Социальная педагогика

ВСТУП 

     Одна  з актуальніших проблем сьогодення – поширення вживання наркотичних речовин підлітками. Це соціальне явище має свою динаміку і закономірності розвитку.

     Найпоширенішими наркотичними речовинами є алкоголь і тютюн. Серед споживачів тютюну 6-8% - діти молодших класів і навіть дошкільнята. Курить кожний п’ятий п’ятикласник, майже половина восьмикласників і майже 60% випускників шкіл. У великих містах третина підлітків піддаються ранній алкоголізації.

     Така  сумна статистика свідчить про відсутність  мотивованої спрямованості підлітків на формування та збереження свого здоров’я. Водночас це також наслідок відсутності в суспільстві пріоритету здорового способу життя [1; с. 5].

     Вживання  тютюну та алкоголю поширено в більшості  країн протягом багатьох століть. Молодь починає вживати алкоголь у різному  віці залежно від країни, хоча найчастіше це підлітковий період або період «ранньої дорослості», коли зростає  період вживання ще й інших психоактивних  речовин. Протягом багатьох років вживання алкоголю та тютюну досліджувалися такими вченими різних країн як: О.М. Балакірєв,

О.О  Яременко, А.Й Капська, Н.Максимова., А. Маюров, Н. Анісімов,

О.І. Пилипенко, С.Л. Гарницький та багато інших [1; 5; 10; 14].

     На  сьогоднішній день, на жаль, помолодшала  вікова група дітей, котрі пробують палити цигарки і вживати алкогольні напої. Проблема підліткового куріння та алкоголізму стає рік від року все гострішою. Все більше неповнолітніх виявляються втягненими в ці звички з шкільної лави. Встановлено, що люди, котрі почали палити до 15-річного віку, помирають від раку легень в 5 раз частіше, ніж ті, котрі почали курити після 25 років.

     В нашій роботі ми детальніше зупинимося на тютюнопаління та алкоголізмі  як звичках, котрі не переслідуються законом, офіційно дозволені, проте провокують негативні наслідки у здоров’ї та поведінці, викликаючи залежну поведінку від нікотину та алкоголю, і можуть перерости, при появі сприятливих умов, у інші види адиктивної поведінки.

     Негативний  вплив тютюнопаління та алкоголізму  на осіб молодого віку та необхідність розробки відповідних профілактичних і корекційних програм розглядається  на державному рівні, що відображено  в „Концепції реалізації державної  політики в сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів на 2002-2010 роки”, в Міжгалузевій комплексній  програмі „Здоров’я нації” на 2002-2011 рр. (постанові Кабінету Міністрів  №14 від 10.01.2002 р.), наказах Міністерства освіти і науки України №57 від 12.02.2001р. “Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах та установах Міністерства освіти і науки України”, і №148 від 27.02.2002 р. „Про підвищення рівня профілактичної роботи серед дітей та молоді по запобіганню незаконному вживанню наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів[3].

                 У дослідженнях А.Й. Капської ,О.М.Балакірєва, О.О. Яременка,

Б.С. Братусь з питань профілактики девіантної (відхилення від норми) поведінки школярів у навчально-виховному процесі, зазначено, що існує реальна проблема формування адиктивної поведінки (від англійського слова аddiction – „шкідлива звичка”) дітей шкільного віку, виявами якої є тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотичних речовин [1; 5; 6].

             Необхідно звернути увагу на той факт, що поява негативних звичок є тільки наслідками, а причини, як зауважують фахівці Н. Максимова,

С. Толстоухова, А. Маюров, Н. Анісімов, Л.М. Завацька та ін., пов'язані з труднощами саморегуляції (відчуття, самооцінка, відношення, турбота про себе) й адаптації. Медичні обстеження довели, що такі залежності не передаються генетично, передається лише схильність до них, яка формується під дією негативних чинників соціального середовища [9; 10].

       Отже, мета нашої роботи полягає у здійсненні аналізу соціально-педагогічної діяльності по попередженню тютюнопаління та алкоголізму у дітей та підлітків, розробці профілактичного заняття та пропозицій, що допоможуть покращити ситуацію вживання психотропних речовин у середовищі старшокласників.

     Предметом нашої курсової роботи є соціально-педагогічна технологія по попередженню тютюнопаління та алкоголізму у старшокласників.

     Об’єктом курсової роботи є старшокласники (16-17 років).

     Суб’єктом курсової роботи є соціальний педагог, волонтери та педагогічний колектив школи.

     Методи, які присутні в нашій курсовій роботі:

     1)Аналіз  наукової та методичної літератури

     2)Метод  соціальної діагностики (анкетування)

     3)Методи  профілактичної інтервенції (бесіда, диспут, створення ситуації морального  вибору, вправляння)

     4)Методи  соціально-педагогічної організації 

     4)Соціально-педагогічний  тренінг 

     Відповідно  до мети були поставленні такі завдання:

1. Дослідити історичний аспект виникнення шкідливих звичок серед підлітків.
2. З’ясувати причини та наслідки до яких призводять поширення тютюнопаління та алкоголізму серед старшокласників.
3. Визначити форми та методи профілактики попередження негативних звичок у підлітків.
4. Розробити заняття по профілактиці тютюнопаління та алкоголізму засобами інтерактивних технік.
5. Визначити та сформулювати методичні рекомендації, щодо підвищення ефективності діяльності соціального педагога з попередження шкідливих звичок у підлітків.

