Поняття суб’єкта злочина згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Марта 2011 в 00:56, курсовая работа

Описание работы

Метою дослідження є узагальнення існуючого стану та законодавчої регламентації наявної проблеми, в аспекті визначення проблемних питань, щодо суб’єкта злочину, згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн.

Відповідно до обраної мети вирішуються такі теоретичні завдання:

◦визначити поняття суб'єкту злочину та його місце у складі злочину за кримінальним правом України.
◦висвітлити підходи до розуміння суб'єкту злочину за законодавством країн англосаксонської та романо-германської правової системи.

Содержание работы

Вступ 3-4.

1. поняття суб’єкта злочину та його місце

у складі злочину за кримінальним правом україни 5-13.

2. Суб’єкт злочину за законодавством країн

Англо-саксонської системи права. 14-21

3. Суб’єкт злочину за законодавством країн 22-28

континентальної системи права.

Висновки. 29-31

Список використаної літератури.

Файлы: 1 файл

Первая часть курсовой.doc

— 252.50 Кб (Скачать файл)

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ 
 
 
 

Кафедра кримінального права 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

на тему: «Поняття суб’єкта злочина згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн» 
 
 

                Студента  2 курсу 1 потоку

                денного відділення, група № 5

                Інституту прокуратури та слідства

                Чулкова Антона Павловича.

                Науковий  керівник:

                к.ю.н.,проф. Мірошниченко

                Наталя  Анатолівна.  
                 

Одеса

2010 

Зміст 

                                                                                                                           СТОР.                                                                                             

Вступ                                                                                                                                                                                                                         3-4.                                                                             

1. поняття суб’єкта злочину та його місце          

у складі злочину за кримінальним правом україни          5-13.                                                                 

2. Суб’єкт злочину за законодавством країн

Англо-саксонської  системи права.                                                                14-21

3. Суб’єкт злочину за законодавством країн                          22-28

континентальної системи права.                             

Висновки.                                                                                                     29-31                                                                             

Список  використаної літератури.                                                 32-35                               
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Вчення  про суб'єкт злочину привертає увагу не лише українських учених-юристів, психологів, психіатрів, педагогів, представників інших наук, але також теоретиків і практиків багатьох зарубіжних держав.

    Необхідність  повного і всебічного дослідження  даного питання диктується тим, що як в теорії, так і в судовій практиці є спірні питання, пов'язані з поняттям суб'єкта злочину. У свою чергу, вивчення суб'єкта злочину в зарубіжному кримінальному законодавстві (зокрема, інститутів відповідальності, покарання, співучасті в злочинах із спеціальним суб'єктом, осудності та ін) дає можливість глибше зрозуміти сукупність всіх елементів (ознак), цілісного вчення про склад злочину.

    Пояснення поняття і сутності суб'єкта злочину, а також вивчення кримінального  законодавства зарубіжних держав будь-якої орієнтації в історичному аспекті мають важливе методологічне значення для вітчизняної науки кримінального права та вдосконалення судово-слідчої практики.

    У рамках правового інституту суб'єкта злочину в даний час вимагають  порівняльно-правового аналізу такі важливі і породжують численні дискусії серед вчених питання, як: встановлення віку, починаючи з якого індивід може нести кримінальну відповідальність; підстави визнання особи, яка вчинила злочин, осудною, обмежено осудною або неосудною; кримінально-правове значення стану сп'яніння; обґрунтування можливості та доцільності залучення до кримінальної відповідальності юридичних осіб.

    У зв'язку з цим представляється  важливим дослідження окремих елементів  складу злочину в кримінальному  праві різних зарубіжних держав, з  тим щоб використовувати результати даних досліджень для проведення комплексного аналізу всіх елементів у сукупності. Ці та інші проблеми дають можливість говорити про актуальність вибраної мною теми курсової роботи.

    Об'єктом курсової роботи є суспільні відносини, що складаються при притягненні до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, та визнання їх суб'єктами злочину, і що виражаються в різних підходах до розгляду основних ознак суб'єкта злочину в кримінальному України та зарубіжних країн.  

    Предметом моєї роботи кримінальне законодавство України та зарубіжних країн, а також практика його застосування правоохоронними органами та судами.

    Метою дослідження є узагальнення існуючого стану та законодавчої регламентації наявної проблеми, в аспекті визначення проблемних питань, щодо суб’єкта злочину, згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн.

    Відповідно  до обраної мети вирішуються  такі теоретичні завдання:

    • визначити поняття суб'єкту злочину та його місце у складі злочину за кримінальним правом України.
    • висвітлити підходи до розуміння суб'єкту злочину за законодавством  країн англосаксонської та романо-германської правової системи.

    Формування  низки методологічних основ вчення про суб'єкта злочину відноситься  до теорій і правових поглядів І. Канта, Г. В. Ф. Гегеля, А. Фейєрбаха,

І. Г. Фіхте  і інших філософів і дослідників  права, відчутно вплинули на розвиток світової правової думки. Питання про суб'єкт злочинним діяння за крімінальнім законодавством зарубіжніх держав у своїх працях розглядали такі вчені, як:

І. Козочкін, Н. Кузнєцова, Р. Міхеєв, О. Сітківська, С. Яценко та інші.

