Прояв певних форм міжнародної економіки в Туреччині

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2011 в 20:55, реферат

Описание работы

Загальна характеристика Туреччини,. Особливості розвитку економіки Туреччини на сучасному етапі,Прояв певних форм міжнародної економіки в Туреччині

Содержание работы

Розділ 1. Загальна характеристика Туреччини…………………………………………….2

1.1.Географічне положення.....................................................................................................2

1.2.Природні умови та ресурси...............................................................................................2

1.3.Географія господарства.....................................................................................................3

1.4.Сільське господарство.......................................................................................................4

1.5.Промисловість....................................................................................................................6

1.6.Транспорт і зв'язок...........................................................................................................10



Розділ 2. Особливості розвитку економіки Туреччини на сучасному етапі.....11


2.1.Зміна соціально-економічної моделі світу і її вплив на інтеграцію Туреччини у світову економіку............................................................................................................................11

2.2.Сучасний економічний розвиток Туреччини…………………………………………14

2.3.Інтеграція Туреччини до світової економіки...............................................................16


Розділ 3. Прояв певних форм міжнародної економіки в Туреччині.................................21



3.1.Зовнішня торгівля............................................................................................................21

3.2.Міграція робочої сили.....................................................................................................24

3.3.Влютно-фінансові відносини..........................................................................................25

3.4.Вільні економічні зони в Туреччині...............................................................................28

3.5.Взаємодія Туреччини з Україною..................................................................................31

Файлы: 1 файл

Туреччина.doc

— 366.50 Кб (Скачать файл)

    В області кредитних відносин Туреччини із закордонними країнами в цілому успішно триває співробітництво, зокрема, з Росією.

    З п'яти раніше ув'язнених між “  Ексімбанком” Туреччини й " Зовнішньоекономбанком " Росії кредитних угод у цей  час у стадії реалізації перебуває  угода по інвестиційному кредиту в 350 млн. дол., що спочатку було підписано 13 липня 1990 р. Однак цей кредит був заморожений “ Ексімбанком” на початку 1992 р. у зв'язку із затримками платежів     “Зовнішньоекономбанком” у погашенні раніше наданих кредитів. Після декількох раундів переговорів міжурядовий протокол про надання цього кредиту на нових умовах був підписаний у Москві 15 грудня 1995 р.

    По  даним “ Ексімбанком”, сукупна  заборгованість російської сторони  становить порядку 450 млн. дол., у  т.ч. прострочена заборгованість по радянських боргах, включаючи відсотки - майже 100 млн. дол.

    У ході V засідання російсько-турецької  міжурядової комісії (жовтень 2000 року) сторони домовилися в можливо  короткий термін продовжити переговори про реструктуризацію заборгованості колишнього СРСР відповідно до угоди від 15.12.1995 р. й основних умовах її товарного погашення з метою висновку відповідної міжурядової домовленості. 

    3.4. Вільні економічні зони в Туреччині. 

    Інвестування  іноземного капіталу в турецьку економіку  можливо шляхом установи СП або повністю приналежних іноземним інвесторам компаній на території ВЕЗ. Ці зони можуть також використовуватися експортерами інших країн для безмитного переміщення й розподілу експортованих ними товарів.

    Закон №3218, що фіксує створення й регламентує  діяльність ВЕЗ, був опублікований в 1985 р. і діє з 1987 р., коли були створені перші ВЕЗ у Мерсині й Анталії. В 1990 р. їхнє число поповнилося Егейською в Ізмірі й Стамбульською (р-н аеропорту ім. Ататюрка). В 1992 р. ВЕЗ була створена у Трабзоні, в 1993 р. - в Адані, в 1994-95 р. - в Эрзурумі й Мардині на сході Туреччини з метою якнайшвидшого освоєння цих більш відсталих районів. Усього цих ВЕЗ на кінець 1998 було 13, у тому числі Стамбульська шкіряна й ВЕЗ Стамбульської фондової біржі.

