Бізнес-план. Технологія розробки та обґрунтування

Дзюбинська Христина, УЕ-31

Бізнес-план. Технологія розробки та обґрунтування

Бізнес-план - це документ, який включає перелік планових потреб та заходів щодо всіх основних сторін діяльності підприємства: його виробничі, комерційні і соціальні проблеми. Він складається на 3-5 років з розбивкою по роках, а перший рік – по місяцях. На відміну від директивного плану він не приймає законодавчого характеру, а регулярно корегується в залежності від кон'юнктури ринку і, таким чином, адаптується до непередбачених ситуацій. В цілому період бізнес-плану залежить від характеру та масштабів діяльності підприємства.

Бізнес-план дозволяє:

• управляти власною підприємницькою діяльністю, а не просто реагувати на події;
• обґрунтувати вигідність запропонованого проекту;
• залучити можливих контрагентів, важливих партнерів;
• привернути увагу інвесторів привабливими можливостями розвитку
• виробництва або послуг та залучити їхні гроші;
• як реальна та послідовна програма - ефективно здійснювати намічене.

Бізнес-план використовується:

• адміністрацією підприємства:
• для визначення кола проблем, з яким зустрінеться підприємство при реалізації своєї наміченої мети;
• для оцінки фінансового положення і конкурентоспроможності підприємства на існуючому і новому ринку товарів і послуг;
• для вироблення концепції і стратегії діяльності підприємства в умовах конкурентної боротьби з іншими виробниками таких самих товарів і схожих послуг;
• для формулювання і забезпечення шляхів вирішення цих проблем.
• потенційним інвестором (кредитором) і партнером:
• для оцінки економічної ефективності бізнес-проектів, що намічаються, реальності отримання бажаного прибутку;
• для повернення кредиторам вкладених в цей проект засобів.

Серед основних цілей складання бізнес плану виділяють:

• виявлення ступеню реальності досягнення намічених результатів в завершеному проекті або технічному рішенні;
• переконання колег в реальності досягнення певних якісних або кількісних показників програми, що пропонується;
• доведення певному колу осіб доцільність перебудови роботи і організації існуючої або створення нової фірми;
• притягнення уваги і підсилення зацікавленості потенційного інвестора.

Основними джерелами інформації для розробки бізнес=плану можуть бути:

• власний досвід практичної діяльності;
• безпосередні контакти з майбутніми споживачами, постачальниками;
• відомості про конкурентів;
• статистична інформація про стан і тенденції розвитку галузі;
• поточні аналітичні огляди економічної та ринкової ситуації;
• рекламні матеріали, інформаційно-комерційні матеріали виставок, ярмарків та науково- практичних конференцій;
• публікації з питань підприємництва тощо.

Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Резюме – це короткий (1-2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та зацікавити його в подальшому детальнішому вивченні бізнес-плану. Резюме обов´язково:

• має бути написане так, щоб максимально зацікавити в подальшому ознайомленні з бізнес-планом;
• має дати читачеві достатньо чітке уявлення про питання, детальніше розглянуті в основній частині бізнес-плану.

Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту.

Підрозділ «Галузь», фірма та її продукція опрацьовується в бізнес-плані, щоб:

• переконати читача в перспективності галузі, до якої належить вибраний бізнес;
• породити довіру до даного бізнесу описом переваг та особливостей його продуктів (послуг).

У структурі цього підрозділу, як правило, виділяють такі основні складові:

• сучасна ситуація та тенденції розвитку галузі;
• фірма, її продукти і (або) послуги;
• патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги);
• стратегія зростання фірми.

Цей підрозділ бізнес-плану починається, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі.

Центральне місце в стратегії будь-якої фірми займає стратегія маркетингу. У широкому розумінні стратегія маркетингу – це система конкретних стратегій щодо вибору і формування:

• цільового ринку фірми;
• номенклатури та асортименту продукції;
• системи збуту та реалізації продукції;
• політики ціноутворення;
• способів організації рекламної кампанії;
• політики підтримки продукції фірми.

Невід´ємною складовою бізнесу, орієнтованого на виробничу діяльність, є оцінка того, як фірма вироблятиме свою продукцію. Виробничий план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності. Основне завдання виробничого плану – довести, що фірма:

• реально спроможна організувати виробництво;
• здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;
• має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Отже, виробничий план має дати відповіді на такі запитання:

• Які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в процесі виготовлення продукції (надання послуг)?
• Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?
• Які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?

Отже, у виробничому плані, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):

• основні виробничі операції;
• машини та устаткування;
• сировина, матеріали і комплектуючі вироби;
• виробничі та невиробничі приміщення;
• вплив зовнішніх факторів.

У певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним із найпривабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. І навпаки, фірми, які займаються, наприклад, оптовою або роздрібною торгівлею, можуть взагалі обійтися без цього розділу.

Досвідчені керівники і кваліфіковані виконавці можуть вивести підприємство з кризи, а безпорадні, навпаки, здатні зіпсувати найліпшу справу. Тому організаційний план, в якому розглядаються кадрові питання, займає особливе місце серед інших розділів бізнес-плану.

Розробляючи організаційний план, підприємець має на меті:

• переконати потенційних інвесторів і кредиторів у тому, що ним вибрано доцільну організаційно-правову форму бізнесу;
• показати, з ким він збирається організовувати своє діло, тобто охарактеризувати менеджерів, які відіграватимуть провідні ролі в процесах становлення та управління фірмою;
• довести, що він, його команда менеджерів та інший персонал фірми здатні практично реалізувати бізнес-план.

Розробку цього розділу бізнес-плану рекомендується починати з обґрунтування вибору організаційної форми бізнесу, оскільки вона позначається на всій подальшій підприємницькій діяльності й багато в чому визначає інші організаційно-правові аспекти бізнесу. Далі в організаційному плані слід охарактеризувати потреби фірми в трудових ресурсах, тобто визначити, які саме працівники (основні, допоміжні, спеціалісти) необхідні для ведення справи.

Кінцевий розділ організаційного плану містить пояснення щодо кадрової політики та стратегії фірми. З нього має стати зрозумілим, як будуть здійснюватися добір, підготовка та оплата праці працівників фірми. Можна подати й відомості про передбачувані для працівників фірми пільги стимулюючого характеру.

Отже, організаційний план, як правило, складається з таких підрозділів:

• організаційна форма бізнесу;
• потреба фірми в персоналі;
• власники фірми, команда менеджерів і зовнішні консультанти;
• організаційна схема управління;
• кадрова політика і стратегія.

У бізнес-плані необхідно виділити й розглянути лише найбільш імовірні для даного бізнесу ризики. Найчастіше в бізнес-плані розглядаються ризики, що можуть виникнути як наслідки:

• несприятливих тенденцій у зовнішньому середовищі галузі, до якої належить даний бізнес;
• реакції конкурентів (наприклад, можливе зниження цін на аналогічні види продукції чи послуг);
• сезонної циклічності обсягів продажу;
• недостатньої компетентності персоналу, який займається маркетингом, виробництвом чи управлінням;
• появи нових технічних і технологічних досягнень, які можуть призвести до надто швидкого техніко-економічного старіння продукту даного бізнесу;
• перевищення виробничих витрат над запланованими:
• труднощів з одержанням сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, а також кредитів.

Фінансовий план е ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану — узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісній формі, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

Особливий інтерес до фінансового плану пов´язаний з тим, що в ньому:

• узагальнюються у вартісній формі результати розробки решти розділів бізнес-плану;
• кількісно визначається потреба даного бізнесу в інвестиціях;
• обґрунтовується висновок щодо економічної доцільності реалізації підприємницького проекту.

Розрахунки, які містить фінансовий план, мають дати чіткі та ясні відповіді на такі запитання самого підприємця, потенційних інвесторів і кредиторів.

1. Звідки фірма отримуватиме кошти і на що конкретно останні будуть витрачені?
2. Як співвідносяться поточні потреби фірми у грошах з рухом готівки?
3. Яким буде фінансовий стан фірми на кінець прогнозованого періоду?
4. Чи зможе підприємець виконати взяті на себе зобов´язання?
5. Чи здатний підприємець належно розпорядитися отриманими коштами, щоб своєчасно повернути борги та забезпечити достатній прибуток на вкладений капітал?

Фінансовий план містить такі основні підрозділи:

1. План доходів і видатків (план прибутків і збитків).
2. План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).
3. Плановий баланс.

Поряд з основними показниками цих підрозділів у фінансовому плані мають бути наведені припущення, на підставі яких ці показники розраховано. Чітко й стисло викласти всі ці припущення й передбачення необхідно в текстовій частині фінансового плану. Без цього всі наведені у фінансовому плані розрахунки не матимуть належного практичного значення. Лише після ретельного аналізу таких припущень можна оцінити, наскільки вони заслуговують на довіру. Оскільки розрахунки всіх зазначених фінансових документів ґрунтуються на таких передбаченнях, вони є важливою складовою фінансового плану.

Для вже існуючої фірми у фінансовому плані обов´язково слід навести динаміку основних фінансових показників за минулі роки (як мінімум за три). Копії відповідних фінансових документів подаються в додатках.

Відповідно обґрунтований фінансовий план може бути використаний не тільки для залучення інвесторів і кредиторів, а й для оцінювання результатів діяльності фірми після фактичного започаткування бізнесу.