    Великий внесок у розробку проблем пов'язаних із суб'єктом злочину у своїх  дослідженнях на різних етапах розвитку нашої держави внесли відомі вчені  в галузі кримінального права, кримінології, психіатрії та психології: Ю. М. Антонян, Я.М.Брайнін, М. Г. Іванов, В. С. Орлов, В. С. Прохоров, О. А. Піантковскій, О.М.Трайнін, В. Г. Павлов, Н. А. Мірошниченко.

    Питання суб'єкту злочину є дуже важливими  в теорії і практиці застосування норм кримінального права, оскільки суб'єкт злочину є одним з елементів складу злочину як підстави кримінальної відповідальності. Без встановлення суб'єкта злочину не може бути виконання і одне з кримінально-процесуальних завдань, а саме: покарання винних і недопущення покарання невинних.  
 
 
 

1. поняття суб’єкта злочину та його місце у складі злочину за кримінальним правом україни.                                                                 

    Суб'єкт  злочину в кримінальному праві - це один з обов'язкових елементів складу злочину, який являє собою сукупність ознак, зазначених у кримінальному законі, і означає особу, яка може і зобов'язана нести перед державою кримінальну відповідальність у разі вчинення ним суспільно небезпечного діяння. Інакше кажучи суб'єкт злочину - особа, яка здійснює вплив на об'єкт кримінально-правової охорони і здатна нести за це відповідальність 1.

    У Загальній частині КК виділено спеціальний  розділ IV - «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)». У Кримінальному Кодексі дається визначення загального суб'єкта злочину, яким є «фізично осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наступати кримінальна відповідальність»2.

    Для того щоб визначити, чи містить вчинене діяння склад злочину, а отже, чи можлива кримінальна відповідальність, необхідно з'ясувати, чи володіє особа, яка вчинила це діяння, встановленими в законі ознаками. Такими ознаками, передбаченими у всіх складах злочинів, є осудність і досягнення певного віку. Ці ознаки незмінні і обов'язкові для всіх складів.

    Тому  в процесі розслідування справ  дуже важливо встановити точний вік  особи (число, місяць, рік народження). У тих же випадках, коли відсутні підтверджуючі це документи, необхідно  провести судово-медичну експертизу 3.

    Згідно  з постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу з кримінальних та цивільних справах» від 30.05.1997 р. № 8 для встановлення рівня  загального розвитку неповнолітнього, ступеня його розумової відсталості  та для вирішення питань, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі керувати ними, може бути проведена судово-психіатрична, психологічна або комплексна психолого-психіатрична експертиза 4. Вимоги до даної експертизи закріплені в ст.433 КПК України, а також в інших нормативно-правових актах. Судово-психіатрична експертиза (надалі - експертиза) призначається органами досудового слідства та суду і проводитися за їх відповіднім рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особини5.

    Перш  за все суб'єктом злочину може бути фізична особа. Тому кримінальна  відповідальність з кримінального  права України має завжди строго індивідуальний характер, тобто відповідальності підлягає тільки та фізична особа, яка вчинила злочин або була співучасником його здійснення. Цей висновок фактично закріплений у статтях 6, 7 і 8 КК, де говориться, що нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства6.

    Важливою і невід'ємною ознакою суб'єкта злочину є досягнення певного віку. Вік - це визначений за документами юридичний період життя людини. Вік виміряється часом. При наявності документів вік особи визначається документами. При відсутності документів вік встановлює судово-медична експертиза 7.

    І тут варто відразу ж помітити, що як теорія кримінального права, так  і кримінальне законодавство  різних правових систем, а також  нашої держави пов'язують з віком  суб'єкта злочину настання кримінальної відповідальності, при порушенні ним норми кримінального закону 8.

    Питання про обрання певного мінімального віку кримінальної відповідальності є кримінально-політичним: в кожній країні і в кожний історичний період він вирішується по-своєму, виходячи з діючих у даний момент політичних, соціальних, економічних умов 9.

      У частині 1 ст. 22 КК України прямо зазначено, що «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності — чотирнадцять років — за окремі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів зазначені, наприклад, такі, як: умисні вбивства (статті 115-117 КК), умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121; частини 3 статей 345, 346, 350, 377, 398); диверсія (ст. 113), бандитизм (ст. 257), зґвалтування (ст. 152), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187) і деякі інші. Передбачений ч.2 ст. 22 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність з чотирнадцяти років, є вичерпним.

    Особа вважається, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з нуля годин наступної доби 10.

    Обов'язковою  ознакою суб'єкта злочину є також осудність. Суб'єктом злочину може бути лише осудна (ч. 1 ст. 19 КК) або обмежено осудна (ст. 20 КК) особа. Осудність - нормальний стан психічно здорової людини, що виражається у здатності віддавати звіт у своїх діях і керувати ними 11.

Информация о работе Поняття суб’єкта злочина згідно кримінальному законодавству зарубіжних країн