    В 1997 р. торговельний оборот ВЕЗ Стамбульського аеропорту (40 тис.кв.м.) склав 860 млн.дол.; ВЕЗ Ізміру (2 млн.кв.м.) - 516 млн.дол.; ВЕЗ Мерсина (1,5 млн.кв.м.) - 602 млн.дол.; ВЕЗ Анталії (0,5 млн.кв.м.) - 181 млн.долл. Торговельний оборот 8 ВЕЗ (Анталії, Мерсина, Стамбульського аеропорту, Стамбульської шкіряної, Трабзона, Ізміру, Ерзурума й Егейського р-на) склав в 1997 р. 6 млрд.дол.

    Підприємницька  діяльність будь-якого роду: виробництво, зберігання, упакування, торгівля, фінансові  послуги — дозволені й заохочуються в ВЕЗ. Зони мають у своєму розпорядженні необхідну інфраструктуру, приміщеннями для офісів, майстерень, складів, магазинів і т.д., які здаються в оренду на пільгових умовах. Забезпечено пільговий режим підприємництва.

    ВЕЗ є анклавами, вільними від податків, у тому числі від корпоративного й прибуткового, а також від митних і портових зборів і мит. На відміну від більшості інших країн, у Туреччині дозволена реалізація на внутрішньому ринку товарів, зроблених у ВЕЗ або імпортованих через них. При цьому до них застосовується звичайне зовнішнє регулювання. Як кошти платежу в ВЕЗ може використовувати ВКВ. Інвестори можуть переводити особисті або корпоративні прибутки без яких би то ні було обмежень, податків, зборів і попередніх рішень.

    Іноземці, що мають посвідку на проживання в Туреччині, можуть володіти в ВЕЗ компаніями з 100% іноземним капіталом. Дозволений найм на роботу іноземних спеціалістів і керівників. Рівень інфраструктури, створений у ВЕЗ, відповідає міжнародним стандартам. Вартість оренди землі досить помірна. Вартість найманої робочої сили низька в порівнянні з іншими країнами аналогічного рівня розвитку (часом вона становить усього 10% від вартості робочої сили в розвинених країнах). Зведені до мінімуму бюрократичні формальності як на стадії інвестування капіталу, так і на стадії виробництва й реалізації продукції.

    Кожна з турецьких ВЕЗ має свою «спеціалізацію». У Мерсині й Анталії вони орієнтовані  на створення підприємств по переробці  с/г продукції. В ізмирській упор робиться на електроніку й телекомунікаційне устаткування. Стамбульська в районі аеропорту ім. Ататюрка націлена на виробництво й торгівлю готовим одягом і високотехнологічною електронною продукцією. ВЕЗ Адани спеціалізується на важкій промисловості.

    Бажаючі працювати в ВЕЗ із числа місцевих жителів повинні одержати право на діяльність і спец перепустки. В 1994 р. у Міністерство торгівлі було включено Головне управління ВЕЗ. Основна модель економічної діяльності ВЕЗ - на принципі «шикуй-експлуатуй-передай», тобто лізингова система.

    Закони  «ПРО ВЕЗ » від 6 червня 1985 р. й „Про госрегулювання ВЕЗ” від 10 березня 1993 р. повністю сформували законодавчу базу. Ліцензію на право діяльності видає ВУД; виключенням є ВЕЗ стамбульського аеропорту, де ліцензія коштує 10 тис.дол. Оплата провадиться через ЦБ.

      Місце розташування й границі  ВЕЗ визначає Рада міністрів,  при цьому вибираються найбільш  вигідні в географічному плані  місця. ВЕЗ Мерсину користується  більшим попитом через наявність  широкої мережі портових повідомлень  із Ближнім Сходом. ВЕЗ стамбульського аеропорту - єдина, що має особливий статус (40% обсягу робіт виконується авіаперевезеннями). ВЕЗ в Анталії розташована в 12 км. від порту й 25 км. від аеропорту. Будь-який вид економічної, торгівельної й обслуговуючої діяльності може бути здійснений на території ВЕЗ, якщо така діяльність дозволена Вищою координаційною радою Міністерства економіки. Встановлені внутрішнім законодавством країни ціни, якість і стандарти не мають чинності на території ВЕЗ.

