Моделювання процесу прийняття управлінських рішень в Японських, Американських та Європейських організаціях

Професійне використання моделей процесу прийняття рішення дозволяє менеджеру контролювати інтуїтивні міркування при прийнятті рішень, зокрема, забезпечувати велику ступінь несуперечності, узгодженості і надійності прийнятих управлінських рішень.

З іншого боку, використання моделей дозволяє більш повно реалізувати інтуїцію, досвід і знання менеджера.

Застосування моделей у рішенні управлінських проблем  у якості критерію вибору дозволяє використовувати цільову функцію, що звичайно треба максимізувати або мінімізувати.  Такий підхід до ухвалення рішення називають оптимізаційним. Оптимальне рішення приймається в результаті порівняння кількісного значення цільової функції по всіх можливих варіантах, тобто ефективним буде таке рішення, що забезпечує найбільше бажане (максимум або мінімум) значення цільового критерію.

Отже, для підвищення ефективності моделювання у процесі прийняття рішень необхідно дотримуватися таких принципів:

1. Забезпечення всебічної поінформованості.
2. Забезпечення конкретності й оперативності.
3. Визначення сфери впливу рішень. Після завершення етапів вивчення і з'ясування проблеми, пошуку, оцінки рішень і вибору найкращої альтернативи, визначається, на які структурні підрозділи вплине пропозиція і, отже, вивчається реакція останніх на цю пропозицію.
4. Забезпечення самостійності в ухваленні рішення. Ніхто не повинний перекладати прийняття рішень на вище чи нижчестоящих з метою уникнути відповідальності.
5. Підготовка вихідної інформації. Моделювання висуває жорсткі вимоги до системи інформації. Водночас реальні можливості одержання інформації обмежують вибір моделей, які пропонуються до практичного використання. До уваги береться не лише можливість підготовки інформації, але й витрати на підготовку відповідних інформаційних масивів.
6. Аналіз результатів та їх використання. На цьому етапі виникає питання про правильність і повноту результатів моделювання, про рівень практичного застосування останніх.
7. Розроблення системи економічних важелів, тобто застосування планування й прогнозування, що ґрунтуються на використанні довгострокової економічної політики.

Дана модель дозволяє всебічно оцінити проблемну ситуацію і виробити рішення, найбільш відповідне для конкретного випадку. Вона враховує певне число критеріїв та допомагає визначити, як саме керівнику слід вести себе, яку роль відвести собі в процесі прийняття рішення, щоб це рішення було найбільш підходящим і відповідало інтересам компанії і службовців.

Отже, можна зробити висновок, що модель дозволяє знайти раціональне рішення лише для того спрощеного варіанту ситуації прийняття рішення, яке використовується в моделі. Використання моделювання процесу прийняття управлінських рішень дозволяє підняти його на якісно новий рівень, розробити і впровадити в практику прийняття управлінських рішень сучасні технології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У своїй курсовій роботі ми розкрили низку питань, присвячених моделюванню у процесі прийняття управлінських рішень.

У першому розділі ми дали визначення таким поняттям як: «рішення», «прийняття рішення», «моделювання» та «моделі». Було з’ясовано, що модель – це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкту, який досліджується. Моделі використовуються для більш чіткого розуміння того чи іншого аспекту функціонування об'єкта шляхом відбору тих спостережень, досвіду, відчуттів і т.д., які мають відношення до аналізованої проблеми.  Побудова моделі допомагає звести складні – і часом нездоланні – чинники, пов’язані з проблемою ухвалення рішення, у логічно струнку схему, доступну для детального аналізу.

Модель менш складна, ніж модельований об'єкт, і дозволяє керівнику краще розібратися в конкретній ситуації і прийняти правильне рішення.Також у першому розділі ми приділяємо багато уваги історії дослідження моделювання у процесі прийняття рішень. Даній проблемі присвячено багато праць відомих науковців, таких як Ст. Біра і М. Старра, Дж. Фон Неймана і С. Моргенштера, Г. Кунца і С. Донела. Але неможливо розкрити проблему та суть основних понять без методології дослідження, яка теж представлені у даному розділі. Для моєї теми найголовнішими з них є системний, ситуаційний підходи, структурний аналіз, історичний метод та моделювання.

У другому розділі ми перейшли до теоретичних основ дослідження моделювання у процесі прийняття управлінських рішень. Для цього ми повернулися до питання моделювання і надали більш широке тлумачення цього поняття. Моделювання в управлінні дозволяє зробити суттєвий крок в бік кількісних оцінок і кількісного аналізу результатів рішень, що приймаються, підняти його на якісно новий рівень, розробити і впроваджувати у практику прийняття управлінських рішень сучасні технології.

Професійне використання моделей управління дозволяє менеджеру контролювати інтуїтивні судження при прийнятті рішень, частково забезпечувати узгодженість і надійність прийнятих управлінських рішень. Використання моделей управління приносить в практику  управлінських рішень елемент системності, забезпечує ефективність взаємодії різних етапів прийняття рішень.

Найпоширенішими типами моделей, за допомогою яких приймаються рішення, є математична модель, модель теорії черг, управління запасами, теорія ігор та інші. Побудова моделі, як і управління, вважається процесом. Саме тому вирізняють такі основні етапи процесу, як постановка завдання, побудова, перевірка достовірності, застосування й оновлення моделі.

У третьому розділі ми перейшли від теоретичних питань до практичного аналізу моделювання у процесі прийняття рішень на прикладі Японської, Американської та Європейської моделей.

І, нарешті, відповідно до завдань, поставлених нами на початку роботи, ми внесли власні пропозиції щодо вдосконалення моделювання у процесі прийняття рішень. Вони полягають у застосуванні різних типів моделей відповідно до складності завдань та дотримання слідуючих принципів: забезпечення всебічної проінформованості, визначення сфери впливу рішень, забезпечення конкретності й оперативності, підготовка вихідної інформації, аналіз результатів та їх використання та інші. Оскільки моделювання дозволяє автоматизувати процес управління, це саме по собі означає збільшення швидкості передачі інформації і підвищення контролю.

Отже, ми дійшли висновку, що основна гіпотеза, яку ми ставили на початку роботи, підтвердилася.