У 1648—1653 pp. гетьман Б. Хмельницький
постійно підтримував зв’язки з правлячими
колами Московської держави. Одразу після
Корсунської битви гетьман звернувся
з листом до московського царя Олексія
Михайловича, повідомив про перші перемоги
козаків і спробував заручитися його підтримкою
у війні з поляками. Ситуація була досить
складною. Союзниками Хмельницького були
кримські татари, які були ворогами Московської
держави. Річ Посполиту й Московію поєднував
Поляновський мирний договір 1634 р. Уряд
останньої не хотів його порушувати. Після
початку повстання на кордоні з Україною
зосереджувалися московські війська,
які могли в разі прохання польського
уряду рушити в наступ проти козаків. Після
отримання московським урядом листа Хмельницького
запланований похід в Україну було скасовано.
30 грудня 1648 р. гетьман відправив
до Москви посольство, очолюване
полковником С. Мужиловським, клопотатися
про надання воєнної допомоги
і прийняття Війська Запорозького
у складі Чернігівського, Київського,
Брацлавського, Подільського, Волинського
воєводств і Мозирського повіту
московським царем «під свою
руку». Це було перше зафіксоване
у виявлених джерелах прохання
Хмельницького перейти під протекцію
Московської держави. Проте московський
уряд, через власну неготовність
до війни з Польщею, відмовився
обговорювати питання військової
допомоги. Було заявлено, що лише
після того, як Хмельницький і
козаки самостійно звільняться
з-під польської влади, вони можуть,
якщо побажають, перейти в підданство
до московського царя.
У наступні роки гетьман неодноразово
повторював своє бажання прийняти протекцію
московського царя, але той не поспішав
давати відповідь і уважно спостерігав
за ситуацією в Україні. У середині 1650
р. московський уряд звинуватив ослаблену
війною з козаками Річ Посполиту в систематичних
порушеннях Поляновського договору й
розірвав його.
Від серпня 1651 до травня 1653 р.
в Москві майже безперервно працювали
українські посольства, які за наказом
гетьмана вели переговори, вимагаючи згоди
на прийняття Гетьманщини під «государеву руку».
У червні 1653 р. Хмельницький попередив
московську сторону, що в разі затягування
переговорів прийме протекцію турецького
султана.
1 жовтня 1653 р. на скликаному
в Москві Земському соборі
було ухвалено рішення: «Військо
Запорозьке з містами і з
землями прийняти під государеву високу
руку» та про оголошення війни Речі Посполитій.
Для реалізації цього рішення до Гетьманщини
вирушило спеціальне московське посольство,
очолюване боярином Василем Бутурліним.
IV. Закріплення нових
знань учнів
Бесіда за запитаннями
1) Як ставилися до Гетьманщини
країни Європи, що належали до
католицького табору?
2) Яка з країн протестантського
табору найбільш приязно ставилася
до України?
3) Назвіть держави, із
якими підтримувала зовнішньополітичні
зв’язки Гетьманщина за часів
Б. Хмельницького.
4) Яким було головне
завдання зовнішньої політики
гетьмана в роки війни?
5) Коли вперше Хмельницький
звернувся до московського царя
прийняти «під свою руку» Військо
Запорозьке?
6) Яке рішення ухвалив
Земський собор у Москві 1 жовтня
1653 р.?
7) Коли відбулася Переяславська
рада?
8) Що таке «Березневі
статті»? Які їх основні положення?
V. Підсумки уроку
Утворення Української гетьманської
держави стало помітною подією міжнародних
відносин, що змінило рівновагу сил між
державами Центрально-Східної Європи.
Завдяки гнучкій зовнішній
політиці Б. Хмельницького в роки війни
Україна змогла утворити і зберегти свою
державність.
Відносини з Московською державою
мали важливе значення для Гетьманщини.
Допомога московського уряду була необхідна
гетьману, щоб довести до перемоги боротьбу
за визволення з-під влади Речі Посполитої.
Україно-московська міждержавна угода
1654 р. юридично визначила перехід Гетьманщини
під протекторат Московської держави.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати § 18 підручника.