    Земля й пільги, які надаються турецьким  й іноземним фізичним й юридичним особам на території ВЕЗ, можуть бути придбані відповідно до положень Закону «Про відчуження». Іноземна фізична або юридична особа не може придбати нерухомість у приватну власність, а може тільки виступати як орендар. Максимальний строк оренди — 99 років. 
ЦБ заснував Фонд підтримки й розвитку ВЕЗ, що сприяє оптовим продажам турецьких товарів й обслуговує технічні будівлі зон. Надходження в цей Фонд складаються з оплат за поточні ліцензії й дозволи, виплат авансів по поставках СІФ і ФОБ, які становлять 5% від всієї суми контракту, і інших доходів. Керування Фондом здійснює прем'єр-міністр Туреччини. Діяльність Фонду перевіряється Вищою аудиторською радою при прем'єр-міністрі.

    Розділ  третій Закону 1985 р. регулює правове  положення товарів і послуг на території ВЕЗ. Згідно ст. 8 торгівля, здійснювана між ВЕЗ й іншими регіонами Туреччини, є об'єктом режиму зовнішньої торгівлі. Але даний режим не застосовується при торговельних операціях між ВЕЗ або іншими країнами й ВЕЗ. Всі оплати по контрактах на території ВЕЗ здійснюються в інвалюті. Але Рада міністрів має право вирішувати, що оплата може бути зроблена в турецьких лірах.

    Розділ  четвертий Закону 1985 р. містить положення  про соціальні гарантії. У ВЕЗ  можуть працювати іноземні громадяни, які будуть мати такий же обсяг соціального захисту, що й турецькі, тобто діє національний режим. Положення турецького Закону 2822, що стосуються питань відносно страйків трудящих, локаутів й арбітражних суперечок, протягом 10 років з початку дії ВЕЗ на їхніх територіях не діють. Усе суперечки, що виникають в області громадянського, адміністративного або трудового права в цей період, вирішуються Верховним арбітражним судом. Початком функціонування ВЕЗ вважається етап, коли на обгородженій ділянці землі споруджуються будинки й технічні конструкції ВЕЗ і місцева адміністрація, поліція й митна служба приступають до своїх обов'язків на цій території.

    Закон 1985 р. скасував Закон №6209 від 21.12.53, що регулював діяльність ВЕЗ. Крім того, стаття 12 Закону 1985 р. скасовує дію наступних законів на території ВЕЗ: «Про муніципалітет» №1580 за винятком пунктів 5, 22, 25, 32 й 47 статті 15; «Про паспорт» №5682; «Про інтуристів й особи, що постійно проживають у Туреччині» №5683, «Про іноземні інвестиції» №6224; «Про бухгалтерській облік» №1050; фінансовий закон №832; положення Торговельного кодексу №2886 і статті інших законів, у частині суперечному Закону 1985 р.

    Закон «Про госрегулювання ВЕЗ » від 10 березня 1993 р. визначає питання організації  й обов'язків адміністративних органів ВЕЗ, відповідальності осіб, що здійснюють торгівельні операції в ВЕЗ. Держава регулює видачу дозволів і ліцензій, посвідчень особи, виробляє єдину політику й принципи регулювання ВЕЗ, політику пільгового оподатковування. Кількість ВЕЗ буде рости, оскільки в Туреччині створений сприятливий правовий клімат для цієї форми залучення капіталу.

      ВЕЗ Трабзона. В 1992 р. у морпорту  Трабзона була створена ВЕЗ  із метою сприяння розвитку  відсталого в соціально-економічному  відношенні Східного Причорномор'я. У цій зоні задіяний іранський, англійській, японський і турецький капітали. ВЕЗ являє собою спеціально відгороджену в порту територію в 4,4 га, на якій перебувають відкриті стоянки для легкових машин, що вивозять, контейнерні майданчики, покриті склади пл. до 12 тис.кв.м, елеватор на 15 тис.т. зерна, магазини, банк, відділення зв'язку. Передбачається звести 4 ємності по 4 тис.т. кожна для харчових масел, 2 ємності по 2 тис.т. під хімікалії й 2 ємності по 1 тис.т. для міндобрив.

