Загальні аспекти права інтелектуальної власності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Ноября 2014 в 18:00, реферат

Описание работы

Від моменту проголошення незалежності України та початку розробки і створення повноцінної бази національного законодавства і по сьогоднішній день, за пріорітені основи намагаються взяти правові норми, які є визнаними в усьому світі та містяться у міжнародних договорах. Це правило розповсюджується й на суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності. І постійне зростання ролі та значення інтелектуальної власності в Україні, як і у всьому світі, лише стверджує тезу, що найбільш цінним капіталом людства є його інтелект та ті об‘єки, які завдяки ньому створюються.

Содержание работы

Вступ
1. Загальні аспекти права інтелектуальної власності .Стан та перспективи розвитку законодавства України у сфері інтелектуальної власності
2. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
Висновки
Список літератури

Файлы: 1 файл

довгань.docx

— 81.61 Кб (Скачать файл)

Що стосується такого об'єкта права інтелектуальної власності як зазначення

походження товарів (географічне зазначення), то специфіка розпоряджання

майновими правами на такий об’єкт полягає у тому, що власник (володілець)

свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого кваліфікованого  зазначення походження товару не має права видавати ліцензію на його використання (ст. 17 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути

виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду (наприклад, повна, примусова, відкрита, патентна, безпатентна тощо), що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія також видається лише одному ліцензіату і виключає

можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією. Разом з цим, одинична ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері, у чому й полягає відмінність між виключною та одиничною ліцензією. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Слід зазначити, що до прийняття ЦК України терміни "виключна ліцензія" та

"невиключна ліцензія" застосовувались лише у наказах Міністерства освіти і науки України, а саме, в інструкціях про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності та видачу ліцензії на використання відповідного об’єкта промислової власності.

У Законі України «Про авторське право і суміжні права» замість термінів

"виключна ліцензія" та "невиключна ліцензія" застосовуються  відповідно терміни "авторський  договір про передачу виключного права на використання твору" та "авторський договір про передачу невиключного права на використання твору" (ст. 32).

За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати

письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію). При цьому слід пам’ятати, що:

§ видати субліцензію може лише власник виключної ліцензії;

§ повноваження, що випливають зі змісту субліцензії не повинні бути

ширшими за обсяг прав, що міститься в основній ліцензії.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні

(ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності

(ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений

субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату)

 субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Сторони ліцензійного договору повинні вибрати вид ліцензії, яка надається

ліцензіату. Якщо умова щодо виду ліцензії у договорі відсутня, то вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання

об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними, наприклад, дію патенту (свідоцтва) на об’єкт промислової власності визнано недійсним або його дію припинено.

Необхідно пам’ятати, що:

§ права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи

його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату;

§ у разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію (область,

район, місто, завод тощо) на яку поширюються надані права на використання

об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України;

§ якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору

винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦК, є нікчемними.

Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який

повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності (ст. 1110 ЦК України).

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення

ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він

вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності

виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час

відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не  встановлений за домовленістю сторін.

Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові

ліцензійні договори (ст. 1111 ЦК України). На цей час відсутні типові ліцензійні договори, що затвердженні уповноваженими центральними органами виконавчої влади. Такі договори будуть розроблені та затверджені після приведення галузевих законів до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та законодавства ЄС.

Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно з становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором або законом. Стаття 1112 ЦК України регулює правовідносини, що виникають у випадку укладання договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.

За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права

інтелектуальної власності одна сторона (творець – письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права

інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.

Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням,

переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної

власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором (ч. 3 ст. 1112 ЦК України).

Згідно зі ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода

літературної, наукової і технічної творчості

. У зв’язку з цим, ЦК України встановлено, що умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з

виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 429 ЦК України).

Відповідно до статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (стаття 1113 ЦК).

Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що автор (чи Конституція України. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2222-IV від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 2, ст.44.  28

інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Є певні застереження щодо укладення договору про передання виключних

майнових прав інтелектуальної власності, зокрема:

§ якщо предметом даного договору є секретний винахід (корисна модель) –

такий договір укладається за погодженням із Державним експертом;

§ майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування

передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною;

§ законодавством України не передбачено, що майнове право на географічне

зазначення можна передати.

Що стосується державної реєстрації договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, то відповідно до ст. 1114 ЦК ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

У той же час, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної

власності, які відповідно до ЦК або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, топографії інтегральних мікросхем), підлягає державній реєстрації. Слід зазначити, що реєструються не самі договори (ліцензійні договори, договори про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності), а реєструється сам факт передання виключних прав та факт видачі ліцензії.

Реєстрація таких відомостей (фактів) здійснюється з урахуванням вимог законів в сфері охорони прав інтелектуальної власності та підзаконних нормативних актів. Так, законами у сфері правової охорони промислової власності передбачено, що сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права інтелектуальної власності на об’єкт промислової власності або видачу ліцензії на його використання. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в  офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених МОН, з одночасним внесенням їх до відповідного державного реєстру. Дії, пов'язані з поданням до Держдепартаменту відомостей про передачу права власності на об’єкт промислової власності або видачі ліцензії на його використання, можуть здійснювати: сторона договору; представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) чи інша довірена особа, які діють за дорученням сторони договору.

Информация о работе Загальні аспекти права інтелектуальної власності