2.2 Методична розробка нестандартного
уроку. Інтерактивний урок (Історія України)
Тема: Українська держава – Гетьманщина
в системі міжнародних відносин.
Мета: охарактеризувати міжнародне
становище та зовнішню політику Української
козацької держави — Гетьманщини; визначати
місце Гетьманщини в міжнародних відносинах
тогочасної Європи; характеризувати відносини
Гетьманщини з Кримським ханством, Молдовою,
Московією; розвивати вміння аналізувати
історичні події; виховувати інтерес та
повагу до історичного минулого України.
Тип уроку: комбінований урок з використанням
інтерактивних методів
Обладнання: підручник, ілюстрації
Основні поняття: Гетьманщина, нунцій
Історичні діячі: Б.Хмельницький, І.Торрес, О.Кромвель,
В.Бутурлін
Хід уроку
І. Мотивація пізнавальної
діяльності учнів
Здавна говорять:
“Не май сто рублів, а май сто друзів».
Так само й у політиці – не май багато
грошей, а май добрих сусідів.
Зовнішньополітична
діяльність Б. Хмельницького переслідувала
мету — забезпечити найбільш сприятливі
умови для ведення військових дій, а також
не допустити створення коаліцій держав
на чолі з Польщею. Як відомо, Б. Хмельницький
насамперед налагодив зв’язки з Кримським
ханством. Водночас гетьман вів активні
переговори з Туреччиною.
Він обмінюється
з Портою — урядом Османської імперії,
посольствами, заявляє про готовність
прийняти протекторат султана (1651), прагне
заручитися його підтримкою.
Іншим об’єктом
зовнішньої політики Української держави
булла Молдова. Гетьман підтримував взаємини
з правителями Трансільванії і Валахії,
прагнув налагодити контакти з Венеціанською
республікою та Бранденбургом. Відомо,
що до Б. Хмельницького написав листа навіть
керівник англійської буржуазної революції
Олівер Кромвель.
ІІ. Повідомлення
теми, мети й завдань уроку
План
- Місце Гетьманщини в міжнародних
відносинах тогочасної Європи.
- Зовнішня політика Гетьманщини.
- Відносини між Українською
державою й Московією.
ІІІ. Подання нової інформації
Учитель. Події Національно-визвольної
війни набули широкого міжнародного розголосу.
Особливо світ сколихнув факт утворення
Української гетьманської держави. Ці
події європейські володарі сприйняли
неоднаково. Їхнє ставлення зумовлювалося
складними міждержавними відносинами,
зовнішньополітичними інтересами багатьох
країн, неоднозначними, часто суперечливими,
подіями.
Розподіл сил у тогочасній
Європі визначали реформаційні та контрреформаційні
рухи. У зв’язку з цим усі країни поділялися
на три табори: католицький, протестантський
і православний.
ІV . Інтерактивна частина
Метод «Акваріум»
Учні в класі поділяються
на три групи. Кожна із груп буде представляти
країни певного табору: перша група —
католицького, друга — православного,
третя — протестантського. Удома вони
повторили матеріал про реформаційні
та контрреформаційні рухи в Європі та
їх наслідки. Учні визначають держави
, які належать до певного табору, розкривають
їхню роль на міжнародній арені та виконують
випереджальне завдання про те, як ці країни
могли поставитися до новоутвореної Української
гетьманської держави. Учням дозволяється
також користуватися матеріалом підручника.
Кожна група, по-черзі знайомить інші групи
з своєю темою, визначає свою позицію,
відповідає на питання й заперечення інших
груп, потім відбувається обмін груп місцями.
Після виступу кожної групи робиться узагальнюючий
висновок. На виконання завдання учням
відводиться 20 хв.
Запитання групам
1. Які держави належать
до вашого табору?
2. Чому саме ці держави?
3. Кого із держав підтримуєте
ви — Річ Посполиту чи Українську державу?
Чому? І як саме?
«Робота з ілюстраціями» (для опрацювання ілюстрації
учням надається 5 хв.)
Т. Шевченко «Дари в Чигирині»
Учитель. Прокоментуйте дані ілюстрації.