 
 

РОЗДІЛ  І.  ТЕОРЕТИКО –  МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ  ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТЮТЮНОПАЛІННЯ  ТА АЛКОГОЛІЗМУ У  СТАРШОКЛАСНИКІВ. 

1. Загальні  характеристики соціально-педагогічної технології.

     Термін  “соціально–педагогічна технологія”  з’явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні  технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити  той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

     Технологія  соціально – педагогічної діяльності – це практична діяльність соціального  педагога, яка характеризується раціональною послідовністю використання найрізноманітніших засобів, методів для досягнення результатів. Будь-яка технологія передбачає існування програми або алгоритму  дій.

     Основними ознаками технології є:

          1) розділення, розчленовування процесу на внутрішньо пов'язані між собою етапи, фази, операції;

     2) координованість і поетапність  дій, направлених на досягнення  очікуваного результату;

     3) однозначність виконання процедур  й операцій (вирішальна, неодмінна  умова досягнення результатів,  адекватних поставленій меті).

Впровадження  технології в соціально-педагогічну  діяльність дозволяє:

     а) з’економити сили і засоби;

     б) будувати соціально-педагогічну діяльність на науковій основі;

     в) підвищити ефективність вирішення  проблеми;

     г) вирішити питання діагностики, профілактики, адаптації та               реабілітації особистості (тобто соціалізувати  особистість).

     Соціально-педагогічні  технології, як вважають науковці, –  це механізм забезпечення мотиваційної, інформаційної й операційної  культури людини; інструмент, що стимулює вільний індивідуальний вибір на рівні сучасної культури, за якого змінюється поведінка суб'єктів виховання у процесі освоєння нової цінності або покращення свого стану, спонуки до доброчесності внутрішніми потребами та переконаннями.

     Розрізняють дві основні форми застосування соціально-педагогічних технологій:

              1) створення програм, які містять засоби і способи діяльності;

              2) здійснення діяльності, побудованої на основі таких програм.

     Крім  того, соціально-педагогічна технологія має свої принципи:

• Індивідуально-особистісний підхід до клієнта;
• Опора на позитивні сторони особистості;
• Конфіденційність;
• Командна робота різних фахівців у ході вирішення проблеми.

Соціально-педагогічні  технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь  світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім  середовищем).

     Аналіз  літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє виділити наступні етапи використання соціальних технологій:

     1) теоретичний, який передбачає  обґрунтування мети і об’єкту  технологічного впливу, виділення  складових компонентів соціального  процесу та з’ясування зв’язків  між ними;

     2) методичний, який пов’язаний з  підбором методів та засобів  впливу, збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення  результатів аналізу у висновки  та рекомендації;

     3) процедурний, що пов’язаний з  практичною діяльністю по апробації  розробленого алгоритму використання  методів і засобів. 

Також, упроваджуючи соціально-педагогічну  технологію, варто знати, що вони мають  ряд функцій:

– діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні  проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;

– прогностична, що передбачає виявлення і облік  окремих громадян чи спільнот, які  відносяться до груп соціального  ризику і прогнозування можливих змін;

– системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися  у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню  системи надання допомоги на різних рівнях;

– організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії  клієнтів;

– активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію  само- і взаємодопомоги;

– практична, яка полягає у наданні різноманітних  видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків  між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;

– розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій  і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а  також менеджмент органів соціального  управління;

– евристична, яка сприяє поглибленню розуміння  соціальних проблем, покращенню освітньої  і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації.

Отже, соціально-педагогічна  технологія є невід’ємною частиною соціально-педагогічної діяльності справжнього фахівця. 
 
 
 
 
 

2. Історичний  аспект виникнення шкідливих  звичок у старшокласників.

     Міцні алкогольні напої та тютюн швидко поширилися по всьому світу, насамперед за рахунок постійного зростання  промислового виробництва. Вони так  швидко увійшли у побут, що практично  жоден художник чи поет не обходив  цю тему. Сцени пияцтва зображені  на давніх картинах голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу шкідливих звичок розуміло багато передових людей свого  часу.

       Куріння тютюну має майже 500-річну  історію. Відкриття Христофором  Колумбом в 1492 році Америки  пов’язано з відкриттям європейцями  багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи  на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно  привезли листя та насіння  тютюну в Європу. Особливо популярним  тютюн став в XVII –XVIII столітті.

     «Викрадач розуму» - так називають алкоголь з давніх часів. Про п’янкі властивості  спиртних напоїв люди довідалися не менш як за 8000 років до нашої ери –  з появою керамічного посуду, завдяки  якому стало можливим виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикоростучого винограду. Першу пляшку горілки виготовив  араб Рагез у 860 р. Перегонка вина для отримання спирту різко посилила пияцтво [1; с. 32].