання може бути вирішено в судовому порядку.

         Якщо громадяни, які мешкають  в одній квартирі, об’єнаються  в одну сім’ю, то вони мають  право вимагати від наймодавця  укласти договір жилого найму  з одним із членів сім’ї.  У разі відмови наймодавця  справу може бути вирішено  в судовому порядку.

         Якщо члени сім’ї вимагають укласти договір жилого найму з іншим наймачем, за умові, що попередній наймач помер чи втратив право на житло, а наймодавець не погоджується, питання може бути вирішено в суді.

         Наймач жилого приміщення за  згодою всіх дорослих членів сім’ї може будь-коли зажадати припинення дії договору найму: в разі вибуття наймача і членів його сім’ї в інше місце на постійне проживання; коли вибувають не всі члени сім’ї, то право на площу втрачають тильди ті, хто вибуває.

         Договір житлового найму в будинках державного і громадського житлового фонду на вимогу наймодавця може бути розірваний лише у випадках, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що можуть обвалитися.

         Виселення допускається лише у випадках, передбачених законодавством, і проводиться в судовому порядку. В адміністративному порядку з санкції прокурора можуть бути виселені лише громадяни, котрі самовільно зайняли жилі приміщення, або ті, які проживають в будинках, що можуть обвалитися.

        

      Збереження  жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

       
              Якщо наймач жилого приміщення або члени сім’ї тимчасово відсутні, то жиле приміщення за ним зберігається протягом шести місяців. 
У випадках, коли наймач або члени його сім’ї були відсутні понад шість місяців, але з поважних причин, цей строк може бути продовжено за заявою відсутнього наймодавця, а в разі спору – судом. 
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у таких випадках:

       
            – призов на дійсну строкову військову службу, а також призов офіцерів запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років – протягом усього періоду проходження служби; перебування на дійсній військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби – протягом перших п’яти років проходження служби;

        
            – тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи (екіпаж суден, працівники геологічних партій, експедицій тощо) або у зв’язку з навчанням (студенти, аспіранти тощо) – протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

       
              – поміщення дітей на виховання в державний дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника – протягом усього часу перебування, якщо в жилому приміщенні, з якого вибула дитина, залишились проживати інші члени сім’ї; якщо в такому жилому приміщенні не залишилися інші члени сім’ї, воно може бути надане іншим громадянам, але після повернення таких дітей їм надається жиле приміщення позачергово;

       
              – виїзд у зв’язку з виконанням обов’язків опікуна (піклувальника) – протягом усього часу виконання цих обов’язків;

       
              – виїзд для лікування в лікарняно-профілактичному закладі – протягом усього часу перебування в ньому;

       
                 – взяття під варту – протягом усього часу перебування під слідством і судом.  
У названих випадках право користування жилими приміщеннями зберігається за тимчасово відсутніми протягом шести місяців з дня закінчення зазначених строків.

      Квартирна плата. Плата за комунальні послуги.

       
                Розмір плати за користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлових фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України. В одинарному розмірі оплачується жила площа, що належить наймачеві та членам його сім’ї за встановленими нормами 13,65 м2, а також зайва площа, коли її розмір не перевищує на всю сім’ю половини норми жилої площі, яку належить мати одній особі. Плата за користування рештою зайвої жилої площі береться в підвищеному розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги), крім квартирної, нараховується згідно з тарифами затвердженими Кабінетом Міністрів України. 

      Житлова субсидія.

       
               З метою соціального захисту населення у зв’язку з поступовим підвищенням обсягу відшкодування ним фактичних витрат, пов’язаних з користуванням житлом, його утриманням та з оплатою послуг водо-, тепло-, газопостачання і водовідведення, вивезенням побутового сміття та рідких нечистот (житлово-комунальні послуги), 4 лютого 1995 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову “Про надання населенню субсидій для відшкодування на оплату житлово-комунальних послуг”.

       
              Житлова субсидія – це зниження за рахунок місцевих бюджетів щомісячної плати за житлово-комунальні послуги сім’ям, у яких нарахована плата за житло та комунальні послуги у межах норм споживання перевищує 15 % їх сімейного сукупного доходу.

       
 Відповідальність за порушення житлового законодавства.

       
               Підставою для накладення відповідальності за порушення житлового законодавства є поведінка особи. За неналежне використання житлового фонду та інші порушення житлового законодавства встановлена кримінальна, адміністративна і цивільна відповідальність.

       
 Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за такі дії:

       
           – заняття житлової площі підопічного внаслідок зловживання опікунськими правами;

       
          – незаконний обшук;

       
            – незаконне виселення чи інші дії, які порушують недоторканість житла громадян;

       
             – самовільне будівництво жилого будинку, якщо за ці дії протягом року було застосоване адміністративне стягнення та інше.

       
              Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлений перелік адміністративних правопорушень у сфері житлових прав, житлово-комунального господарства і благоустрою, за скоєння яких накладається адміністративна відповідальність.

      До  таких правопорушень відносяться:

       
             – порушення посадовими особами порядку постановки на облік громадян, які потребують покращення житлових умов;

       
              – недотримання встановлених строків заселення житлових будинків і жилих     приміщень;

       
               – порушення правил експлуатації жилих будинків, безгосподарське їх утримання;

       
             – самовільне переобладнання і перепланування жилих будинків;

       
             – самовільне заняття жилого приміщення;

       
              – порушення правил утримання собак, котів та інше.

       
              За невиконання сторонами зобов’язань за договором найму жилого приміщення може накладатись цивільна відповідальність. Так, наприклад, за невиконання наймодавцем обов’язку щодо ремонту жилого приміщення у випадках, які викликані невідкладною необхідністю, дає право наймачу провести ремонт і стягнути з наймодавця (ЖБК) вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок квартирної плати. 
Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов’язаний за свій рахунок привести приміщення в попередній стан. 
Підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, об’єктам благоустрою і зеленим насадженням на ділянках, які прилягають до будинків, зобов’язані відшкодувати заподіяну шкоду.

      Отже, житлове законодавство являє собою комплексну, самостійну галузь законодавства, що закріплює, охороняє та регулює правові відносини між фізичними і юридичними особами та іншими суб'єктами в питаннях виникнення, розвитку і припинення житлових правовідносин під час реалізації конституційного права людини і громадянина на житло. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЛАН 

1. Житлове право  України: поняття і предмет його правового регулювання.
2. Житлове законодавство України: загальна  характеристика. Житловий кодекс України.
3. Житловий фонд України та його види.
4. Право громадян на житло і  форми його реалізації.
5. Порядок надання житла громадянам, які потребують покращення житлових умов.
6. Договір житлового найму: поняття, значення та відповідальність за його невиконання.
7. Приватизація державного житлового фонду.

8. Користування  жилими приміщеннями в будинках державного і гроамадського житлового фонду.