Чи свідчать вони про активну зовнішньополітичну
діяльність Хмельницького?
Учитель. У роки Національно – визвольної
війни Б. Хмельницький здійснював активну
зовнішньополітичну діяльність – листувався
з урядами інших країн, відправляв послів
до інших держав, приймав іноземні посольства
тощо. Головне завдання зовнішньої політики
гетьмана полягало у створенні умов для
успішного завершення війни з Річчю Посполитою
і зміцненні становища Гетьманщини.
«Робота
з таблицею»
Кримське Османська Молдавське
Венеціанська Трансільванське
Ханство імперія князівство
республіка князівство
Королівство Військо Запорозьке
Курфюрство
Швеції Бранденбург
Московське Австрійська
Польське Велике Угорське королівство
князівство монархія
королівство князівство
Литовське
Учитель демонструє
учням табличку «Напрямки зовнішньої
політики Гетьманщини» та пояснює її.
Після виступу дають відповідь на запитання методом «Мікрофон»,
на який учитель відводить 5-7 хв.
Чи можна стверджувати,
що зовнішньополітичні відносини Української
козацької держави визначалися принципом:
«У держави немає постійних друзів і постійних
ворогів, а є постійні інтереси»?
Учитель. Починаючи з 1648 р. Б. Хмельницький
неодноразово звертався до Москви з проханням
допомогти в антипольській боротьбі. Навіть
загрожував війною, якщо не буде надано
цієї допомоги. Проте Москва не хотіла
розривати миру з Польщею й посіла вичікувальну
позицію. Та згодом Москва змінює свою
позицію щодо України й погоджується надати
їй військову допомогу.
Метод «Мозковий
штурм» (на виконання даного методу
відводиться 10 хв.)
Які причини зумовили зміну
протурецької орієнтації Б. Хмельницького
на проросійську?
V. Підсумки уроків,
оцінювання результатів.
Вправа «Правда –
неправда» (на виконання вправи надається
5хв.)
Правильні твердження позначте
знаком «+», а неправильні — знаком «–».
1. Зовнішньополітична діяльність
Б. Хмельницького переслідувала мету —
не допустити створення коаліцій держав
на чолі з Польщею.
2. Події Національно-визвольної
війни були сприйняті європейськими монархами
негативно.
3. Австрія та Іспанія підтримали
Українську державу в боротьбі з Річчю
Посполитою.
4. Німеччина надала Польщі військової
допомоги..
5. Венеційська республіка вбачала
в Українській державі свого союзника
у війні проти Туреччини.
6. Відносини між Українською
гетьманською державою і Швецією були
встановлені у 1650 р.
7. Усі православні патріархи,
крім антіохійського, благословили Хмельницького
на переможну війну.
8. Православні держави сподівалися
отримати від уряду Хмельницького допомогу
в боротьбі проти Туреччини.
9. Московська держава тривалий
час займала вичікувальну позицію.
10. Головним завданням міжнародної
політики Української держави було успішне
завершення війни з Річчю Посполитою та
об’єднання всіх українських земель.
11. Стратегію зовнішньої політики
української держави визначав гетьман
Б. Хмельницький.
12. Функції дипломатичної служби
держави виконувала Генеральна військова
рада.
VI.Домашнє завдання
а) Опрацювати §18
б) Скласти таблицю «Відносини Гетьманщини
з іншими країнами»
Висновки
Отже, упровадження інтерактивних
методів навчання сприяє формуванню в
учнів пізнавального інтересу до вивчення
історії та правознавства, дозволяє вчителю
враховувати особливості розвитку творчих
здібностей школярів та, адже інноваційні
методи навчання активізують творчий
потенціал учнів і підвищують якість засвоєння
ними загальноосвітніх знань, забезпечують
практичну й творчу підготовку.
Як свідчить багаторічний досвід
викладання історії, для досягнення оптимальних
результатів у розвитку пізнавальних
навичок і творчого мислення учнів, умінь
самостійно конструювати свої знання,
орієнтуватися в інформаційному просторі
ефективною є інтеграція інноваційних
методів, поєднання різноманітних методів
навчання і форм роботи школярів на уроках
історії та правознавства.