    Уявлення  про ВЕЗ Трабзона дають відомості митниці про фінансові вартості операцій за 1998 р. - 65 млн.дол. Обсяг і рентабельність діяльності ВЕЗ Трабзона виявилися заручниками турецько-іранських відносин. Під час правління шаха й у роки ірано-іракської війни при Хомейні порт Трабзона інтенсивно використався Тегераном. Потім відносини між Іраном і Туреччиною загострилися й Трабзон втратив колишнє значення перевалочного пункту для іранських товарів. Порт і його ВЕЗ «живуть» завдяки торгівлі з Росією й іншими країнами СНД. Вагомою статтею експорту-імпорту зони є російські «Жигулі» усіх модифікацій, а також японської й південнокорейської машини вартістю від 2 до 5 тис.дол., дешевше, ніж у Росії або у звичайному продажі на турецькому ринку. Донедавна майже всі з 4-5 тис. машин, які щорічно прибувають у зону, вивозилися сушею через КПП Сарп на грузинській границі в країни Кавказу й Центральної Азії, але із введенням Тбілісі надмірних ввізних і транзитних мит ці автомобілі здебільшого доставляються в названі регіони через Іран. Іншими товарами торговельних операцій ВЕЗ, у т.ч. і за участю «човників» з держав СНД, є текстильний ширвжиток, домашнє електроустаткування, спиртне, сигарети, побутова техніка тощо.

    Трабзонські ділові кола незадоволені неповним завантаженням  ВЕЗ, а також тим, що ще одна вільна зона була відкрита в сусідньому Ризі, в 70 км. від Трабзона. Місцеві підприємці справедливо вказують на необхідність не тільки використати ВЕЗ Трабзона як «великий перевалочний склад», але й організувати в ній виробництво якісних товарів для країн СНД. Трабзонські підприємці запрошують бізнесменів з Росії й СНД до створення в зоні СП, але поки безуспішно.

    На  початок 1999 р. були намічені торги по приватизації морпорта Трабзона. По відомостях преси, місцеві підприємці не мають  наміру допускати до викупу порту ні іноземних, ні національних «чужинців», неофіційно створивши для цього в рамках трабзонської ТПП свій грошовий пул. Профспілка портових робітників, передбачаючи скорочення робочих місць, виступає проти приватизації, але в Туреччині такі процеси керовані владою. Перехід порту в акціонерну власність може активізувати його діяльність, включаючи й роботу ВЕЗ. 
 
 

    3.5.Взаємодія  Туреччини з Україною. 

      У післяреформений період відбувалася  швидка географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі колишніх соціалістичних країн, і України, зокрема, друг із друга на Захід. У цей час Україна, як незалежна країна перебуває в геополітичному торговельному просторі 10 прикордонних держав: Росії, Польщі, Білорусії, Словаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенціал ринків збуту української продукції. Із цими країнами Україна має загальну границю, а з Туреччиною й Грузією - морську акваторію Чорного моря.                                    

      Географічна   структура   зовнішньої   торгівлі   України   носить відносно стабільний характер. В 2002 р. домінуючу роль у цій галузі продовжують грати Російська Федерація (53% українського імпорту), Туркменістан, Бєларусь, Казахстан, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Італія й Угорщина.

      На  Турецькому ринку Україна купує традиційні експортні товари цієї країни: цитрусові, тютюн, маслини, фундук, ізюм, живу худорбу, шкіру, бавовну, вовну.

    8 листопада 2002р. в МЗС України  відбулися українсько-турецькі консультації  по військово-політичних питаннях. Делегацію МЗС України очолив Директор Департаменту з питань політики й безпеки Сергій Ревіння, делегацію Туреччини - Директор Департаменту з питань безпеки й оборони МЗС Туреччини Тюран Моралі. Як повідомили агентству Defense-Express у прес-службі МЗС, у ході консультацій сторони обговорили актуальні питання міжнародного життя, зокрема розширення НАТО, шляхи взаємодії між Україною й Туреччиною в галузі контролю над озброєннями.

Информация о работе Прояв певних форм міжнародної економіки в Туреччині